15.06.2023 року м. Дніпро Справа № 904/3926/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),
суддів: Орєшкіної Е.В., Березкіної О.В.
секретар судового засідання: Манець О.В.
представники сторін:
від позивача: Тарарук Л.Р., адвокат
від відповідача: Овдієнко В.С., адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Приватного підприємства "Атланта-Агро"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023 р.
( суддя Кеся Н.Б., м. Дніпро повний текст рішення складено 14.02.2023 р.)
по справі
за позовом
Акціонерного товариства "Українська залізниця"
в особі регіональної філії "Львівська залізниця"
Акціонерного товариства "Українська залізниця",
м. Львів
до
Приватного підприємства "Атланта-Агро",
м. Дніпро
про стягнення 4 503 204,60 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося з позовом до Приватного підприємства "Атланта-Агро", в якому просить суд стягнути з Відповідача на свою користь 3 244 500,00 грн. плати за користування вагонами, 1 258 704,60 грн. збір за зберігання вантажу та судовий збір у розмірі 67 548,07 грн..
В обґрунтування позову Позивач посилається на те, що Відповідач не сплатив плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу за період часу коли вагони були у розпорядженні Відповідача.
У відзиві на позов, Відповідач просить суд відмовити Позивачу в повному обсязі, оскільки АТ "Укрзалізниця" не є суб'єктом владних повноважень, дії АТ "Укрзалізниця" стосуються питань організації та планування господарської діяльності з перевезення вантажів, у межах якої Позивач не наділений самостійно встановлювати обмеження щодо перевезень, а рішення АТ "Укрзалізниця", які запроваджують обмеження перевезень у власній господарській діяльності, не є нормативно-правовими актами чи актами індивідуальної дії. Тобто не можуть встановлювати прав та обов'язків для Відповідача. До того ж, в Статуті залізниць України встановлений окремий порядок запровадження Укрзалізницею тимчасових обмежень щодо перевезень, а саме - за погодженням з Мінтрансом, та, водночас, не передбачено, що Укрзалізниця може запроваджувати такі тимчасові обмеження одноособово, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час виникнення надзвичайних обставин можуть запроваджуватися виключно за погодженням з Міністерства інфраструктури України. Наказ Міністерства транспорту України № 344 від 30.05.2002 р. не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Так, Відповідач вважає, що у АТ "Укрзалізниця" не було повноважень на впровадження тимчасових обмежень перевезень, у тому числі заборону перевезень, встановлених розпорядженням № ЦЦО/99 від 24.02.2022 р. Щодо нарахувань Позивача за затримку вагонів, Відповідач посилається на те, що перевезення вантажів до станції Чорноморська РФ "Одеська залізниця" були обмежені (заборонені), згідно з розпорядженням АТ "Укрзалізниця" № ЦЦО/99 від 24.02.2022 р., Відповідач не може нести будь-яких негативних наслідків у зв'язку з такою забороною перевезень, в тому числі оплачувати послуги, надання яких було тимчасово обмежене АТ "Укрзалізниця", за відсутності відповідних повноважень. Так, Відповідач вважає, що АТ "Укрзалізниця" є відповідальним за затримку в наданні послуг щодо перевезення вантажів, оскільки розпорядження № ЦЦО/99 від 24.02.2022 р., яким було введено тимчасове обмеження перевезень до станції Чорноморська РФ "Одеська залізниця", було винесене АТ "Укрзалізниця" з порушеннями норм законодавства України - відсутність вини АТ "Укрзалізниця" виключається, що є необхідною умовою для звільнення перевізника від відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 921 ЦК України, а також для звільнення ПП "Атланта-Агро" від обов'язку оплати АТ "Укрзалізниця" послуг за користування вагонами та зберігання вантажу. Крім того, Відповідач зазначає про те, що не отримував повідомлення про запровадження конвенційної заборони № ЦЦО-199 на станції Чорноморська, таким чином не мав змоги виконати вимогу АТ "Укрзалізниця" відповідно до п. 31 Правил приймання вантажів до перевезення, відповідно до якого, відправник протягом 12 годин повинен припинити або обмежити до встановлених залізницею розмірів відвантаження продукції.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023 р. позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Приватного підприємства "Атланта-Агро" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 3 244 500,00 грн. плати за користування вагонами, 1 258 704,60 грн. збір за зберігання вантажу та судовий збір у розмірі 67 548,07 грн..
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне підприємство "Атланта -Агро", в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023 р. по справі № 904/3926/22 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі. Крім того, Скаржник просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного підприємства "Атланта-Агро" судові витрати, у розмірі 101 322,12 грн. та витрати на правничу допомогу, у розмірі 40 000,00 грн..
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що AT «Укрзалізниця» не є суб'єктом владних повноважень, дії AT «Укрзалізниця» стосуються питань організації та планування господарської діяльності з перевезення вантажів, у межах якої Позивач не наділений самостійно встановлювати обмеження щодо перевезень, а рішення AT «Укрзалізниця», які запроваджують обмеження перевезень у власній господарській діяльності, не є нормативно-правовими актами чи актами індивідуальної дії. Тобто не можуть встановлювати прав та обов'язків для Відповідача. Тому, висновки суду першої інстанції про здійснення спірних дій Позивачем в межах делегованих йому повноважень є помилковими та не ґрунтуються на положеннях законодавства.
Водночас, на думку Скаржника, оскільки в Статуті залізниць України встановлений окремий порядок запровадження Укрзалізницею тимчасових обмежень щодо перевезень, а саме - за погодженням з Мінтрансом ( Мінінфраструктури України ), та, водночас, не передбачено, що Укрзалізниця може запроваджувати такі тимчасові обмеження одноособово, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час виникнення надзвичайних обставин можуть запроваджуватися виключно за погодженням з Мінінфраструктури України. Наказ Міністерства транспорту України № 344 від 30.05.2002 р. не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Таким чином, у AT «Українська залізниця» не було повноважень на впровадження тимчасових обмежень перевезень, у тому числі заборону перевезень, встановлених розпорядженням № ЦЦО/99 від 24.02.2022 р..
При цьому Скаржник зазначає, що Позивачем не було виконано свої зобов'язання щодо прийняття до перевезення вагонів та здійснення перевезення вагонів з 24.02.2022 р.. Таким чином, до вказаних правовідносин має застосовуватися положення ч. 3 ст. 903, ст. 920, ст. 921 ЦК України та ст. 41 Статуту. Відтак, оскільки перевезення вантажів до станції Чорноморська Регіональна філія «Одеська залізниця» були обмежені ( заборонені ), згідно з Розпорядженням ЛТ «Укрзалізниця» № ЦЦО/99 від 24.02.2022 р., Відповідач не може нести будь-яких негативних наслідків у зв'язку з такою забороною перевезень, в тому числі оплачувати послуги, надання яких було тимчасово обмежене AT «Укрзалізниця», за відсутності відповідних повноважень.
Скаржник наголошує на тому, що оскільки, фактично прийняття вантажу Позивачем відбулось 23.02.2022 р. направленням листа-клопотання про забирання вагонів-зерновозів у навантаженому стані з під'їзної колії ПП НВО «Енергоощадні технології» на місця загального користування в очікуванні оформлення маршрутного поїзда, що у свою чергу є першим етапом і обов'язковим етапом здійснення перевезення за маршрутом - станція відправлення Хорстків Регіональна філія «Львівська залізниця», станція призначення Чорноморська, то навіть, якщо б обмеження було прийнято на підставі чинного законодавства, то мало б застосовуватися до ПП «Атланта-Агро» положення вказаного вище Додатку № 19 та Відповідач мав бути звільнений від сплати зборів за зберігання та плат за користування вагонами ( контейнерами ). Проте, вказане судом першої інстанції залишено поза увагою.
Скаржник вважає, що нарахування Позивачем за користування вагонами та збору за зберігання вагонів на підставі актів загальної форми № 369 від 24.02.2022 р. та № 399 від 26.02.2022 р. - є протиправним.
Аналогічні доводи містяться у письмових поясненнях Відповідача на відзив на апеляційну скаргу Позивача.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство просить суд залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023 р. у справі № 904/3926/22 без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Атланта-Агро" без задоволення.
В обгрунтування своїх заперечень, Товариство вказує на те, що відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про залізничний транспорт» акціонерне товариство «Українська залізниця» має право запроваджувати за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення не розвантажених транспортних засобів у пунктах призначення. Постановою Кабінету міністрів України від 30.06.2015 р. № 460 затверджено Положення про Міністерство інфраструктури України. Підпунктом 40 пункту 4 вказаного Положення передбачено, що Міністерство інфраструктури України відповідно до покладених на нього завдань установлює процедуру та строки припинення або обмеження навантаження і перевезення вантажів та вантажобагажу, що зумовлено обставинами непереборної сили, воєнними діями, блокадою, епідемією та іншими обставинами, які тю залежать від перевізників та власників інфраструктури залізничного транспорту загального користування. Оскільки на сьогоднішній день така процедура Мінінфраструктури не встановлена, AT «Укрзалізниця» при введенні обмежень на перевезення діяло відповідно до повноважень встановлених Міністерством транспорту України, передбачених в наказі від 30.05.2002 р. № 344.
Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що законність введення обмежень на відправлення вантажів залізницею в окремих напрямках підтверджені також у судовій практиці. Так Касаційний господарський суд по справах № 904/1460/19 та № 904/1806/19 врахував наслідки застосування запроваджених AT «Укрзалізниця» обмежень на перевезення і виніс рішення по суті позовних вимог: по справі № 904/1460/19 - частково відмовив у задоволенні позовних вимог залізниці; по справі № 904/1809/19 - вказав, що за час дії Конвенції не нараховується орендна плата.
Товариство також вказує на те, що відповідно до Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 ( зі змінами та доповненнями) відправники можуть пред'являти вантажі до перевезення на місцях загального і незагального користування. Пунктом 28 вказаних Правил визначено, що договір перевезення вважається укладеним з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Будь-яких доказів оформлення електронної залізничної накладної з відміткою про прийняття вантажу до перевезення залізницею матеріали справи не містять. Відтак вантаж вважається не прийнятим до перевезення. Вказані обставини також підтверджуються актом загальної форми № 399 від 26.02.2022 р.. Тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин ст. 920 ЦК України та ст. 41 Статуту залізниць України, якими передбачено наслідки невиконання зобов'язань, що випливають з договору перевезення.
Крім того, Товариство зазначає про те, що не відповідає дійсності твердження про те, що Відповідач не отримував повідомлення про запровадження конвенційної заборони № ЦЦО-199.
Товариство наголошує, що вагони заявлені Позивачем до перевезення і виставлені на місця загального користування станції Хоростків для формування маршруту залізницею до перевезення прийняті не були і простоювали на станції Хоростків до їх відправлення 24.03.2022 р. за призначенням на Румунську залізницю за новим замовленням. Відтак підстав для звільнення Вантажовідправника від плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу згідно Переліку виняткових умов у залізниці не було.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 23.03.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Березкіна О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2023 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/3926/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Атланта -Агро" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023 р. по справі № 904/3926/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
31.03.2023 р. матеріали справи № 904/3926/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.04.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 11.05.2023 р..
Від представника Приватного підприємства "Атланта-Агро" - адвоката Овдієнко Вікторії Сергіївни, надійшло клопотання про її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів. Адреса електронної пошти, що буде використана заявником для входу до системи "EasyCon.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.04.2023 р., судове засідання у справі № 904/3926/22, призначене на 11.05.2023 р., вирішено провести з представником Приватного підприємства "Атланта-Агро" в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
Від представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" - адвоката Тарарука Леоніда Ростиславовича, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів. Адреса електронної пошти, що буде використана заявником для входу до системи "EasyCon".
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 р., судове засідання у справі № 904/3926/22, призначене на 11.05.2023 р., вирішено провести з представником Акціонерного товариства "Українська залізниця" в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
У судовому засіданні 11.05.2023 р. по праві оголошено перерву до 15.06.2023р..
У судовому засіданні 15.06.2023 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
Приватне підприємство "АТЛАНТА-АГРО" приєдналося до публічного Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі за текстом - Договір) Акціонерного товариства "Українська залізниця", що підтверджується такими електронними документами: заявою про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 32150080/2020-001 від 16.03.2020 р., підписаною електронним цифровим підписом представника Замовника ( арк. с. 42 ); повідомленням про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-32150080/2020-001 від 16.03.2020 р., в якому повідомляється про укладення Договору та присвоєні коди Замовника, а саме як відправника / одержувача: 8678, як платника: 8203375 ( арк. с. 43 ).
Відповідно до умов Договору:
Предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою ( п. 1.1. договору ).
Договір є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги ( п. 1.5. договору ).
Замовник зобов'язаний сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно та регулярно ознайомлюватися з змінами до Договору, направленими Перевізником документами та повідомленнями, іншою інформацією щодо надання послуг, розміщеними в інформаційних системах Перевізника ( п. п. 2.1.4., 2.1.14. договору ).
Замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування вагонами Перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих Замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікування подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від Замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від Перевізника (далі - плата за користування власними вагонами Перевізника) (п. 3.4. договору).
Розмір плати за користування власними вагонами перевізника встановлюється відповідно п. 3.4.2 Договору ( п. 3.4.1 договору ).
Відповідно до п. 3.4.2 договору - плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон відповідно до їх типу за формулою: Пвик=(Спл/24) х tгод х kм, де Пвик - плата за користування власними вагонами Перевізника відповідного типу вагонів; Спл - ставка плати за використання власних вагонів Перевізника відповідного типу власних вагонів Перевізника, грн.. / вагон за добу визначена в Додатку 1-2 до Договору ( у спірному періоді для зерновозів - 2 100 грн. ); 24 - кількість годин у добі; tгод - кількість годин користування вагонам перевізника для відповідного типу вагонів: kм - коригуючий коефіцієнт, що застосовується до Пвик для вагонів, які приймаються до перевезення у складі маршрутного, контейнерного поїзда. Коефіцієнт встановлюється Перевізником та зазначається в Додатку 1-2 Договору.
Згідно з п. 3.4.3 договору моментом відліку часу для нарахування плати за користування є момент передачі Замовнику власних вагонів Перевізника або початок затримки відповідно до Правил користування. Загальний час, за який нараховується та сплачується Замовником плата за користування власними вагонами Перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні Замовника та за час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.
Відповідно до протоколу електронного аукціону № КСЕ001-ІІА-20220209-23748, проведеного 11.02.2022 р. ( арк. с. 54 - 55 ), Відповідач став переможцем аукціону з продажу послуг з використання вагонів власності АТ "Укрзалізниця" у кількості 50 вагонів-зерновозів у складі одного маршрутного поїзда на станціях РФ "Львівська залізниця".
На підставі електронної заявки відправника, погодженої із залізницею, подача порожніх вагонів під навантаження у кількості 50 штук Відповідачем запланована на 24.02.2022 р., станція відправлення Хоростків РФ "Львівська залізниця", станція призначення Чорноморська ( експ. для ТІС ). Оскільки по станції Хоростків, де планувалось проводити формування маршруту, приватне підприємство "АТЛАНТА-АГРО" не має власної під'їзної колії, подача вагонів для навантаження здійснювалася на під'їзну колію ПП НВО "Енергоощадні технології" згідно з поданою Письмовою угодою від 23.02.2022 р. № 17, погодженою із власником під'їзної колії та залізницею. За умовами договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії № Л/ДН-2/18/697/М/п від 01.08.2018 р., укладеного між Залізницею та ПП НВО "Енергоощадні технології" та вказаної Письмової угоди подача/забирання вагонів здійснюється локомотивом власника під'їзної колії, максимальна одночасна подача складає 4 вагони ( арк. с. 49 - 53 ).
23.02.2022 р. Відповідачем надано начальнику станції Хоростків лист-клопотання вих. № 23/04 про забирання вагонів-зерновозів у навантаженому стані з під'їзної колії ПП НВО «Енергоощадні технології» на місця загального користування в очікуванні оформлення маршрутного поїзда. Оплату платежів ( зберігання, накопичення ) гарантував ( арк. с. 58 ).
Відповідно до акту загальної форми від 24.02.2022 р. № 369 ( арк. с. 64 ), починаючи з 00 год. 01 хв. 24.02.2022 р. усі 50-т порожніх вагонів простоювали на станції Хоростів в очікуванні подачі під вантажні операції з вини Клієнта. Перша група з 4-х вагонів подана на під'їзну колію під навантаження 24.02.2022 р. о 08:00 год. ( акт загальної форми № 370 від 24.02.2022 р. ( арк. с. 65 )), передана після завантаження на станцію для накопичення маршруту 24.02.2022 р. о 10 год. 25 хв. ( акт загальної форми від 24.02.2022 р. № 374 ( арк. с. 66 )).
Як зазначає Позивач у позові, у зв'язку із запровадженням в Україні відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 64/22 "Про введення воєнного стану в Україні" воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 р. строком на 30 діб, на підставі п. 2.4.1 договору та ст. 29 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 зі змінами на час розгляду справи ( далі - Статут ), Акціонерним товариством "Українська залізниця" розпорядженням за № ЦЦО/99 від 24.02.2022 р. введено тимчасове обмеження перевезень, у тому числі заборонено перевезення до станції Чорноморська ( припортова дирекція залізничних перевезень-ДН-5 ) РФ "Одеська залізниця" для всіх одержувачів.
Відповідно до п. 2.4.1 договору Перевізник у такому випадку не несе відповідальності за ненадання послуг.
Після надходження розпорядження о 12:00 год. 24.02.2022 р. станцією Хоростків повідомлено представника Відповідача про заборону відвантаження, про що зроблено відповідний запис у Книзі повідомлень ф. ГУ-2 ( арк. с. 61-63 ). Така форма повідомлення передбачена п. 5 Договору на експлуатацію залізничної під'їзної колії. Після одержання такого повідомлення Відправник за приписами п. 31 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 21.11.2000 р. № 644 ( зі змінами та доповненнями ) протягом 12 годин повинен був припинити відвантаження продукції. Незважаючи на такі обставини, Відповідачем вирішено продовжувати забирання порожніх вагонів зі станції та їх навантаження на під'їзній колії вітковласника.
26.02.2022 р. о 19 год. 30 хв. усі 50 завантажених вагонів виставлені на місця загального користування і пред'явлені Вантажовідправником до перевезення. З огляду на діючу заборону, у відповідності до п. 2.4.1 договору Залізницею не були прийняті до перевезення зазначені вагони, про що складено акт загальної форми від 26.02.2022 р. № 399 ( арк. с. 64 ).
Отже, завантажені власні вагони Перевізника в кількості 50-ти штук, за які Відповідачем не сплачена залізниці плата за користування вагонами, перебували в користуванні Замовника з причин, які не залежали від Перевізника, починаючи з часу їх затримки на станції Хоростків 26.02.2022 р. о 19:30 год. до їх передачі Залізниці та відправлення за накладною СМГС на станцію призначення СFR Dornesti Румунська залізниця для Вантажоодержувача АТ "Унікум транзит" 24.03.2022 р. 13:30 год., що підтверджуються пам'яткою про забирання вагонів № 124 та накладною СМГС на відправлення вагонів ( арк. с. 93-94 ).
Таким чином, плата за користування вагонами № № 53202511, 58562653, 59598805, 59763391, 59775791, 95056115, 95317061, 95321451, 95322822, 95325080, 95329660, 95367553, 95367884, 95369674, 95375333, 95377404, 95377545, 95379087, 95379764, 95385563, 95387528, 95455549, 95523379, 95523551, 95525424, 95527511, 95530176, 95531521, 95537874, 95585816, 95613170, 95614038, 95619383, 95619771, 95621603, 95623070, 95635124, 95640843, 95667069, 95667168, 95678678, 95679965, 95680880, 95755211, 95760930, 95831459, 95831830, 95834545, 95928511, 95928982, які затримані з 24.02.2022 р. 00:01 год. до 24.03.2022 р. 13:30 год. ( акт загальної форми № 369 від 24.02.2022 р. ( арк. с. 64 )) становить: 2 100,00 грн. ( ставка плати за використання власного вагона-зерновоза Перевізника ) / 24 год х 685 год. ( загальна кількість годин користування вагонами ) = 59 937,50 грн. без ПДВ х 50 ( кількість вагонів, які використовувалися) = 2 996 875,00 грн. без ПДВ, що з ПДВ 3 596 250,00 грн.. Частина коштів ( від нарахованої суми 2 996 875,00 грн. без ПДВ ) в розмірі 293 125,00 грн., з ПП "АТЛАНТА-АГРО" знято по відомості плати за користування вагонами № 12030025. Таким чином, сума плати за користування вагонами становить 3 244 500,00 грн..
Відповідно до п. 2.1 Розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та п.9 Розділу 7 Правил перевезень вантажів, збір за зберігання завантажених вагонів, згідно актів загальної форми № № 374, 375, 376, 379, 383, 384, 385, 388, 389, 391, 394, 396, 399 становить суму 1 258 704,60 грн., яка розрахована наступним чином:
- Акт загальної форми № 374 вагони № № 95455549, 95678678, 95760930, 95831459 - початок затримки 24.02.2022 10:25 год - закінчення затримки 24.03.2022 р. 13:30 год. = 29 діб; 4 х 249 х 29 х 3,023 = 87316 грн. 30 коп.;
- Акт № 375 вагони № № 95325080, 95379764, 95667069, 95928982 - початок затримки 24.02.2022 р. 13:00 год. - закінчення затримки 24.03.2022 р. 13:30 год. = 29 діб; 4 х 253 х 29 х 3,023 = 88 719 грн. 00 коп.;
- Акт № 376 вагони № № 95667168, 95387528, 95527511, 95679965 - початок затримки 24.02.2022 р. 16:20 год. - закінчення затримки 24.03.2022 р. 13:30 год. = 28 діб; 4 х 251 х 28 х 3,023 = 84 982 грн. 60 коп.;
- Акт № 379 вагони № № 95928511, 95619771, 95623070, 59598805 - початок затримки 24.02.2022 р. 19:45 год. - закінчення затримки 24.03.2022 р. 13:30 год. = 28 діб; 4 х 244 х 28 х 3,023 = 82 612 грн. 50 коп.;
- Акт № 383 вагони № № 58562653, 95317061, 95523551, 95525424 - початок затримки 24.02.2022 23:50 год. - закінчення затримки 24.03.2022 р. 13:30 год. = 28 діб; 4 х 250 х 28 х 3,023 = 84 644 грн. 00 коп.;
- Акт № 384 вагони № № 95585816, 95377404, 95379087, 95377545 - початок затримки 25.02.2022 р. 05:20 год. - закінчення затримки 24.03.2022 р. 13:30 год. 28 діб; 4 х 249 х 28 х 3,023 = 84 305 грн. 40 коп.;
- Акт № 385 вагони № № 95367884, 95523379, 95755211, 95834545 - початок затримки 25.02.2022 р. 08:45 год. - закінчення затримки 24.03.2022 р. 13:30 год. = 28 діб; 4 х 252 х 28 х 3,023 = 85 321 грн. 20 коп.;
- Акт № 388 вагони № № 95321451, 95367553, 95375333, 95614038 - початок затримки 25.02.2022 р. 12:05 год - закінчення затримки 24.03.2022 р. 13:30 год. = 28 діб; 4 х 252 х 28 х 3,023 = 85 321 грн. 20 коп.;
- Акт № 389 вагони № № 95831830, 95635124, 95640843, 95619383 - початок затримки 25.02.2022 р. 15:50 год. - закінчення затримки 24.03.2022 р. 13:30 год. = 27 діб; 4 х 252 х 27 х 3,023 = 82 273 грн. 90 коп.;
- Акт № 391 вагони № № 95621603, 95613170, 95680880, 59763391 - початок затримки 25.02.2022 р. 19:00 год - закінчення затримки 24.03.2022 р. 13:30 год. = 27 діб.; 4 х 254 х 27 х 3,023 = 82 926 грн. 90 коп.;
- Акт № 394 вагони № № 95385563, 95530176, 95369674, 95531521 - початок затримки 26.02.2022 р. 12:30 год - закінчення затримки 24.03.2022 р. 13:30год = 27 діб.; 4 х 253 х 27 х 3,023 = 82 600 грн. 50 коп.;
- Акт № 396 вагони № № 53202511, 95329660 - початок затримки 26.02.2022 р.16:40 год - закінчення затримки 24.03.2022 р. 13:30 год. = 26 діб; 4 х 122 х 26 х 3,023 = 38 355 грн. 80 коп.;
- Акт № 399 вагони № № 95537874, 95322822, 95056115, 59775791 - початок затримки 26.02.2022 р. 19:30 год - закінчення затримки 24.03.2022 р. 13:30 год. = 26 діб; 4 х 253 х 26 х 3,023 = 79 541 грн. 20 коп..
Збір за зберігання вантажу у розмірі 1 258 704,60 грн. включений до розрахункового документа - накопичувальної картки № 03050158 ( арк. с. 111 ), від підпису якої представник Відповідача відмовився з таких причин: під час навантаження кукурудзи було введено заборону про перевезення вантажів у зв'язку з введенням та території України з 24.02.2022 р. військового стану ( ЦЦО/99 від 24.02.2022 р. ). У цьому разі на підставі розпорядження УК №ЦМ-13/693 від 05.04.2022 р. плата за користування вагонами та зберігання вантажів не нараховується; оскільки вказана конвенційна заборона може бути необмеженою, було прийнято рішення про відправлення вантажу за новим призначенням згідно вимогам чинного законодавства. Відповідні платежі за таке перевезення були сплачені у повному обсязі.
З метою досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача була направлена претензія про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вагонів від 23.05.2022 р. вих. № 8-П/2022 ( арк. с. 113-115 ).
25.07.2022 р. Відповідач направив відповідь на претензію вих. № 25/07-3 (арк.с. 117-122), в якій зазначив, що претензія вих. № 8-П/2022 від 23.05.2022 р. є безпідставною та незаконною, в зв'язку з чим не підлягає задоволенню.
Відповідач означені суми не сплатив, що стало підставою для звернення Позивача до господарського суду з позовом за захистом своїх прав.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи доведено наявність підстав для нарахування плати за користування вагонами та збору на зберігання вантажу, а наявність обставин, які звільняють Відповідача від сплати спірних платежів останнім не доведено, тому позовні вимоги суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 3 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
Ст. 64 Статуту передбачено, що до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності. Під'їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.
Ст. 71 Статуту встановлено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Подача і забирання вагонів, а також маневрова робота на залізничних коліях, що належать підприємствам, здійснюються їх локомотивами. Якщо підприємство не має свого локомотива, подача і забирання вагонів та маневрова робота провадяться локомотивом залізниці за плату згідно з тарифом. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів). Експлуатація залізничних під'їзних колій, які мають свої локомотиви, повинна здійснюватися на основі єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії і станції примикання.
Відповідно до ст. 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Згідно зі ст. 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50% зазначених розмірів плати.
Пунктами 3, 6, 8 - 10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. за № 113, передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 ( додаток -1 ), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к ( додаток - 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 ( додаток -2 ), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами ( додаток -12 ), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а ( додаток -3 ), Актів загальної форми ГУ-23 ( додаток -6 ).
Час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
Відповідно до п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість.
Згідно з п. 5, п. 8 Правил зберігання вантажів (статті 12, 46 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу. Збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
З наведених норм права вбачається, що залізниця має право нарахувати плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу за період затримки вагонів та в період перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника та в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Обставини, за якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами передбачені пунктом 16 Розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. №113, а саме: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником; в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).
Нарахування спірних платежів за позовом пов'язується з фактом перебування спірних вагонів у безпосередньому розпорядженні вантажовласника Відповідача на станції відправлення Хоростків у період з 24.02.2022 р. 00:01 год. до 24.03.2022 р. 13:30 год., що не заперечується останнім.
Як зазначалося раніше, надані Позивачем в копіях акти загальної форми форми ГУ № 23, повідомлення про закінчення вантажних операцій, пам'ятки про забирання вагонів форми ГУ-45, пам'ятки про подавання вагонів форми ГУ-45 тощо, які складені за участю представника Відповідача без зауважень, свідчать про те, що Відповідач замовив подавання йому порожніх вагонів, які тривалий час знаходились у його розпорядженні і простоювали на коліях станції в очікуванні розкредитування документів, а в подальшому, після того як о 12.00 год. 24.02.2022 р. Позивач сповістив про неможливість перевезень у напрямку до станції Чорноморська, Відповідач не припинив відвантаження продукції, продовжував забирання порожніх вагонів зі станції та їх навантаження на під'їзній колії вітковласника. Завантажені Відповідачем спірні вагони у кількості 50 штук простоювали на станції Хоростків до 13.30 год. 24.03.2022 р., тобто до моменту, коли Відповідач розпорядився про інший, незаборонений маршрут перевезення.
В свою чергу Відповідач не довів наявність визначених чинним законодавством обставин, які звільняють його від сплати спірних платежів. Так, Вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами передбачені пунктом 16 Розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. № 113, у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від Залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами ( контейнерами ).
Проте, надані Позивачем пам'ятки про забирання вагонів форми ГУ-45, пам'ятки про подавання вагонів форми ГУ-45 свідчать про те, що Позивач передавав порожні вагони Відповідачеві з приміткою про заборону відповідних перевезень, а завантажені вагони Позивач прийняв від Відповідача для перевезення лише 24.03.2022 р. о 13.30 год.. Таким чином, увесь цей час - з 24.02.2022 р. 00:01 год. до 24.03.2022 р. 13:30 год. вагони були у розпорядженні Відповідача.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що Позивачем доведено наявність підстав для нарахування Відповідачеві плати за користування вагонами і збір за зберігання вантажу за цей період.
Щодо посилань Скаржника на введений в Україні 24.02.2022 р. воєнний стан, то як слушно зазначив суд першої інстанції - сам по собі воєнний стан не є підставою для звільнення від сплати спірних платежів.
Так, відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 р.. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 рю до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув гранту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 р. у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Отже, введення воєнного стану на території України не означає, що Відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність.
Відповідно до умов п. 6.2 Договору про надання послуг, сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів.
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які маються Торгово-промисловою палатою України, уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, або торгово-промисловою палатою країни, на території якої мали місце такі обставини ( п. 6.3 Договору про надання послуг ).
Листом від 28.02.2022 р. Торгово-Промисловою палатою України було засвідчено форс-мажорні обставини, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 р., проте, Відповідач не довів, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. У даному випадку, Відповідачем документально не доведено вплив конвенційної заборони та воєнного стану на спроможність виконувати конкретно визначені обов'язки.
В свою чергу, ст. 121 Статуту залізниць України та п. 16 Правил користування вагонами та контейнерами визначено перелік обставин, за яких вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами.
Так п. 16 Правил користування вагонами передбачено випадки, за якими вантажовласники звільняються від сплати плати за користування вагонами, а саме: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежить від залізниці.
Телеграмним розпорядженням № ЦМ-13/693 від 05.04.2022 р. затверджено Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів від обов'язків вносити плату за користування вантажними вагонами та зборів під час воєнного стану в Україні.
Визначені у Переліку обставини передбачають звільнення замовників послуг від обов'язку зносити плату за користування вагонами у разі: введення перевізником тимчасових обмежень щодо станції призначення після прийняття вантажу до перевезення; запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція з відправлення/призначення; проведення бойових дій або тимчасової окупації; прийняття Державною митною службою України рішення про простій працівників певних територіальних органів.
Замовник звільняється від плати за користування вагонами за час існування таких обставин.
Вказані вище обставини засвідчуються актом загальної форми ГУ-23, який складається згідно з Додатком 6 Правил користування вагонами.
В усіх інших випадках, які не пов'язані з обставинами, обумовленими воєнним станом в Україні, плати і збори сплачуються в порядку, установленому законодавством України та умовами існуючих договорів.
Як вірно зазначив місцевий господарський суд - заперечення вантажовласника, наведені ним при підписанні відомостей плати та накопичувальних карток не підпадають під жоден з випадків звільнення від плати за користування вагонами, наведених в п. 16 Правил користування вагонами та контейнерами, і обставини, за яких виникла затримка, не входять до Переліку виняткових умов, що є підставою для звільнення від обов'язку вносити плату та збір під час дії воєнного стану.
Згідно з телеграмним розпорядженням № ЦЦО/99 від 24.02.2022 р. ( арк. с. 60 ) щодо певних напрямків призначення з 24.02.2022 р. до відміни вводяться обмеження перевезень.
З накладних, за якими вагони прийнято до перевезення, вбачається, що станцією відправлення є станція Хоростків, що входить до складу Львівської дирекції залізничних перевезень, на яку не розповсюджується заборона приймання до перевезення вантажів.
Доставлені залізницею на станцію Хоростків вагони ПП "АТЛАНТА-АГРО" повинно прийняти та забрати на під'їзну колію. Несвоєчасне забирання з колій станції Хоростків одержувачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог п. 33 Правил видачі вантажу, ст. ст. 46, 47, 125 Статуту залізниць України.
Станційні залізничні колії не є місцем безкоштовного зберігання та простою власних вагонів. У разі неможливості прийняти спірні вагони на під'їзну колію, вантажовласник вирішує питання щодо їх переадресування на інші станції під навантаження із власником вагонів.
Колегія суддів апеляційного суду відхиляє аргументи Скаржника, що в AT «Укрзалізниця» не було повноважень на впровадження тимчасових обмежень, у тому числі заборону перевезень, встановлених розпорядженням № ЦЦО/99 від 24.02.2022 р., виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про залізничний транспорт» акціонерне товариство «Українська залізниця» має право запроваджувати за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення не розвантажених транспортних засобів у пунктах призначення.
Постановою Кабінету міністрів України від 30.06.2015 р. № 460 затверджено Положення про Міністерство інфраструктури України.
Підпунктом 40 пункту 4 вказаного Положення передбачено, що Міністерство інфраструктури України відповідно до покладених на нього завдань установлює процедуру та строки припинення або обмеження навантаження і перевезення вантажів та вантажобагажу, що зумовлено обставинами непереборної сили, воєнними діями, блокадою, епідемією та іншими обставинами, які не залежать від перевізників та власників інфраструктури залізничного транспорту загального користування.
Оскільки на сьогоднішній день така процедура Мінінфраструктури не встановлена, AT «Укрзалізниця» при введенні обмежень на перевезення діяло відповідно до повноважень встановлених Міністерством транспорту України, передбачених в наказі від 30.05.2002 р. № 344.
Наявність об'єктивних підстав для введення заборони є загальновідомим фактом. Введення обмежень на перевезення було зумовлено військовою агресією російської федерації проти України та запровадженням Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 64/22 на всій території України воєнного стану, починаючи з 05:30 год. 24.02.2022 р., і як наслідок морською блокадою. Внаслідок чого відправлення вантажу на станцію призначення Чорноморська стало неможливим.
Отже, введені Залізницею обмеження перевезень на певні напрямки були вимушеною необхідністю і стались з причин, не залежних від Залізниці.
Також, Скаржник, як підставу звільнення його від належних Залізниці платежів вказує ч. 2 ст. 903 ЦК України, якою визначено, що у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини Виконавця, Замовник зобов'язаний виплатити Виконавцеві розумну плату.
Вказані посилання, апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки: по перше - через те, що AT «Укрзалізниця» в даному випадку є Виконавцем; по друге - Залізницею виконано умови Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом ( далі за текстом - Договір ) - надано вагони Перевізника під навантаження. Як зазначено вище в AT «Укрзалізниця» були повноваження на впровадження тимчасових обмежень, у тому числі заборону перевезень, встановлених розпорядженням № ЦЦО/99 від 24.02.2022 р.. При цьому відповідно до п. 2.4.1 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом Перевізник у такому випадку не несе відповідальності за ненадання послуг.
Тим більше, що всупереч вимогам п. 29 Статуту залізниць України, п. 31 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 21.11.2000 р. № 644 ( зі змінами та доповненнями на час розгляду справи ), Відповідач протягом 12 годин з часу отримання повідомлення про введення обмежень на перевезення не припинив відвантаження продукції.
Власне Договір перевезення конкретного вантажу між сторонами не укладено. Так п. 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Таким чином Договор про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом не можна вважати в тій чи іншій мірі договором на перевезення конкретного вантажу.
Відповідно до Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 ( зі змінами та доповненнями ) відправники можуть пред'являти вантажі до перевезення на місцях загального і незагального користування. П. 28 вказаних Правил визначено, що договір перевезення вважається укладеним з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Будь-яких доказів оформлення електронної залізничної накладної з відміткою про прийняття вантажу до перевезення залізницею матеріали справи не містять. Відтак вантаж вважається не прийнятим до перевезення. Вказані обставини також підтверджуються актом загальної форми № 399 від 26.02.2022 р.. Тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин ст. 920 ЦК України та ст. 41 Статуту залізниць України, якими передбачено наслідки невиконання зобов'язань, що випливають з договору перевезення.
Ст. 921 ЦК України визначено відповідальність перевізника за ненадання транспортного засобу і відповідальність відправника за невикористання наданого транспортного засобу. Як уже зазначалось у позовній заяві плата за користування вагонами та збір за зберігання не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні. Тобто безпідставними є посилання на положення зазначеної статті.
Спростовується матеріалами справи і твердження Скаржника про не отримання повідомлення про запровадження конвенційної заборони № ЦЦО-199.
Так, відповідно до п. 8.2 Договору електронний документообіг між Перевізником і Замовником передбачає оформлення документів з накладенням КЕП, якщо їх оформлення в електронній формі реалізовано в інформаційних системах Перевізника та нормативно-правовими актами не встановлено обов'язковість паперового оформлення.
На даний час, як зазначає Позивача в інформаційних системах Залізниці не запроваджено передавання в електронному вигляді повідомлення про час подавання вагонів під навантаження, введення конвенційних заборон і ін.. Крім того, форма повідомлення ( по телефону ) визначена у п. 5 Договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії, умови якого Відповідач зобов'язувався виконувати, про що зазначено у письмовій угоді № 39690/03/02, укладеній між Власником під'їзної колії, Відповідачем та за участю Залізниці.
Також у п. 5 Довіреності, виданої Відповідачем, передбачено повноваження менеджера транспортно-експедиторської діяльності Фурко В.М. отримувати і передавати повідомлення, пов'язані з перевезеннями по залізницям України.
Отже, повідомлення о 12.00 год. 24.02.2022 р. менеджера Фурко В.М. про запровадження конвенційної заборони № ЦЦО/99 в телефонному режимі, яке внесене до Книги оповіщення про час подавання вагонів станції Хоростків під № 88, слід вважати належним повідомленням Вантажовласника про введення конвенційної заборони.
Також в акті загальної форми № 375 від 24.02.2022 р., який підписав менеджер Фурко В.М., вказано, що конвенційна заборона № ЦЦО/99 від 24.02.2022 р. в 11:40 до відміни. Запис олівцем в акті цифр і слів « 26.02 в 19:30» не свідчить про час підписання зазначеного акту представником Відповідача, а є лише поміткою комерційного Агенту для нарахування на Відповідача плати за накопичення. Слід відмітити також, що увесь текст бланку Ф.ГУ-23 який підлягав заповненню при складенні акту № 375, виконано друкованим способом.
Крім того, обов'язок Замовника послуг залізниці самостійно та регулярно ознайомлюватись зі змінами до Договору та інформацією щодо надання послуг, розміщених в інформаційних системах Перевізника передбачено п. 2.1.14 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
Як стверджує Позивач ( і не спростовує Відповідач ) - текст конвенційної заборони № ЦЦО/99 відразу ж після її прийняття був розміщений на офіційному сайті Укрзалізниці, тому Відповідач зобов'язаний був з ним ознайомитись в найкоротші терміни.
Вказане спростовує твердження Скаржника, що він не отримував у встановленому порядку повідомлення про запровадження конвенційної заборони.
В апеляційній скарзі Скаржник також зазначає, що в актах загальної форми № 369 від 24.02.2022 р. та № 399 від 26.02.2022 р. не вказано часу початку та закінчення затримки вагонів. Однак, матеріали справи ( акти загальної форми ГУ № 23, повідомлення про закінчення вантажних операцій, пам'ятки про забирання вагонів форми ГУ-45, пам'ятки про подавання вагонів форми ГУ-45, залізничні накладні на відправлення вагонів на Румунську залізницю, тощо) у сукупності дозволяють встановити не тільки час початок затримки, а й час закінчення затримки спірних вагонів, в той час як Відповідачем не надано жодного доказу щодо наявності обставин, які звільняють його від спірних платежів.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства "Атланта-Агро".
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
13. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Атланта-Агро" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023 р. у справі № 904/3926/22 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 26.06.2023 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя О.В. Березкіна