вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
15.06.2023м. ДніпроСправа № 904/507/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом Комунального підприємства "Чернівецьке міське комунальне підрядне шляхово-експлуатаційне підприємство" (м. Чернівці)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Комплекс" (м. Дніпро)
про стягнення заборгованості
Представники:
від позивача: Гречин І.Б.;
від відповідача: Смірнов А.А.; Євглевський Ю.В.
Комунальне підприємство "Чернівецьке міське комунальне підрядне шляхово-експлуатаційне підприємство" звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Комплекс" про стягнення заборгованості в розмірі 377289,60грн. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про виконання робіт №401/21 від 02.11.2021 в частині своєчасної та повної оплати за виконані роботи
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 28.02.2023.
У судовому засіданні 28.02.2023 представник відповідача звернувся із клопотанням про відкладення підготовчого засідання у зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи та надання відзиву.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2023 оголошено перерву та призначено підготовче засідання на 14.03.2023.
10.03.2023 до канцелярії суду засобами електронного зв'язку від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову у повному обсязі.
В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що додаткова угода, акт приймання виконаних робіт та довідка про вартість виконаних робіт за листопад 2021 року не була підписана відповідачем, оскільки позивачем було допущено істотне перевищення кошторису, погодженого при укладенні договору. Зазначає, що всупереч ч. 4 ст. 844 ЦК України, позивач своєчасно не попередив про необхідність проведення додаткових робіт, у зв'язку з чим, відповідач вважає, що у нього відсутній обов'язок з оплати додаткових робіт, оскільки сторонами не узгоджувались такі додаткові роботи.
10.03.2023 до канцелярії суду засобами електронного зв'язку від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів у позивача - оригіналу акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2021 року на суму 560871,60грн та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2021 року на суму 560871,60грн.
Також, 10.03.2023 до канцелярії суду засобами електронного зв'язку від представника відповідача надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. В клопотанні відповідач просить призначити у справі почеркознавчу експертизу на розгляд якої поставити питання: «Чи виконано підпис в графі «М.П. Замовник Євглевський Ю.В.» акту приймання виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2021 на суму 560871,60грн - Євглевським Юрієм Вікторовичем?».
10.03.2023 до канцелярії суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.
14.03.2023 до канцелярії суду засобами електронного зв'язку від представника відповідача надійшли наступні документи:
- клопотання про залучення доказів надання професійної правничої допомоги;
- клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.
Також, 14.03.2023 до канцелярії суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи та клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023 відкладено підготовче засідання на 28.03.2023 у зв'язку з неявкою учасників процесу.
27.03.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв'язку від позивача надійшла заява про залишення заперечень на клопотання відповідача про призначення експертизи без розгляду.
27.03.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв'язку від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому позивач просив витребувати у відповідача накази (розпорядження) про призначення тимчасово виконуючого обов'язки директора на період тимчасової відсутності директора Євглевського Ю.В за 2021 рік.
Також, 27.03.2023 позивачем було подано до канцелярії суду відповідь на відзив, в якій він просить задовольнити позовні вимоги. В своїх поясненнях щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень зазначає, що відповідно до п. 5 локального кошторису, погодженому сторонами при укладанні договору, визначено улаштування покриття з гарячих асфальтних сумішей 0,460кв.м., а згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2021 року, підписання якого заперечує відповідач, - 0,989кв.м. Позивач вважає, що використання земельної ділянки, на якій виконувались роботи, в якості паркувального майданчика підтверджує той факт, що роботи виконані та відповідач погодився із збільшенням обсягів робіт і їх прийняв. Додатково зазначає, що відповідач був попереджений позивачем про збільшення об'єму та вартості робіт, в обґрунтування наведеного посилається на лист відповідача №254 від 07.12.2021, в якому останній просить надати документи на виконання робіт згідно умов договору та додаткову угоду на збільшення договірної ціни.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2023 відкладено підготовче засідання на 30.03.2023.
До початку судового засідання 30.03.2023 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про призначення судової технічної експертизи. На розгляд судової експертизи слід поставити питання: «Чи однією й тією ж печаткою нанесені відтиски у договорі про виконання робіт від 02.11.2021 №402, довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2021 року та акті приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2021 року?».
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2023 задоволено клопотання відповідача про витребування доказів та витребувано від позивача оригінали документів, а саме:
- акт приймання виконаних будівельних робіт б/н за листопад 2021 на суму 560871,60грн;
- довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2021 на суму 560871,60грн.
Зазначеною ухвалою суду також задоволено клопотання позивача про витребування від відповідача доказів - наказів (розпоряджень) про призначення тимчасово виконуючого обов'язки директора на період тимчасової відсутності директора Євглевського Ю.В. за 2021 рік.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву та призначено підготовче засідання на 13.04.2023.
31.03.2023 представник відповідача подав до канцелярії суду письмові пояснення, в яких заперечував проти задоволення клопотання позивача про проведення судової технічної експертизи.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2023 оголошено перерву та призначено підготовче засідання на 21.04.2023.
19.04.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв'язку від позивача надійшла заява на виконання ухвали суду від 30.03.2023. Позивач надав оригінали акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2021 на суму 560871,60грн та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2021 на суму 560871,60грн.
Також, 19.04.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв'язку від позивача надійшли пояснення до клопотання про призначення технічної експертизи документів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2023 оголошено перерву та призначено підготовче засідання на 09.05.2023, зобов'язано позивача надати до суду копію листа №848 від 06.12.2021.
01.05.2023 до канцелярії суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 21.04.2023 з наданням копії листа №848 від 06.12.2021.
У судовому засіданні 09.05.2023 представник відповідача звернувся з клопотанням про витребування у позивача оригінала листа №254 від 07.12.2021.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.05.2023 відмовлено в задоволенні клопотань сторін про призначення судових експертиз.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в засіданні на 25.05.2023. Витребувано у позивача оригінал листа №254 від 07.12.2021.
15.05.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв'язку від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 09.05.2023 та наданням оригіналу листа №254 від 07.12.2021.
До початку судового засідання 25.05.2023 до канцелярії суду засобами електронного зв'язку від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення строку для подання доказів, в якому просить залучити до матеріалів справи нотаріально засвідчену заяву свідка від 22.05.2023 директора Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ Комплекс» Євглевського Ю.В.
Також, до початку судового засідання 25.05.2023 до канцелярії суду засобами електронного зв'язку від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із службовим відрядженням представника відповідача Смірнова А.А. та директора Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ Комплекс» Євглевського Ю.В.
Окрім цього, до початку судового засідання 25.05.2023 до канцелярії суду засобами електронного зв'язку від представника позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про поновлення строку для подання доказів, залучення доказів.
У судове засідання 25.05.2023 відповідач не забезпечив явку представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Враховуючи викладене, з метою дотримання принципу рівності сторін та надання розумного (достатнього) строку для вчинення певних процесуальних дій, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2023 відкладено розгляд справи по суті на 15.06.2023.
15.06.2023 до канцелярії суду представник відповідача подав клопотання про винесення окремої ухвали у справі.
У судовому засіданні 15.06.2023 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.
Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-
02.11.2021 між Чернівецьким міським комунальним підрядним шляхово-експлуатаційним підприємством (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТ Комплекс» (далі - замовник, відповідач) укладено договір про виконання робіт №401/21 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору, виконавець зобов'язується виконати роботи з влаштування асфальтобетонного покриття на вул. Ярослава Мудрого, 192-Б в м. Чернівцях.
Замовник зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити виконані роботи згідно з актами приймання-передачі виконаних робіт (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 2.1 договору, договір є підставою для проведення робіт і розрахунків між виконавцем і замовником.
Виконання робіт, відповідно до п. 1.1 цього договору, підтверджується актом приймання-передачі робіт, що підписується уповноваженими представниками сторін. В акті зазначається обсяг фактично виконаних робіт, а також їх ціна (п. 2.2 договору).
Виконавець зобов'язується за наявності обставин, що роблять неможливим виконання зобов'язань за цим договором або при зміні істотних умов надання послуг відповідно до норм чинного законодавства України, негайно письмово повідомити про це замовника (п. 3.1.3 договору).
Замовник зобов'язується здійснити передоплату 50%, кінцевий розрахунок згідно акту приймання виконаних робіт (п. 3.3.1 договору).
Відповідно до п. 3.3.3 договору, замовник зобов'язується протягом 3-х днів прийняти (не прийняти) проведені виконавцем роботи та підписати акт приймання виконаних робіт.
Замовник має право відмовитись від прийняття об'єму робіт, якщо ці об'єми не відповідають умовам договору, і вимагати від виконавця відшкодування збитків, якщо вони виникли внаслідок невиконання та/або неналежного виконання виконавцем взятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 3.4.1 договору).
Загальна вартість робіт 367164,00грн (триста шістдесят сім тисяч сто шістдесят чотири гривні 00 коп.). До загальної вартості робіт входять витрати на виконання робіт, матеріали, транспортні та інші витрати. Ціна договору є динамічною (п. 4.1 договору).
Замовник здійснює передоплату 50%, кінцева оплата згідно акта приймання-передачі робіт (п. 4.2 договору).
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, і діє до 31.12.2021 року (п. 8.1 договору)
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Позивач зазначає, що на виконання умов договору відповідач здійснив передоплату у розмірі 183582,00грн.
Після фактичного виконання робіт позивачем 07.12.2021 (а.с. 28, 29 том 1) було направлено на адресу відповідача лист №848 від 06.12.2021 (а.с. 249 том 1) в якому повідомлялось, що по факту виконання робіт загальна вартість робіт, визначених договором, збільшилася та склала 560871,60грн. У зв'язку з чим, позивач разом з листом направив на підписання додаткову угоду про збільшення суми договору та акти виконаних робіт на збільшену суму.
07.12.2021 відповідач направив на адресу позивача лист №254 (а.с. 26 том 1, а.с. 12 том 2), щодо необхідності надання документів на підтвердження виконання робіт згідно з умовами договору та додаткову угоду на збільшення договірної ціни, після підписання якої буде оформлено відповідний акт на суму збільшення.
Листом №274 від 22.12.2021 відповідач повідомив позивача про отримання листа №848 від 06.12.2021 та доданих до нього оригіналів додаткової угоди, актів виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт та витрат. В даному листі відповідач зазначив, що надані для підписання додаткова угода №1, довідка про вартість виконаних робіт та витрати, акт виконаних робіт КБ2В на загальну суму 560871,60грн не підлягають підписанню та узгодженню враховуючи те, що позивач не повідомив відповідача про істотне перевищення визначеного приблизного кошторису, збільшення обсягів та вартості робіт не було узгоджено сторонами заздалегідь, а тому позивач зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, погодженою сторонами в договорі. У зв'язку з чим, просив надати на розгляд відповідача довідки про вартість виконаних робіт та акти виконаних робіт на узгоджену суму в розмірі 367164,00грн (а.с. 31, 32 том 1).
12.01.2022 позивач звернувся до відповідача з листом №991, в якому зазначив, що відповідно до умов п. 4.1 договору ціна договору є динамічною і на момент огляду та перевірки виконаної роботи не було висунуто жодних претензій зі сторони відповідача до якості робіт та їх об'єму, а тому відмова відповідача від підписання акту виконаних робіт, додаткової угоди №1 та довідки про вартість виконаних робіт не відповідає умовам договору та чинного законодавства (а.с. 34, 35 том 1).
Позивач зазначає, що у зв'язку з не сплатою відповідачем за виконані роботи, у відповідача утворилась заборгованість у сумі 377289,60грн.
Відповідач проти цього заперечує та зазначає, що позивач до виконання робіт не повідомив про істотне перевищення визначеного приблизного кошторису, збільшення обсягів та вартості робіт не було узгоджено сторонами заздалегідь, а тому позивач зобов'язаний надати документи, які підтверджують виконання договору підряду за ціною, погодженою сторонами в договорі.
Зазначене і є причиною виникнення спору.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, які пов'язані з належним виконанням сторонами умов договору, наявністю/відсутністю погодження збільшення обсягів та вартості робіт, наявністю правових підстав для стягнення вартості виконаних робіт за договором.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 174, 193 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Укладений між сторонами договір про виконання робіт №401/21 від 02.11.2021 за своєю правовою природою є договором підряду на проведення робіт, правовідносини за яким регулюються положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 4 ст. 844 ЦК України, якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи. Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором.
Пунктом 3.1.3 договору сторони погодили, що виконавець зобов'язується за наявності обставин, що роблять неможливим виконання зобов'язань за цим договором або при зміні істотних умов надання послуг відповідно до норм чинного законодавства України, негайно письмово повідомити про це замовника (п. 3.1.3 договору).
Враховуючи викладене, як чинним законодавством, так і договором про виконання робіт №401/21 від 02.11.2021 передбачено обов'язок підрядника своєчасно попередити замовника про необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, зміну істотних умов.
Господарський суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували своєчасне (до виконання робіт) попередження виконавцем замовника про істотне перевищення визначеного приблизного кошторису, збільшення обсягів та вартості робіт.
Як зазначалось вище, після фактичного виконання робіт позивачем 07.12.2021 (а.с. 28, 29 том 1) було направлено на адресу відповідача лист №848 від 06.12.2021 (а.с. 249 том 1) в якому повідомлялось, що загальна вартість фактично виконаних робіт збільшилася та склала 560871,60грн. У зв'язку з чим, позивач разом з листом направив на підписання додаткову угоду про збільшення суми договору та акт виконаних робіт на збільшену суму.
Листом №274 від 22.12.2021 (а.с. 31, 32 том 1) відповідач відмовився від підписання додаткової угоди №1, довідки про вартість виконаних робіт та витрати, акту виконаних робіт КБ2В на загальну суму 560871,60грн, оскільки позивач не повідомив відповідача про істотне перевищення визначеного приблизного кошторису, збільшення обсягів та вартості робіт не було узгоджено сторонами заздалегідь та вказав, що позивач зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, погодженою сторонами в договорі.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Суд вважає, що виконавець, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором, а саме у розмірі 367164,00грн.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд наголошує щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
До того ж, господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 зазначеного Кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Господарський суд відзначає, що правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
З урахуванням викладених обставин щодо несвоєчасного повідомлення позивачем про суттєве збільшення вартості робіт, відмови відповідача в узгодженні таких змін суд критично ставиться до наданого позивачем акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2021 року на суму 560871,60грн.
Долучений до матеріалів справи наведений акт суперечить викладеним вище обставинам щодо відмови відповідача в узгодженні збільшення вартості робіт та змісту заяви свідка - директора ТОВ «СТ Комплекс» (а.с. 18 том 2).
Будь-яких інших доказів, які б свідчили про те, що відповідач попередньо узгодив та потім прийняв роботи у сумі 560871,60грн, позивачем надано не було.
Викладені обставини свідчать про необхідність відмови в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості щодо вартості робіт, які не були узгоджені сторонами в установленому порядку у сумі 193707,60грн.
Підставою для задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 183582,00грн є наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (ч. 4 ст. 882 ЦК України).
В ході вирішення спору відповідачем не виконані вимоги ч. 1 ст. 74 ГПК України та не спростовано твердження позивача про те, що останнім були виконані підрядні роботи на суму 183582,00грн
Фактично відповідач не надав будь-яких доказів на спростування доводів позивача про те, що роботи на зазначену суму були виконані підрядником.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи те, що позивач своєчасно не попередив відповідача про необхідність перевищення приблизного кошторису та виконав роботи без погодження відповідача на таке збільшення, правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення заборгованості за виконані роботи у розмірі 183582,00грн.
З урахуванням викладеного, суд частково задовольняє позовні вимоги.
Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Щодо клопотання відповідача про постановлення окремої ухвали, суд зазначає наступне.
15.06.2023 до канцелярії суду представник відповідача подав клопотання про винесення окремої ухвали у справі. В обґрунтування клопотання зазначає, що надані позивачем оригінали акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2021 року та довідка про вартість до нього суперечать заяві свідка - директора ТОВ «СТ Комплекс» ОСОБА_1 , оскільки останній в заяві свідка зазначає, що дані документи не підписував. Таким чином, відповідач вважає, що надання позивачем оригіналів зазначених документів містить ознаки кримінального правопорушення.
Розглянувши клопотання відповідача про постановлення окремої ухвали, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для його задоволення з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Положення ч. 1 ст. 7 ГПК України передбачають, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до ч. 1 статті 246 Господарського процесуального кодексу України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, який повинен надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено (ч.11 статті 246 Господарського процесуального кодексу України).
Виходячи з аналізу правових норм ГПК України, суд зазначає, що постановлення окремої ухвали є прерогативою суду в разі виявлення судом порушень сторонами законодавства або виявлення недоліків в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб.
Судом самостійно встановлюється наявність обставин та підстав для винесення окремої ухвали, що визначені ст. 246 ГПК України.
Обставини, викладені представником відповідача в клопотанні, є лише припущеннями та не підтверджуються доказами.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять достатніх підстав для постановлення окремої ухвали у справі.
Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач не позбавлений права самостійно звернутись до правоохоронних органів з відповідною заявою.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин судовий збір покладається на відповідача у сумі 2753,73грн (5659,34 х 183582,00/377289,60 = 2753,73).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 246 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Комунального підприємства "Чернівецьке міське комунальне підрядне шляхово-експлуатаційне підприємство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Комплекс" про стягнення заборгованості за виконані роботи за договором №401/21 від 02.11.2021 в розмірі 377289,60грн - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Комплекс" (49126, м. Дніпро, вул. Панікахи, 2, ідентифікаційний код 36206990) на користь Комунального підприємства "Чернівецьке міське комунальне підрядне шляхово-експлуатаційне підприємство" (58029, м. Чернівці, вул. О. Кошового, буд. 41а, ідентифікаційний код 03357562) заборгованість у сумі 183582,00грн та судовий збір у сумі 2753,73грн.
Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Комплекс" на користь Комунального підприємства "Чернівецьке міське комунальне підрядне шляхово-експлуатаційне підприємство" заборгованості у сумі 193707,60грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 26.06.2023.
Суддя В.О. Татарчук