Справа № 521/16430/23
Провадження №2/521/4448/23
23 червня 2023 року
Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Бобуйок І.А., розглянувши позовну заяву акціонерного товариства «Срахової компанії «ІНГО» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -
22.06.2023 року представник позивача - Сакалюк Дмитро звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою.
Суддя, дослідивши матеріали заяви вважає, що позовна заяву акціонерного товариства «Срахової компанії «ІНГО» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, слід повернути позивачу, так як вона не відповідає вимогам ст. 185 ЦПК України, виходячи з наступного.
Використовуючи за аналогією ч. 7 ст. 177 ЦПК України, суд зазначає, що до заяви, підписаної представником заявника, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника заявника.
Із матеріалів справи вбачається, що заява підписана представником за довіреністю № 92 від 01.01.2023 року - Сакалюком Д.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно частини третьої статті 131-2 Конституції України, виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Пунктом 11 Перехідних положень Конституції України, передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року, у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року, у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.
Суд вважає, що дана заява не відноситься до категорії малозначних в силу положень ч. 6 ст. 19 ЦПК України та ст. 274 ЦПК України, а тому представництво здійснюється виключно адвокатом.
Згідно ч. 2 ст. 15 ЦПК України, представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
До того ж, згідно Єдиного реєстру адвокатів України, Сакалюк Д. не отримував свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю та не прийняв присягу адвоката України, як того вимагає чинне законодавство.
За загальним правилом право на самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови колегіального виконавчого органу діяти від імені такої особи,представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
Разом з тим, змінами, внесеними до ЦПК України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» від 18 грудня 2019 року, розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб'єкта владних повноважень і визначено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені та визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: закон, статут, положення, трудовий договір (контракт).
Суд звертає увагу позивача, що з аналізу цієї норми закону вбачається, що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених статтею 43 ЦПК України процесуальних прав можливий за умови сукупної наявності обох цих умов. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.
Аналогічний висновок, сформульований у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справах № 910/23346/16 і № 914/2772/16, від 14 березня 2018 року у справі № 910/22324/16, від 21 березня 2018 року у справі № 916/3283/16, а також в ухвалі Великої Палати Верховного Суду у справі 303/4297/20 від 08.06.2022 року.
Стосовно тверджень представника позивача, що справа за позовом акціонерного товариства «Срахової компанії «ІНГО» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів може розглядатись у порядку спрощеного провадження, а тому представник за довіреністю має повноваження на підписання позовної заяви, суд роз'яснює наступне.
Згідно п. 1 ч.1, ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно п.1 ч.1 ч. 2, 3 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема, малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно ч. 1 ст. 277 ЦПК України, питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Суд роз'яснює заявнику, що чинне законодавство не містить чіткого поняття «малозначна справа» та вичерпного переліку підстав, за яких суд може визначити справу малозначною, норми ЦПК України, визначають лише рекомендований список ознак малозначності справ за наявності яких суд має право визначити справу малозначною, проте це не є обов'язком суду. Питання щодо віднесення справи до категорії малозначних справ вирішується судом першої інстанції на стадії відкриття провадження у справі.
Отже, суд під час прийняття справи до свого провадження вирішує питання чи відноситься така справа до малозначних справ, на підставі ознак, які наведенні у ч. 3 ст. 274 ЦПК України, а це зокрема: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд дослідивши матеріали справи за позовом акціонерного товариства «Срахової компанії «ІНГО» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, вважає, що дана справа з огляду на предмет розгляду справи, а саме, стягнення заборгованості за кредитним договором з фізичної особи, не може бути визначена як малозначна, оскільки згідно приписів частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту, що унеможливлює використання спрощеного підходу до розгляду справи.
Як вбачається з доданих до позовної заяви документів повноваження представника позивача підтверджуються довіреністю №92 від 01.01.2023 року, що не може слугувати підтвердженням повноважень адвоката як представника у розумінні ЦПК України, в тому числі на підписання позовної заяви. Отже, всупереч вказаним вимогам Конституції України та чинному законодавству, представником заявника на підтвердження його повноважень як адвоката або законного представника не було надано ніяких доказів. При таких обставинах у суду є підстави вважати, що позовну заяву подано представником, повноваження якого не підтверджені належними документами.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Також, суд звертає увагу позивача, що у разі апеляційного оскарження даної ухвали суду, апеляційна інстанція не може перебирати на себе дискреційні повноваження першої інстанції щодо визначення справи як малозначної та суд не може диктувати суду першої інстанції у якому провадженні (загальному та спрощеному) має розглядатись така справа. Перебирання апеляційною інстанцією на себе повноважень, які полягають у тому, що суд першої інстанції має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення, у межах, які визначені законом, може слугувати підставою для скарги на такі дії до Вищої ради правосуддя.
Керуючись 131-2 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», ст. 19, 43, 183, 185, 260-263, 274, 277 ЦПК України, суд -
Позовну заяву акціонерного товариства «Срахової компанії «ІНГО» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СУДДЯ: Бобуйок І.А.