Справа № 496/1764/18
Провадження № 1-кп/496/39/23
20 червня 2023 року Біляївський районний суд Одеської області у складі колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду м. Біляївка Одеської області клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України -
На розгляді Біляївського районного суду Одеської області перебуває зазначене вище кримінальне провадження. ОСОБА_7 інкримінується вчинення злочину, при слідуючи обставинах. 03.12.2017 р. приблизно о 17-00 годин, ОСОБА_7 знаходячись навпроти будинку АДРЕСА_1 , діючи умисно, на ґрунті виниклих неприязних стосунків із ОСОБА_8 , усвідомлюючи негативні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, керуючись раптовим виниклим умислом на протиправне заподіяння смерті іншій людині - ОСОБА_8 застосував наявний у нього складний ніж, що виразилось у здійсненні ним одного удару ножем в область життєво важливого органу - серця ОСОБА_8 , в результаті чого останній від отриманого поранення помер на місці.
Прокурор надав до суду клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому строком на 60 днів. Своє клопотання обґрунтовує тим, що на даний час ризики, які враховувалися при обрання вказаного запобіжного заходу не відпали. Зазначає, що необхідність продовження стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків передбачених ст. 177 КПК України, які можуть настати якщо обвинуваченому не буде продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під ватрою. Так обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки обвинувачується у вчинення особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 15 років. На час вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 мешкав в АДРЕСА_2 , яке знімав. Одразу після вчинення кримінального правопорушення, залишив місце події, допомогу пораненому ОСОБА_8 не надав, швидку допомогу та поліцію не викликав на місце. З нехтуванням віднісся як до обставин вчинення злочину так і до ОСОБА_8 . Через деякий час був повернутий до військової частини телефонним дзвінком керівництва військової частини, коли його почали розшукувати працівники поліції де він і був затриманий на території військової частини НОМЕР_1 , про подію та обставини при яких було спричинено ножове поранення ОСОБА_8 нікому не повідомив, неодружений, неповнолітніх, інвалідів, пенсіонерів на утриманні останній не має, що свідчить про відсутність у обвинуваченого ОСОБА_7 міцних соціальних зв'язків, зареєстрований на значній відстані від суду, в м. Харкові який межує з кордоном Російської Федерації, може вчинити інше кримінальне правопорушення пов'язане з ухиленням від обов'язків військової служби, шляхом нез'явлення до розташування військової частини НОМЕР_1 , оскільки обвинувачений ОСОБА_7 є військовослужбовцем військової служби за контрактом та уразі зміни йому запобіжного заходу повинен негайно повернутись до розташування військової частини НОМЕР_1 , де повинен буде виконувати військовий обов'язок, пов'язаний з носінням військової зброї або виконувати завдання у відрядженні. Крім того, зможе незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які також є військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 . Оскільки суд безпосередньо досліджує всі докази та допитує свідків в судовому засіданні. На досудовому розслідуванні ОСОБА_7 ніяким чином не сприяв розкриттю вказаного злочину та взагалі відмовився надавати будь які показання. ОСОБА_7 може використовувати будь які обставини нездоланної сили або умисно створювати обставини з метою уникнення кримінальної відповідальності та затягувати судовий розгляд і таким чином перешкоджати правосуддю. Відтак, є достатні підстави вважати про об'єктивну наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 інших більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, так як жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наведеним ризикам. На теперішній час у судовому засідання триває розгляд обвинувального не допитані свідки заявлені стороною обвинувачення та сам обвинувачений.
Представник потерпілої до судового засідання не з'явився, але повідомлявся належним чином про час та місце слухання справи.
Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечувала проти клопотання прокурора та вважала за необхідне змінити обвинуваченому запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою. Звернула увагу, що у судовому засіданні були допитані свідки, які спростували інформацію сторони обвинувачення і версію обвинувачення розпадається та чітко вбачається, що обвинувачений оборонявся і вбивцею ОСОБА_9 є геть інша людина. Обвинувачений не міг вчинити вбивство і саме свідки захисту дають правдиві відомості щодо обставин злочину.
Обвинувачений у судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надане клопотання, суд дійшов до наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи те, що обраний ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - спливає 03.07.2023 р., а до вказаного терміну судове провадження не може бути завершено, у зв'язку веденням на території України воєнного стану та не явкою до суду свідків заявлених стороною захисту (понятих, які приймали участь у слідчих діях), суд вважає з необхідне розглянути клопотання прокурора.
Суд приймає до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_7 , його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, те, що він раніше не судимий, не одружений, під час проходження військової служби проживав на території Одеської області в орендованому житлі, суд приходить до висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, а також вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, враховує те, що наразі на всій території України ведено воєнний стан і обвинувачений у судовому засіданні не був допитаний, і з метою уникнення ризиків переховуватися від суду, можливості вчинення іншого злочину, а також з метою недопущення впливу на свідків, які не допитані у судовому засіданні.
З моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_7 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які стали підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
За змістом ст. 199 КПК України, підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Водночас, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Також у рішенні «Харченко проти України», ЄСПЛ зазначив, що тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Крім того, у справі «Москаленко проти України», Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_7 , суд на теперішній час не встановив.
Аналізуючи вищенаведене, також тяжкість та характер вчиненого злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_7 , а саме заподіяння смерті військовослужбовцю з яким проходив службу на території однієї військової частини, тяжкість покарання яке передбачає від 7 до 15 років позбавлення волі. Враховуючи, що на даній стадії судового розгляду не допитані свідки заявлені стороною захисту та не допитаний обвинувачений, суд позбавлений можливості врахувати вагомість доказів вини обвинуваченого.
За таких обставин, на переконання суду, застосування більш м'яких запобіжних заходів навіть за наведених обставин, не дасть можливості запобігти встановленим ризикам, а інтереси суспільства переважають обмеження в правах, які має понести обвинувачений на час судового розгляду.
Таким чином, наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строків тримання під вартою є належним чином обґрунтовані, ризики, які слугували підставою для обрання та продовження запобіжного заходу, на даний час не змінилися.
Згідно ст. 183 КПК України враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчинені злочину, який спричинив загибель людини, альтернативний запобіжний захід у вигляді застави суд, не визначає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 181, 183, 331, 371, 372, 376, 392 КПК України, суд -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, з 20.06.2023 р. до 18.08.2023 року, включно, на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Копію ухвали направити на електроні адреси сторонам та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3