Справа 688/448/23
№ 1-кп/688/73/23
Вирок
Іменем України
23 червня 2023 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42022181490000067 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полонне Хмельницької області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця Збройних Сил України за призовом під час мобілізації, солдата, гранатометника відділення охорони 1103 взводу охорони військової частини НОМЕР_1 (окремого зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_2 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст. 408 КК України,
встановив:
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
ОСОБА_4 у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які затверджені Законом України N548-XIV від 24 березня 1999 року, ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», проходячи військову службу на посаді гранатометника відділення охорони 1103 взводу охорони військової частини НОМЕР_1 (окремого зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_2 ), діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків,будучи військовослужбовцем Збройних Сил України за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, 03 жовтня 2022 року близько 08 години 00 хвилин самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , відправившись за місцем свого проживання у місто Полонне, Хмельницької області, де проводив службовий час на власний розсуд, не пов'язаний із проходженням військової служби до 08 години 00 хвилин 28 жовтня 2022 року, після чого повернувся у розташування військової частини та приступив до виконання обов'язків військової служби, чим вчинив самовільне залишення військової частини військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 5 ст. 407 КК України.
Також ОСОБА_4 у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону Україн и «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які затверджені Законом України N548-XIV від 24 березня 1999 року, ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», проходячи військову службу на посаді гранатометника відділення охорони 1103 взводу охорони військової частини НОМЕР_1 (окремого зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_2 ), діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України за призовом під час мобілізації, із метою назавжди ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, 29 жовтня 2022 року близько 08 години 00 хвилин самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , відправившись за місцем свого проживання у місто Полонне, Хмельницької області, проводить час на власний розсуд та обов'язки військової служби не виконує, припинивши тим самим виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України, чим вчинив дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 4 ст. 408 КК України.
Позиція захисту.
Обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому правопорушень визнав повністю. Суду показав що дійсно був призваний на військову службу під час загальної мобілізації та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ). Перед призовом на військову службу проходив військово-лікарську комісію, визнаний придатним для проходження військової служби за станом здоров'я, скарг на здоров'я не має. Після прибуття до військової частини НОМЕР_2 спочатку перебував у військовій частині НОМЕР_3 , а потім у військовій частині НОМЕР_1 (окремі зенітні ракетні дивізіони у складі військової частини НОМЕР_2 ), обіймав посаду гранатометника взводу охорони. У зв'язку із тим, що склалися погані відносини із командуванням військової частини 03 жовтня 2022 року самовільно залишив військову частину та повернувся до її розташування 28 жовтня 2022 року. У період із 03 по 28 жовтня 2022 року перебував за місцем власного проживання, допомагав батькам, оскільки матір хворіє внаслідок перенесеного інсульту та потребує стороннього догляду, працівниками поліції у період самовільного залишення військової частини не затримувався, на стаціонарному лікуванні не перебував. У зв'язку із тим, що не хотів проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , 29 жовтня 2022 року знову залишив військову частину НОМЕР_2 та вже на службу не повертався. 09 листопада 2022 року був затриманий працівниками ДБР. У період із 28 жовтня по 09 листопада 2022 року перебував вдома. На стаціонарному лікуванні не перебував, однак, звертався за медичною допомогою до лікаря-лора. Не повернувся до військової частини, оскільки не бажав служити в цій частині. Мав намір проходити службу у Збройних Силах України в тій частині де проходив строкову службу, про що повідомляв командуванню, однак його не переводили. Також просився, щоб його направили на передову, хоча рапорт про це не писав. У військовій частині НОМЕР_2 отримував матеріальне та грошове забезпечення. В зоні бойових дій не перебував. Його військова частина НОМЕР_1 вибула із АДРЕСА_3 , куди він також мав відправитися. Військову службу бажає проходити в іншій військовій частині. Зазначив, що самовільно залишив військову частину на емоціях, батько повідомив, що у матері погіршився стан здоров'я, а з командиром у нього склалися напружені стосунки, і він не відпускав його додому. Зазначив, що усвідомлює вчинене, щиро кається, просив його суворо не карати, бо бажає служити на передовій.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень за встановлених судом обставин підтверджується показаннями свідків.
Допитаний судом свідок ОСОБА_6 показав, що обіймає посаду заступника командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення. На даний час військова частина перебуває у складі військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 ). Військова частина НОМЕР_1 до листопада 2022 року перебувала у складі військової частини НОМЕР_2 . У серпні 2022 року він познайомився із солдатом ОСОБА_4 , який був переведений до його підрозділу. Бажання проходити військову службу ОСОБА_4 вже на той час не мав. Близько 08 години 3 жовтня 2022 року ОСОБА_4 не вийшов на шикування та самовільно залишив розташування військової частини, повернувся в частину 28 жовтня 2022 року. Під час розмови з ОСОБА_4 останній висловлювався, що не бажає проходити службу та повідомляв, що все одно залишить військову частину і ніхто його не стримає. Наступного дня 29 жовтня 2022 року ОСОБА_4 знову самовільно залишив розташування військової частини та вже до неї не повертався. Він приймав участь у його затриманні із працівниками ДБР. У період із 03 по 28 жовтня ОСОБА_4 до військової частини не повертався. Службове розслідуванням за фактом самовільного залишення військової частини ОСОБА_4 із 03 жовтня 2022 року він проводив за наказом командира військової частини. Після 29 жовтня 2022 року ОСОБА_4 вже не повертався на службу. ОСОБА_4 був схильний до вживання алкогольних напоїв, від проходження відповідного лікування відмовлявся. ОСОБА_4 не виправлявся, батьки також на нього не могли вплинути. ОСОБА_4 із рапортом про його переведення до іншої частини не звертався. Нестатутні заходи впливу до ОСОБА_4 не застосовувалися.
Свідок ОСОБА_7 суду показав, що проходить військову службу на посаді помічника начальника штабу з кадрів та стройової частини. Із ОСОБА_4 деякий час проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . 03 жовтня 2022 року ОСОБА_4 не з'явився на ранкове шикування близько 08 години, в подальшому був відсутній на службі до 28 жовтня 2022 року. На його телефонні дзвінки ОСОБА_4 не відповідав. На той час він займався перебазуванням військової частини НОМЕР_1 та особисто службове розслідування не проводив. Оскільки тимчасово виконував обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 , щодня подавав донесення вищому командуванню про відсутність на службі ОСОБА_4 . Після повернення на службу ОСОБА_4 він 28 жовтня 2022 року написав рапорт командиру військової частини НОМЕР_2 про його поновлення на забезпечені у військовій частині. Однак, наступного дня ОСОБА_4 знову с самовільно залишив військову частину. Військова частина НОМЕР_1 переміщена до м. Полтава, солдат ОСОБА_4 на службу більше повертався.
Свідок ОСОБА_8 суду показала що обіймає посаду помічника командира полку з правової роботи - начальника юридичної групи військової частини НОМЕР_2 . До службових обов'язків належить погодження матеріалів службового розслідування в тому числі за фактами самовільного залишення військової частини. Солдата ОСОБА_4 знає, останній проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 в окремому зенітному ракетному дивізіоні військовій частині НОМЕР_1 , яка від'єдналася від військової частини НОМЕР_2 та на даний час повністю передислокована у АДРЕСА_1 . Із матеріалів службового розслідування в силу виконання службових обов'язків їй відомо, що ОСОБА_4 03 жовтня 2022 року самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 . Його відсутність була виявлена на ранковому шикуванні близько 08 години. Однак, 28 жовтня 2022 року ОСОБА_4 повернувся на військову службу та приступив до виконання обов'язків служби. Разом з тим 29 жовтня 2022 року на ранкове шикування о 08 год ОСОБА_4 знову не з'явився, в подальшому був відсутній на службі, та до військової частини більше не повертався, а був затриманий правоохоронцями. Поважних причин відсутності на службі ОСОБА_4 під час розслідування не встановлено. ОСОБА_4 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за перебування на військовій службі у стані алкогольного сп'яніння.
Свідок ОСОБА_9 суду показав, що обіймає посаду начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_2 . ОСОБА_4 був гранатометником взводу охорони. З доповідей командирів йому відомо, що 03 жовтня 2022 року ОСОБА_4 не прибув на ранкове шикування, відповідно самовільно залишив розташування військової частини. 28 жовтня 2022 року ОСОБА_4 повернувся на військову службу та мав вибувати у м. Полтава, оскільки його підрозділ - військова частина НОМЕР_1 повністю передислоковувався. Однак, 29 жовтня 2022 року ОСОБА_4 знову самовільно залишив розташування військової частини та вже до служби не повертався. Йому відомо, що ОСОБА_4 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності, бачив постанови суду в силу службових обов'язків Про обставини самовільного залишення військової частини ОСОБА_4 йому доповів капітан ОСОБА_7 , який виконував обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 . ОСОБА_7 та ОСОБА_6 розшукували його та щодня доповідали про його відсутність. Із ОСОБА_4 постійно проводилися інструктажі та виховна робота. Йому не доповідали про те, що ОСОБА_4 готовий вибувати в зону бойових дій.
Свідок ОСОБА_10 суду показав, що обіймає посаду заступника командира військової частини з морально-психологічного забезпечення. Відповідає у військовій частині за організацію морально-психологічного забезпечення особового складу. ОСОБА_4 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та двічі самовільно залишав частину, коли саме не пригадує. Останній раз він мав вибувати у м. Полтава, разом з військовою частиною, однак, самовільно залишив військову службу та вже не повертався. Він очолює виховний відділ, який займається проведенням виховних бесід, які постійно проводилися із ОСОБА_4 . У кожному підрозділі є також офіцери із морально-психологічного забезпечення. ОСОБА_4 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вживання алкогольних напоїв на службі. Йому не відомі факти нестатутних взаємовідносин за участі солдата ОСОБА_4 . Також, йому не відомо, щоб ОСОБА_4 виказував бажання вибути у зону проведення бойових дій. Особисто із ОСОБА_4 бесіди не проводив, це здійснювали підлеглі офіцери.
Свідок ОСОБА_11 суду показав, що обіймає посаду заступника командира зенітної ракетної батареї з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_5 (окремого дивізіону військової частини НОМЕР_2 ). За наказом командира військової частини НОМЕР_2 проводив службове розслідування за фактом повторного самовільного залишення військової частини НОМЕР_2 гранатометником відділення охорони військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 . Під час розслідування встановлено, що 29 жовтня 2022 року капітан ОСОБА_7 доповів рапортом про відсутність на службі солдата ОСОБА_4 на ранковому шикуванні. Розслідуванням підтверджено факт самовільного залишення військової частини ОСОБА_4 . Жодних дозволів на залишення частини йому ніхто не давав. На момент завершення службового розслідування, складення та затвердження акту солдат ОСОБА_4 до військової частини не повертався.
Свідок ОСОБА_12 суду показав, що є батьком ОСОБА_4 , який до призову проживав з ним та матір'ю, яка має інвалідність 3 групи, зареєстрований та проживає із ними. Син йшов служити із задоволенням також проходив строкову військову службу. Час від часу з'являвся додому, мав дівчину у місті Шепетівка. Ніколи не скаржився, але хотів перевестися в іншу частину. Стан здоров'я дружини, яка перенесла інсульт, суттєво погіршився, вона потребувала стороннього догляду, майже не пересувалася, тому коли вибував у відрядження з роботи, просив сина допомогти доглянути матір. Син відпрошувався зі служби і доглядав матір, робив все необхідне - готував їжу, годував її, прав одяг. Про обставини самовільного залишення військової частини НОМЕР_2 йому нічого не відомо, однак, представники військової частини його розшукували. У період із 03 по 28 жовтня та із 29 жовтня 2022 року по 09 листопада 2022 року ОСОБА_4 час від часу з'являвся додому, допомагав доглядати хвору матір яка була лежачою.
Об'єктивно винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджена дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами та процесуальними документами, дослідженими судом, з метою оцінки допустимості доказів.
Згідно витягу з ЄРДР №42022181490000067 26 жовтня 2022 року до ЄРДР внесено відомості про те, що військовослужбовець за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_4 близько 08 год 03 жовтня 2022 року, діючи в умовах воєнного стану з метою ухилитися від військової служби самовільно залишив розташування військової частини. Правова кваліфікація кримінального правопорушення ч.5 ст. 407 КК України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №102 від 27 квітня 2022 року солдат ОСОБА_4 зарахований до списків особового складу військової частини, поставлений на всі види забезпечення та вважається таким, що посаду гранатометника відділення охорони 1102 взводу охорони військової частини НОМЕР_5 прийняв і приступив до виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №173 від 06 липня 2022 року солдат ОСОБА_4 , у зв'язку із переміщенням прийняв посаду гранатометника відділення охорони 1103 взводу охорони військової частини НОМЕР_1 (окремого зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_2 ).
Даними доказами доводиться, що ОСОБА_4 є суб'єктом кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 407, 408 КК України .
Актом службового розслідування від 19 жовтня 2022 року встановлено, що 03 жовтня 2022 року близько 08 год. 00 хв. під час ранкового шикування виявлено, що солдат ОСОБА_4 , гранатометник відділення охорони 1103 взводу охорони військової частини НОМЕР_1 без поважних причин відсутній за місцем служби на території військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ). Станом на момент завершення службового розслідування (19 жовтня 2022 року) до військової частини не повернувся.
Рапортом від 03 жовтня 2022 року на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 капітан ОСОБА_7 доповів про відсутність солдата ОСОБА_4 на ранковому шикуванні 03 жовтня 2022 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №293 від 28 жовтня 2022 року солдата ОСОБА_4 , який із 03 по 28 жовтня 2022 року самовільно залишав військову частину, зарахований на всі види забезпечення, у зв'язку із його поверненням на службу.
Даними доказами підтверджується, що ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, призваним на військову службу по мобілізації, самовільно залишив військову частину на термін 25 днів та добровільно повернувся до місця служби 28 жовтня 2022 року.
Згідно витягу з ЄРДР №42022181490000067 09 листопада 2022 року до ЄРДР внесено відомості про те, що ОСОБА_4 , проходячи військову службу , маючи намір ухилися від військової служби, в умовах воєнного стану самовільно залишив розташування військової частини та ви був у невідомому напрямку де проводить час на власний розсуд та обов'язків військової служби не виконує. Правова кваліфікація кримінального правопорушення ч.4 ст. 408 КК України.
Актом службового розслідування від 09 листопада 2022 року встановлено, що 29 жовтня 2022 року близько 08 год. 00 хв. солдат ОСОБА_4 , гранатометник відділення охорони 1103 взводу охорони військової частини НОМЕР_1 під час ранкового шикування був відсутній без поважних причин за місцем служби на території військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ). Станом на момент завершення службового розслідування (09 листопада 2022 року) на службу не повертався.
Рапортом від 29 жовтня 2022 року на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 , капітан ОСОБА_7 доповів про відсутність солдата ОСОБА_4 на ранковому шикуванні 29 жовтня 2022 року.
Даними доказами підтверджується, що ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, призваним на військову службу по мобілізації, самовільно залишив військову частину 29 жовтня 2022 року та не мав наміру повертатися на військову службу та був затриманий працівниками ДБР.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта №5 від 04 січня 2023 року ОСОБА_4 на даний час усвідомлює свої дії та може керувати ними, усвідомлював свої дії та керував ними на момент вчинення злочинів, хронічними психічними захворюваннями не страждає, будь-якого хворобливого стану не виявляв, застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує, отже є осудним
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії із ІНФОРМАЦІЯ_2 солдат ОСОБА_4 придатний до військової служби.
Мотиви Суду щодо доведеності обвинувачення.
Згідно з ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд, зокрема, повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Як убачається із законодавчого визначення, злочином може бути визнано лише протиправне, суспільно небезпечне, винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину (ч.1 ст.11 КК).
Суд зазначає, що об'єктом злочинів передбачених ст. 407 та ст. 408 КК України є установлений порядок проходження військової служби, в т.ч. військовослужбовцями Збройних Сил України за призовом під час мобілізації.
З об'єктивної сторони злочини, передбачені ст. 407 та ст. 408 КК полягають у діянні (дія, бездіяльність), яке має дві форми: 1) самовільне залишення військової частини або місця служби; 2) нез'явлення вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або лікувального закладу.
Обидві форми діяння є грубим порушенням військової дисципліни, оскільки військовослужбовець не може виконувати своїх обов'язків. Для кваліфікації діяння особи за ознаками складу злочинів, передбачених ст. 407 та ст. 408 КК України необхідно, щоб залишення військової частини було самовільним, тобто вчинене без дозволу начальника.
Початком злочину, передбаченого ст. 407 КК вважається момент фактичного самовільного залишення військової частини або місця служби, кінцем - день повернення в частину або затримання за межами частини. При цьому злочином визнається незаконна відсутність військовослужбовця за відсутності мети зовсім ухилитися від військової служби.
Дезертирство у формі самовільного залишення військової частини є закінченим злочином з моменту, коли суб'єкт фактично залишив розташування військової частини (місця служби). Фактичний термін відсутності військовослужбовця в місці служби при дезертирстві може не перевищувати навіть і однієї доби, але це має значення лише для призначення покарання. Від злочину, передбаченого ст. 407 КК України, злочин, передбачений ст. 408 КК України, відрізняється в основному за своєю суб'єктивною стороною. Обов'язковою ознакою дезертирства є мета: військовослужбовець має намір ухилятися від військової служби не тимчасово, а ухилитися від військової служби взагалі, назавжди. При цьому військовослужбовець може заявляти про свій намір ухилитися від військової служби взагалі або ухилятися від неї протягом невизначеного часу (наприклад, доки його не затримають).
Для наявності складу дезертирства немає значення, в який момент у особи виник намір ухилитися від служби - безпосередньо в момент самовільного залишення частини або вже в період незаконного перебування за її межами.
Мотиви дезертирства можуть бути різними і для кваліфікації значення не мають.
Однією із кваліфікуючих ознак обох злочинів є вчинення злочину в умовах воєнного стану.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, який затверджений Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який подальшому неодноразово продовжувався та діє на даний час.
ОСОБА_4 призваний ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу за мобілізацією до Збройних Сил України, відправлений для проходження військової служби до військової частини, зарахований до списків особового складу, поставлений на всі види забезпечення, вважається таким, що приступив до виконання обов'язків військової служби.
03 жовтня 2022 року близько 08 год. 00 хв. ОСОБА_4 , в умовах воєнного стану, без дозволу начальника військової частини, тобто самовільно, залишив розташування військової частини НОМЕР_2 , відправившись за місцем проживання в м. Полонне Хмельницької області та не виконував обов'язків військової служби. 28 жовтня 2022 року близько 08 год. 00 хв. ОСОБА_4 , повернувся у розташування військової частини та приступив до виконання обов'язків військової служби. Таким чином незаконна відсутність ОСОБА_4 у військовій частині тривала 25 днів. Дії ОСОБА_4 за вказаним епізодом вірно кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є самовільне залишення військової частини в умовах воєнного стану.
Окрім того, 29 жовтня 2022 року близько 08 год. 00 хв. в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 , з метою ухилитись від військової служби, протизаконно припинив несення військової служби, відправився до місця свого проживання, де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням службових обов'язків та, не вживаючи жодних заходів для повернення до місця служби, фактично виключив себе із сфери військово-службових відносин.
Судом також встановлено, що ОСОБА_4 після вчинення самовільного залишення місця служби був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, а відтак, протиправні дії ОСОБА_4 щодо дезертирства в умовах воєнного стану були припинені поза його волею.
За викладених обставин дії ОСОБА_4 за вказаним епізодом вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 408 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є самовільне залишення військової частини в умовах воєнного стану, з метою ухилитись від військової служби,
Відомості про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
ОСОБА_4 раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно, з сусідами підтримує приязні відносини, скарг на нього до Полонської міської ради ОТГ не надходило. На обліку Шепетівського районного відділу №2 та Шепетівського районного відділу №3 філії Державної установи «Центр пробації» у Хмельницькій області не перебуває. Згідно інформації КНП «Полонська міська багатопрофільна лікарня ім. Наталії Савеліївни Говорун», КНП «Хмельницький обласний медичний центр психічного здоров'я» та КНП «Шепетівська багатопрофільна лікарня» під спостереженням в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, є осудним
За місцем проходження військової служби ОСОБА_4 характеризується негативно, обов'язки відповідно займаній посаді не опанував, під час виконання службових обов'язків не виявляє активності та наполегливості, положення статутів ЗС України та керівні документи по службі не знає, на зауваження не реагує, не здатний критично оцінювати свою діяльність та не проявляє розумної ініціативи. За характером не врівноважений, у спілкуванні ввічливий, тактовний, зберігає службову субординацію, схильний до вживання алкогольних напоїв, за що притягувався до адміністративної відповідальності, безвідповідально відноситься до несення військової служби.
Обставинами, які згідно ст.66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_4 є повне визнання винуватості у вчиненні інкримінованих злочинів, щире каяття, готовність продовжити військову службу в зоні проведення активних бойових дій, вчинення злочинів внаслідок збігу тяжких сімейних обставин.
Обставини, які згідно ст.67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлені.
Мотиви призначення покарання.
При призначенні покарання суд враховує зміст ст.50 КК України, відповідно до якого питання призначення покарання вирішується з урахуванням мети покарання, як такої, що включає не лише кару, а й виправлення засудженого, та запобігання вчиненню нових злочинів.
Суд приймає до уваги відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який є особою молодого віку, раніше не судимий, злочини вчинив вперше, внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, піклуючись про хвору матір інваліда Ш групи, яка внаслідок перенесеного інсульту обмежена в руховій активності, позитивно характеризується за місцем проживання та за місцем попередньої роботи, не перебуває під динамічним спостереженням у лікарів нарколога та психіатра, має стійкі соціальні зв'язки, повністю визнав винуватість у вчиненому, щиро покаявся, усвідомив тяжкість можливих наслідків, про що щиро шкодує, оскільки мав намір служити в зоні проведення бойових дій, висловив готовність нести покарання.
Суд визнає викладені обставини у сукупності з даними про особу обвинуваченого такими, що пом'якшують покарання обвинуваченого та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним діянь.
Суд зазначає, що за положеннями ч. 1 ст. 69 КК України, що діяла на час вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 та ч.4 ст. 408 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, з-поміж іншого нижче він найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті.
У постанові від 03 лютого 2021 року (справа № 629/2739/18) Верховний Суд звернув увагу на те, що частина перша статті 69 КК України надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин першої та/або другої статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
Верховний Суд роз'яснив, що при визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України, та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
Кримінальні правопорушення, що інкримінуються ОСОБА_4 є злочинами проти встановленого порядку несення військової служби в умовах воєнного стану, та їх суспільна небезпека полягає в тому, що такі діяння суттєво знижують рівень військової дисципліни та боєготовність Збройних Сил України.
Проте зазначені вище обставини, що пом'якшують покарання, зокрема, такі як щире каяття, усвідомлення вчинених діянь, осуд власної поведінки, бажання залагодити провину шляхом проходження військової служби на передовій, готовність понести покарання, відсутність негативних наслідків від вчинених дій, а також те, що обвинувачений вчинив дані злочини через збіг тяжких сімейних обставин, викликаних хворобою матері, з якою у нього склалися близькі довірливі стосунки, на переконання суду істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 вчинив у сукупності закінчені військові кримінальні правопорушення, які є тяжкими злочинами, дані про його особу, пом'якшуючі покарання обставини та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією частини 5 ст. 407 КК України відповідно до частини 1 статті 69 КК України, що діяла на час вчинення обвинуваченим злочину, у виді позбавлення волі та покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією частини 4 ст. 408 КК України відповідно до частини 1 статті 69 КК України, що діяла на час вчинення обвинуваченим злочину, у виді позбавлення волі. У відповідності до частини 1 ст. 70 КК України визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню нових злочинів.
Суд не знаходить підстав для призначення покарання із застосуванням інституту звільнення від відбування покарання з іспитовим строком відповідно до положень ст. 75 КК України, що діяла на час вчинення обвинуваченим злочинів, оскільки на переконання суду, звільнення від відбування покарання за вчинення військові злочинів в умовах воєнного стану не досягне мети покарання в контексті положень статей 50, 65 КК України, не відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості покарання, не буде достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів та не відповідатиме ступеню тяжкості вчинених злочинів.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Заявлене прокурором у судових дебатах клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 суд вважає правильним рахувати з моменту затримання, а саме з 09 листопада 2022 року. ОСОБА_4 слід зарахувати в строк покарання час попереднього ув'язнення з 09 листопада 2022 року по 23 червня 2023 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосувались,
Речові докази та процесуальні витрати у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 100, 368, 370, 371, 373, 374, 395 КПК України,
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 407 та частиною 4 статті 408 КК України, і призначити покарання:
за частиною 5 статті 407 КК України із застосуванням статті 69 КК України (чинної станом 28 жовтня 2022 року у виді 2 (двох) років позбавлення волі;
за частиною 4 статті 408 КК України із застосуванням статті 69 КК України в редакції, що діяла станом на 09 листопада 2022 року у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Застосований щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 09 листопада 2022 року.
В строк відбуття покарання зарахувати строк попереднього ув'язнення в даному кримінальному провадженні з 09 листопада 2022 року по 23 червня 2023 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим з дня вручення копії вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
В умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Суддя Неоніла БЕРЕЗЮК