єдиний унікальний номер справи 546/666/23
номер провадження 1-кп/546/94/23
26 червня 2023 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретарки судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 травня 2023 року за № 12023175440000230 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, який зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , з середньою освітою, офіційно не працює, є особою з інвалідністю ІІІ групи, є учасником бойових дій, неодружений, не депутат, не має на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей та інших осіб, раніше судимий:
- 30.04.2021 Решетилівським районним судом Полтавської області за ст. 126-1 КК України до 220 годин громадських робіт, знятий з обліку по відбуттю покарання 07.06.2022,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,-
встановив:
19 травня 2023 року близько 19 год. 00 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем проживання свого сусіда ОСОБА_5 на території домогосподарства, розташованого по АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин вступив в конфлікт із ОСОБА_5 , в ході якого у нього виник прямий умисел на спричинення останньому тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій кримінально протиправний намір, спрямований на заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, схопив правою рукою дерев'яну палицю довжиною близько 2 м та діаметром близько 5 см, яка знаходилася на території подвір'я потерпілого за вказаною вище адресою, та умисно наніс нею ОСОБА_5 один удар по лівій руці в область передпліччя, один удар по правій руці в область передпліччя та два удари у правий бік з переходом на живіт. У результаті вказаних дій ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді забійної рани лівого передпліччя в нижній третині, гематоми правої половини живота, саден та синців правого передпліччя, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 01.06.2023 № 138, кваліфікуються таким чином: забійна рана лівого передпліччя в нижній третині та гематома правої половини живота - як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, садна та синці правого передпліччя - як легкі тілесні ушкодження.
Своїми умисними діями, що виразилися в заподіянні умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.
15 червня 2023 року між потерпілим ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_4 укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним.
Згідно зі змістом наведеної угоди, яка скріплена підписами потерпілого та обвинуваченого, обвинувачений повністю визнав себе винуватим в інкримінованому йому стороною обвинувачення кримінальному правопорушенні. Сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначення обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді громадських робіт на строк 160 годин.
В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просила затвердити угоду про примирення, визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому узгоджене покарання згідно умов угоди про примирення, оскільки укладення угоди не суперечить вимогам закону.
Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, вказавши, що час, місце та спосіб вчинення ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує. Уклавши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз'яснені судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а саме: права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявляти клопотання, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого обвинувачений визнає себе винними, вид покарання, і інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, у тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. Обвинувачений просив суд затвердити угоду про примирення та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений підтвердив, що вказана угода про примирення укладена ним з потерпілим добровільно без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності.
У підготовчому судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 проти затвердження угоди про примирення не заперечував.
Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, з огляду на положення ст. 12 КК України, віднесене до кримінальних проступків.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє положення ч. 3 ст. 394, ч. 3 ст. 424 та ч. 4 ст. 474 КПК України, а потерпілий ОСОБА_5 цілком розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України. Також обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені положеннями статті 476 КПК України.
Судом встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Судом також встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, зокрема вимогам ст. 471 КПК України, підстави для відмови у затвердженні угоди про примирення, передбачені положеннями ч. 7 ст. 474 КПК України, відсутні.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Суд зазначає, що узгоджена міра покарання за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, у виді громадських робіт на строк 160 годин відповідає вимогам закону, а отже ОСОБА_4 слід призначити визначене сторонами угоди покарання. Таке покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особистості обвинуваченого з врахуванням обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, відповідає загальним засадам призначення покарання, а також вимогам ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Очевидної неможливості виконання обвинуваченою взятих на себе зобов'язань судом не установлено.
Відповідно до ч. 5 ст. 469 КК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд, зокрема має право затвердити угоду.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_4 .
Враховуючи ту обставину, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відносно обвинуваченого.
Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлявся. З урахуванням цього суд вважає за необхідне роз'яснити положення ч. 7 ст. 128 КПК України про те, що особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Витрати на залучення експерта відсутні.
Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, та керуючись Кримінальним кодексом України, статтями 100, 174, 314, 373, 374, 376, 377, 474, 475 КПК України, суд,-
ухвалив:
Затвердити угоду про примирення від 15 червня 2023 року, укладену між потерпілим ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_4 , по кримінальному провадженню № 12023175440000230 відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому узгоджене покарання у виді громадських робіт на строк 160 (сто шістдесят) годин.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком суду законної сили не обирати.
Речові докази у кримінальному провадженні, які зберігаються в камері для зберігання речових доказів Сектору поліцейської діяльності № 1 ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, а саме: дерев'яну палицю, що складається з двох фрагментів-знищити.
Вирок може бути оскаржений лише з підстав передбачених частиною 4 статті 394 КПК України до Полтавського апеляційного суду через Решетилівський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Суддя ОСОБА_1