Справа № 392/1305/22
Провадження № 2/392/149/23
30 травня 2023 року Маловисківський районний суд Кіровоградської області у складі:
Головуючої судді: Кавун Т.В.,
при секретарі Стець Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мала Виска справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування шкоди,-
09.11.2022 року позивачі звернулися до суду з позовом до ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» в якому просять суд стягнути з відповідача невідшкодовану моральну шкоду, невідшкодовані витрати на утримання, витрати на професійну правничу допомогу та судові витрати.
Позовна заява обґрунтована, тим що 19.12.2021 року близько 17.10 години, водій ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом «Opel-Omega», реєстраційний номер НОМЕР_1 на перехресті автомобільної дороги Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка та повороту на с. Оникієве, за межами населеного пункту скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який переходив проїжджу частину дороги зліва-направо по ходу руху транспортного засобу у невстановленому місці. В результаті ДТП пішохід ОСОБА_4 , дружиною якого є ОСОБА_1 , а сином ОСОБА_2 , загинув на місці події, таким чином їм було заподіяно непоправну моральну шкоду та тяжкі глибокі душевні страждання.
Відомості про вказане правопорушення були внесені до ЄДРДР за № 12021120000000383.
На момент ДТП відповідальність власника автомобіля «Opel-Omega», реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована у відповідача поліс № АР/1862432, який діяв на момент настання ДТП. Страхова сума за полісом на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров'ю - 260000 грн.
15.08.2022 року позивачі звернулися до ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» з усіма необхідними документами для виплати страхового відшкодування, в тому числі з заявами про страхову подію, заявами про виплату страхового відшкодування: моральної шкоди у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, встановлених на дату ДТП (78000 грн), та на утримання у розмірі 36 мінімальних заробітних плат, встановлених на дату ДТП (234000 грн). Оскільки син загиблого ОСОБА_2 , на час скоєння ДТП, навчався у Національному авіаційному університеті, тому він має повне право на отримання страхового відшкодування відповідно до вимог п. 27.2 ст.27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідач, частково провів виплату страхового відшкодування, а саме ОСОБА_1 19500 грн моральної шкоди, ОСОБА_2 19500 грн моральної шкоди та 117000 грн на утримання, загальний розмір проведеного відшкодування становить 156000 грн.
Відповідно до пояснень представника відповідача, отриманому позивачами у телефонному режимі, сума страхового відшкодування становить 50% відповідальності водія транспортного засобу, тобто пославшись на поділ страхового відшкодування навпіл, враховуючи вину винної особи, а тому сума страхового відшкодування на думку відповідача становить 50% від максимального ліміту й виключно за відшкодування моральної шкоди. Щодо виплати страхового відшкодування в частині витрат на утримання, яке передбачене вимогами п. 27.2 ст.27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», то на думку представника відповідача воно становить 50% від максимального ліміту, а саме 117000 грн, посилаючись на необхідність поділу відшкодування у зв'язку з наявністю вини пішохода.
Позивачі не погоджуються з позицію відповідача та розміром отриманого страхового відшкодування, оскільки позивачам заподіяно шкоду внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, а не взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, тому відповідальним за заподіяну шкоду є лише особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу.
Крім того, позивачі зазначили, що статтею 1193 ЦК України встановлено загальне правило лише зменшення розміру відшкодування, в тому числі моральної шкоди, у разі коли іншим спеціальним нормативно-правовим актом не передбачено певного порядку відшкодування такої шкоди. Якщо ж Законом, яким врегульовано особливу сферу суспільних відносин, встановлений інший порядок, то визначена підстава зменшення розміру відшкодування, чи відмова не застосовується, адже можливість їх вжиття виключається самою правовою нормою, а підлягають до застосування правила спеціального закону.
Питання відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого врегульовано спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме положеннями ст. 27, відповідно до якої вбачається, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прями наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, згідно ст. 27.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку і виплачується рівними частинами.
Тобто, спеціальним Законом визначено розмір регламентної виплати, а позиція страховика, в тому числі і на ЦК України, безпідставна, оскільки ЦК України є загальною правовою нормою та у разі існування, відсилає до застосування норм спеціального закону, яким непередбачено відмову у виплаті страхового відшкодування в даному випадку.
Отже, законодавцем не передбачено права страховика на власний розсуд зменшувати, а тим паче відмовляти у виплаті страхового відшкодування, які встановлені ст. 26 та 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
А тому, на думку позивача, визнаючи подію страховою, моральна шкода, яку зобов'язано було сплатити ПрАТ ««Страхова компанія «Євроінс Україна» позивачам, становить 78000 грн, а враховуючи проведену кожному з позивачів в розмірі 19500 грн, розмір недоплаченого страхового відшкодування за моральну шкоду становить також 19500 грн, кожному з позивачів.
Крім того, відповідно до п. 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами; загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років). Вказує, що визначаючи подію страховою, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям померлого, яку зобов'язано було сплатити ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь позивачів становить 234000 грн, а враховуючи загальний ліміт 260000 грн та вже проведене часткове відшкодування на загальну суму 156000 грн - невідшкодованої моральної шкоди, залишок становить 65000 грн, яке підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 .
З посиланням на ст. ст. 2, 22, 26, 27 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 1187, 1193, 1200, 1202 ЦК України, постанову Верховного Суду від 5.12.2018 року в справі № 757/59802/16-ц просили суд стягнути з відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 невідшкодовану моральну шкоду в розмірі 19500 грн (передбачені ст. 27.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), та на користь ОСОБА_2 невідшкодовану моральну шкоду в розмірі 19500 грн (передбачені ст. 27.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») і невідшкодовані витрати на утримання в розмірі 65000 грн (передбачені ст. 27.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн та судові витрати.
Позивачі та їх представник в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від представника позивачів- адвоката Синюка С.Л. надійшла заява про проведення розгляду справи без участі позивачів та їх представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив. Подано до суду відзив.
У відзиві на позовну заяву представника відповідача ОСОБА_5 зазначено, що він заперечує проти заявлених позовних вимог, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Вказав, що 13.05.2021 року між ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» та ОСОБА_6 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі полісу № АР/ 1862432, відповідно до якого забезпечено транспортний засіб «Opel-Omega», реєстраційний номер НОМЕР_2 . 19.12.2021 року сталася ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу «Opel-Omega», під керуванням ОСОБА_3 та пішохода ОСОБА_4 , який від отриманих тілесних ушкоджень загинув. 15.08.2022 року до відповідача із повідомленням про ДТП та заявами на виплату страхового відшкодування звернулися позивачі. Під час досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження, встановлено, що причиною ДТП стало грубе порушення пішоходом ОСОБА_4 , який є також учасником дорожнього руху , Правил дорожнього руху, та яким не були вжиті належні заходи безпеки, а саме п.п. 4.4, 4.7, 4.14а Правил дорожнього руху, та не було встановлено вини водія ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, у зв'язку з чим кримінальне провадження було закрито.
В подальшому 26.08.2022 року відповідачем повідомлено ОСОБА_1 про прийняте рішення про здійснення страхового відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого, у розмірі 19500 грн, а ОСОБА_2 повідомлено про прийняте рішення про здійснення страхового відшкодування у зв'язку із втратою годувальника у розмірі 136500 грн.
16.09.2026 року ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» було здійснено виплату страхування відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 19500 грн, а 19.10.2022 року здійснено виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 у розмірі 136500 грн.
Вказав, що відповідачем визначено належне кожному із позивачів страхове відшкодування за шкоду, завдану смертю потерпілого, на умовах та в порядку, визначених законом, а відтак зобов'язання відповідача перед позивачам як особами, які мали право отримати страхове відшкодування, є виконаними повністю. Належні суми страхових відшкодувань було зменшено на 50% з огляду на наявність грубої необережності самого потерпілого у ДТП, що передбачено статтею 1193 ЦК України. При цьому застосування ст. 1193 ЦК України відповідачем при визначенні розміру страхового відшкодування є правомірним, адже спеціальним Законом не встановлено особливого чи іншого порядку врахування грубої необережності потерпілого при оцінці заподіяної шкоди, власне як і прямої заборони врахувати грубу необережність потерпілого для визначення страхового відшкодування.
Представник позивача 24.03.2023 року подав суду відповідь на відзив, в якому просив задовольнити позовні вимоги позивачів у повному обсязі, з посиланням на позиції Верховного Суду України зазначив, що відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє страховика від обов'язку відшкодувати шкоду.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.
Згідно із свідоцтвом про одруження від 23.03.2001 року, ОСОБА_4 і ОСОБА_7 одружилися 23.03.2001 року, про що в книзі реєстрації актів про одруження 23.03.2001 року зроблено запис № 5. Прізвище дружини після одруження - ОСОБА_8 (а.с. 17).
Відповідно до свідоцтва про народження від 10.01.2002 року серії НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_2 , про що в книхі записів актів громадянського стану про народження 10.01.2002 року зроблено відповідний актовий запис № 2, батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_1 (а.с. 17).
13.05.2021 року між ПрАТ «СК «Євроінс Україна» та ОСОБА_6 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у вигляді полісу № АР/1862432, відповідно до якого забезпечено транспортний засіб Opel-Omega», VIN НОМЕР_4 (а.с. 52).
З витягу з ЄРДР в кримінальному провадженні за № 12021120000000 вбачається, що 19.12.2021 року близько 17.10 години, водій ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом «Opel-Omega», реєстраційний номер НОМЕР_1 на перехресті автомобільної дороги Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка та повороту на с. Оникієве, за межами населеного пункту скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який переходив проїжджу частину дороги зліва-направо по ходу руху транспортного засобу у невстановленому місці. В результаті ДТП пішохід ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження від яких помер в автомобілі швидкої медичної допомоги. (а.с. 5).
Відповідно до свідоцтва про смерть від 21 грудня 2021 року серії НОМЕР_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 62 років, про що 21.12.2021 року складено відповідний актовий запис № 500. Місце смерті - Кіровоградська область, Новоукраїнський район, карета ШД по дорозі до лікарні (а.с. 13).
15.08.2022 року до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» із повідомленням про ДТП та заявами на виплату страхового відшкодування звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 6-8).
26.08.2022 року відповідно до повідомлення заступника начальника відділу ПрАТ «СК «Євроінс Україна» Сторчеуса В.А. за вих. № 6796/ДВЗ та № 6797/ДВЗ ОСОБА_1 повідомлено про прийняте рішення про здійснення страхового відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого, у розмірі 19500 грн, а ОСОБА_2 повідомлено про прийняте рішення про здійснення страхового відшкодування у зв'язку із втратою годувальника у розмірі 136500 грн (а.с. 58,59).
Відомостями викладеними в платіжній інструкції № 14455 від 16.09.2022 року підтверджується, що 16.09.2022 року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» здійснила платіж на користь ОСОБА_1 в розмірі 19500 грн, призначення платежу - страхове відшкодування (а.с. 60).
Відповідно до платіжної інструкції № 16336 від 19.10.2002 року, ПрАТ «СК «Євроінс Україна» здійснила платіж на користь ОСОБА_9 в розмірі 136500 грн, призначення платежу - страхове відшкодування (а.с.61).
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 77-80 ЦПК України.
Згідно із ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Частиною 1 ст. 1177 ЦК України передбачено, що шкода завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).
У абзаці 1 пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб (абзац 1 пункту 36.3.статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2018 року в справі № 200/19873/16-ц (провадження № 61-10261св18) зазначено, що:
«відповідно до пункту 3 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
Тобто, у зв'язку із тим, що вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська встановлено, що відповідальними у смерті потерпілого є двоє водіїв, то розмір страхового відшкодування визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на два».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року в справі № 274/4882/17-ц (провадження № 61-38295св18) вказано, що:
«за змістом пункту 36.3 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
Відтак, положення пункту 36.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» застосування не підлягають, оскільки у ній йдеться про поділ розміру заподіяної шкоди між особами, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, а цивільно-правова відповідальність візника гужового транспорту ОСОБА_7 не була і не може бути застрахована відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) зазначено, що:
«42. Припис пункту 36.3 статті 36 Закону № 1961-IV розрахований на випадки, якщо: 1) шкода завдана взаємопов'язаними, сукупними діяннями декількох осіб, які за це відповідальні, тобто поведінка яких обов'язково є неправомірною, внаслідок чого вони разом спричинили завдання шкоди; 2) остання є неподільною (як-от у випадках із завданням шкоди здоров'ю чи моральної шкоди). Тільки за таких умов розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну особу з тих, які завдали шкоди, треба визначати шляхом поділу її розміру на кількість осіб, які цю шкоду завдали.
47. Отже, у разі, якщо потерпілий від взаємодії джерел підвищеної небезпеки, що стала наслідком неправомірних дій або бездіяльності власників (володільців), наприклад, транспортних засобів, заявить вимогу про відшкодування неподільної шкоди (як-от шкоди, завданої здоров'ю, моральної шкоди) одним із таких власників (володільців), і той відшкодує цю шкоду у повному обсязі, він отримає право зворотної вимоги до інших власників (володільців) у відповідній частці. За змістом припису пункту 36.3 статті 36 Закону № 1961-IV частки відповідальних за завдання неподільної шкоди страхувальників (їхніх страховиків або Моторного (транспортного) страхового бюро України) є рівними».
Щодо зменшення відповідачем належних сум страхових відшкодування на 50%, з урахуванням положень п.36.3 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 1193 ЦК України, суд зазначає наступне.
З огляду на матеріали справи, пішохід ОСОБА_4 загинув від дій водія транспортного засобу, який допустив наїзд на останнього. При цьому, кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202112000000383 від 19.12.2021 року закрито у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, що підтверджується постановою про закриття кримінального провадження від 27.05.2022 року. (а.с.9-12).
Аналізуючи абз. 1 п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд прийшов до висновку, що він розрахований на випадки, якщо: 1) шкода завдана взаємопов'язаними, сукупними діяннями декількох осіб, які за це відповідальні, тобто поведінка яких обов'язково є неправомірною, внаслідок чого вони разом спричинили завдання шкоди; 2) остання є неподільною (як-от у випадках із завданням шкоди здоров'ю чи моральної шкоди). Тільки за таких умов розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну особу з тих, які завдали шкоди, треба визначати шляхом поділу її розміру на кількість осіб, які цю шкоду завдали.
Таким чином, шкода позивачам в даній справі не завдана взаємопов'язаними, сукупними діяннями декількох осіб, які за це відповідальні, а тому у відповідача відсутні підстави для застування абзацу 1 пункту 36.3.статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Зазначене повністю узгоджується з правовою позицією викладеною у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.02.2023 року в справі № 191/119/22.
Отже враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач ПрАТ «СК «Євроінс Україна» належним чином не виконав свої зобов'язання в разі настання страхового випадку та не здійснив страхову виплату позивачам в належному розмірі, а тому позовні вимоги в частині стягнення на користь ОСОБА_1 невідшкодованої моральної шкоди в розмірі 19500 грн (передбачені ст. 27.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), та на користь ОСОБА_2 невідшкодованої моральної шкоди в розмірі 19500 грн (передбачені ст. 27.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») та невідшкодованих витрат на утримання в розмірі 65000 грн (передбачені ст. 27.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») підлягають задоволенню.
Крім іншого позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на її користь судових витрат 8000 грн - витрат на правову допомогу та інших судових витрат.
Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення судових витрат, суд приходить до висновку, що вимоги у цій частині задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Зі змісту позову вбачається, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи становить 8000 грн. - витрати на професійну правничу допомогу (а.с.3).
На підтвердження понесених по справі витрат на надання правничої допомоги стороною позивача суду надано договір № 26 про надання правової допомоги від 30.09.2022 року укладений між ОСОБА_1 та АБ «Синюк та партнери» в особі адвоката Синюка С.Л., ордер на надання правничої (правової) допомоги від 31.10.2022 року та договір № 27 про надання правової допомоги від 30.09.2022 року укладений між ОСОБА_2 та АБ «Синюк та партнери» в особі адвоката Синюка С.Л., ордер на надання правничої (правової) допомоги від 31.10.2022 року, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Адвокатського бюро «Синюк та партнери», копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КМ №6423/10 від 15.02.2018 року та копію посвідчення адвоката України ( а.с. 21-28).
Згідно з положеннями статті 137 ЦПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу між сторонами за результатом розгляду справи, визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та встановлюється на підставі наступних доказів: детального опису робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках надання правничої допомоги по певній справі; доказів вартості робіт (послуг) адвоката, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; детального опису витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги витрат адвоката; доказів здійснення витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До матеріалів справи не додано жодних доказів які підтверджують, що позивач поніс зазначені у позовній заяві витрати на надання правничої допомоги, розмір таких витрат, також матеріали справи не містять жодних доказів чи посилань на докази, що позивачем були понесені інші судові витрати, їх вид та розмір. У позовній заяві позивач посилався на те, що докази на понесення судових витрат надані будуть суду додатково. Під час розгляду справи судом представник позивача адвокат Синюк С.Л. зазначав, що докази на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу будуть подані до закінчення розгляду справи у порядку встановленому Законом.
Згідно положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Заяв про подання відповідних доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду до закінчення судових дебатів стороною позивача подано не було.
У зв'язку з чим суд приходить до переконання, що у задоволенні вимог про стягнення судових витрат слід відмовити за недоведеністю.
Приписами частини 1 статті 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 992,40 грн на користь держави.
Керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 - 19500 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок недоплаченого страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_2 - 19500 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок недоплаченого страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи та 65000 (шістдесят п'ять тисяч) гривень 00 копійок недоплаченого страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт НОМЕР_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_9 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна», місцезнаходження: м. Київ, вул. В.Васильківська, 102, ЄДРПОУ 22868348.
Суддя Т.В. Кавун