вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
15.06.2023м. ДніпроСправа № 904/9538/21 (904/1503/23)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., за участю секретаря судового засідання Фітісової Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СПІЛКА", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова корпорація "Хеві Інк", Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород
про визнання недійсною частини п.3.3. Додаткової угоди № 4 від 30.11.2020
Представники:
від позивача: Косякевич С.О., посвідчення №40 від 31.01.2013
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СПІЛКА" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова корпорація "Хеві Інк" про визнання недійсною частини п.3.3. Додаткової угоди № 4 від 30.11.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова корпорація "Хеві Інк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СПІЛКА" було укладено Договір купівлі-продажу природного газу №18-08/20. 30.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова корпорація "Хеві Інк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СПІЛКА" було укладено Додаткову угоду №4 до Договору купівлі-продажу природного газу №18-08/20 від 18.08.2020.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова корпорація "Хеві Інк" отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СПІЛКА" передплату за газ природній, проте товар (природній газ) в повному обсязі поставлено не було, передплату не повернуто.
На думку Позивача, частина п. 3.3. Додаткової угоди №4 від 30.11.2020 із застереженням змісту: "... але не раніше, ніж через три банківські дні після надходження на рахунок оптового продавця остаточних розрахунків за Договором №1 від 18.08.2020, який є додатком до рамкової угоди №01AUAT від 18.08.2020, а також Додаткової угоди до нього з АІК ЕНЕРДЖИ Австрія GmbH (AIK ENERGY AUSTRIA GmbH)" суперечить нормам цивільного законодавства та має на меті уникнення проведення розрахунку з ТОВ "ЕКО-СПІЛКА".
Судом за допомогою автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що 26.05.2022 Господарським судом Дніпропетровської області відносно позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СПІЛКА" (49000, м. Дніпро, вул. Василя Жуковського, буд. 16, код ЄДРПОУ 42735321) відкрито провадження у справі про банкрутство №904/9538/21, що перебуває на розгляді судді Господарського суду Дніпропетровської області Соловйової А. Є.
21.10.2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, на підставі положень частини 3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи №904/9538/21(904/1503/23) передані до провадження судді Соловйовій А.Є.
Ухвалою суду від 28.03.2023 прийнято матеріали справи №904/9538/21(904/1503/23) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СПІЛКА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова корпорація "Хеві Інк" про визнання недійсною частини п.3.3. Додаткової угоди № 4 від 30.11.2020. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання, яке відбудеться 18.04.2023 о 10:15 год.
У підготовче засідання, призначене на 18.04.2023, представник позивача та представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені належним чином.
Ухвалою суду від 18.04.2023 відкладено підготовче засідання на 16.05.2023 о 10:30 год.
У підготовчому засіданні, призначеному на 16.05.2023, в режимі відеоконференції приймав участь позивач.
У підготовче засідання, призначене на 16.05.2023, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 16.05.2023 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду по суті в засіданні на 15.06.2023 о 12:30 год.
У судове засідання, призначене на 15.06.2023, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 16.05.2023 на електронну адресу відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1.
У судовому засіданні, призначеному на 15.06.2023, в режимі відеоконференції приймав участь позивач, який підтримав позовну заяву в повному обсязі.
В судовому засіданні 15.06.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд
В ході ліквідаційної процедури ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СПІЛКА" стало відомо, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОРПОРАЦІЯ "ХЕВІ ІНК" (ЄДРПОУ 41645170, 07300, Київська обл., Вишгородський р-н, місто Вишгород, вул. Кургузова, будинок 6 А) (попередня назва - ТОВ "АІК ЕНЕРДЖИ УКРАЇНА") (надалі - Відповідач), отримало від ТОВ "ЕКО-СПІЛКА" (надалі - Позивач) передплату за газ природній. Умови Договору купівлі-продажу природного газу № 18-08/20 від 18.08.2020 (далі - Договір) та додаткових угод виконані не були, грошові кошти не повернуті.
Про існування договірних відносин між Позивачем та Відповідачем, ліквідатору банкрута стало відомо з рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2022 по справі № 911/2065/21. Під час ознайомлення з матеріалами вказаної справи ліквідатором було встановлено наступне.
Між ТОВ "АІК ЕНЕРДЖІ УКРАЇНА" (за договором оптовий продавець) та ТОВ "ЕКО-СПІЛКА" (за договором оптовий покупець) 18.08.2020 укладено Договір купівлі-продажу № 18-08/20 (далі - Договір), згідно умов п. 1.1 якого, оптовий продавець зобов'язується передати у власність оптового покупця обсяги природного газу, приведеного до стандартних умов ((t) = 20 °С, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика (101,325 кПа)) (далі - Газ), а оптовий покупець зобов'язується прийняти та оплатити такі обсяги газу в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі та Додаткових угодах до цього Договору. Період поставки газу: щомісячно з 01.09.2020 по 01.09.2021. Обсяг газу, що поставляється кожного місяця, розраховується за формулою, визначеною в пп. 1.1.3 до кінця дії цього Договору, якщо інше не передбачено умовами Додаткових угод до цього Договору (пп. 1.1.1, 1.1.2 п. 1.1 Договору).
Згідно п. 2.1 Договору, ціна за 1000 кубічних метрів газу розраховується за формулою, наведеною в Розділі 2 Договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору, оплата за газ проводиться оптовим покупцем грошовими коштами в національній валюті на банківський рахунок оптового продавця шляхом перерахування грошових коштів в наступному порядку: не менше 30% (тридцяти відсотків) від загальної вартості місячної поставки - передоплата, до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки (п. 3.1.1. Договору); залишок оплати 70% (сімдесят відсотків) від загальної вартості місячної поставки - передоплата, до 10 числа місяця, в якому проводиться поставка (п. 3.1.2. Договору).
Передача газу відбувається у віртуальній торговій точці ("VТР") шляхом подання Оптовим продавцем відповідного торгового сповіщення в платформі Оператора газотранспортної системи на відчуження обсягів на кожну газову добу відповідного періоду відповідно до правил Кодексу газотранспортної системи, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493 (далі - Кодекс газотранспортної системи). З метою передачі газу від Оптового продавця до Оптового покупця, Оптовий продавець зобов'язується своєчасно подавати відповідні торгові сповіщення, на відчуження обсягів на кожну газову добу відповідного періоду відповідно до правил Кодексу газотранспортної системи, а Оптовий покупець зобов'язується прийняти у відповідному місяці передачі визначений обсяг газу шляхом подання відповідного сповіщення у відповідну добу на умовах цього Договору. Право власності на газ переходить від Оптового продавця до Оптового покупця в пункті передачі газу з моменту підтвердження Оператором газотранспортної системи відповідного торгового сповіщення в Платформі Оператора газотранспортної системи. Після переходу права власності на газ Оптовий покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору).
Згідно п. 4.4 Договору, обсяги газу, що передається у відповідності до п. 1.1, п. 4.1. та п. 4.2 цього Договору, а також, період передачі вказаних обсягів газу, погоджуються сторонами шляхом підписання відповідних Додаткових угод до цього Договору.
Пунктом 5.1 Договору визначено, що оплата за газ проводиться оптовим покупцем грошовими коштами на банківський рахунок Оптового продавця, зазначений у Розділі 11 цього Договору, шляхом перерахування грошових коштів в порядку, визначеному Сторонами в п. 3.1.
У п. 10.1 Договору сторони погодили, що цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення відбитком печаток сторін і діє до 05.09.2021, але, в будь-якому випадку до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором, зокрема, в частині здійснення взаєморозрахунків.
Згідно п.п. 1,2 Додаткової угоди №1 від 18.08.2020 до Договору, оптовий продавець передає у вересні 2020 у власність оптового покупця природний газ, приведений до стандартних умов ((t) = 20 °С, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика (101,325 кПа)), (далі - "Газ"), в обсязі відповідно до пп. 1.1.3 Договору, що складає орієнтовно 33962264 м. куб. (1132 075,47 м. куб. щодобово), а оптовий покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий обсяг газу, в порядку та на умовах, визначених в цій Додатковій угоді. Оптовий продавець здійснює передачу обсягу газу, що зазначається в торгових сповіщеннях в Платформі Оператора газотранспортної системи на передачу Газу у системі магістральних газопроводів, Оптовому покупцю наступним чином: з 01.09.2020 по 30.09.2020 включно - по 1132075,47 куб. м. (один мільйон сто тридцять дві тисячі сімдесят п'ять кубічних метрів 47 сотих) щодобово.
Згідно п.п. 1, 2 Додаткової угоди №2 від 29.09.2020, оптовий продавець передає у жовтні 2020 у власність Оптового покупця природний газ, приведений до стандартних умов ((t) = 20 °С, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика (101,325 кПа)), (далі - "Газ"), в обсязі відповідно до пп. 1.1.3 Договору, що складає орієнтовно 35 061 263 м. куб. (1 131 008,48 м. куб. щодобово), а Оптовий покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий обсяг газу, в порядку та на умовах, визначених в цій Додатковій угоді. Оптовий продавець здійснює передачу обсягу газу, що зазначається в торгових сповіщеннях в Платформі Оператора газотранспортної системи на передачу газу у системі магістральних газопроводів, Оптовому Покупцю наступним чином: з 01.10.2020 по 31.10.2020 включно - по 1 131 008,48 куб. м. (один мільйон сто тридцять одна тисяча вісім кубічних метрів 48 сотих) щодобово.
Позивачем, на виконання своїх зобов'язань за Договором, вчасно та в повній мірі здійснено передоплату за договірні обсяги природного газу за Договором за вересень 2020 повністю та частково за жовтень 2020 на загальну суму 18 759 3047,50 грн, в той час як відповідачем виконано обов'язки щодо належної поставки природного газу частково.
Так, згідно Акту №1-18-08/20 приймання-передачі природного газу у віртуальній точці від 30.09.2020, в період вересня 2020 згідно Договору купівлі-продажу природного газу №1-18-08/20 від 18.08.2020 з урахуванням Додаткової угоди №1 від 18.08.2020 ТОВ "АІК ЕНЕРДЖИ УКРАЇНА" передало право власності на природний газ, а ТОВ "ЕКО- СПІЛКА" прийняло право власності на природний газ загальним обсягом 15 831 749,67 тис. куб. м. відповідно до торгових сповіщень, підтверджених на інформаційній платформі оператором газотранспортної системи.
Відповідач за вересень 2020 виконав обов'язки щодо належної поставки природного газу лише в обсязі 15 831 749,67 м. куб, природного газу на суму 66 087 168,38 грн замість передбачених Договором та Додатковою угодою №1 - 35 061 263 м. куб, природного газу на суму вже оплачених 138 800 000,00 грн. В жовтні 2020 відповідач не поставляв природний газ позивачу. Таким чином, у відповідача залишилась сума невикористаної передоплати за непоставлений природний газ за вересень 2020 в обсязі 18 130 514,33 м. куб в сумі 72 712 831,62 грн.
Відповідно до п. 6.4. Договору, в разі не надання Оптовим продавцем торгового сповіщення на відчуження, або невиконання інших вимог Кодексу газотранспортної системи, що стало підставою для відхилення Оператором газотранспортної системи торгового сповіщення Оптового покупця на набуття, Оптовий продавець, на письмову вимогу Оптового покупця, повертає вартість сплаченої Оптовим покупцем попередньої оплати за непереданий йому Газ та сплачує штраф, який розраховується за формулою, наведеною в даному п. Договору.
Так, розмір штрафних санкцій за недопоставку договірних обсягів природного газу у вересні 2020 визначено позивачем у сумі 27 241 732,96 грн.
Договірний обсяг природного газу, який передається відповідачем позивачу, останнім також поставляється контрагентам за попередньою договірною ціною, формування якої походить із вчасного і повного виконання відповідачем своїх обов'язків за Договором купівлі-продажу природного газу №18-08/20 від 18.08.2020. У зв'язку із недопостачанням договірних обсягів природного газу відповідачем, позивач придбав природний газ на внутрішньому ринку України за ринковими цінами, які є вищими, ніж ціни, погоджені умовами Договору купівлі-продажу природного газу №18-08/20 від 18.08.2020, що призвело до понесення позивачем збитків. Для фіксування збитків сторонами Договору підписано Додаток №1 до Додаткової угоди до Договору №18-08/20 про розрахунок збитків і штрафних санкцій (до матеріалів позивачем не додано).
Загальна сума збитків, понесених позивачем через недопоставку відповідачем договірних обсягів природного газу за Договором, зі слів позивача, становить 533 140 496,60 грн.
Згідно п. 1 Додаткової угоди № 4 від 30.11.2020 до Договору купівлі-продажу природного газу №18-08/20 від 18.08.2020 сторони погодили припинити співпрацю за Договором купівлі-продажу природного газу №18-08/20 від 18.08.2020. Сторони домовились про наступний порядок проведення розрахунків та виконання платіжних зобов'язань: платіжні зобов'язання за вересень 2020: сума невикористаної передоплати, що підлягає поверненню від оптового продавця до оптового покупця - 72 092 831,62 грн; компенсація додаткових витрат оптового покупця на купівлю природного газу: 29 013 173,34 грн; загальна сума платіжних зобов'язань, вказаних у п 1.1.1 та 1.1.2, яку має сплатити оптовий продавець оптовому покупцю для остаточного виконання платіжних зобов'язань за вересень місяць 2020 складає 101 106 004,96 грн. Платіжні зобов'язання за жовтень 2020: сума невикористаної передоплати, що підлягає поверненню від оптового продавця до оптового покупця - 48 793 047,50 грн; компенсація додаткових витрат оптового покупця на купівлю природного газу 57 308 672,78 грн; загальна сума платіжних зобов'язань, вказаних у п 1.2.1. та 1.2.2, яку має сплатити оптовий продавець оптовому покупцю для остаточного виконання платіжних зобов'язань за жовтень місяць 2020 складає 106 101 720,28 грн.
Згідно п. 3.3 Додаткової угоди №4, остаточна виплата зазначених у п. 1.1.1 - 1.1 2 та п. 1.2.1 - 1.2.2 сум має бути проведена оптовим продавцем у строк до 17 грудня 2020 року, але не раніше, ніж через три банківські дні після надходження на рахунок оптового продавця остаточних розрахунків за Договором №-1 від 18.08.2020, який є додатком до рамкової угоди №01АUAT від 18.08.2020, а також Додаткової угоди до нього з АІК ЕНЕРДЖИ Австрія GmbH (AIK ENERGY AUSTRIA GmbH).
Перераховані ТОВ "ЕКО-СПІЛКА" грошові кошти на оплату поставки газу ТОВ "АІК ЕНЕРДЖИ УКРАЇНА", повернуті не були. Газ у погоджених сторонами обсягах та на визначених умовах поставлено, також, не було.
Оскільки, ТОВ "АІК ЕНЕРДЖИ УКРАЇНА" не виконало обов'язку з повернення суми грошових коштів за Договором купівлі-продажу природного газу № 18-08/20 від 18.08.2020, заборгованість Відповідача на користь Позивача становить 120 885 879,12 грн (основна сума боргу).
На думку ТОВ "ЕКО-СПІЛКА", частина п. 3.3. Додаткової угоди № 4 від 30.11.2020 із застереженням змісту: "… але не раніше, ніж через три банківські дні після надходження на рахунок оптового продавця остаточних розрахунків за Договором №-1 від 18.08.2020, який є додатком до рамкової угоди № 01АUAT від 18.08.2020, а також Додаткової угоди до нього з АІК ЕНЕРДЖИ Австрія GmbH (AIK ENERGY AUSTRIA GmbH)" суперечить нормам цивільного законодавства та має на меті уникнення проведення розрахунку з ТОВ "ЕКО-СПІЛКА" (далі - спірний пункт правочину).
З метою повернення майнових активів банкрута, ліквідатором було направлено на адресу Відповідача відповідну претензію від 12.12.2022 № 59-1212/1242.
При цьому, Позивач попередив Відповідача, що у випадку ігнорування вказаної претензії та непогашення кредиторської заборгованості, ТОВ "ЕКО-СПІЛКА" вимушене буде звернутися до суду із відповідним позовом про стягнення заборгованості.
Незважаючи на вищевикладене, ТОВ "ТОРГОВА КОРПОРАЦІЯ "ХЕВІ ІНК" зазначену заборгованість не погасило.
Крім того, Позивач зазначив, що станом на дату укладання Додаткової угоди № 4 від 30.11.2020, ТОВ "ЕКО-СПІЛКА" мало заборгованість, щонайменше, ще перед одним кредитором - ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС" (ЄДРПОУ 36313601, 37050, Полтавська обл. Пирятинський р-н., с. Дейманівка, вул. Наглого Марка, б. 46, (05358) 3-33-17), яке є ініціюючим кредитором у справі про банкрутство Позивача.
Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" (далі оптовий покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Спілка" (далі оптовий продавець) укладений договір купівлі продажу природного газу №1-27102020 від 27.10.2020.
За умовами вказаного договору оптовий продавець зобов'язується передати у власність оптового покупця природний газ (далі газ) в загальному розмірі 8000 тис.м.куб. наступним чином: у листопаді 2020 - 8000 тис.м.куб. При цьому оптовий покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ, в порядку та на умовах, визначних договором (пункт 1.1 договору).
Пунктами 3.1, 3.1.1 договору передбачено, що оплата за газ проводиться оптовим покупцем на банківський рахунок оптового продавця шляхом перерахування 100% грошових коштів, вказаних у пункті 2.2 договору, до 27.10.2020.
Позивач на виконання умов договору сплатив на користь відповідача грошові кошти у сумі 4 984 0320 грн, в якості передоплати за договором купівлі продажу природного газу №1-27102020 від 27.10.2020. Згідно платіжного доручення №8362 від 27.10.2020 сплачено грошові кошти у сумі 12 460 080 грн 00коп.; згідно платіжного доручення №8364 від 27.10.2020 - 12 460 080 грн 00коп.; згідно платіжного доручення №8365 від 27.10.2020 - 12 460 080 грн 00 коп.; згідно платіжного доручення №8366 від 27.10.2020 - 12 460 080 грн 00 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" належним чином виконало свої зобов'язання в частині здійснення на користь відповідача попередньої оплати у розмірі 49 840 32 0грн.
З огляду на положення 1.2 договору відповідач був зобов'язаний з 01.11.2020 по 29.11.2020 здійснювати передачу обсягу газу за договором щодобово 266,666 тис.куб.м.; та 30.11.2020 266,286тис.куб.м.
Листом №04/11-2020/4 від 04.11.2020 ТОВ "Еко-Спілка" повідомило позивача про проблеми із постачанням газу та зазначило, що протягом 10 днів планує поновити постачання газу.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" направило на адресу відповідача лист №102 від 26.11.2020, в якому вимагало, зокрема, повернути грошові кошти у розмірі 49 840 320 грн, сплачені на виконання договору купівлі продажу природного газу №1-27102020 від 27.10.2020.
Листом №10/12-2020/3 від 10.12.2020 ТОВ "Еко-Спілка" повідомило позивача, що до 18.12.2020 (включно) зобов'язується повернути грошові кошти у розмірі 49 840 320 грн, сплачені на виконання договору купівлі продажу природного газу №1-27102020 від 27.10.2020.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Спілка" у визначений сторонами строк сума попередньої оплати за договором купівлі продажу природного газу №1-27102020 від 27.10.2020 у розмірі 49 840 320 грн не повернута, внаслідок чого позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
З огляду на положення пункту 1.2 договору та лист позивача №102 від 26.11.2020, обов'язок з повернення суми попередньої оплати виник у відповідача з 01.12.2020.
Вказане підтверджується рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 21.10.2021 по справі № 904/5319/21, що міститься в матеріалах справи.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі від 21.10.2021 по справі № 904/5319/21 позовні вимоги ТОВ "Пирятинський делікатес" задоволено частково та стягнуто з ТОВ "ЕКО-СПІЛКА" на користь ТОВ "Пирятинський делікатес" суму боргу в розмірі 49 840 320 грн, інфляційну складову в розмірі у розмірі 1 152 806 грн 60коп., 3% річних в розмірі 483 237 грн 33коп. та витрати з сплати судового збору у розмірі 772 145 грн 46 коп.
На переконання Позивача укладення Додаткової угоди № 4 від 30.11.2020 із вказаним вище застереженням, свідчить про наявність умислу ТОВ "АІК ЕНЕРДЖИ УКРАЇНА" не повертати кошти ТОВ "ЕКО-СПІЛКА".
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Предметом доказування у даній справі є наявність обставин, з яким закон пов'язує недійсність частини п. 3.3. Додаткової угоди № 4 від 30.11.2020 укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова корпорація "Хеві Інк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СПІЛКА".
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 202 ЦК України, правочин це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 2 статті 202 ЦК України, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
У відповідності до частини 3 статті 202 ЦК України, одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Згідно із частиною 4 статті 202 ЦК України, дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У свою чергу, відповідно до положень абзацу 4 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, укладання господарського договору та інших угод - є підставою для виникнення господарського зобов'язання.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1 статті 193 ГК України).
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період, що передував відкриттю процедури банкрутства, або після порушення справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак, відчуження майна (в т.ч. дебіторської заборгованості) боржником має здійснюватись з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їхніх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна завідомо призводить до зменшення обсягу платоспроможності боржника і завдає шкоди кредиторам.
Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів (постанова Верховного суду України від 24.01.2019 у справі № 915/441/18).
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто, цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).
Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника (висновки сформовані у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.
Використання особою належного їй суб'єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов'язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").
За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.
Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб'єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі.
Відповідно до ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, зокрема, якщо боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог.
У випадку зі спірним пунктом правочину змісту: "… але не раніше, ніж через три банківські дні після надходження на рахунок оптового продавця остаточних розрахунків за Договором №-1 від 18.08.2020, який є додатком до рамкової угоди № 01АUAT від 18.08.2020, а також Додаткової угоди до нього з АІК ЕНЕРДЖИ Австрія GmbH (AIK ENERGY AUSTRIA GmbH)", ТОВ "ЕКО-СПІЛКА" фактично відмовилось від власних майнових вимог.
Спірна частина пункту 3.3. Додаткової угоди №4 від 30.11.2020, що містить застереження щодо погашення заборгованості не раніше, ніж через три банківські дні після надходження коштів на рахунок ТОВ "АІК ЕНЕРДЖИ УКРАЇНА" від 3-ї сторони, фактично суперечить пунктам 1.1. та 1.2.
Суд зазначає, що наявність двозначності в визначенні строку погашення заборгованості, призводить до втрати визначеності щодо першої частини пункту, де йдеться про погашення в строк до 17 грудня 2020 року.
Вибіркове застосування умов договорів ставить сторони договору в нерівні умови.
У постановах від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі № 306/2952/14-ц, від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц Верховний Суд України здійснив розширювальне тлумачення статті 234 Цивільного кодексу України і кваліфікував договір, укладений з метою уникнути виконання грошового зобов'язання, як фіктивний.
При цьому суд зазначив, що навряд чи такий підхід охоплює усі можливі ситуації, а особливо ті, коли договір був виконаний. При фіктивному правочинові має бути відсутнім намір створити правові наслідки на момент його вчинення, і як наслідок неможливе виникнення будь-яких майнових наслідків (передача майна), оскільки такий правочин не може їх породжувати.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд (від 03.07.2019 справа № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) Велика Палата Верховного Суду) дійшов висновку про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки є необхідність відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Верховним Судом неодноразово застосовувалися принцип добросовісності та конструкція недопустимості зловживання цивільними правами для забезпечення прав та інтересів кредитора.
Так, наприклад, у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17 зроблено висновок, що з конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.
У іншій постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц (провадження № 61-156св17) зроблено висновок, що згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно із частинами другою та третьою статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) (від 03.07.2019 справа № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) Велика Палата Верховного Суду).
Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками, зробленими у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц (провадження № 61-28761св18) та зазначає, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.
За положеннями ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Дії ТОВ "ЕКО-СПІЛКА" по укладанню спірної частини правочину фактично являються відмовою від власних майнових вимог.
Статтею 42 Кодекс України з процедур банкрутства встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у наведеній нормі строку, а тому будь-який правочин боржника, якщо він завдав збитків боржнику або кредиторам, може бути визнаний недійсним.
Спірна частина правочину, позбавила можливості Позивача вимагати погашення боргу, і як наслідок завдала збитків як Позивачу, так і його кредиторам.
В процедурі банкрутства, судові рішення мають виноситись з урахуванням принципу правової презумпції сумнівності правочинів та майнових дій боржника, проте застосування такого принципу безпосередньо у період конкурсного провадження при дослідженні угод боржника, що мають сумнівний характер з точки зору відповідності їх чесним звичаям у підприємницькій діяльності, є обов'язковим.
Неправильна юридична інтерпретація фактів не може позбавити сторону в праві на судовий захист права, інакше порушується фундаментальне право особи на справедливий суд. Суд, який розглядає справу, має право і зобов'язаний самостійно визначити та кваліфікувати правовідносини, які виникли між сторонами, та застосувати відповідну норму права чи закон, який регулює спірні правовідносини (позиція Верховного суду України, справа № 927/531/18).
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
Суд наголошує, правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Відтак, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник позбавляється активів, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного суду від 20.01.2021 у справі №910/8992/19 (910/20867/17).
Судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за необхідне покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовну заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СПІЛКА" арбітражного керуючого Косякевича Сергія Олексійовича (49000, м. Дніпро, вул. Василя Жуковського, буд. 16, код ЄДРПОУ 42735321) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова корпорація "Хеві Інк" (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 6А, код ЄДРПОУ 41645170) про визнання недійсною частини п.3.3. Додаткової угоди № 4 від 30.11.2020 - задовольнити.
Визнати недійсною частину п. 3.3. Додаткової угоди № 4 від 30.11.2020 укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "АІК ЕНЕРДЖИ УКРАЇНА" (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова корпорація "Хеві Інк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СПІЛКА", а саме змісту: "… але не раніше, ніж через три банківські дні після надходження на рахунок оптового продавця остаточних розрахунків за Договором №-1 від 18.08.2020, який є додатком до рамкової угоди № 01АUAT від 18.08.2020, а також Додаткової угоди до нього з АІК ЕНЕРДЖИ Австрія GmbH (AIK ENERGY AUSTRIA GmbH)".
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова корпорація "Хеві Інк" (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 6А, код ЄДРПОУ 41645170) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СПІЛКА" (49000, м. Дніпро, вул. Василя Жуковського, буд. 16, код ЄДРПОУ 42735321) 5 368,00 грн - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядки та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 26.06.2023.
Суддя А.Є. Соловйова