Справа № 953/7797/22
н/п 2/953/2083/23
26 червня 2023 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Власової Ю.Ю.
секретар судового засідання - Афанасьєва К.Р.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу,
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.
ФОП ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду з позовом до ОСОБА_3 яким просив: стягнути з відповідача на його користь завдані збитки в порядку регресу у розмірі 22490,94 грн.
Також позивач просить вирішити питання судових витрат та витрат на правову допомогу.
Аргументи учасників справи.
Позивач надав заяву, якою позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.
Відповідач відзиву на позов або будь-яких інших клопотань до суду не надав.
Участь у справі сторін.
У судове позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання, не з'явився, в матеріалах справи наявне клопотання останнього про розгляд справи за його відсутності, яким він позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечує.
У судове засідання ОСОБА_3 належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання, не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності не надала, правом надання відзиву на позовну заяву не скористався.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ухвали суду від 26 червня 2023 року, враховуючи наявність в матеріалах справи достатніх даних про права і взаємовідносини сторін та належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, суд вирішує справу за відсутності відповідача та постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Рух справи.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 17 січня 2023 року позовну заяву залишено без руху з підстав невиконання вимог ч. 3 ст. 175, ч. 4 ст. 177 ЦПК України
Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 30 січня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 квітня 2023 року справа № 953/7797/22 передана на розгляд цьому складу суду.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2023 року прийнято до провадження цивільну справу.
Суд, дослідивши надані позивачем докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
15 липня 2020 року між приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_4 було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/0159895.
У відповідності до умов вказаного поліс страхування ПрАТ «УПСК» взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого автомобіля марки «Chevrolet» державний номерний знак НОМЕР_1 сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам.
9серпня 2020 року приблизно о 03 год. 45 хв.. в м. Харкові по вул. Жилярді, 73, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Chevrolet», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 ». під керуванням ОСОБА_5 .
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 » було завдано механічних пошкоджень, а власнику вказаного автомобіля - матеріального збитку.
Відповідно до Постанови Київського районного суду м. Харкова від 16.10.2020 року по справі №953/13244/20, Відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
З огляду на вищевказане, власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля «Daewoo Lanos» державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 » звернувся до ПрАТ «УПСК» з заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом № АР/0159895 від 15.07.2020 року.
Так, на підставі страхового акту №039/037/002597/20/1 від, 1 7.09.2020 року ПрАТ «УПСК» було виплачено страхове відшкодування в розмірі: 22 490 грн. 94 коп., що підтверджується платіжним дорученням №13878 від 17.09.2020 року.
Враховуючи вищенаведене, загальний розмір фактично понесених витрат ПрАТ «УПСК» склав: 22 490 грн, 94 коп.
право регресної вимоги виникло у ПрАТ «УПСК» з моменту виплати страхового відшкодування в повному обсязі, тобто 17 вересня 2020 року, що підтверджується платіжним дорученням №13878 від 17.09.2020 року.
З метою досудового врегулювання спору. Відповідачеві було направлено Вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу, однак ніяких дій зі сторони Відповідача проведено не було, щодо погашення заборгованості в добровільному порядку.
01.10.2020року, між ПрАТ «УПСК» та Фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір №01/10/2020 про відступлення права вимоги, відповідно до якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору.
В тому числі, новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Полісом № АР/0159895 від 15.07.2020 року.
В добровільному порядку зі сторони ОСОБА_3 не здійснено жодних дій для відшкодування завданих збитків.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
Так, за приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2, ч.3 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу та мають ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч.ч.2,3ст.509ЦК України).
Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала ув'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV.
Згідно з частиною другою статті 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
За загальним правилом, згідно з положеннями статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За вимогами статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).
Відповідно до абз.1 п.22.1., п.22.2. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 (далі Закон), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно вимог ст. 12 Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.
За загальним правилом ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Отже, спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пункту 32.7 статті 32 страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно вимог ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
За п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до п.п. 37.1.4. п. 37.1. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідач не надав ніяких доказів, які б спростовували твердження позивача.
Відповідно до ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Пунктом 56 Постанови Великої Палати Верховного Суд від 04.07.2018 року встановлено, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої сторони.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Частинами 1-6 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову як такого, що ґрунтується на вимогах закону.
Щодо судових витрат
Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
За частиною першою ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем за подання до суду позову сплачено судовий збір в розмірі 992,40 грн., який, з урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, підлягає стягненню з відповідача на його користь.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 завдані збитки в порядку регресу у розмірі 22490 (двадцять дві тисячі чотириста дев'яносто) гривень 94 копійки.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , судовий збір в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової карти платників податків НОМЕР_3 , р/р НОМЕР_4 в ПАТ «КБ «ПриватБанк», МФО 320649, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Представник позивача - ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової карти платників податків НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платників податків НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 .
Заочне рішення складено і підписано 26 червня 2023 року.
Суддя - Ю.Ю. Власова