вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
26.06.2023м. ДніпроСправа № 904/1799/23
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/1799/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА СІНЕРЖИ"
до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА СІНЕРЖИ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 06.04.2023 за вих. № 06/04/23-4 до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (далі - відповідач) про стягнення 1.099,01 грн пені та 3.081,48 грн інфляційних втрат, у зв'язку із неналежним виконання зобов'язань за договором про закупівлю №22466 від 29.12.2022, з урахуванням заяви про уточнення (збільшення та зменшення) позовних вимог, яка ухвалою від 05.05.2023 прийнята до розгляду.
Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1799/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2023.
Ухвалою від 17.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Через відділ документального забезпечення 19.04.2023 від відповідача надійшли заперечення проти розгляду справи №904/1799/23 за правилами спрощеного позовного провадження, у якій відповідач просить суд розглядати справу за правилами загального позовного провадження або розглядати справу з повідомленням (викликом) сторін, у випадку відмови у задоволенні вказаного заперечення та продовження розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Через відділ документального забезпечення 20.04.2023 від позивача надійшли зауваження щодо заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, у яких позивач просить суд залишити без задоволення заяву відповідача із запереченнями проти розгляду справи №904/1799/23 за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки позивач вважає, що вказана справа, ціна позову у якій складає 72.302,92 грн має бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження і підстави для переходу до розгляду вказаної справи за правилами загального позовного провадження відсутні.
Через відділ документального забезпечення 01.05.2023 від відповідача надійшов відзив.
Ухвалою від 02.05.2023 заяву відповідача із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження залишено без задоволення, у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено, зобов'язати відповідача невідкладно направити на адресу позивача копію відзиву з доданими до нього документами листом з описом вкладення, докази чого негайно надати суду.
Через відділ документального забезпечення 04.05.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.
Того ж дня, 04.05.2023 через відділ документального забезпечення 04.05.2023 від позивача надійшла заява про уточнення (збільшення та зменшення) позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача 1.099,01 грн пені та 3.081,48 грн інфляційних втрат. Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2.684,00 грн та 8.000,00 грн витрат на оплату професійної правової допомоги.
Ухвалою від 05.05.2023 заяву позивача про зменшення(збільшення) позовних вимог прийнято до розгляду.
Через відділ документального забезпечення 10.05.2023 від відповідача надійшли заперечення, у яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Через відділ документального забезпечення 10.05.2023 від відповідача надійшла заява, у якій відповідач просить суд зобов'язати позивача направити на адресу відповідача заяву про зменшення (збільшення) позовних вимог у справі №904/1799/23.
Заява відповідача про зобов'язання позивача направити на адресу відповідача заяву про зменшення (збільшення) позовних вимог вмотивована тим, що представник відповідача МЕЛЬНИК Максим не є учасником у справі №904/1799/23, а тому долучені до заяви позивача докази направлення не є належними.
Оцінивши позицію представника відповідача МЕЛЬНИКА Максима суд визнав її необґрунтованою та вимоги викладені у заяві такими, що задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Суд встановив, що позивач 04.05.2023 долучив до заяви про уточнення (збільшення та зменшення) позовних вимог квитанцію №132449 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС 04.05.2023 ОСОБА_1 .
Суд також встановив, що Мельник Максим Сергійович представляє інтереси відповідача на підставі ордеру серії АЕ №1191393 від 18.04.2023, отже жодних порушень процесу з боку позивача не встановлено.
Більш того, суд зауважує, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відтак, як на позивача так і на відповідача покладено обов'язок щодо вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справи.
Через відділ документального забезпечення 30.05.2023 від позивача надійшло(а) заява (клопотання), сформована(е) в системі «Електронний суд» 29.05.2023 разом із доказами направлення заяви про уточнення (збільшення та зменшення) позовних вимог від 04.05.2023 та відповіді на відзив від 04.05.2023 у справі №904/1799/23 на адресу відповідача. Крім цього, позивач долучив до справи рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2023 у справі №904/1796/23 в якості прикладу судової практики.
Через відділ документального забезпечення 12.06.2023 від відповідача надійшла заява, у якій відповідач просить суд розглядати позовні вимоги у редакції, викладеній в позовній заяві.
Оцінивши зміст заяви відповідача суд звертає увагу, що ухвалою від 05.05.2023 заяву про зменшення (збільшення) позовних вимог судом прийнято до розгляду і підстави не враховувати вказане судове рішення відсутні.
Таким чином, суд розглядає вимоги позивача, з урахуванням заяви про уточнення (збільшення та зменшення) позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4.180,49 грн, з яких 1.099,01 грн пені та 3.081,48 грн інфляційних втрат. Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 8.000,00 грн витрат на оплату професійної правової допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Між сторонами був укладений договір поставки. Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар, який останній оплатив, але з порушенням строку, визначеного договором, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з відповідача нараховані на суму основної заборгованості пеню та інфляційні втрати.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач визнав факт укладення договору та вказав на неможливість стягнення інфляційних втрат з огляду на положення п. 11.1 договору.
Також відповідач послався на неотримання від позивача повного комплекту документів, зокрема, належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, а тому строк оплати навіть основної заборгованості є таким, що не настав.
Більш того, відповідач зауважує, що позивач не підтвердив належними та допустимими доказами факт реєстрації податкових накладних.
Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву
Позивач наголошує, що положення п. 11.1 договору не мають значення для сторін.
Позивач не визнає, що товарно-транспортні накладні оформлено неналежним чином і що строк оплати товару є таким, що не настав, і зауважує, що відповідач свідомо хибно тлумачить положення п. 4.2 договору.
Також позивач зазначає, що податкова накладна №5 від 30.12.2022 з квитанцією №1 від 04.01.2023 є цілком належним та допустимим доказом реєстрації податкової накладної.
Доводи відповідача щодо відповіді на відзив
Відповідач стверджує, що вирішальним для настання договірних зобов'язань з оплати за поставлений товар є умова реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а не умова подання податкової накладної на реєстрацію в ЄРПН.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; поставки товару; оплати товару; правомірності нарахування пені та інфляційних втрат.
Суд встановив, що 29.12.2022 між позивачем (далі - позивач, постачальник) та відповідачем (далі - відповідач, замовник) був укладений договір №22466 про закупівлю (далі - договір).
Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність замовника товар найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі. Найменування (асортимент) товару: Комплектуючі електрообладнання до тепловозів 2ТЕ116 (п. 1.2 договору). Кількість товару: згідно специфікації (п. 1.3 договору). Ціна товару, що поставляється за договором вказана в специфікації (п. 1.4 договору).
Пунктом 3.1 договору визначено, що загальна сума (ціна) договору складає 101.760,00 грн, в т. ч. 20% ПДВ - 16.960,00 грн.
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1 договору).
Між сторонами підписано специфікацію №1 від 29.12.2022 згідно із якою позивач має поставити відповідачу товар на загальну суму 101.760,00 грн (арк. 16, том 1).
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач до матеріалів справи долучив видаткову накладну №51 від 30.12.2022 на суму 101.760,00 грн (арк. 17, том 1) та довіреність №666 від 30.12.2022 видану відповідачем на ім'я фахівця Марченко Наталії Миколаївни (арк. 21, том 1).
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з вимогою кредитора від 29.03.2023 за вих. №0329-04 за договором про закупівлю №22466 від 29.12.2022 (арк. 33-34, том 1), у якій позивач вимагав у відповідача перерахувати 101.760,00 грн протягом 3 (трьох) календарних днів від дня отримання даної вимоги. В якості доказів направлення даної вимоги на адресу відповідача позивач долучив до матеріалів справи опис вкладення до цінного листа, фіскальний чек від 01.04.2023 та накладну №4905506458703 від 01.04.2023 (арк. 35, том 1).
Оскільки відповідач вчасно не оплатив вартість поставленого позивачем товару, то на суму заборгованості позивач нарахував пеню у розмірі 1.099,01 грн та інфляційні втрати у розмірі 3.081,48 грн.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення пені у розмірі 1.099,01 грн та інфляційних втрат у розмірі 3.081,48 грн.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови. Договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками. Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.
Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 101.760,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №51 від 30.12.2022.
Суд відзначає, що видаткову накладну №51 від 30.12.2022 підписано і представником позивача, і представником відповідача.
З боку відповідача видаткова накладна №51 від 30.12.2022 підписана фахівцем Марченко Н.М. і вказано, що дана особа дії на підставі довіреності №666 від 30.12.2022.
Позивачем до матеріалів справи долучено довіреність №666 від 30.12.2022 видану відповідачем на ім'я фахівця Марченко Наталії Миколаївни (арк. 21, том 1).
Отже, факт поставки товару позивачем відповідачу на загальну суму 101.760,00 грн на підставі видаткової накладної №51 від 30.12.2022 визнається підтвердженим.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до п. 4.2 договору сторони узгодили, що замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 7 банківських днів з дати поставки товару та на підставі отриманого від постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів щодо якості на товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній зазначається код товару згідно УКТ ЗЕД.
Суд встановив, що поставка товару відбулася 30.12.2022 /підтверджується видатковою накладною №51/. Реєстрації податкової накладної відбулася 04.01.2023 /підтверджується квитанцією №1 від 04.01.2023/.
З огляду на положення п. 4.2 договору строк оплати товару, отриманого відповідачем за видатковою накладною №51 від 30.12.2022 на суму 101.760,00 грн є таким, що настав 10.01.2023.
Відповідач підтвердив платіжною інструкцією №1377 від 28.04.2023 (арк. 54, том 1) оплату отриманого від позивача товару у розмірі 101.760,00 грн.
Відтак, товар отриманий від відповідача позивач оплатив у повному обсязі, проте з порушенням строку.
Щодо вимог про стягнення пені
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.5 договору у разі порушення строків оплати, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за період з 11.01.2023 до 28.04.2023 на суму 1.099,01 грн.
Відповідач вимогу заперечив у повному обсязі, оскільки, на думку останнього, строк оплати основної заборгованості є таким, що не настав.
Здійснивши власний перерахунок пені суд визнав вимогу позивача такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 1.088,83 грн.
Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача інфляційні втрати за період з січня 2023 року до березня 2023 року на суму 3.081,48 грн.
Відповідач вимогу заперечив посилаючись на положення п. 11.1 договору.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем господарський суд визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.
Водночас суд звертає увагу, що пунктом 11.1 договору закріплено домовленість сторін, що прострочені замовником грошові зобов'язання, передбачені даним договором, повинні виконуватися без нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків.
Між тим, Велика Палата Верховного Суду зробила такий правовий висновок щодо можливості зміни у договірний спосіб порядку стягнення інфляції у частині застосування статей 6 та 625 ЦК України, про що, зокрема, зазначено у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №904/3260/19:
« 4.18. Згідно із статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
4.19. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
4.20. Із змісту частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка не містить застережень щодо можливості встановлення у договорі інших положень, окрім як визначення іншого розміру процентів річних від простроченої суми, та суті спірних відносин випливає, що відповідна норма має імперативний характер, що спрямована на захист майнового права та інтересу кредитора. Зміст норми можна вважати диспозитивним лише в контексті наділення учасників правовідносин свободою вибору щодо розміру процентів річних. Наведене свідчить про неможливість формулювання у договорі альтернативного правила, що анулює (скасовує, відміняє) відповідне право кредитора та виключає можливість прямого застосування норми частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у разі наявності факту прострочення виконання грошового зобов'язання.
4.21. Тобто на свій розсуд сторони можуть лише зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Але, відповідно до абзацу 2 частини З статті 6 Цивільного кодексу України, сторони не можуть, реалізуючи наявну свободу у визначенні умов договору, відступити повністю від положень частини 2 статті 625 цього Кодексу, змінити зміст відповідного правила та уникнути настання відповідальності за цієї статтею, домовившись про відсутність у кредитора взагалі права вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також процентів річних за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Подібний правовий висновок Верховного Суду сформульований у постанові від 16.04.2020 у справі №914/479/19».
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 904/2112/20.
Таку ж правову позицію застосовує і Центральний апеляційний господарський суд (постанова від 03.04.2023 у справі 904/3751/22).
Таким чином, позивач обґрунтовано та правомірно заявив позову вимогу про стягнення інфляційних втрат.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2.677,02 грн, з урахуванням того, що 99,74 % позовних вимог позивача судом задоволено.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (Україна, 49038, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ АКАДЕМІКА БЕЛЕЛЮБСЬКОГО, будинок 7; ідентифікаційний код 00659101) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АЛЬФА СІНЕРЖИ" (Україна, 49101, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРА АНТОНОВИЧА, будинок 10 Б, квартира 184; ідентифікаційний код 39414945) 1.088,83 грн (одну тисячу вісімдесят вісім грн 83 к.) пені, 3.081,48 грн (три тисячі вісімдесят одну грн 48 к.) інфляційних втрат, 2.677,02 грн (дві тисячі шістсот сімдесят сім грн 02 к.) судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 10,18 грн пені) відмовити.
Видати наказ(и) після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Дупляк