26.06.2023 року м.Дніпро Справа № 904/1752/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),
суддів Березкіної О.В., Кощеєва І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2022 (повне рішення складено 25.11.2022, суддя Ніколенко М.О.) у справі №904/1752/22
за позовом Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
про стягнення 69 826,70 грн
Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на свою користь штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 69 826,70 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням залізницею термінів доставки вантажу, які визначені Правилами обчислення термінів доставки вантажів відповідно до Статуту залізниць України.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2022 у справі №904/1752/22 позов задоволено; стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" штраф за несвоєчасну доставку вантажів у розмірі 69 826,70 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 481,00 грн.
Рішення суду обґрунтоване тим, що розрахунок штрафу, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, позивач правильно враховує періоди нарахувань, вимоги позивача про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажів у розмірі 69 826,70 грн є обґрунтованими; Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до 1 гривні, місцевий господарський суд дійшов висновку, що наведені відповідачем обставини не є винятковими; розмір штрафу за прострочену доставку вантажів визначено пунктом 116 Статуту залізниць України; зменшення розміру такого штрафу Статутом не передбачено.
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2022 у справі №904/1752/22, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- на виконання п. 6.2 договору про надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом для всіх вантажовласників на сайті Акціонерного товариства "Українська залізниця" розміщено лист - повідомлення від 02.03.2022 №ЦТЛ-19/178 про те, що залізниця не може в повному обсязі надавати / виконувати свої зобов'язання за договором внаслідок виникнення обставин непереборної сили (військової агресії російської федерації проти України) з додаванням листа - підтвердження ТППУ від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1;
- наказом Міністерства інфраструктури України від 29.07.2022 №571 "Про деякі питання обчислення термінів доставки на залізничному транспорті України" зупинено на період дії в Україні воєнного стану та протягом одного місяця після припинення чи скасування воєнного стану дію пункту 1.1 глави 1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за №865/5086.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2022 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіна Е.В., судді: Дармін М.О., Березкіна О.В., якою ухвалою від 02.01.2023 витребувано справу №904/1752/22, відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження справи до суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2023 після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги зазначеною колегією суддів поновлено строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2022 у справі №904/1752/22; зупинено дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2022 у справі №904/1752/22; розгляд апеляційної скарги визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
21.03.2023 від Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2022 у справі №904/1752/22 без змін.
Поданий відзив на апеляційну скаргу обґрунтований наступним:
- сторони знаходяться в рівних умовах ведення бізнесу під час війни;
- багато підприємств групи Метінвест (до якої входить товариство) повністю або частково зупинилися, позивач здійснює витрати, пов'язані із забезпеченням життєдіяльності підприємства, виплатою заробітної плати працівникам, сплатою податків;
- АТ "Українська залізниця" не надано доказів, що саме введення воєнного стану унеможливило виконання конкретних зобов'язань за договором;
- форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому позивач відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально;
- спірні відносини виникли у березні 2022 року, тому посилання відповідача на наказ Міністерства інфраструктури України від 29.07.2022 № 571 є безпідставним;
26.06.2023 у зв'язку з відпусткою судді Дарміна М.О. у даній справі здійснений повторний автоматизований розподіл, за результатами якого справу №904/1752/22 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Березкіної О.В., Кощеєва І.М.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
З матеріалів справи вбачається, що у березні 2022 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" здійснено перевезення вантажу, одержувач - Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".
Перевезення оформлені наступними залізничними накладними: №№ 42168260, 42168286, 42168310, 42168344, 42201798, 42201897, 42201905, 42284513, 42286062, 42286088, 42340869, 42360834, 42361634, 42361949, 42367631, 42368332, 42368431, 42393819, 42393975, 42394031, 45619897, 45716677, 45739802, 45739836, 45739851, 53419370, 53468088, 53341640, 53384475, 40096158, 40096166, 40096174, 40096182, 40096190, 40096208, 40097065, 40097073, 40097081, 40097107, 40097115, 45984283, 45984291, 45984309, 45984317, 45984325, 45984333, 45984341, 45984358, 45984374, 45984382, 45984390, 45984408, 45984416, 45984424, 45984432, 45984440, 45984457, 45984515, 45984523, 46002689, 46002697, 46002705, 46002713, 46002721, 46002739, 46002747, 46002754, 46002762, 46010989, 46018222, 46018230, 46018271, 46018297, 46018305, 46018313, 46018321, 46018339, 46018347, 45976164, 46061495, 46094454, 41888280, 41888371, 46078341, 46107231, 53470274, 53470282.
Позивач зазначає, що під час здійснення цих перевезень вантажів відповідачем допущено прострочення термінів доставки, що підтверджується календарними штемпелями на залізничних накладних.
Посилаючись на допущене відповідачем прострочення термінів доставки вантажу, що передбачені пунктом 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, на підставі пункту 116 Статуту залізниць України позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача штраф за несвоєчасну доставку вантажу у загальному розмірі 69 826,70 грн.
Згідно зі статтею 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються зі статтею 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до частини 2 статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).
Підпунктом 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №457 від 06.04.1998 (надалі - Статут залізниць України), визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
При цьому, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (пункт 2 Статуту залізниць України). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (пункт 5 Статуту залізниць України).
Пунктом 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України №138 від 08.06.2011) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за №765/19503, а також пунктом 23 Статуту залізниць України передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Накладна, згідно з вказаними Правилами, може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Згідно зі статтею 22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
За приписом частини першої статті 313 Господарського кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами.
Відповідно до статті 41 Статуту залізниць України залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами обчислення термінів доставки вантажів, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки (положення аналогічного змісту закріплене в п. 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажу).
Пунктом 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу передбачено, що термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Пунктом 1.1 наведених Правил визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням. Відповідно до підпункту 1.1.1 наведеного пункту у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км.
За змістом пункту 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.
Разом з тим, пунктом 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажу встановлено, що терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу: на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу; у разі переадресування вантажів.
Згідно з пунктом 2.9 цих Правил у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Відповідно до пункту 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 та зареєстрованих Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083, оформлення видачі вантажу, що прибув з електронною накладною (із накладенням електронного цифрового підпису), здійснюється згідно з додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 18 червня 2011 року №138) (далі - Правила оформлення перевізних документів). При цьому в разі потреби накладна видається одержувачу в паперовому вигляді.
Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів визначено порядок оформлення залізничної накладної. Зокрема, графи залізничної накладної повинні містити таку інформацію:
- графа 49 "Відмітки залізниці" - відомості щодо складання актів із зазначенням станції, яка склала акт; причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість затримки (графа заповнюється залізницею);
- графа 51 "Календарний штемпель прибуття вантажу" - календарний штемпель прибуття вантажу на станцію призначення проставляється в паперовій накладній, в електронній накладній зазначається дата прибуття (графа заповнюється залізницею);
- графа 52 "Календарний штемпель видачі вантажу" - Календарний штемпель з датою видачі вантажу на станції призначення проставляється в паперовій накладній, в електронній накладній зазначається дата видачі (графа заповнюється залізницею).
Статтею 130 Статуту залізниць України встановлено, що належним доказом прострочення доставки вантажу залізницею є накладна.
Згідно з нормами статті 131 Статуту залізниць України претензії вантажоодержувачів щодо сплати штрафів заявляються залізниці призначення.
Відповідно до статті 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Відповідно до статті 116 Статуту залізниць України залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки лише, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
Календарними штемпелями на зазначених вище накладних підтверджується, що вантажі доставлено одержувачу із порушенням встановлених термінів доставки, які визначені в статті 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
Дослідивши розрахунок штрафу в сумі 69 826,70 грн, здійснений позивачем, місцевий господарський суд визнав його обґрунтованим.
Апеляційна скарга не містить заперечень в частині правильності нарахування заявленого до стягнення штрафу в сумі 69 826,70 грн, доводи апелянта зводяться до наявності підстав для звільнення від відповідальності за порушення термінів доставки вантажу в період дії в Україні воєнного стану з посиланням на наказ Міністерства інфраструктури України від 29.07.2022 №571 та відмови у задоволенні позову.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).
Як вбачається із встановлених судом обставин, зобов'язання з доставки вантажів було виконано відповідачем з незначним простроченням.
Крім того, в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб (Закон України від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"). Воєнний стан продовжувався, зокрема Законом України від 07.02.2023 "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" підприємства, установи і організації зобов'язані, зокрема, утримувати в належному стані техніку, будівлі, споруди та об'єкти інфраструктури, що належать для передачі в разі мобілізації Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту або призначені для спільного з ними використання у воєнний час.
Акціонерне товариство "Українська залізниця", державні підприємства та територіально-галузеві об'єднання залізниці включені до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83.
В умовах триваючого воєнного конфлікту законодавець встановив певні обов'язки щодо виконання юридичними особами військово-транспортного обов'язку.
Приписами частин 1 та 2 статті 6 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" унормовано, що військово-транспортний обов'язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів. Порядок виконання військово-транспортного обов'язку визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету міністрів України від 04.11.2015 № 891 затверджено Порядок організації діяльності залізничного транспорту під час здійснення військових залізничних перевезень (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 12 Порядку підприємства залізничного транспорту забезпечують виконання планів військових залізничних перевезень; надання рухомого складу для військових залізничних перевезень; рух військових поїздів залізницею згідно з відповідним графіком; військові ешелони, військовий транспорт, що рухається під охороною військової варти, водою, засобами опалення, освітлення; надання вантажно-розвантажувальних пристроїв та знімного військового обладнання згідно з нормативно-правовими актами; здійснення контролю за переміщенням військових ешелонів, а також в окремих випадках військового транспорту, їх першочергове навантаження та доставку за призначенням.
За пунктом 25 Порядку рухомий склад для забезпечення провадження діяльності військових частин Збройних Сил повинен утримуватися у справному стані і своєчасно проходити планово-попереджувальний ремонт та технічне обслуговування.
У цьому випадку апеляційний господарський суд зазначає про наявність інших обставин, що мають істотне значення в контексті застосування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, зокрема, обставини щодо необхідності дотримання відповідачем військово-транспортного обов'язку в умовах воєнного стану (виконання планів перевезення, надання рухомого складу для військових залізничних перевезень, утримання рухомого складу у справному стані тощо), що передбачає матеріально-технічне забезпечення і не може не залежати від фінансового становища підприємства.
Враховуючи те, що відповідач має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, на нього покладено обов'язок щодо утримання у справному стані рухомого складу для забезпечення діяльності Збройних Сил України, наявні обставини, які мають істотне значення в розумінні частини першої статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2023 у справі №904/934/22, від 20.04.2023 у справі №904/124/22, від 20.04.2023 у справі №904/613/22 тощо.
У клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач звертав увагу суду, що зобов'язання з перевезення виконано в повному обсязі, вантаж доставлено, а Акціонерне товариство "Укрзалізниця" має стратегічне значення для економіки держави.
З огляду на викладене, наявні підстави для застосування частини 1 статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
Таким чином, враховуючи доводи обох сторін та загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), а також необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, колегія суддів вважає наявними підстави для зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу на 50 % від заявленої суми до 34 913,35 грн.
З огляду на наведене апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції зміні шляхом зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу на 50 %.
Доводи скаржника про звільнення від відповідальності за порушення термінів доставки вантажу в період дії в Україні воєнного стану з посиланням на наказ Міністерства інфраструктури України від 29.07.2022 №571 апеляційним господарським судом відхиляються.
Так, підпунктом 1.1 глави 1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, визначено терміни, у які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням.
Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.07.2022 № 571 "Про деякі питання обчислення термінів доставки на залізничному транспорті України", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.2022 за № 927/38263, зупинено на період дії в Україні воєнного стану та протягом одного місяця після припинення чи скасування воєнного стану дію пункту 1.1 глави 1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 865/5086.
Згідно з пунктом 4 наказу Міністерства інфраструктури України від 29.07.2022 №571 цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно з частиною 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Аналогічні положення містяться у статті 5 Цивільного кодексу України.
Конституційним Судом України неодноразово було розтлумачено зміст положень статті 58 Конституції України, зокрема, висновками, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012. Так, Конституційним Судом України у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 зазначалось, що Конституція України, закріпивши частиною 1 статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього. Водночас, Конституційним Судом України визначено, що вказані положення статті про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Колегія суддів звертає увагу, що наказ Міністерства інфраструктури України від 29.07.2022 № 571 не пом'якшує і не скасовує відповідальність особи, оскільки зупиняє дію положення, яким визначено терміни доставки, а не відповідальність за порушення цих термінів, та не містить прямої вказівки про його зворотню дію в часі.
Згідно з пунктом 4 наказу Міністерства інфраструктури України від 29.07.2022 № 571 цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
Зважаючи на вищезазначене, безпідставними є доводи апеляційної скарги про врахування положень наказу Міністерства інфраструктури України від 29.07.2022 № 571, оскільки правовідносини з доставки вантажу виникли у цій справі між сторонами у період березня 2022 року, тобто до прийняття вказаного наказу, а тому положення вказаного наказу на правовідносини сторін у даній справі не розповсюджуються.
З огляду на те, що спір у даній справі виник із неправильних дій відповідача, які призвели до порушення зобов'язання щодо своєчасної доставки, судові витрати покладаються на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".
Керуючись ст. ст. 269, 270, 277, 282-284, 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2022 у справі №904/1752/22 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2022 у справі №904/1752/22 змінити, зменшивши стягнутий розмір штрафу за несвоєчасну доставку вантажів до 34 913,35 грн.
В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2022 у справі №904/1752/22 залишити без змін.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2022 у справі №904/1752/22.
Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право, порядок та строк касаційного оскарження визначені ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя О.В. Березкіна
Суддя І.М. Кощеєв