Справа № 404/2365/23
Номер провадження 1-кс/404/910/23
07 червня 2023 року місто Кропивницький
Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , розглянувши в режимі відеоконференції в приміщенні Кіровського районного суду міста Кіровограда в режимі відеоконференц зв'язку скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_4 від 30.06.2021 року про закриття кримінального провадження №12020120270001355, за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 367 КК України,-
ОСОБА_3 звернувся до Кіровського районного суду міста Кіровограда з вимогою скасувати постанову слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_4 від 30.06.2021 року про закриття кримінального провадження №12020120270001355, за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 367 КК України.
У судовому засіданні скаржник ОСОБА_3 підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, просить задовольнити скаргу та скасувати постанову слідчого.
Прокурор і слідчий не з'явились, матеріали кримінального провадження не подали.
Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020120270001355 від 22.10.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 367 КК України.
30 червня 2021 року за результатами проведеного досудового розслідування слідчий Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_4 виніс постанову про закриття кримінального провадження №12020120270001355, за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 367 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.
Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Статтею 303 КПК України визначені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, серед яких, пунктом 3 ч. 1 вказаної статті КПК України передбачено право заявника, потерпілого, його представника чи законного представника оскаржити рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
Оскарження процесуального рішення слідчого та прокурора, в порядку п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження посадовими особами органів досудового розслідування, а й підстав його закриття.
Відповідно до положень Глави 24 КПК України закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке здійснюється в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, або при наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Для виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, прийняттю слідчим рішення про закриття кримінального провадження має передувати вжиття ним всіх можливих заходів в порядку, передбаченому КПК України, для з'ясування обставин, які мають значення для кримінального провадження.
Метою досудового розслідування є діяльність слідчого, спрямована на збирання, дослідження, оцінку, перевірку і використання доказів, попередження, запобігання та розкриття злочинів, встановлення об'єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, охорону прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб .
Основним засобом збирання доказів, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, досягнення його завдань є проведення слідчих дій.
Відповідно до ч. 1-2 та 6 ст. 223 КПК України слідчими (розшуковими) є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для їх проведення є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Доказуванню у кримінальному провадженні згідно ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Процесуальними джерелами доказів відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України є показання, речові докази, документи та висновки експертів.
На виконання вимог частини 1 статті 92 КПК України, слідчий зібрав усі можливі, процесуально зафіксовані, перевірені та оцінені докази, перерахованих у статті 91 КПК України.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_3 показав, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є фізичною особою-підприємцем та без відповідних дозвільних документів приймає вилучені службовими особами «Рибоохоронний патруль» Управління Державного агентства рибного господарства у Кіровоградській області та Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області водні біоресурси, тим самим порушує чинне законодавство, у зв'язку з чим ОСОБА_3 звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів.
Для перевірки дій службових осіб Управління Державного агентства рибного господарства у Кіровоградській області кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 367 КК України, під час досудового розслідування проводились необхідні слідчі (розшукові) дії за результатами яких не підтвердилось обставин повідомлених ОСОБА_3 .
Згідно відповіді Управління Державного агентства рибного господарства у Кіровоградській області з ФОП ОСОБА_5 , договорів про зберігання водних живих біоресурсів не укладалось, вилучені біоресурси до вказаного суб'єкта господарювання не здавались.
Відповідно до змісту інформації Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області, вилучені працівниками інспекції під час рейдів водні біоресурси до ФОП ОСОБА_5 не здавались.
Опитаний ОСОБА_5 повідомив, що рибу від державних установ не приймав, не зберігав не переробляв, не оформлював актів прийому передачі не складав з цього приводу первинних бухгалтерських документів. Упродовж 2019-2020 років не здійснював господарську діяльність.
З Управління Державного агентства рибного господарства у Кіровоградській області витребувано інформацію за 2020-2021 роки щодо переліку договорів суб'єктів господарювання, з якими укладались угоди про зберігання/здачу вилучених водних біоресурсів та кількості зданої риби за вказаними договорами, згідно яких договори з ФОП ОСОБА_5 відсутні.
За таких умов повідомлені припущення скаржника, у зв'язку з якими розпочато вказане кримінальне провадження, не знайшла свого об'єктивного підтвердження та спростовується зібраними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Частиною 1 статті 364 КК України встановлено кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
Зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за наявності трьох спеціальних ознак в їх сукупності: 1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; 2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб; 3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
Під зловживанням владою слід розуміти умисне використання службовою особою, яка має владні повноваження, всупереч інтересам служби своїх прав щодо пред'явлення вимог, а також прийняття рішень, обов'язкових для виконання іншими фізичними чи юридичними особами. Зловживати владою може як представник влади, так і службова особа, яка виконує організаційно-розпорядчі обов'язки, оскільки остання також має владні повноваження, що розповсюджуються на підпорядкованих їй осіб.
З суб'єктивної сторони злочин характеризується умисною або змішаною формою вини.
Частиною 1 статті 367 КК України встановлено кримінальну відповідальність службову недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб.
Об'єктивна сторона службової недбалості складається з трьох ознак у їх сукупності: 1) дія або бездіяльність службової особи; 2) наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб; 3) причинний зв'язок між вказаним діями чи бездіяльністю та шкідливими наслідками.
Службова недбалість може проявлятись у формі: 1) невиконання службових, обов'язків через несумлінне ставлення до них; 2) неналежного виконання службових обов'язків через несумлінне ставлення до них.
Відповідальність за ст. 367 настає лише у випадку, якщо дії, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені наслідки, входили у коло службових обов'язків службової особи.
Службова недбалість за ч. 1 ст. 367 КК визнається закінченим при заподіянні наслідків у вигляді істотної шкоди правам, свободам та інтересам фізичних чи юридичних осіб або державним чи громадським інтересам.
Суб'єктивна сторона - злочинна самовпевненість або злочинна недбалість.
До того ж, відповідно до ч. 3 примітки до ст. 364 КК України істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367 вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що взагалі виключає в даному випадку склад злочину, передбаченого ст.ст. 364, 367 КК України.
У відповідності до рішення Верховного Суду України від 27.10.2016 по справі № 5-99кс16 постановлено, що диспозиція частини першої статті 364 і частини першої статті 365 КК України, якими передбачено відповідальність за заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або громадським чи державним інтересам, чи інтересам юридичних осіб, може становити не лише майнову шкоду, а й включати прояви немайнової шкоди, але тільки ті, які можуть одержати майнове відшкодування (як істотна шкода може враховуватися будь-яка за характером шкода, якщо вона піддається грошовій оцінці та відповідно до такої оцінки досягла встановленого розміру).
Так, за конкретних обставин справи, наслідки нематеріального характеру, які піддаються грошовій оцінці (реальна шкода) та відповідно до такої оцінки досягли встановленого розміру («істотної шкоди» чи «тяжких наслідків») із заподіянням шкоди охоронюваних Конституцією України чи іншими законами прав та свобод людини і громадянина.
При цьому, згідно вказаного рішення, має бути чітко встановлено і доведено, що саме вчинення того чи іншого службового злочину стало причиною відповідних наслідків. Обчислення їх розміру також має бути належним чином підтверджено та не викликати сумніву.
За таких обставин, проведеним досудовим розслідуванням фактів, які б свідчили про зловживання службовим становищем чи службової недбалості службових осіб Управління Державного агентства рибного господарства у Кіровоградській області та Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області не встановлено, а обставини, викладені у заяві та показаннях ОСОБА_3 , не знайшли свого об'єктивного підтвердження.
Крім того, проведеним розслідуванням не встановлено об'єктивних даних спричинення будь-якої шкоди діями вищевказаних службових осіб.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається у разі, якщо встановлена відсутність складу кримінального правопорушення. На підставі ч. 3 названої статті, постанова приймається слідчий, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру. Закриття кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення здійснюється, коли встановлено, що подія, з приводу якої внесені відомості до ЄРДР відбулася, була результатом вчиненого особою діяння, яка сама по собі не є кримінальним правопорушенням, оскільки відсутній хоча б один із елементів складу злочину, або наявні обставини, які виключають злочинність діяння.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 КПК України, яка кореспондується з ч. 5 ст. 40 КПК України, прокурор, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора, слідчого. Таким чином, слідчий правомірно визначив перелік слідчих дій, проведення яких забезпечило з'ясування відсутності складу злочину.
Слідчий зібрав достатні об'єктивні данні та виніс остаточну законну і обґрунтовану постанову відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
На виконання вимог ст. 110 КПК України, постанова слідчого про закриття кримінального провадження є вмотивованою, її зміст відповідає фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Згідно ст. 215 КПК України, досудове розслідування здійснюється у формі досудового слідства. Глава 19 КПК України визначають форму та регламентує порядок проведення досудового слідства. Разом з цим необхідно зауважити, що не встановлюється переліку процесуальних та слідчих дій, які обов'язково належить здійснити під час досудового розслідування для його закінчення. Орган досудового розслідування в залежності від описаних заявником обставин, самостійно визначає обсяг перевірочних дій, достатніх за переконанням слідчого чи прокурора, для прийняття мотивованого рішення у відповідності до положень ч.2 ст. 283 КПК України.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, на слідчого суддю покладається функція здійснення контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Таким чином слідчий суддя зобов'язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови.
Сумніви скаржника про поверховість та неповноту проведеного розслідування є непідтвердженим суб'єктивним припущенням, тому до уваги не приймаються. Висловлені ним судження мають узагальнену характеристику, суперечать правозастосуванню ст. 6 Конвенції, зокрема принципу юридичної визначеності, оскільки клопотання та зауваження ОСОБА_3 не будуть мати конструктивного результату,- не буде здобуто нових доказів.
Дослідивши надані сторонами матеріали обґрунтовано вважаю, що слідчий під час проведення досудового розслідування у відповідності до вимог ст. 223 КПК України вжив необхідні дії спрямовані на отримання (збирання) доказів та їх перевірку, дослідив та перевірив обставини, зазначені у заяві про вчинення кримінального правопорушення, їм надано належну оцінку, досудове розслідування проведено із застосуванням всіх можливих засобів для всебічного, неупередженого та об'єктивного розслідування, з перевіркою всіх фактичних обставин справи, що може мати суттєве значення для розслідування кримінального провадження.
Доцільності проведення будь-яких слідчих (розшукових) дій не вбачається, оскільки вони не здатні вплинути на наявні результати провадження. Не існує правової необхідності проводити інші процесуальні дії чи приймати процесуальні рішення у цьому кримінальному провадженні.
Відсутність ознак винної поведінки виключає у майбутньому пред'явлення підозри чи направлення обвинувального акту до суду, тому слідчий прийняв правильне процесуальне рішення у формі постанови про закриття кримінального провадження, як єдиний законний спосіб завершення цього досудового розслідування.
Схожий висновок містить постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16.05.2019 (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18).
Наведене дає підстави обґрунтовано стверджувати, що слідчий при розслідуванні обставин цього кримінального провадження у цілому виконав вимоги щодо забезпечення всебічності та повноти дослідження. Оскаржувана постанова слідчого відповідає вимогам чинного кримінального процесуального законодавства, а висновок про закриття кримінального провадження є обґрунтованим.
Істотних порушень вимог КПК України, які б могли вплинути на правильність прийнятого рішення, слідчим суддею не встановлено, а у скарзі не наведено достатніх даних, які безумовно свідчать про неповноту проведеної перевірки та могли бути підставами для скасування прийнятого остаточного процесуального рішення.
За результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути постановлена ухвала про відмову у задоволенні скарги (п. 4 ч. 2 ст. 307 КПК України).
Керуючись ст.ст. 7, 9, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 про скасування постанови слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_4 від 30.06.2021 року про закриття кримінального провадження №12020120270001355, за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 367 КК України - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Суддя Кіровського
районного суду
м.Кіровограда ОСОБА_1