ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.06.2023Справа № 910/5090/23
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Бігми Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, місто Київ, ВУЛ.ЛЕЙПЦИЗЬКА, будинок 1-А, ідентифікаційний код юридичної особи 03327664)
до проТовариства з обмеженою відповідальністю «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ОЛЬГИНСЬКА, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи 34882504) стягнення заборгованості у розмірі 1 429 051 грн. 99 коп.
Представники:
від Позивача: Плясун О.І. (представник на підставі довіреності);
від Відповідача: Іванов О.В. (представник на підставі довіреності);
Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 1 429 051 грн. 99 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №01126/4-1-06-Т від 12.08.2019 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 року відкрито провадження у справі №910/5090/23, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.05.2023 року.
03.05.2023 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У підготовче судове засідання 03.05.2023 року з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи, відкладено підготовче судове засідання на 24.05.2023 року.
24.05.2023 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла заява про зменшення розміру штрафних санкцій до 10000 грн. 00 коп.
У підготовче судове засідання 24.05.2023 року з'явились представники позивача та відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.06.2023 року.
В судовому засіданні 21 червня 2023 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача просив суд зменшити розмір штрафних санкцій до 10000 грн. 00 коп.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 21 червня 2023 року на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
12.08.2019 року між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» (Споживач) укладено Договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №01126/4-1-06-Т, за умовами якого Постачальник зобов'язується надавати Споживачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему централізованого водовідведення м. Києва за адресами об'єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об'єктів водоспоживання та водовідведення та на підставі пред'явлених Споживачем вимог до скиду стічних вод у систему централізованого водовідведення м. Києва, а Споживач зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системамицентралізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 237.06.2008 №190 (в подальшому Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 р. за № 403/6691 (в подальшому Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором. (а.с.8-11)
Відповідно до п. 1.3 Договору обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізації, надається Споживачем у вигляді нормативного розрахунку (погодинного, добового, помісячного, річного обсягу постачання послуг), який узгоджується з Постачальником і є невід'ємною частиною договору або технічних умов на водопостачання, виданих та погоджених постачальником. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих Споживачу протягом дії договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод - є договірним обсягом та використовується в розрахунках.
Згідно з п.2.1.1 Договору кількість поставленої Споживачу води визначається за показами засобу обліку, зареєстрованого у Постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у Споживача декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за Споживачем.
У п.2.1.2 Договору визначено, що Споживач щомісячно в період з 25 по 30 число поточного місяця знімає та передає Постачальнику послуг показання засобів обліку води через електронний особистий кабінет. Передані через електронний кабінет показання з приладів обліку підтверджують обсяг отриманих Споживачем послуг з водопостачання та/або водовідведення та є підставою для проведення Постачальником нарахувань Споживачу за спожиті послуги водопостачання та/або водовідведення і виставлення рахунків.
Відповідно до п. 2.1.4 Договору у разі ненадання або несвоєчасного надання Споживачем інформації про обсяги спожитих послуг, Постачальник має право проводити нарахування Споживачу згідно нормативного розрахунку, а у разі відсутності нормативного розрахунку, відповідно до вимог чинного законодавства. Постачальник періодично, зазвичай раз у квартал, але не рідше ніж один раз на рік, проводить контрольне зняття показань вузлів обліку.
Відповідно до п. 2.1.7 Договору обсяг наданих Споживачу послуг з водовідведення визначається на рівні обсягів спожитих ним послуг з водопостачання (в тому числі постачання гарячої води), згідно з показаннями засобів обліку води, зареєстрованих у Постачальника, або показаннями засобів обліку стічних вод, зареєстрованих у Постачальника та/або іншим способами визначення об?ємів стоків у відповідності до Правил користування, Правил приймання стічних вод та Місцевих правил приймання. Облікові дані Споживача щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов?язковому звірянню у Постачальника. Спожива щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою Постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг (за встановленою Постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння Споживач направляє свого представника до Постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами.
Звіряння вважається проведеним з моменту отримання Постачальником підписаного повноважними особами Акту звіряння розрахунків. В разі невиконання Споживачем цього пункту Договору, облікові дані Постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених Споживачем розрахунків у відповідних періодах вважаються безумовно погодженими Споживачем (п. 2.1.9 Договору).
Згідно з п.2.2.1 Договору Постачальник щомісячно направляє до банківської установи Споживача розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему централізованого водовідведення м. Києва відповідно до встановлених тарифів. Постачальник може оформлювати і передавати Споживачу розрахункові документи іншим способом, що не суперечить чинному законодавству України. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору Постачальник доводить Абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.
Згідно з п.2.2.2 Договору оплата вартості послуг здійснюється Споживачем щомісячно у безготівковій формі у п'ятиденний строк з дня направлення Постачальником розрахункового документа до банківської установи Споживача або отримання ним розрахункових документів іншим способом.
Згідно з п. 2.2.3 Договору в разі неотримання від Постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, Споживач здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.
Пунктом 2.2.4 Договору визначено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, Споживач зобов'язаний у 10-ти денний строк з дня направлення Постачальником розрахункового документа до банківської установи Споживача, письмово повідомити про це Постачальника та у цей же строк направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту. В іншому випадку відмова Споживача оплатити розрахунковий документ Постачальника вважатиметься безпідставною.
Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє по 01.11.2019 р.
Дислокацією об'єктів житлового фонду, що є невід'ємною частиною Договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №01126/4-1-06-Т від 12.08.2019 року, Сторони визначили адресу об'єктів споживання. (а.с.12)
Додатковою угодою №1 від 31.10.2019 року до Договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №01126/4-1-06-Т від 12.08.2019 року Сторони внесли зміни до п.7.1 договору та виклали його в наступній редакції: «цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє по 01.03.2020 р. Дію цього договору може бути продовжено за згодою сторін на узгоджений ними строк шляхом укладення додаткової угоди до договору». (а.с.13-14)
Листом №222 від 27.02.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» просило Позивача продовжити термін дії Договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №01126/4-1-06-Т від 12.08.2019 року до 01.09.2020 р. (а.с.15)
Вимогою №340/12/8/02-23 від 18.01.2023 року Позивач просив Відповідача сплатити заборгованість у розмірі 994389 грн. 39 коп., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 20.01.2023 р., фіскального чеку. (а.с.21-23)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що на виконання умов Договору ним було надано Відповідачу послуги з водовідведення за період з 01.04.2020 р. по 30.11.2020 р. на суму 1 444 380 грн 43 коп., проте Відповідач неналежним чином виконав свої обов'язки по оплаті наданих послуг, сплативши лише частково за надані послуги у розмірі 307 196 грн. 11 коп. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» становить 994 389 грн 39 коп. (з урахуванням перерахунків у розмірі - 47 478 грн. 11 коп. та переплати у розмірі 95 316 грн. 41 коп.) Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договорів, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» 3% річних у розмірі 52 923 грн 98 коп., інфляційні у розмірі 282 299 грн 68 коп., штраф у розмірі 99 438 грн 94 коп.
Заперечуючи проти позову Відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій до 10 000 грн. 00 коп.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №01126/4-1-06-Т від 12.08.2019 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За приписами ст. 1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» централізоване питне водопостачання - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення -господарська діяльність із відведення та очищення стічних вод за допомогою системи централізованого водовідведення.
Відповідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та/або централізованого водовідведення водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності; індивідуальними і колективними споживачами житлово-комунальних послуг, визначеними Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №01126/4-1-06-Т від 12.08.2019 року у період з 01.04.2020 року по 30.11.2020 року Позивач надав Відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму в розмірі 1 444 380 грн. 43 коп., що підтверджується актами обстеження та зняття показань з приладів обліку за спірний період між Позивачем та представником Споживача, розпорядженнями на підтвердження даних щодо водолічильника та відкриття особового рахунку, актами обстеження водоспоживання та відведення об'єктів Споживача. (а.с.24-49)
В свою чергу Відповідачем здійснено часткову оплату за надані послуги водопостачання та водовідведення, що підтверджується копіями реєстром надходження грошових коштів за період з 01.04.2020 р. по 31.12.2020 р. на загальну суму в розмірі 307 196 грн. 11 коп. (а.с.17)
Відповідно до п. 2.1.7 Договору обсяг наданих Споживачу послуг з водовідведення визначається на рівні обсягів спожитих ним послуг з водопостачання (в тому числі постачання гарячої води), згідно з показаннями засобів обліку води, зареєстрованих у Постачальника, або показаннями засобів обліку стічних вод, зареєстрованих у Постачальника та/або іншим способами визначення об?ємів стоків у відповідності до Правил користування, Правил приймання стічних вод та Місцевих правил приймання. Облікові дані Споживача щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов?язковому звірянню у Постачальника. Спожива щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою Постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг (за встановленою Постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння Споживач направляє свого представника до Постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами.
Згідно з п.2.2.1 Договору Постачальник щомісячно направляє до банківської установи Споживача розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему централізованого водовідведення м. Києва відповідно до встановлених тарифів. Постачальник може оформлювати і передавати Споживачу розрахункові документи іншим способом, що не суперечить чинному законодавству України. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору Постачальник доводить Абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.
Згідно з п.2.2.2 Договору оплата вартості послуг здійснюється Споживачем щомісячно у безготівковій формі у п'ятиденний строк з дня направлення Постачальником розрахункового документа до банківської установи Споживача або отримання ним розрахункових документів іншим способом.
Згідно з п. 2.2.3 Договору в разі неотримання від Постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, Споживач здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.
Пунктом 2.2.4 Договору визначено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, Споживач зобов'язаний у 10-ти денний строк з дня направлення Постачальником розрахункового документа до банківської установи Споживача, письмово повідомити про це Постачальника та у цей же строк направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту. В іншому випадку відмова Споживача оплатити розрахунковий документ Постачальника вважатиметься безпідставною.
Так, на виконання умов Договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №01126/4-1-06-Т від 12.08.2019 року у період з 01.04.2020 року по 30.11.2020 року Позивачем виставлено платіжні документи до банківських установ за спірний період, що підтверджується інформацією АТ «Банк Кредит Дніпро». (а.с. 19-20)
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів незгоди Відповідача щодо кількості або вартості отриманих послуг за Договором, наданих Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «КИЇВВОДОКАНАЛ», та у встановлений договором строк не направлено свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння, а тому надані послуги вважаються прийнятими Відповідачем без заперечень та зауважень у повному обсязі.
Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» перед Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «КИЇВВОДОКАНАЛ» за Договором на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №01126/4-1-06-Т від 12.08.2019 року становить 994 389 грн. 39 коп. (з урахуванням перерахунків у розмірі - 47 478 грн. 11 коп. та переплати у розмірі 95 316 грн. 41 коп.), що також підтверджується детальним розрахунком заборгованості Відповідача. (а.с.64-66)
Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем Приватному акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення у передбачені Договором строки у розмірі 994 389 грн. 39 коп.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України, не здійснив сплату заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 994 389 грн. 39 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 22.04.2020 року по 31.12.2022 року у розмірі 52 923 грн. 98 коп. та інфляційні у розмірі 282 299 грн. 68 коп.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати наданих послуг за Договорами за загальний період прострочки з 22.04.2020 року по 31.12.2022 року у розмірі 52 923 грн. 98 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача. Так, Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних за загальний період прострочення з 22.04.2020 року по 31.12.2022 року у розмірі 49 238 грн. 12 коп.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.
Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 22.04.2020 року по 31.12.2022 року у розмірі 282 299 грн. 68 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача, а тому з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню інфляційні за загальний період прострочки з 22.04.2020 року по 31.12.2022 року у розмірі 282 139 грн. 68 коп.
Також Позивачем заявлена вимога про стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 99 438 грн. 94 коп. відповідно до п.4.7 Договору.
Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постановах від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011, Суд вважає правомірним застосування до відповідача одночасно штрафу та пені.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв'язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням ст. 61 Конституції України і відповідає встановленій статтею 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У пункті 4.7 Договору сторонами визначено, що за неоплату виставленого Постачальником згідно з цим договором рахунку, вимоги чи іншого документу щодо отриманих послуг, Споживач сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від несплаченої суми.
За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК)
Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 ЦК, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.
Суд, перевіривши розрахунок 10% штрафу у розмірі 99 438 грн. 94 коп. на підставі п.4.7 Договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №01126/4-1-06-Т від 12.08.2019 року, прийшов до висновку, що вказані позовні вимоги Позивача є обґрунтованими.
В той же час, у Відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 10 000 грн. на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання (відповідач).
Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.
Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):
- ступінь виконання зобов'язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов'язання та загальною сумою зобов'язання);
- причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання;
- тривалість прострочення виконання;
- наслідки порушення зобов'язання для кредитора;
- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);
- поведінку кредитора;
- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);
- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;
- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров'я населення);
- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.
Суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236-238 ГПК).
В обґрунтування поданої заяви Відповідач зазначає, що 23.03.2021 року Громадська спілка «Дирекція з добудови» придбала корпоративні права ТОВ «Аркала-Будівництво» і, як до учасника товариства, до неї перейшли права і обов?язки з виконання Договору доручення ТОВ «Аркада-Будівництво», що підтверджується актом приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі ТОВ «Аркада-Будівництво». (а.с.105-106)
Враховуючи необхідність вирішення соціально важливої кризової ситуації для міста, а саме проблеми з добудови житлових комплексів банків «Акрада»: ЖК «Патріотика на озерах», «Патріотика» та «Еврика» 07.04.2021 року між Міністерством внутрішніх справ України в особі Міністра Авакова Арсена Борисовича (Сторона 1), Міністерством розвитку громад та територій України в особі Міністра Чернишова Олексія Михайловича (Сторона 2), Службою безпеки України в особі голови Баканова Івана Геннадійовича (Сторона 3), Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в особі директора-розпорядника фонду гарантування вкладів фізичних осіб Рекрут Світлани Валеріївни (Сторона 4), Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича (Сторона 5), ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» в особі виконуючого обов?язки генерального директора Бондаря Дениса Вікторовича (Сторона 6), Молчановою Владиславою Борисівною , як модератором вирішення соціальної проблеми на базі Центру захисту киян (Сторона 7), ТОВ «Столиця Груп» в особі Коколовського Едуарда Степановича (Сторона 8), Громадською організацією «Об?єднання інвесторів ЖК Еврика», «Патріотика» та «Патріотика на озерах» в особі голови Щербакова Віталія Олеговича (Сторона 9), Ісаєнко Дмитром Валерійовичем як народним депутатом України Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування (сторона 10), ТОВ «Фінансова компанія «Гарант Капітал» в особі директора Білічак Христини Володимирівни (Сторона 11), ТОВ «Домобудівельна компанія «Фундамент» в особі генерального директора Ведмєдєва Олексія Віталійовича (Сторона 12), укладено Меморандум щодо вирішення соціального питання добудови та передачі квартир Інвесторам ЖК «Еврика», «Патріотика» та «Патріотика на озерах». Цим Меморандумом вирішені питання фінансування та виконання будівельних робіт із добудови ЖК «Партіотика», «Еврика», «Патріотика на озерах», права і обов?язки сторін щодо реалізації Меморандуму, питання здійснення контролю для досягнення мети Меморандуму і житлові та нежитлові площі в житлових комплексах, що мають бути реалізовані, а кошти перераховані на добудову житлових комплексів. (а.с.107-122)
Відповідач зазначає, що ТОВ «Аркада-Будівництво» функціонує за рахунок Громадської спілки «Дирекція з добудови», що була створена постраждалими інвесторами, тому сума штрафу створює додатковий тягар, що призведе до збільшення строків на добудову Об?єктів, які не добудувало Акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Аркада»:
Суд, з огляду на матеріали справи, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, наслідків порушення зобов'язання для кредитора, поведінки сторін, прийшов до висновку про наявність існування виняткових обставин для можливості застування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України. Крім того, Судом враховано, що 24.02.2022 було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв'язку з чим з 24.02.2022 по 23.08.2022 (згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2263-IX від 22.05.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні») в Україні введено воєнний стан.
Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи Відповідача, враховуючи початок військової агресії РФ, а також беручи до уваги інтереси Позивача, відсутність доказів, які підтверджували наявність у Позивача збитків, які б були спричинені простроченням саме Відповідача, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, Суд вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій на підставі ч.3 статті 551 Цивільного кодексу України до 10 000 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 994 389 грн. 39 коп., 3% річних у розмірі 49 238 грн. 12 коп., інфляційні у розмірі 282 139 грн. 68 коп., штраф у розмірі 10 000 грн. 00 коп.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ОЛЬГИНСЬКА, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи 34882504) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «КИЇВВОДОКАНАЛ» (01015, місто Київ, ВУЛ.ЛЕЙПЦИЗЬКА, будинок 1-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 03327664) заборгованість у розмірі 994 389 (дев'ятсот дев'яносто чотири тисячі триста вісімдесят дев'ять) грн. 39 (тридцять дев'ять) коп., 3% річних у розмірі 49 238 (сорок дев'ять тисяч двісті тридцять вісім) грн. 12 (дванадцять) коп., інфляційні у розмірі 282 139 (двісті вісімдесят дві тисячі сто тридцять дев'ять) грн. 68 (шістдесят вісім) коп., штраф у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 20 036 (двадцять тисяч тридцять шість) грн. 51 (п'ятдесят одна) коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 23 червня 2023 року.
Суддя О.В. Чинчин