Справа № 953/1356/23
н/п 1-кп/953/709/23
"28" квітня 2023 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Харкові кримінальне провадження № 12022221070000560 від 07.10.2022р. за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Балаклія, Харківської області, громадянина України, із середньою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,-
встановив:
До суду надійшов обвинувальний акті із додатками по кримінальному провадженню № 12022221070000560 від 07.10.2022р. за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України.
В підготовчому судовому засіданні, встановлено, що відсутні підстави для прийняття рішення, передбаченого п.п.1-4 ч.2 ст. 314 КПК України, перешкод для призначення судового засідання немає.
Обвинуваченій обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується.
Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Прокурор просив продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу з підстав наявності ризиків передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, подавши клопотання .
Обвинувачений та захисник проти продовження строку запобіжного заходу не заперечували, просили обрати запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою. При цьому зазначивши, що ризики прокурором не доведені.
При розгляді клопотання судом враховується, що обвинувачений має постійне місце проживання, працездатний, однак ніде не працює, раніше не судимий, має захворювання, за попереднім місцем роботи характеризується позитивно.
Суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому особливо тяжкого злочину може вдатися до відповідних дій.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України, який в подальшому продовжений до 20.05.2023р.
З урахуванням фактичних обставин пред'явленого обвинувачення ОСОБА_5 , введення на території України воєнного стану, у зв'язку із воєнною агресією Російської Федерації, свідчить про наявність суспільного інтересу, який полягає у необхідності захисту від найбільш небезпечних посягань на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність держави.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Таким чином, суд вважає доведеним існування ризиків передбачених п.1, п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема - можливість обвинуваченої переховатися від суду, незаконно впливати на свідків, які на теперішній час не зменшились.
Ризик передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України на теперішній час є недоведеним.
Відповідно до положень ч. 6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
В даному випадку, враховуючи введення на території України воєнного стану, суд вважає за необхідне застосувати спеціальну норму ч.6 ст. 176 КПК України, яка регулює застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до особи підозрюваної у вчиненні злочину передбаченого ст. 111-1 КК України, оскільки наявні встановлений ризик передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, оцінюючи сукупність обставин передбачених в ст.178 КПК України, наявність ризиків передбачених п.1, п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Відповідно до положень ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 111-2 КК України.
ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч.7 ст. 111-1 КК України, який є злочином в сфері злочинів проти основ національної безпеки України, вчинений в умовах воєнного стану, що на думку суду є підставами для застосування запобіжного заходу, без визначення застави.
На підставі вищезазначеного та враховуючи, що судом проведені всі підготовчі дії, передбачені нормами чинного КПК України, суд вважає за можливе призначити справу за обвинуваченням ОСОБА_5 до судового розгляду на узгоджену між сторонами дату.
Враховуючи позицію обвинуваченого, розгляд кримінального провадження проводити суддею одноособово.
Керуючись ст. ст. 32, 34, 91, 176, 177, 178, 194, 314, 315 КПК України, суд, -
постановив:
Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», продовживши строк цього запобіжного заходу до 60 днів, тобто до 26.06.2023 року включно, без визначення застави.
Призначити судовий розгляд кримінального провадження № 12022221070000560 від 07.10.2022р. за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України на 12:00 годину 19 травня 2023 року у приміщенні Київського району суду м. Харкова,.
Проведення судового розгляду кримінального провадження визначити у відкритому судовому засіданні суддею одноособово .
Ухвала підлягає оскарженню в частині продовження запобіжного заходу, протягом п'яти днів, з моменту проголошення, а особі яка перебуває під вартою з моменту вручення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.
Оскарження ухвали не зупиняє її дію та не перешкоджає подальшому розгляду справи .
Встановити строк дії ухвали з 28.04.2023р. по 26.06.2023р.
Суддя ОСОБА_1