вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,
тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
20 червня 2023 рокуСправа № 912/573/23
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому судовому засідання за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074)
до Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 64 877,75 грн,
секретар судового засідання Безчасна Н.Г.
представники сторін участі в судовому засіданні не брали,
в судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини рішення без її проголошення
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість за кредитним договором № 20.85.0000000222 від 12.03.2020 у розмірі 64 877,75 грн станом на 12.03.2023, яка складається з наступного: 47 164,69 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 6 278,56 грн - загальний залишок заборгованості за процентами, 11 434,50 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою з покладенням на відповідача судового збору. Разом з позовною заявою позивачем подане клопотання про розгляд справи без участі представника Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК".
В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство "Акцент-Банк" зазначило, що у зв'язку із невиконанням відповідачем умов кредитного договору №20.85.0000000222 від 12.03.2020, в частині сплати кредитних платежів, з ОСОБА_1 підлягає стягненню відповідна заборгованість.
При прийнятті позовної заяви господарським судом враховано, що відповідачем у справі є фізична особа, однак з дати набрання чинності Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Ухвалою від 06.04.2023 господарський суд звернувся до Управління ДМС у Кіровоградській області та Олександрійської міської ради із запитом про надання відомостей про реєстрацію місця проживання (перебування), що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі, громадянки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).
17.04.2023 до суду від Олександрійської міської ради надійшла інформація про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 .
Ухвалою від 18.04.2023 господарський суд залишив позовну заяву без руху, встановивши строк для усунення недоліків.
24.04.2023 до суду від Управління ДМС у Кіровоградській області надійшла інформація про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 .
У межах строку, встановленого судом позивачем усунуто недоліки позовної заяви про що до суду 02.05.2023 подано відповідні докази.
Ухвалою суду від 04.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд на 18.05.2023.
17.05.2023 на електрону пошту суду надійшла заява ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, яка не містить кваліфікованого електронного підпису, а тому суд її не розглядав.
18.05.2023 в судовому засіданні оголошено перерву до 20.06.2023.
06.06.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечено частково у сумі 11 434,50 грн. Господарським судом протокольною ухвалою 20.06.2023 продовжено строк відповідачу на подання відзиву за ініціативою суду.
Суд проводить розгляд справи без участі представника позивача, враховуючи клопотання про розгляд справи без участі представника Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК".
Представник відповідача участі в судовому засіданні не брав.
Судом вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про призначене судове засідання - ухвала-повідомлення суду від 18.05.2023 направлено на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою її проживання, а саме: АДРЕСА_1
Зазначена ухвала направлена рекомендованим листом з повідомленням з позначкою "Судова повістка".
Органом поштового зв'язку повернуто на адресу суду конверти з вкладенням (ухвали по справі) з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до п. 99-2 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до п.41 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), "Верховенство права" одним з обов'язкових елементів поняття "верховенство права" є юридична визначеність.
Згідно з п.46 даної Доповіді:
"Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Зворотна дія [юридичних норм] також суперечить принципові юридичної визначеності, принаймні у кримінальному праві (ст. 7 ЄКПЛ), позаяк суб'єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки; але це також стосується і цивільного та адміністративного права - тієї мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси [особи]. На додаток, юридична визначеність вимагає дотримання принципу judicata. Остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Юридична визначеність також вимагає, щоб остаточні рішення судів були виконані. У приватних спорах виконання остаточних судових рішень може потребувати допомоги з боку державних органів, аби уникнути будь-якого ризику "приватного правосуддя", що є несумісним з верховенством права. Системи, де існує можливість скасовувати остаточні рішення, не базуючись при цьому на безспірних підставах публічного інтересу, та які допускають невизначеність у часі, несумісні з принципом юридичної визначеності.
Поряд з цим, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, з метою не затягування розгляду справи, та не порушення права позивача на справедливий розгляд справи у продовж розумного строку, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання, тобто його власною волею.
Господарський суд бере до уваги, що відповідач мав можливість отримати інформацію по справі, що розглядається, на сторінці Господарського суду Кіровоградської області на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://kr.arbitr.gov.ua, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Крім того, про розгляд даної справи судом відповідач повідомлений, що підтверджується вручення ухвали суду від 04.05.2023 про відкриття провадження у справі (повідомлення про вручення рекомендованого поштового направлення № 0600026512481).
З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим про призначене судове засідання належним чином і причини неявки представника відповідача у засідання судом не визнаються поважними.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У судовому засіданні 20.06.2023 досліджено докази у справі.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив таке.
28.12.2019 між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" (далі - Банк) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - Позичальник) укладено кредитний договір №20.85.0000000222, згідно з умовами п. 1.1. якого Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А1. цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А2. цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов'язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни. Строковий кредит надасться Банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням (далі - Кредитний договір, а.с. 4-8).
У розділі А. сторонами погоджено істотні умови кредитування.
Так, у відповідності до пунктів А1., А2., А3. Кредитного договору:
- вид кредиту - строковий кредит;
- ліміт цього договору: 105 000,00 грн, у тому числі на наступні цілі: у розмірі 99 760,50 грн на поповнення обігових коштів; у розмірі 5 239,50 грн на сплату комісії за видачу кредитних коштів;
- термін повернення кредиту - 11.03.2022. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів (Додаток №1 цього Договору). Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування.
У п. А6. Кредитного договору передбачено, що за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 23,88% річних. У випадку невиконання та/або неналежного виконання Позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього Договору, Банк збільшує процентну ставку на 2 % річних за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання. При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього Договору, і дати початку нарахування підвищених процентів. За умови відновлення виконання Позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього Договору, Позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі 23,88% річних. При цьому Банк направляє письмове повідомлення Позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі 23,88% річних.
Згідно з п. А10. Кредитного договору Позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,99% річних від суми зазначеного у п. А2. цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.
Положеннями п. А11. Кредитного договору Позичальник сплачує Банку винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 4,99% процентів річних від суми встановленого у п. А2. цього Договору ліміту. У випадку збільшення розміру ліміту по цьому Договору, Позичальник додатково сплачує винагороду у розмірі 4,99% від суми збільшення ліміту. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Датою сплати є дата встановлення, а також дата збільшення ліміту по цьому Договору.
У п. 2.2. Кредитного договору передбачені обов'язки Позичальника, серед іншого, використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1. цього Договору, сплатити проценти за користування кредитом, повернути кредит у встановлені терміни, сплатити Банку винагороду.
У п. 5.8. Кредитного договору визначено, що у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1 000,00 гривень + 5 % від суми встановленого у п. А2. цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Відповідно до п. 6.1., 6.2. Кредитного договору цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами. Цей Договір у частині п. 4.4. цього Договору набуває чинності з моменту підписання цього Договору, в решті частин - з моменту надання Позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим Договором.
У додатку 1 до Кредитного договору узгоджено графік погашення кредиту, сплати процентів та комісійних винагород (а.с. 9, 10 об.).
Кредитний договір та додаток 1 до нього підписані сторонами.
Додатковою угодою № 1 від 28.05.2020 до Договору змінено термін повернення кредиту - 11.05.2022 та узгоджено новий графік погашення кредиту, сплати процентів та комісійних винагород (а.с. 10-10 об.).
На виконання умов Кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 95 010,00 грн, який не перевищує встановлений банком ліміт, що підтверджується меморіальним ордером №TR.13994664.27923.64999 від 12.03.2020 (а.с. 12).
Проте, відповідач свої зобов'язання щодо повернення тіла кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами та сплати винагороди (комісії) за користування кредитом не виконав.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогами до відповідача про стягнення заборгованості в судовому порядку.
Як встановлено судом, 29.06.2021 підприємницька діяльність Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) припинена на підставі власного рішення, про що внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Частиною 9 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
За змістом ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, ст. 202-208 Господарського кодексу України у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (із внесенням до реєстру запису про державну реєстрацію такого припинення) її обов'язок щодо виконання укладених нею як фізичною особою - підприємцем договорів не припиняється, а залишається за нею як за фізичною особою.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до частини 2 цієї ж статті Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 202 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Частиною 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок заборгованості по Кредитному договору, судом встановлено, що вказаний розрахунок є правильним та обґрунтованим.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 11 434,50 грн заборгованості за винагородою суд зазначає таке.
Пунктом А10. Договору було визначено, що позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,99 % від суми зазначеного у п. А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.
Слід зазначити, що винагорода, передбачена умовами Договору, є винагородою Банку, яка сплачується за кредитне обслуговування.
Законодавством не визначено можливість отримання Банком інших винагород за надання кредиту, окрім процентів за користування ним. Нарахування комісії, як плати за обслуговування кредиту Банком, є незаконним, не відповідає вимогам справедливості та суперечить положенням ч. 1 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів".
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.12.2018 р. у справі № 695/3474/17.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 11 434,50 грн заборгованості за винагородою.
За таких обставин, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем відповідачу кредиту, а останнім не надано доказів повернення кредитних коштів своєчасно та в повному обсязі, позовні вимоги про стягнення за період з 12.03.2020 по 12.03.2023 47 164,69 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та 6 278,56 грн загального залишку заборгованості за процентами підлягають задоволенню.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути із Фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (вул. Батумська, 11, м. Дніпро, 49074, ідентифікаційний код 14360080) 47 164,69 грн основної заборгованості за наданим кредитом, 6 278,56 грн заборгованості за процентами, а також 2 211,08 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В іншої частини позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати позивачу (ІНФОРМАЦІЯ_2) та відповідачу (АДРЕСА_1).
Повне рішення складено 26.06.2023
Суддя М.С. Глушков