23.05.2023 Справа №607/3663/23
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Дзюбича В.Л.,
за участі секретаря судового засідання Кочмар С.М.,
у присутності:
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,-
Позивач ОСОБА_2 27.02.2023 пред'явила до суду позов до відповідача ОСОБА_3 про стягнення в її користь аліментів на утримання дітей - синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожного із дітей, визначених для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту розірвання між сторонами шлюбу, а саме 27.07.2022, і до досягнення дітьми повноліття.
Зазначені позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона перебувала із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.07.2022. Від даного шлюбу в них народилось двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживають з позивачем та повністю перебувають на її утриманні. Позивач вказала, що влітку 2022 року, у зв'язку із військовими подіями в Україні, позивачу разом з дітьми довелось виїхати із місця постійного проживання до м. Тернополя, де вони були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи, де мешкають станом на день подання позову. З моменту розірвання шлюбу і по день пред'явлення нею вказаного позову відповідач не приймає участі у вихованні дітей. Вона самостійно не може забезпечити та задовольнити потреби дітей, які потребують особливої опіки та лікування, оскільки мають проблеми з порушеннями комунікативних функцій, а відповідач ухиляється від своїх батьківських обов'язків, в тому числі від обов'язку виховання дітей, оскільки усі звернення позивача про допомогу ігнорує. Позивач зазначила, що відповідач є здоровою та працездатною особою, інших осіб на утриманні не має, отримує дохід, володіє нерухомим та рухомим майном, відтак може сплачувати заявлену нею суму на утримання їх дітей. За таких підстав, просила задовольнити позов.
Ухвалою судді від 10.03.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання 06.04.2023 на 09 год. 10 хв., яке у зв'язку з неявкою відповідача, відкладено на 03.05.2023 на 11 год., та, у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, відкладено на 23.05.2023 о 11 год. 30 хв.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Гриб О.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі з викладених у позовній заяві підстав, не заперечив щодо заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
У судове засідання 23.05.2023 відповідач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з'явився, не повідомивши про причини неявки. Клопотання про відкладення розгляду справи не подавав. Відзиву на позов від відповідача не надходило.
За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач був належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву, а представник позивача у судовому засіданні 23.05.2023 не заперечив проти такого вирішення справи.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.07.2022 (справа № 212/2200/22).
Від даного шлюбу в сторін народились діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 07.09.2017 та серії НОМЕР_2 від 07.09.2017.
Згідно з довідками № 6117-5002090007 від 06.09.2022, № 6117-5002089965 від 06.09.2022 та № 6117-5002089881 від 06.09.2022 ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , взяті на облік як внутрішньо переміщені особи за адресою фактичного місця проживання/перебування: АДРЕСА_2 .
Відповідно до довідки Тернопільського закладу дошкільної освіти (Ясла-садок) № 2 Тернопільської міської ради №13 від 21.02.2023 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно відвідують даний навчальний заклад, а саме логопедичну групу №5 з 28.09.2022 по день видачі довідки.
Як слідує з викладених у позовній заяві обставин, якими позивач ОСОБА_2 обґрунтовує свої позовні вимоги, вона самостійно не може забезпечити та задовольнити потреби дітей, які потребують особливої опіки та лікування, оскільки мають проблеми з порушеннями комунікативних функцій, а відповідач, від моменту розірвання шлюбу, ухиляється від своїх батьківських обов'язків, в тому числі від обов'язку виховання дітей, оскільки усі звернення позивача про допомогу ігнорує.
Судом не встановлено жодних доказів про те, що відповідач за своїм станом здоров'я чи матеріальним становищем не може виконувати своїх обов'язків із утримання малолітніх дітей.
Таким чином, ОСОБА_3 не виконує обов'язку з утримання дитини, а тому наявні передбачені законом підстави для стягнення з нього аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Позивач у позовній заяві зазначила, що відповідач є здоровою та працездатною особою, інших осіб на утриманні не має, отримує дохід, володіє нерухомим та рухомим майном.
Відповідач у судове засідання не з'явився та не надав суду жодних доказів на спростування вимог позивача, зокрема щодо обґрунтованості позовних вимог та рівня своїх доходів.
За таких обставин суд вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача в користь позивача аліментів на утримання дітей.
Враховуючи відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України матеріальне становище дітей, які ростуть, відвідують логопедичну групу, потребують постійного матеріального забезпечення, стан їх здоров'я, матеріальне становище відповідача, стан його здоров'я, беручи до уваги, що існують підстави для визначення розміру аліментів відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України у частці від доходу відповідача, оскільки позивачем обрано саме такий спосіб стягнення аліментів, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_2 підлягає до задоволення частково шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_3 у її користь аліментів у розмірі 1/3 (однієї третини) частини усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щодо кожного із синів, починаючи з 27.02.2023, до досягнення дітьми повноліття, відповідно до ст. ст. 180, 181 Сімейного кодексу України.
Водночас, щодо вимоги позивачки про стягнення із відповідача аліментів за минулий період, зокрема із 27.07.2022, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Тобто, стягнення аліментів за час, що передує пред'явленню позову, є можливим лише за умови, що особа, яка звертається із вимогою про стягнення аліментів, вживала заходи щодо одержання аліментів, але вони не були одержані у результаті ухилення особи, зобов'язаної сплачувати аліменти (відповідача), від їх сплати.
Таким чином, ухилення від сплати аліментів є винною протиправною поведінкою, тобто це свідоме невиконання своїх обов'язків в умовах, коли позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату грошової суми, необхідної для утримання дитини, та надав докази на підтвердження зазначених обставин.
У позовній заяві позивач вказала, що зверталась до відповідача із вимогою про допомогу у вихованні їх дітей, однак такі вимоги відповідачем буди проігноровані. Однак, позивач ОСОБА_2 не надала суду жодних доказів на підтвердження звернення до відповідача ОСОБА_3 із вимогою про стягнення аліментів починаючи з 27.07.2022 та вжиття нею заходів щодо одержання аліментів, а також доказів про ухилення відповідача від сплати аліментів за попередній період, а саме з 27.07.2022.
За вказаних обставин, суд приходить до переконання про відсутність визначених законом підстав для стягнення із відповідача аліментів за минулий період починаючи з 27.07.2022, а тому вимоги позивачки у цій частині не підлягають до задоволення.
Враховуючи, що позивач пред'явила позов 27.02.2023, що вбачається з матеріалів справи, а тому суд присуджує стягнення аліментів саме з вказаної дати.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 аліментів у межах суми платежу за 1 місяць слід допустити до негайного виконання.
В силу вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 89, 263, 264, 265, 273, 280-284, 288, 289, 354, ст. 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.02.2023, до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 аліментів у межах суми платежу за 1 місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 гривні.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Заочне рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання/перебування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич