Справа № 308/9488/21
Іменем України
31 травня 2023 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів БИСАГИ Т.Ю., ФАЗИКОШ Г.В.
за участю секретаря СЛИВКИ С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 308/9488/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу та пені, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 5 липня 2022 року, повний текст якого складено 15 липня 2022 року, головуюча суддя Дегтяренко К.С., -
встановив:
22.07.2021 ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до АТ «Комерційний інвестиційний банк» (АТ «Комінвестбанк») мотивуючи таким.
10.03.2021 позивачка уклала з АТ «Комінвестбанк» у його Свалявському відділенні договір банківського вкладу в іноземній валюті з визначеним строком № 04-3/6с-102, відповідно до якого банк на підставі прибуткового касового ордера від 10.03.2021 № 130 прийняв у неї 16000,00 євро на строк три місяці - з 10.03.2021 до 10.06.2021 із нарахуванням на вклад 10% річних.
03.06.2021 позивачка направила банку письмову вимогу про повернення вкладу з процентами (разом - 16398,90 євро). Вимога була отримана банком 08.06.2021, зобов'язання з повернення коштів та сплати процентів мало бути виконане не пізніше 11.06.2021.
У встановлений договором строк відповідач своє зобов'язання не виконав, на момент пред'явлення позову ані банківський вклад, ані проценти на нього позивачці не були виплачені.
Банк порушив умови договору та вимоги, зокрема, ст.ст. 525, 526, 629, 1058, 1061 ЦК України щодо належного виконання договірного зобов'язання. Таке порушення умов договору та вимог закону є підставою для майнової відповідальності банку у вигляді пені в розмірі 3% вартості послуги за кожен день прострочення (ст. 10 ч. 5 Закону України «Про захист прав споживачів»). Пеня підлягає стягненню в гривнях за період з 11.06.2021 по 12.07.2021 і становить 490181,64 грн (офіційний курс НБУ на 19.07.2021 становить 1,00 євро/32,1410 грн).
Посилаючись на ці обставини, позивачка ОСОБА_1 просила стягнути на її користь із АТ «Комінвестбанк»:
16398,90 євро, з яких 16000,00 євро - сума вкладу, 398,90 євро - проценти, нараховані на суму вкладу;
490181,64 грн - пеня за прострочення виконання зобов'язання.
Судові витрати позивачка просила покласти на відповідача.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 05.07.2022 позов задоволено, стягнуто з АТ «Комінвестбанк» на користь ОСОБА_1 16398,90 євро, з яких 16000,00 євро - сума вкладу, 398,90 євро - проценти, нараховані на суму вкладу, та 490181,64 грн пені за прострочення виконання зобов'язання; стягнуто з відповідача на користь позивачки 10172,60 грн у рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 22.08.2022 стягнуто з АТ «Комінвестбанк» на користь ОСОБА_1 14340,00 грн у рахунок відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його обґрунтованості та доведеності, з того, що між сторонами виникли правовідносини щодо банківського вкладу (депозиту), у яких зобов'язання порушив банк, тому отримані у власність банком і не повернені вкладнику кошти та нараховані відсотки, а також установлену законом за порушення зобов'язання пеню належить стягнути на користь позивача.
Відповідач АТ «Комінвестбанк» оскаржив рішення суду як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, на обґрунтування скарги наводить такі доводи.
Суд першої інстанції не з'ясував і не встановив повно і всебічно обставин справи та не дав належної оцінки наявним у справі доказам і правовій позиції відповідача.
Позивачка посилається на договір банківського вкладу в іноземній валюті з визначеним строком від 10.03.2021 № 04-3/6с-102, в якому депозитний рахунок указаний у числовому значенні: № НОМЕР_1 і № НОМЕР_3, однак, з 13.01.2020 нормативно запроваджено використання банківських рахунків за стандартом IBAN, де структура та реквізити рахунків інакші.
У договорі вказаний рахунок «№ НОМЕР_1 », тоді як у касовому ордері вказаний рахунок «№ НОМЕР_2 », тобто, інший. У касовому ордері валюта вказана як «USD», проте, в подальшому валюта вказується як «євро».
Керівник Свалявського відділення банку ОСОБА_2 у письмовому поясненні керівнику банку визнав, що прибутковий касовий ордер виготовив особисто без внесення коштів до каси банку. Керівник відділення ОСОБА_2 за посадовими обов'язками не мав повноважень здійснювати касові операції.
Таким чином, позивачка фізично не могла внести кошти на банківський рахунок, якого не існує, а касовий ордер, яким позивачка обґрунтовує факт внесення коштів на банківський рахунок за депозитним договором, підроблений, що є очевидним.
Процентної ставки за банківським вкладом у 10% річних не існувало, оскільки в банку на час, про який ідеться, офіційно були затверджені процентні ставки за депозитами в євро у 2% річних і 1% річних залежно від конкретних умов. Ця інформація була цілком доступною позивачці, яка, втім, в обхід установленого порядку укладання договорів підписала такий із процентною ставкою, що не відповідає дійсності та реальним ринковим умовам.
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним, укладається в письмовій формі, на підтвердження чого вкладнику видається документ, передбачений законодавством, недодержання письмової форми договору банківського вкладу тягне його нікчемність (ст. 1059 ЦК України).
Доказів додержання вимог закону, в тому числі, нормативних актів Національного банку України щодо укладання договору банківського вкладу, належного документального оформлення внесення коштів вкладником до банківської установи в справі немає. Тим часом, вирішуючи питання про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу суд повинен установити факт укладення відповідного договору та додержання вимог законодавства щодо укладення договору банківського вкладу та внесення грошових коштів до банківської установи (зокрема, постанова Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 712/11226/18).
Договір, на який посилається позивачка, фіктивний.
Сторона просить рішення суду скасувати, в позові відмовити.
У відзиві на апеляцію позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Ігнатенко С.С., вказує на її необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зазначає, зокрема, що договір банківського вкладу був укладений, є чинним, тому підлягав належному виконанню, пред'явлені до стягнення суми відповідачем не спростовувалися по суті.
Договір банківського вкладу був предметом судового спору в іншій справі (№ 306/2072/21), де в позові банку про визнання договору недійсним було відмовлено. Обставини, встановлені чинним судовим рішенням, не підлягають повторному доказуванню.
Неналежність касового ордера та встановлена відсутність на обслуговуванні в банку депозитного договору, з якого виник спір, не можуть тягти відповідальність позивачки та негативні наслідки для неї, оскільки обов'язок дотримання відповідних вимог і правил лежить на банку.
Необлікування банком коштів банківського вкладу не можна вважати недодержанням сторонами письмової форми договору банківського вкладу.
У справі встановлено, що кошти від позивачки отримав начальник банківського відділення ОСОБА_2 , тобто, працівник банку, який був уповноважений на такі дії, зокрема, на укладання депозитних договорів, а вчинення працівниками банку злочинних дій із депозитними коштами клієнтів не впливає на договірні відносини і не припиняє їх.
У ситуації, що має місце, власником внесених на депозит готівкових коштів став банк, тому в разі викрадення коштів посадовими особами банку шкоди завдається банку, а вкладник повинен вимагати не відшкодування йому шкоди, а виконання банком договірного обов'язку.
Наведене підтверджується правовими позиціями, висловленими Верховним Судом у справах № 463/5896/14-ц, № 369/10789/14-ц, № 662/892/15-ц, № 666/4894/15-ц і в ряді інших справ.
Укладаючи договір позивачка діяла добросовісно і обачно, оскільки взаємодіяла з належно уповноваженим представником банку.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників: відповідача АТ «Комінвестбанк» Голови Правління банку Лендєл С.В. і головного юрисконсульта банку Паращинця М.М., які апеляцію підтримали, позивачки ОСОБА_1 адвоката Ігнатенка С.С., який скаргу не визнав, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.
За приписами ст. 3 ч. 1 п.п. 2, 3, 5, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, 15, 16, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 2 ч. 3 п.п. 2, 4, 5, 11, ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст.ст. 12, 13, 19, ст.ст. 43, 44, 49, 76-82 ЦПК України:
загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність;
основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; неприпустимість зловживання процесуальними правами;
кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів;
особа діє у цивільних і процесуальних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує обов'язки у межах, наданих їй договором або актами законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки;
якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом;
при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, зловживання цивільними правами не допускається;
у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами 2-5 ст. 13 ЦК України, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом;
сторони на свій розсуд розпоряджаються процесуальними правами, реалізують право на судовий захист;
кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, і зобов'язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, включно з тими, які власне обґрунтовують як право на пред'явлення вимог (право на позов), так і право на пред'явлення вимог до конкретного відповідача та обов'язок такого конкретного відповідача відповідати за пред'явленим до нього позовом, обов'язок доказування позову лежить на позивачеві;
предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;
за загальним правилом, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини;
доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, до суду по захист своїх прав може звернутися саме особа, права якої порушені, і може це зробити не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом або договором, правомірній вимозі належного позивача відповідає обов'язок належного відповідача усунути порушення права.
Вимоги позову можуть бути задоволені за умов, коли вони ґрунтуються на підставах належно пред'явленого позову, відповідають вимогам закону, договору та є доведеними у належний процесуальний спосіб (ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України).
У справі встановлені такі факти, обставини та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами ЦК України щодо зобов'язань, які виникають із договору банківського вкладу (депозиту), їх виконання, відповідальності за порушення таких зобов'язань, а також у відповідній частині законодавством про банківську діяльність, переказ коштів у редакції, чинній на час їх виникнення.
Пред'являючи позов, ОСОБА_1 виходила із того, що нею 10.03.2021 був укладений із АТ «Комінвестбанк» договір банківського вкладу № 04-3/6с-102 з визначеним строком, копію якого вона додала до заяви (а.с. 6-7 т. 1). Тобто, вважаючи своє право порушеним, позивачка виходила з наявності між сторонами договірного зобов'язання і діяла на свій захист саме як сторона договору банківського вкладу (вкладник), з відповідних цьому підстав, з урахуванням яких справа розглядається судами першої та апеляційної інстанцій (ст. 13 ч. 1, ст. 367 ч.ч. 1, 6 ЦПК України).
За змістом наданого позивачкою документа, зокрема:
АТ «Комінвестбанк» (сторона 1) в особі начальника Свалявського відділення «ОСОБА_2», який діє на підставі положення про відділення та довіреності № 11/10, посвідченої 07.09.2010 приватним нотаріусом Дроботьою А.В. за № 3138, і ОСОБА_1 (сторона 2) уклали вказаний договір, відповідно до якого банк приймає від вкладника грошову суму (вклад), що надійшла, та зобов'язується виплатити вкладнику вклад та проценти на вклад на умовах та в порядку, встановлених цим договором (преамбула, п. 1.1.);
банк на підставі положень цього договору відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 для збереження коштів, що прийняті банком від вкладника (п. 1.2.);
для обслуговування операцій за депозитним рахунком (…), обліку вкладу …, здійснення … операцій … банк одночасно з відкриттям депозитного рахунку відкриває вкладнику рахунок № НОМЕР_3 (п. 1.3.);
факт внесення вкладником коштів на депозитний рахунок підтверджується касовим/платіжним документом (п. 1.6.);
сума вкладу - 16000,00 євро (п. 1.7.);
вклад вноситься на строк три місяці, з 10.03.2021 до 10.06.2021 (п. 1.9.);
процентна ставка на вклад становить 10 процентів річних (п. 1.10.);
вкладник зобов'язується:
надати та оформити документи, передбачені чинним законодавством, необхідні для відкриття рахунку за вкладом та проведення по ньому операцій (п. 2.2.1.);
внести готівкою (перерахувати) на депозитний рахунок, що відкривається банком, грошові кошти в сумі та в строк, передбачені договором (п. 2.2.2.);
від імені банку договір підписаний начальником Свалявського відділення АТ «Комінвестбанк» ОСОБА_2 із проставленням круглої печатки Свалявського відділення банку, від імені вкладника договір підписаний ОСОБА_1 .
У справі міститься роздрукований із комп'ютера «Прихідний касовий ордер № 130» від 10.03.2021, у якому зазначені, зокрема, такі реквізити та інформація:
Свалявське БВ АТ «Комінвестбанк»;
платник ОСОБА_1 ;
назва валюти USD;
дебет: № рахунку: НОМЕР_4 ; сума: 16000,00; еквівалент у гривнях: 527585,60;
кредит: № рахунку: НОМЕР_2 ; сума: 16000,00; еквівалент у гривнях: 527585,60;
загальна сума: шістнадцять тисяч євро 00 центів;
наявні підписи платника, банку та відбиток штампа ПАТ «Комінвестбанк» Свалявське відділення МФО 312248 (а.с. 8 т. 1).
Адресованою банку вимогою від 03.06.2021, отриманою Свалявським відділенням АТ «Комінвестбанк» 08.06.2021, ОСОБА_1 посилаючись на договір банківського вкладу від 10.03.2021 № 04-3/6с-102 просила у зв'язку із закінченням 10.06.2021 передбаченого договором строку вкладу повернути їй суму вкладу з нарахованими процентами за користування вкладом загальною сумою 16398,90 євро шляхом перерахування на її рахунок, указаний у форматі IBAN, у АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 9-16 т. 1).
Інших документальних доказів на підтвердження своєї правової позиції в справі позивачка ОСОБА_1 суду не надавала.
Заперечуючи проти позову, відповідач АТ «Комінвестбанк» вказував, зокрема, на те, що:
договір, на який посилається позивачка, не відповідає запровадженим у банку на відповідний час формі та обов'язковим реквізитам, у тому числі, щодо банківських рахунків, договір фіктивний;
зазначена в договорі ставка 10% річних не відповідає чинним у той період ставкам у 2% і 1% річних залежно від умов договору;
кошти не були внесені до каси банку з оформленням передбачених нормативно касових документів, тоді як це є обов'язковою умовою реального та оплатного договору банківського вкладу (депозиту), «прихідний касовий ордер № 130» від 10.03.2021 таким документом не є і з очевидністю підроблений, що визнано й ОСОБА_2 у ході службового розслідування, тому є неналежним і недопустимим доказом у спорі;
відтак з огляду на вимоги ст.ст. 1058, 1059 ЦК України наданий позивачем договір банківського вкладу від 10.03.2021 № 04-3/6с-102 є нікчемним (а.с. 26-28, 77-85).
На підтвердження своїх доводів відповідач надав суду першої інстанції окремі документи, якими станом на березень 2021 року регулювалися в банку питання щодо укладення договорів банківського вкладу, та документи, складені в ході та за результатом проведеної в банку перевірки обставин, пов'язаних із укладенням ряду депозитних договорів у Свалявському відділенні банку.
Правлінням банку 31.01.2020 був затверджений типовий договір банківського вкладу (депозиту) (протокол № 03-20/12), який не є тотожним наданому позивачкою документу як за змістом, так і за обсягом, до прикладу, але не виключно:
документ позивачки:
назва: договір банківського вкладу № 04-3/6с-102 в іноземній валюті з визначеним строком;
преамбула: сторона 1: юридична особа за законодавством України: Публічне акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк», надалі «Банк», [в особі начальника Свалявського відділення ОСОБА_2, який діє на підставі положення про відділення та довіреності № 11/10, посвідченої 07.09.2010 приватним нотаріусом Дроботьою А.В. за № 3138], сторона 2: фізична особа за законодавством України: (прізвище, ім'я, по-батькові, число, місяць і рік народження), надалі за текстом «Вкладник», надалі за текстом разом - «Сторони», а окремо - «Сторона», уклали цей договір, надалі за текстом «Договір», про наступне;
пункти 1.1.-7.7. з 23 підпунктами в пунктах 1.2., 2.1., 3.1., 3.2.;
документ відповідача:
назва: договір банківського вкладу № _____ в _____ валюті з визначеним строком ВКЛАД «ЗВИЧАЙНИЙ» (СТРОКОВИЙ);
преамбула: Акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк», надалі за текстом «Банк», в особі ____, яка діє на підставі ____, з однієї сторони, та фізична особа ______, резидент, громадянин України, дата народження _____ паспорт: серія ____, виданий _____, ідентифікаційний номер (РНОКПП) _____, місце проживання _____, має повну цивільну правоздатність та дієздатність, надалі за текстом «Вкладник», з другої сторони, надалі за текстом разом - «Сторони», а окремо - «Сторона», уклали цей договір, надалі за текстом «Договір», про наступне;
пункти 1.1.-7.16. з 27 підпунктами в пунктах 1.2., 2.1., 3.1., 3.2.;
відсутні в документі позивача підпункти 2.1.8., 2.2.4., згідно з якими вкладник зобов'язується до укладення договору ознайомитися і одержати довідку від банку про систему гарантування вкладів фізичних осіб (а.с. 87-91 т. 1).
Правлінням банку 03.02.2021 затверджені процентні ставки за депозитними вкладами фізичних осіб (протокол № 05/21-тк), де базові ставки за вкладами для фізичних осіб-резидентів «Зимовий», «Подарунковий», «Звичайний» залежно від умов договорів були зафіксовані в межах від 1,1% річних до 2,5% річних (у доларах США) і від 1,0% річних до 2,0% річних (у євро) (а.с. 92-94 т. 1).
Посадова інструкція начальника Свалявського повнофунціонального відділення АТ «Комінвестбанк», з якою ОСОБА_2 ознайомився 05.02.2020, передбачала, зокрема:
обов'язки працівника:
залучення клієнтів та виконання планових показників відділення (п. 3.4.1.);
залучення, оформлення та ведення депозитних вкладів фізичних та юридичних осіб (п. 3.1.5.);
залучення та обслуговування поточних рахунків клієнтів (п. 3.1.6.);
робота з грошовими переказами (п. 3.1.16.);
утримання від виконання дій з будь-якого питання, яке може … зашкодити … належному виконанню обов'язків перед банком (п. 3.5.);
виявляти факти порушень недоліків у роботі, які можуть завдати банку збитків…; дотримуватися законодавства України, нормативно-правових актів НБУ і внутрішніх документів банку … (п.п. 3.6., 3.8., 3.11.);
права працівника:
здійснювати дії, що обумовлені цією посадовою інструкцією, Положенням про відділення та відповідно до завдань керівництва (п. 4.1.) (а.с. 95-103 т. 1).
10.06.2021 був складений і затверджений керівником банку акт № 4 службового розслідування, призначеного 08.06.2021 і проведеного у зв'язку з надходженням до банку вимог ОСОБА_3 і ОСОБА_1 вимог про повернення банківських вкладів за договорами, укладеними у Свалявському відділенні АТ «Комінвестбанк», у ході якого було встановлено, що у банку відсутній на обслуговуванні та в обліку договір банківського вкладу від 10.03.2021 № 04-3/6с-102 із ОСОБА_1 , надана копія цього договору не відповідає встановленій формі, кошти за договором до каси банку не вносилися, належний касовий документ (заява на переказ готівки) відсутній, а «прихідний касовий ордер № 130» від 10.03.2021 виготовив особисто ОСОБА_2 без внесення коштів до каси банку (а.с. 30-32 т. 1).
У власноручно написаному письмовому поясненні, наданому 09.06.2021 керівнику банку, ОСОБА_2 визнав, що «прихідний касовий ордер № 130» від 10.03.2021 на суму 16000,00 євро, виданий ОСОБА_1 , він виготовив особисто, без внесення коштів до каси банку (а.с. 31 (зворот) т. 1).
Згідно з висновком внутрішнього аудиту щодо ознак фіктивності договорів банківського вкладу та первинних документів, складеним відділом внутрішнього аудиту АТ «Комінвестбанк» 27.10.2021:
щодо договору банківського вкладу від 10.03.2021 № 04-3/6с-102 із ОСОБА_1 встановлені ознаки фіктивності;
всі договори банку з клієнтами оформляються в договірній системі 9000 програмного комплексу «Scrooge 3», після чого договори формуються автоматично, без ручного втручання, проте, пред'явлений позивачкою договір банківського вкладу не зареєстрований у цій системі;
заява на переказ готівки при оформлення депозитного вкладу формується автоматично в системі «Scrooge 3» і тільки після оприбуткування готівки в касі банку роздруковується договір банківського вкладу;
в програмному комплексі банку за операційний день 10.03.2021 відсутній документ про внесення до каси 16000,00 євро;
дані договору щодо його номера, наявності чи відсутності окремих пунктів та їх змісту, відсоткової ставки, номера та формату банківського рахунку не відповідають нормативним актам і внутрішнім документам банку;
«прихідний касовий ордер № 130» від 10.03.2021 не передбачений для внесення коштів за договором, на який посилається позивачка, таким документом має бути заява на переказ готівки, якої немає, а зміст «прихідного касового ордера» вказує на його набирання вручну, містить невідповідності у валюті, номерах рахунків, зазначення рахунків не у форматі IBAN;
мають місце й інші невідповідності договору і ордера встановленим вимогам (а.с. 61-65 т. 1).
Під час апеляційного розгляду справи до її матеріалів був долучений Аудиторський висновок від 10.11.2022 щодо позовної заяви ОСОБА_1 до АТ «Комінвестбанк» про повернення банківського вкладу (а.с. 104-112 т. 2). Цей висновок підтверджує правову позицію відповідача, заявлену в суді першої інстанції, наведені ним доводи і власне лише деталізує певні обставини в рамках такої позиції, вказуючи, як ідеться у висновку, на фіктивність наданого позивачем договору, зокрема:
ОСОБА_1 як фізична особа не користувалася банківськими продуктами, тому у банку відсутня сформована справа з юридичного оформлення рахунку фізичної особи з документами на паперових носіях, яка із документами щодо перевірки клієнта була б наявна в разі внесення коштів за договору банківського вкладу;
аудиторськими процедурами встановлено фіктивність договору банківського вкладу від 10.03.2021 № 04-3/6с-102;
у зв'язку з оформленням договорів спочатку в договірній системі 9000 Вклади програмного комплексу «Scrooge 3» та відсутністю реєстрації в цій системі пред'явленого позивачкою договору номер договору «04-3/6с-102» не міг бути застосований технічно, оскільки з жовтня 2019 року застосовується нумерація з 14 цифр, до прикладу «90.40.0000000001»;
присвоєння у 2021 році договору банківського вкладу нумерації, відображеної в паперових документах ОСОБА_1 , є технічно неможливим;
відкриття рахунків із номерами НОМЕР_5 і НОМЕР_1 є технічно неможливим, оскільки з січня 2020 року банківська система перейшла на міжнародний номер банківського рахунку відповідно до стандарту № 13616 ISO і ECB (рахунок IBAN), який у АТ «Комінвестбанк» має формат: НОМЕР_6;
форма, зміст (умови), реквізити договору, пред'явленого позивачем, не відповідають параметрам затвердженого в банку на відповідний період договору банківського вкладу (з наведенням відповідного порівняння документів, зокрема, відсутності 17 пунктів договору та зміни трактування 13 пунктів договору), у п. 1.2. належного договору автоматично відображається відкритий для вкладника рахунок;
внесення готівки через операційну касу банку здійснюється безпосередньо клієнтом;
підтверджується неспроможність «прихідного касового ордера № 130» від 10.03.2021 і технічна неможливість його формування в такому вигляді, із зазначеними в ньому банківськими рахунками;
у договорі, наданому позивачем, вказана довіреність ОСОБА_2 як керівника банківського відділення № 11/10, посвідчена 07.09.2010 приватним нотаріусом Дроботьою А.В. за № 3138, яка на той час не діяла, оскільки чинною була довіреність, посвідчена 23.07.2020 приватним нотаріусом Єгер Н.Д. за № 1195;
вказаний ОСОБА_1 у заяві на повернення банківського вкладу рахунок у форматі IBAN НОМЕР_6 належить не їй, а фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 .
АТ «Комінвестбанк» подало за вих. № 02-4/10-150 від 02.07.2021 до Свалявського ВП Мукачівського ВП ГУ НП в Закарпатській області заяву про злочин, у справі є дані про реєстрацію 14.07.2021 кримінального провадження № 12021071150000181 за ознаками злочину, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України (а.с. 34-36 т. 1).
Рішенням Свалявського районного суду від 12.05.2022 у справі № 306/2072/21 за позовом АТ «Комінвестбанк» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору банківського вкладу відмовлено у визнанні недійсним договору банківського вкладу з визначеним строком від 10.03.2021 № 04-3/6с-102 (а.с. 2-5, посилання в мережі Internet на Єдиний державний реєстр судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/104344407). За даними ЄДРСР це рішення суду 17.06.2022 набрало законної сили, відомості про його оскарження відсутні.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів, інших правочинів (ст. 11 ч. 1, ч. 2 п. 1 ЦК України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку;
зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України;
зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 ч.ч. 1, 2, 3 ЦК України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ч. 1 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ч. 1 ЦК України).
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ст. 6 ч. 3 ЦК України). Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ч. 1 ЦК України).
Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту; звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин; звичай може бути зафіксований у відповідному документі;
звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується (ст. 7 ч.ч. 1, 2 ЦК України).
Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ст. 203 ч.ч. 1, 4 ЦК України).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
У письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма (ст. 208 ч. 1 п. 4 ЦК України). Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ст. 639 ч. 1 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ч. 1 ЦК України).
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ст. 1058 ч. 1 ЦК України).
Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (ст. 2 абз. 23 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (Закон № 2121-III)).
Статтею 1059 ЦК України встановлено:
договір банківського вкладу укладається у письмовій формі; письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (ч. 1);
у разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним (ч. 2).
Укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом підтверджуються ощадною книжкою; в ощадній книжці вказуються найменування і місцезнаходження банку (його філії), номер рахунка за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред'явлення ощадної книжки у банк (ст. 1064 ч. 1 ЦК України).
Ощадний (депозитний) сертифікат підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (володільця сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав (ст. 1065 ч. 1 ЦК України).
Банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги, зокрема, залучати у вклади (депозити) кошти від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; банківські послуги дозволяється надавати виключно банку; банк має право вчиняти будь-які правочини, необхідні для надання ним банківських та інших фінансових послуг та здійснення іншої діяльності (ст. 47 ч.ч. 1, 3, 4, 8 Закону № 2121-III).
Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком (ст. 55 ч. 1 Закону № 2121-III).
Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору (ст. 7 п. 7.1.1. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (Закон № 2346-III), п. 3 пп. 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків-резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 (реєстрація в Мін'юсті України від 17.12.2003 за № 1172/8493) (Інструкція № 492).
Відповідно до Інструкції № 492, банк відкриває вкладний (депозитний) рахунок фізичній особі, яка не має рахунків у цьому банку, за умови:
подання фізичною особою-резидентом паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, документа, виданого контролюючим органом, що засвідчує реєстрацію фізичної особи-резидента в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;
укладення між банком і фізичною особою в письмовій формі договору банківського вкладу;
внесення або перерахування фізичною особою з іншого власного рахунку коштів на вкладний (депозитний) рахунок;
видачі банком фізичній особі на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок документа згідно з внутрішніми документами банку (п. 103).
Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій, затверджене постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 № 516 (реєстрація в Мін'юсті України від 29.12.2003 за № 1256/8577) (Положення № 516), передбачає, що:
вкладна (депозитна) операція - операція банку із залучення грошових коштів або банківських металів від вкладників на їх рахунки в банку на договірних засадах або депонування грошових коштів вкладниками з оформленням їх ощадними (депозитними) сертифікатами (п. 1.1. абз. 5);
вкладник - … фізична особа, яка здійснила розміщення готівкових (безготівкових) грошових коштів … на рахунок у банку чи придбала ощадний (депозитний) сертифікат банку України на договірних умовах (п. 1.1. абз. 6);
залучення банком вкладів (депозитів) від вкладників підтверджується:
договором банківського рахунку;
договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки;
договором банківського вкладу з видачею ощадного (депозитного) сертифіката;
договором банківського вкладу з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми … і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (п. 1.4.);
відкриття і закриття поточних та вкладних (депозитних) рахунків вкладникам у національній та іноземній валюті або банківських металах здійснюються в порядку, установленому нормативно-правовим актом Національного банку з питань відкриття і закриття рахунків клієнтів банків (п. 2.1.);
додержання письмової форми договору (паперова або електронна) є обов'язковою умовою взаємовідносин між банком і вкладником (п. 2.2.);
договори банківського рахунку та банківського вкладу визначають права, зобов'язання суб'єктів вкладних (депозитних) операцій та інші умови, визначені Цивільним кодексом України, і мають бути підписані сторонами договору (уповноваженими ними особами) (п. 2.3.);
укладення договору банківського рахунку та договору банківського вкладу може здійснюватися відокремленим підрозділом банку - юридичної особи за наявності належним чином оформленої уповноваженим особам довіреності на підписання документів (п. 2.9.);
грошові кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку … (п. 3.6.).
Закон № 2346-III визначає, що:
документ на переказ - електронний або паперовий документ, що використовується суб'єктами переказу, їх клієнтами, кліринговими, еквайринговими установами або іншими установами - учасниками платіжної системи для передачі доручень на переказ коштів (ст. 1 п. 1.6.);
документ на переказ готівки - документ на переказ, що використовується для ініціювання переказу коштів, поданих разом з цим документом у готівковій формі (ст. 1 п. 1.7.);
ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (ст. 1 п. 1.15.);
переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі; ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою (ст. 1 п. 1.24.);
розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, у тому числі у вигляді електронного документа, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами (ст. 1 п. 1.37.);
зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків (ст. 7 п. 7.1.5.);
до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки … та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу; форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків … установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України; … обов'язкові реквізити … паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України (ст. 16 п. 16.1., ст. 17 п. 17.1.);
ініціатором переказу може бути платник …; ініціювання переказу проводиться шляхом, зокрема, подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа; подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі (ст. 20 п. 20.1., ст. 21 п. 21.1. пп. 1, 2);
подання ініціатором до банку … документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі здійснюється протягом операційного часу;
реквізити документів на переказ готівки та особливості їх оформлення встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України;
при використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком … документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку … чи відповідним чином оформленою квитанцією;
банки зобов'язані відображати інформацію про кожну операцію з приймання готівки … у системі автоматизації банків на внутрішньобанківському рахунку та/або внутрішній підсистемі системи автоматизації банку в той самий операційний день (у разі здійснення ініціювання переказу готівки платником протягом операційного часу) або не пізніше наступного операційного дня (у разі ініціювання переказу готівки після закінчення операційного часу) (ст. 24 п.п. 24.1.-24.4.);
переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі; банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки (ст. 30 п.п. 30.1., 30.2.).
Інструкцією про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 25.09.2018 № 103 (Інструкція № 103), установлено, що:
приймання через касу банку (філії, відділення) готівки національної та іноземної валюти від клієнтів для зарахування на власні рахунки та рахунки юридичних і фізичних осіб або на рахунок банку (філії, відділення) є касовою операцією (п. 3 пп. 1, п. 4 пп. 15);
касовий документ - паперовий або електронний документ, який оформляється для здійснення касової операції; касовий документ може бути: паперовий для банку (філії, відділення) та клієнта, електронний для банку (філії, відділення) та паперовий для клієнта, електронний для банку та клієнта (п. 4 пп. 14);
банк (філія, відділення) зобов'язаний здійснювати касове обслуговування клієнтів на підставі договірних відносин через касу банку … (п. 8 пп. 1);
банк (філія, відділення) під час здійснення касових операцій має забезпечувати своєчасне повне оприбутковування готівки національної та іноземної валюти, що надійшла до каси банку, та її зарахування на зазначені клієнтами рахунки; документальне оформлення руху готівки національної та іноземної валюти в касі банку (філії, відділення) … (п. 13 пп. 3, 5);
до касових документів, які оформляються банками (філіями, відділеннями) згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать, зокрема:
1) заява на переказ готівки;
4) прибутковий касовий ордер (п. 102);
касові документи мають містити, зокрема, такі обов'язкові реквізити:
1) найменування банку, який здійснює касову операцію; 2) дату здійснення операції; 3) зазначення платника та отримувача; 4) суму касової операції; 6) призначення платежу; 7) власноручні підписи або ЕП платника/отримувача; 8) власноручний підпис або кваліфікований ЕП працівника банку (філії, відділення), уповноваженого здійснювати касову операцію; 9) номер рахунку отримувача (у разі зарахування суми переказу на рахунок); 10) найменування банку отримувача (у разі зарахування суми переказу на рахунок) (п. 104);
банк (філія, відділення) застосовує прибутково-видаткові касові ордери для оформлення операцій з приймання та видачі готівки … клієнтам банку (філії, відділення) на договірних умовах … (п. 112 пп. 1);
банк (філія, відділення) здійснює приймання від клієнта готівки іноземної валюти … за такими прибутковими касовими документами:
1) за заявою на переказ готівки, зокрема, від фізичних осіб: для зарахування на поточні, вкладні (депозитні) рахунки;
3) за прибутковим касовим ордером - від працівників та клієнтів банку (філії, відділення) за внутрішньобанківськими операціями (п. 129);
банк (філія, відділення) зобов'язаний надати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі у вигляді паперового або електронного документа відповідно до законодавства України, умов договору, внутрішньобанківських правил, правил платіжної системи (п. 135).
Заява на переказ готівки та квитанція до неї (додаток 10 до Інструкції № 103) серед реквізитів містять і номер банківського рахунку, який застосовується для здійснення переказу, ці документи підписуються платником (ініціатором переказу) і працівником банку.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст. 215 ч.ч. 1, 2 ЦК України).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін (ст. 216 ч.ч. 1, 4 ЦК України).
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст. 61 Конституції України). Банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства (ст. 96 ч.ч. 1, 2 ЦК України, ст. 58 ч. 1 Закону № 2121-III).
Виходячи з наведеного, договір банківського вкладу є реальним, оплатним і є укладеним із моменту прийняття банком від вкладника грошових коштів (вкладу). Правовідносини щодо банківського вкладу (депозиту) є формалізованими, чітко врегульованими законодавством. Виникнення та оформлення таких правовідносин між фізичною особою та банком пов'язується з послідовністю відповідних дій і юридичних фактів, з додержанням унормованої процедури.
Вкладник і банк повинні укласти в письмовій формі договір банківського вкладу, вкладник повинен ініціювати переказ коштів (у даному випадку - готівкових коштів в іноземній валюті), передати ці кошти саме банку, тож повинен внести їх саме і тільки до каси банку із зарахуванням на конкретний відкритий у банку рахунок, із обов'язковим оформленням банком заяви на переказ готівки та з видачею клієнту (вкладнику) на підтвердження цього факту ощадної книжки, сертифіката або іншого відповідного банківського документа. Банк, своєю чергою, зобов'язаний прийняти безпосередньо від вкладника (оскільки той діяв особисто) такі кошти, оформити та облікувати відповідні операції і кошти встановленим порядком.
Оскільки правовідносини банківського вкладу чітко та всебічно врегульовані законодавством, про застосування у випадку, що розглядається, звичаїв ділового обороту в розумінні оформлення інших, аніж передбачені законодавством, банківських документів, або укладення договору банківського вкладу іншим, аніж передбачений, порядком не йдеться. Такі звичаї можуть застосовуватися лише тоді, коли певне питання не врегульоване законодавством, і в будь-якому разі не можуть застосовуватися, якщо суперечать чинним нормам законодавства, а виданий відповідно до звичаїв ділового обороту документ у будь-якому разі повинен відповідати вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами).
Вимоги законодавства, якими обумовлене виникнення правовідносин щодо банківського вкладу (депозиту), не були виконані. АТ «Комінвестбанк» не відкривало ОСОБА_1 банківський рахунок для розміщення банківського вкладу (депозиту), ОСОБА_1 не ініціювала переказ грошових коштів, не передавала коштів власне банку для розміщення їх на рахунку в якості банківського вкладу, тобто, не вносила кошти встановленим порядком до банківської установи, відповідно, банк не приймав коштів, не здійснював касові операції щодо них, не обліковував, не видавав передбачені банківськими правилами документи на підтвердження прийняття коштів у якості банківського вкладу.
«Прихідний касовий ордер № 130» від 10.03.2021 є повністю нормативно і технічно неспроможним і як фінансовий банківський документ є нікчемним. Такий документ банком не складався, відсутній в обліку, не фіксує та не підтверджує жодної господарської (банківської) операції і як такий не є первинним бухгалтерським (касовим) документом у розумінні ст.ст. 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону № 2346-III, Положення № 516, Інструкції № 103, інших нормативних актів. Цей документ складений особисто ОСОБА_2 і за встановлених у справі обставин в їх сукупності не породжує для банку правових наслідків, які могли б випливати з факту укладення договору банківського вкладу та прийняття такого вкладу до каси банку встановленим порядком, з оформленням заяви на переказ готівки. Відтак власне невідповідність змісту вказаного ордера реальним обставинам, нормативним актам і внутрішнім положенням банку значення вже не має.
Беручи до уваги вищевикладене, вказаний ордер не може слугувати і доказом додержання вимог щодо оформлення «іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами)». Поза тим, за встановленого недодержання всіх істотних умов, необхідних для виникнення правовідносин щодо банківського вкладу, ордер сам по собі жодним чином не може свідчити про виникнення таких правовідносин і про прийняття саме банком коштів від позивачки.
Як випливає з матеріалів справи, ОСОБА_1 взагалі не має ніяких оформлених офіційно з АТ «Комінвестбанк» договірних відносин. Дії позивачки, хоча б і з підписанням певного тексту договору та з отриманням вищезгаданого ордера, із передачі громадянину ОСОБА_2 , хоча б той і обіймав посаду керівника відділення банку, значної суми в іноземній валюті без внесення коштів до каси банку, без оформлення належних банківських документів, поза обґрунтованим сумнівом не можуть вважатися добросовісною, розумною, обачною поведінкою. Відповідні обставини мали місце за умов, які явно і очевидно не відповідали встановленій банківській процедурі укладання договору банківського вкладу та внесення особисто вкладником коштів до каси банку. У справі немає жодних підстав вважати, що реальні умови, за яких позивачка передала кошти ОСОБА_2 , знаходилися поза її розумінням або поза межами її об'єктивного контролю.
Документами, наданими суду відповідачем, підтверджується, що поданий позивачкою суду договір банківського вкладу ані за формою і змістом, ані за конкретними умовами не відповідає офіційно застосовуваним у цей період у банку документам і процедурам (формі договору, його реквізитам, відсотковим ставкам, автоматизованому обліку тощо).
Відповідач АТ «Комінвестбанк» зважаючи на фактичні обставини справи стверджував у суді першої інстанції про нікчемність договору банківського вкладу від 10.03.2021 № 04-3/6с-102, що знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Зазначений договір є нікчемним і не породжує правових наслідків, що випливають із договору банківського вкладу (депозиту).
Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 у справі № 712/11226/18 сформулював правову позицію про те, що вирішуючи питання про стягнення грошових коштів за договорами банківського вкладу, суди повинні встановити факт укладення відповідного договору, з'ясувати повноваження сторін на його укладення, факт внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника, а також дотримання вимог, передбачених законами та іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності, щодо укладення договору банківського вкладу та внесення грошових коштів.
Рішення Свалявського районного суду від 12.05.2022 у справі № 306/2072/21 не може бути враховане за правилами ст. 82 ч. 4 ЦПК України як таке, що встановлює правомірність і дійсність договору банківського вкладу від 10.03.2021 № 04-3/6с-102.
Як випливає зі змісту позовної заяви, яку подав банк до суду, АТ «Комінвестбанк» ставило питання про визнання договору банківського вкладу з визначеним строком від 10.03.2021 № 04-3/6с-102 недійсним із двох підстав: як правочину, вчиненого внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною (ст. 232 ЦК України), і як правочину, який порушує публічний порядок (ст. 228 ЦК України), водночас не наводячи як підставу позову нікчемність договору банківського вкладу, щодо якого не додержана письмова форма (ст. 1059 ч.ч. 1, 2 ЦК України), вказував на порушення і цих норм закону (а.с. 130-140 т. 1).
Свалявський районний суд у мотивувальній частині рішення від 12.05.2022 зазначив, зокрема, таке:
відповідно до договору банківського вкладу в іноземній валюті № 04-3/6с-102 від 10.03.2021 року, укладеного між АТ «Комінвестбанк» та ОСОБА_1 , банк прийняв від вкладника грошові кошти в розмірі 16000,00 євро та відкрив вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 для збереження коштів;
як убачається з прихідного касового ордеру № 130 від 10.03.2021 року, ОСОБА_1 здійснила платіж в розмірі 16000,00 євро на рахунок № НОМЕР_2 ; призначення платежу - депозитний вклад;
відповідно до пояснень ОСОБА_2 від 09.06.2021 року, вищевказаний прихідний ордер він виготовив особисто, без внесення коштів у касу банку;
за приписами статей 1058 та 1059 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором;
договір банківського вкладу укладається у письмовій формі; письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту;
у разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
Вимога про визнання недійсним договору, який у силу закону є нікчемним, є неналежним способом захисту права, така вимога задоволенню не підлягає. Тож вирішуючи справу № 306/2072/21 Свалявський районний суд не мав правових підстав для задоволення позову (зважаючи на підстави позову) про визнання договору банківського вкладу недійсним. Нікчемність цього договору позивач установити не просив, суд діючи в межах і з підстав заявленого позову нікчемність договору не встановлював, хоча й згадав відповідні норми закону.
Свалявський районний суд вказав у рішенні, що «відповідно до договору банківського вкладу … банк прийняв від вкладника грошові кошти в розмірі 16000,00 євро та відкрив вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 для збереження коштів», тобто, лише відобразив умови, зафіксовані в підписаному ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . тексті документа і водночас зафіксував пояснення ОСОБА_2 , згідно з якими «прихідний ордер» він виготовив особисто, без внесення коштів до каси банку. Цим суд установив, що кошти, зазначені в підписаному ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . тексті документа, не були внесені до каси банку фактично, відповідно, суд не встановив факту внесення коштів до каси банку, тож не встановив факту реального прийняття коштів банком.
Преюдиційне значення можуть мати саме обставини, факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, а не правові висновки, судження, мотивація суду з певних питань тощо. Відтак рішення суду про відмову в позові, заявленому з інших підстав, аніж ті, з яких заперечувалися вимоги позивачки в справі, що розглядається, без встановлення та оцінки на підставі доказів відповідних фактів і обставин (зокрема, щодо нікчемності правочину), не є преюдиційним щодо дійсності договору банківського вкладу, яка включає й факт реального отримання банком коштів на вклад. Обставини ж щодо нікчемності договору та пов'язані власне з цим установлені в справі, що розглядається, на підставі наданих саме щодо цього доказів і матеріалів.
Відтак ОСОБА_1 не довела у належний процесуальний спосіб факту укладення договору банківського вкладу, доводи позову, по суті, ґрунтуються на недопустимих у доказуванні припущеннях. Між ОСОБА_1 і АТ «Комінвестбанк» правовідносини щодо банківського вкладу (депозиту) на підставі договору банківського вкладу від 10.03.2021 № 04-3/6с-102 з визначеним строком не виникли. Позивачка не мала підстав вимагати захисту порушеного права виходячи з положень закону, що регулюють договірні зобов'язання та питання відповідальності за їх порушення. ОСОБА_1 не є кредитором, а АТ «Комінвестбанк» не є боржником у зобов'язанні, що не виникло, АТ «Комінвестбанк» відповідає саме за своїми зобов'язаннями і як банківська установа не має зобов'язання повернути ОСОБА_1 16000,00 євро в якості банківського вкладу, що їх банк не приймав, відповідно, не має й зобов'язання сплачувати будь-які інші платежі (нарахування, кошти), що пов'язуються позивачкою з указаним договором. За встановлених у справі обставин не йдеться і про порушення прав позивачки як споживача, який не укладав установленим законом порядком договір банківського вкладу.
Міркування позивачки щодо відсутності підстав для покладання на неї відповідальності за порушення вимог закону працівниками банку після одержання коштів, які самі по собі є правильними в контексті загальних правил щодо юридичної відповідальності особи, не можуть бути враховані в справі, що розглядається. По-перше, ОСОБА_1 пред'явила позов ґрунтуючись саме на договірному зобов'язанні, яке вважала таким, що виникло, а одночасне покладання на особу відповідальності і в договірних, і в деліктних правовідносинах, при цьому, без відповідних підстав позову та обґрунтування щодо делікту, недопустиме, позаяк суперечить правилам правової визначеності щодо характеру спірних правовідносин та підстав відповідного процесу. По-друге, якщо йдеться власне про відповідальність за заподіяння шкоди протиправними діями, мають місце цілком інші підстави, предмет позову і предмет доказування, що відсутнє наразі в справі.
Посилання позивачки на правову позицію, висловлену Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц і від 13.10.2020 у справі № 369/10789/14-ц, відповідно до якої:
банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій; недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства та/чи умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору;
відкриття відповідних рахунків та облік на них коштів у національній та іноземній валютах, залучених згідно з чинним законодавством від юридичних і фізичних осіб на підставі укладених у письмовій формі договорів банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку; необлікування банком таких коштів не можна вважати недодержанням сторонами відповідного договору банківського вкладу (депозиту) його письмової форми,
а також посилання на те, що з огляду на правомірне сподівання позивача на належне оформлення вказаних договорів вкладу з відповідачем і на те, що обов'язок забезпечення належного виконання працівниками відповідача посадових інструкцій лежить на банківській установі, особи, винні в порушенні правил банківських операцій, у спірних правовідносинах з позивачем діяли від імені банку та розпоряджалися на власний розсуд коштами позивача вже після передачі їх на депозит, отже вчиняли протиправні дії стосовно коштів, які перейшли у власність відповідача, позивач не може бути відповідальним за порушення, вчинені посадовими особами відповідача, оскільки ним виконані умови укладених угод, що відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 19.06.2019 у справі № 662/892/15-ц,
не можуть бути враховані в справі, що розглядається, оскільки ці позиції сформульована за інших фактичних обставин.
У справі № 463/5896/14-ц вирішувався спір банку з фізичною особою про визнання договору банківського вкладу нікчемним, що судами було визнано неналежним способом захисту права, який обрав банк.
Окрім цього, ішлося про письмову форму договору банківського вкладу в контексті неналежного змісту заяви про прихід готівки (помилки в її реквізитах, у номерах банківських рахунків, відсутність електронного підпису працівника банку тощо). Саме в цьому контексті суд касаційної інстанції зробив вищевказані висновки, а також зазначив, що описка чи помилка в номері рахунку за встановлених обставин не впливають на дійсність правочину. Вироком суду, що набрав законної сили, встановлено дії засудженого працівника банку із умисного заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, складання завідомо неправдивого офіційного документа та внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
Поряд із цим, Верховний Суд вказав, що суди мають у порядку, передбаченому процесуальним законом, перевіряти доводи сторін і досліджувати докази стосовно додержання письмової форми договорів банківського вкладу, враховуючи, що недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.
Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом і в справі № 369/10789/14-ц, у якій вирішувався позов фізичної особи до банку про визнання договору банківського вкладу укладеним, визнання права на відшкодування заборгованості за договором банківського вкладу та включення до бази даних про вкладників інформацію про депозитний договір та за зустрічним позовом банку до фізичної особи про визнання недійсним договору банківського вкладу.
У цій справі вирішувалися питання підвідомчості спору та належності способу захисту права, а також було встановлено, що:
фізична особа перебувала в договірних відносинах із банком за одним договором банківського вкладу, проте, інший договір не зареєстрований у банку, кошти за ним не вносилися, внаслідок чого і виник спір;
обидва договори, штампи банку на них, спосіб їх оформлення не мають ознак монтажу, реквізити мають правильну послідовність нанесення.
За обставинами справи № 662/892/15-ц були фактично підписані договір на вклад «Вільні кошти» та договір на відкриття і ведення поточного рахунку «Для виплат», заява на відкриття поточного рахунку «для виплат», форма договору банківського вкладу щодо змісту і умов під сумнів банком не ставилася, відсутній був лише документ, що підтверджує внесення коштів до каси банку, не ставилася під сумнів і відсоткова ставка; вироком суду, що набрав законної сили, підтверджено факт передачі позивачем коштів представнику банку, двох працівників банку засуджено за вчинення злочинів, підтверджено факт заподіяння позивачу матеріального збитку у розмірі суми, що була передана для внесення на депозит, з цих працівників банку стягнуто на користь позивача солідарно збитки у такому розмірі.
У всіх цих справах правовідносини виникли з юридичних фактів (дії з підписання документів, передачі коштів), що мали місце задовго до повної зміни формату банківських рахунків і способу їх ведення у зв'язку із запровадженням стандарту № 13616 ISO і ECB (рахунок IBAN), на відміну від дійсних обставин справи, що розглядається.
У справі № 666/4894/15-ц (постанова Верховного Суду від 24.11.2021) вкладник, який реально уклав із банком договори банківських вкладів і неодноразово вносив на них кошти, що їх потім так само неодноразово знімали без його відома та дозволу і привласнювали невідомі особи, вимагав стягнення з банку своїх коштів та компенсації збитків, завданих такими порушеннями умов договорів. Суд касаційної інстанції загалом погодився з покладанням за таких умов майнової відповідальності за збереження та повернення вкладів на банк. Тож мали місце цілком інші фактичні обставини, аніж у справі, що розглядається.
Слід враховувати, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наведені вище факти і обставини підписання договору, передачі коштів, щодо форми і змісту договору, формату банківського рахунку, дій сторін тощо, які мають істотне значення для результату справи і, звісно, є іншими, аніж ті, що мали місце у справах, у яких формулювалися відповідні правові позиції. Зокрема, за реальними обставинами справи ОСОБА_1 , яка не перебувала з банком у договірних відносинах, фізично не могла внести кошти на рахунок, указаний у тексті, що його вона вважає договором банківського вкладу, позаяк такого рахунку на той час не могло існувати та не існувало у відповідному форматі. Якщо помилка в номері рахунку може бути виправлена і сама по собі ще не свідчить про недодержання письмової форми договору банківського вкладу, то відсутність рахунку як такого, повна невідповідність формату рахунку нормативно визначеному взагалі виключає можливість внесення коштів на рахунок банку.
Суд першої інстанції наведеного не врахував і вирішив спір із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Доводи апеляції відповідача за оцінкою дійсних обставин, доказів і матеріалів справи в сукупності та взаємозв'язку знайшли своє підтвердження, тому на підставі ст. 376 ч. 1 п.п. 2, 4 ЦПК України скаргу слід задовольнити, рішення суду скасувати, в позові відмовити. Зі скасуванням із відмовою в позові рішення Ужгородського міськрайонного суду від 05.07.2022 не може залишатися чинним і підлягає скасуванню також додаткове рішення суду від 22.08.2022.
Керуючись ст. 367 ч.ч. 1, 6, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п.п. 2, 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» задовольнити, рішення Ужгородського міськрайонного суду від 5 липня 2022 року та додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22 серпня 2022 року скасувати, у позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу та пені відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Комерційний інвестиційний банк» 15258,00 грн у рахунок відшкодування судового збору, сплаченого з апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 23 червня 2023 року.
Судді