вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"19" червня 2023 р. Cправа № 902/534/23
за позовом: Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (вул. Генерала Алмазова буд. 4-А, м. Київ, 01011)
до: Фізичної особи - підприємця Мельник Людмили Василівни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 70 678,09 грн
Суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Надтока Т.
за участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: Мельник Л.В.
19.04.2023 Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи - підприємця Мельник Людмили Василівни про стягнення 70 678,09 грн.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/534/23 передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 21.04.2023 відкрито провадження у справі № 902/534/23. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 17.05.2023.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача не з'явився, при цьому від останнього надійшло клопотання (вх. № канц.01-34/4499/23 від 09.05.2023) про розгляд справи без його участі.
Від відповідача у судовому засіданні надійшло клопотання (вх. № канц.01-34/4760/23 від 17.05.2023) про відкладення розгляду справи, для надання часу на погашення заборгованості та надано докази часткових проплат на суму 8000,00 грн.
За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 17.05.2023 повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, що відбудеться 19.06.2023.
На визначену дату судом представник позивача не з'явився, при цьому судом взято до уваги заяву останнього (вх. № канц. 01-34/5161/23 від 31.05.2023), про розгляд справи без участі уповноваженого представника.
В судове засідання з'явився представник відповідача, яким подано заяву (вх. № канц. 01-34/5750/23 від 19.06.2023), зі змісту якої слідує, що останнім 15.06.2023 здійснено часткову проплату боргу в розмірі 7 000,00 грн.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
01.02.2022 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Фізичною особою - підприємцем Мельник Людмилою Василівною було укладено Заяву про надання Кредиту «Кредитна картка для підприємців» № 011/64665/1377591 , відповідно до умов якого, з дати початку кредитування Клієнт має право отримати, а Банк зобов'язаний за умови відсутності (недостатності) коштів на кредитному рахунку № UA 30322990400000002600321643651973217500, надати Клієнту в межах Поточного ліміту кошти зобов'язаний повернути Банку Кредит та сплатити проценти за його користування. Кредит надається шляхом зарахування коштів Кредиту з Карткового рахунку у випадках, визначених Договором.
Мета (цільове використання Кредиту) - є фінансування господарської (підприємницької) діяльності Позичальника у зв'язку із чим до відносин сторін не застосовується Закон України «Про споживче кредитування» (п.1. Кредитного договору).
Максимальний ліміт Кредиту за Договором складає 300 000,00 гривень. В межах Максимального ліміту встановлюється поточний ліміт. На дату укладання Договору Поточний ліміт Кредиту складає 70 000,00 гривень.
Строк дії Кредиту до 48 місяців, протягом всього строку фактичного користування Кредитом Клієнт зобов'язаний сплачувати щомісяця Банку проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 29,9 % річних.
Процентна ставка за користування Недозволеним овердрафтом складає 49% річних.
Позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами, комісії згідно умов Договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені Договором.
Матеріалами справи стверджується, що перед укладенням та підписанням Кредитного договору, Позичальник 28.01.2022 року звернувся до Банку із Заявою на відкриття Карткового рахунку та отримання Кредиту в рамках продукту «Кредитна картка для підприємців» (для фізичних осіб-підприємців) до Договору банківського обслуговування, укладеного підписанням Угоди № СМОРЕ-850735 від 11.01.2020 року.
Так, Кредитор надав Позичальнику кредит, шляхом безготівкового перерахування кредитних на картковий рахунок Позичальника, відкритого в АТ «Райффайзен Банк», в межах Поточного ліміту, що слідує із банківської виписки.
Згідно з п. 4.2. Договору в порядку та умовах визначених п.п. 2.5.5 - 25.6. п. 2.5 Статті 2 Розділу 8 Правил Клієнт зобов'язаний сплачувати Банку обов'язковий щомісячний платіж за користування Кредитом в розмірі п'ять (5) відсотків від власної заборгованості перед Банком, але не менше фіксованої суми, встановленої Тарифами Банка на ведення та обслуговування Карткових рахунків, до яких встановлений ліміт кредитування або суми залишку власної заборгованості перед Банко, якщо вона менше за зазначену суму.
Відповідно до умов п. 4.3. Договору у визначений п.п. 2.5.5. п. 2.5. Статті 2 Розділу 8 Правил строк Клієнт зобов'язаний забезпечити наявність коштів на КР для подальшого здійснення Банком договірного списання коштів згідно з умовами передбаченими п. 9 Угоди.
Також відповідно до умов ст. 8. Договору, Сторони погодили, що Додатково до визначеної Розділом 9 Правил, Клієнт зобов'язаний на вимогу Банку сплатити останньому - кожний випадок прострочення виконання передбачених Заявою грошових зобов'язань - штраф у розмірі, визначеному підпунктом 1.14.1 пункту 1.14 Статті 1 Розділу 9 Правил, окрім випадків невиконання грошових зобов'язань, пов'язаних з накладенням арешту на грошові кошти, що обліковуються на Картковому рахунку; за невиконання або неналежне виконання Клієнтом зобов'язань, визначених пунктом 1.8 Заяви - штраф у розмірі, визначеному підпунктом 1.14.2. пункту 1.14 Статті 1 Розділу 9 Правил за кожне таке порушення.
Крім того, відповідно до умов ст. 7 Договору, Позичальник засвідчив та гарантував, що:
Він має відповідний фінансовий стан та володіє достатнім рівнем платоспроможності і кредитоспроможності, необхідних для вчасного виконання ним визначених Заявою зобов'язань; не існує і йому невідомі обставини, які можуть негативним чином вплинути на виконання ним визначених Заявою зобов'язань або про будь-які інші поточні або майбутні зобов'язання, які можуть мати пріоритет над виконанням визначених Заявою зобов'язань (крім зобов'язань, що можуть мати пріоритет в силу закону), в тому числі не існує жодної з обставин, передбачених ГІ.ГІ. 2.4.1. п. 2.4. Статті 2 Розділу 8 Правил.
Натомість, як слідує з матеріалів справи Відповідач не виконує взяті на себе договірні зобов'язання, не здійснює погашення кредитної заборгованості, у зв'язку з чим станом на 10.01.2023 року заборгованість останнього перед Позивачем за Кредитним договором становить 70 678,09 гривень, яка складається: заборгованості за дозволеним овердрафтом - 70 000,00 гривень; заборгованості за не дозволеним овердрафтом у сумі - 678,09 гривень; в тому числі прострочена заборгованість з обов 'язкового щомісячного внеску у сумі - 11 482,85 гривень.
Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем після подання позову до суду було сплачено 15 000,00 грн.
Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів в обумовлений договором строк стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір відноситься до кредитних договорів, до регулювання правовідносин якого застосовуються загальні положення про договір глав 52, 53 та положення про позику, кредит визначені параграфами 1, 2 глави 71 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно частини 1 статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Положеннями статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Разом з тим відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідач (позичальник) отримав від позивача у строкове платне користування кредитні кошти у межах поточного ліміту у розмірі 70 000,00 гривень, які повинен був повернути останньому у строк та на умовах, передбачених договором, сплачувати обов'язкові платежі.
Максимальний ліміт кредиту за договором складає 300 000,00 гривень. Встановлений в межах максимального ліміту поточний ліміт кредиту складає 70 000,00 гривень.
Приписами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно вимог частини 1 статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Під час розгляду даної справи, судом встановлено, що 08.05.2023 було сплачено 3 000,00 грн згідно платіжної інструкції № 0.0.2985364939.1; 15.05.2023 було сплачено 5 000,00 грн згідно платіжної інструкції № 0.0.3000857723.1 та 15.06.2023 відповідач згідно платіжної інструкції № 0.0.3049130466.1 сплатила 7000,00 грн
Отже, в частині позовних вимог щодо стягнення 15 000,00 грн основного боргу між сторонами відсутній предмет спору, що є підставою для закриття провадження у справі в цій частині вимог відповідно до п. 2 ст. 231 ГПК України.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
З огляду на вищезазначене, враховуючи факт сплати відповідачем суми основного боргу після подання позову до суду, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 15 000,00 грн - заборгованості на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору в даній сумі.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
З врахуванням встановленого та в сукупності викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача: 55 000,00 грн заборгованості за дозволеним овердрафтом; заборгованості за не дозволеним овердрафтом у сумі 678,09 грн, оскільки є правомірними, обґрунтованими, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.
Будь-яких заперечень щодо наявності заборгованості за договором, доказів, що спростовують її розмір або доказів щодо повної оплати заборгованості відповідачем до суду не надано.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
В силу приписів пункту 2 частини 1 статті 129 України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73, 74, 75, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Мельник Людмили Василівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"( 01011, місто Київ, вулиця Алмазова Генерала, будинок 4А, ідентифікаційний код юридичної особи 14305909) 55 000,00 грн заборгованості за дозволеним овердрафтом; 678,09 грн заборгованості за не дозволеним овердрафтом та 2 684,00 гривень судових витрат зі сплати судового збору.
3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 15 000,00 грн, на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
5. Згідно з приписами ч.1 стт.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник повного судового рішення протягом направити учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення та на електронну адресу позивача - legal.collection@raiffesen.ua; відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1.
Повне рішення складено 26 червня 2023 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Генерала Алмазова буд. 4-А, м. Київ, 01011)
3 - відповідачу (АДРЕСА_1)