Справа № 420/10682/23
23 червня 2023 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 Одеської обласної прокуратури про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Одеської обласної прокуратури щодо відмови розглянути звернення ОСОБА_1 від 28.04.2023 року та передачі його до Подільської окружної прокуратури Одеської області.
- зобов'язати уповноважену особу Одеської обласної прокуратури розглянути звернення ОСОБА_1 від 28.04.2023 року відповідно до вимог Закону України від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР «Про звернення громадян».
Ухвалою суду від 23.05.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
07.06.2023 року від відповідача надійшло та клопотання про закриття провадження у справі, в обґрунтування якого останній зазначає, що ОСОБА_1 є особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022166180000124. За наведених обставин, позивач у розумінні пункту 25 частини першої статті 3 КПК України є учасником кримінального провадження, що виключає можливість його звернення у порядку Закону України «Про звернення громадян».
Враховуючи, що спір у цій справі виник у зв'язку з протиправною бездіяльністю прокуратури, вчинених або не вчинених останніми у рамках кримінальних проваджень №42022162510000043, №12022166180000124, тож перевірка правомірності таких діянь з огляду на положення пункту 2 частини 2 статті 19 КАС України та статті 12 Закону України «Про звернення громадян» знаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду, адже їх оскарження має здійснюватися у порядку, встановленому КПК України.
Таким чином, представник вважає, що слід закрити провадження у цій справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, в частині заявленого клопотання, суд дійшов висновку, що воно підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п.2 ч.2 цієї статті, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства
Відповідно до ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У позовній заяві позивач зазначає, що на його майно в рамках вищевказаних кримінальних проваджень було накладено арешт.
Відповідно до п.25 ч.1 ст.3 КПК України, учасники кримінального провадження - сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, у тому числі викривач, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, секретар судового засідання, судовий розпорядник.
Відповідно до ч.1-3 ст.64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи, та яка має права та обов'язки, передбачені цим для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна.
Права підозрюваного, обвинуваченого врегульовані ст.42 ч. 3 КПК України, зокрема, пунктом 16 передбачено право оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України, під час досудового провадження можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора.
Відповідно до ч. 1 ст. 306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду.
Таким чином, можна дійти висновку ОСОБА_1 є третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт у кримінальних проваджень №42022162510000043, №12022166180000124.
Зважаючи на вищевкладене, суд вважає безпідставними доводи позивача про неможливість оскарження дій прокурора на стадії досудового розслідування як таким що не має статусу підозрюваного та не є стороною кримінального провадження.
Суд вважає, що вирішальне значення для визначення юрисдикції спірних правовідносин є безпосередньо вимога, із якою ОСОБА_1 звернувся до відповідача, а саме скарга на порушення норм КПК України прокуром Подільської окружної прокуратури Шепітком Н.С.
Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що правовідносини між позивачем та відповідачем по своїй природі регламентовані КПК України та повинні вирішуватися у порядку кримінального судочинства.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності під час досудового розслідування встановлений главою 26 КПК України.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23.05.2001 року №6-рп/2001 правосуддя України здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ по спорах відповідно до процесуального законодавства України. Цім рішенням Конституційного Суду України кримінальне судочинство визначено як врегульований нормами Кримінально - процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися у порядку, встановленому КПК України.
Верховний Суд у постанові від 27.03.2023 року по справі №420/13296/22 дійшов висновку, що орган дізнання, попереднього слідства, прокуратури під час вчинення діянь, пов'язаних із досудовим розслідуванням злочинів, не здійснюють публічно-владних управлінських функцій, а отже оскарження таких дій має відбуватися виключно за правилами, установленими КПК України.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Велика палата Верховного Суду неодноразово у своїх рішеннях зазначала, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії, дія, бездіяльність. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Під час визначення юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Посилання у позовній заяві на Закон України «Про звернення громадян» не спростовує висновків суду щодо суті спірних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем.
Суд зазначає, що відповідно до статті 12 Закону України «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень», Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про запобігання корупції», «Про виконавче провадження».
Пунктом 17 розділу І наказу Генерального прокурора України «Про організацію роботи органів прокуратури з особистого прийому, розгляду звернень і запитів та забезпечення доступу до публічної інформації» від 06 серпня 2020 року № 363 унормовано, що звернення осіб з питань досудового розслідування, які не є учасниками кримінального провадження, вирішуються в порядку та строки, передбачені законодавством про звернення громадян.
Відтак, право особи на звернення до органів прокуратури у порядку Закону України «Про звернення громадян» щодо досудового розслідування надається виключно для осіб, які не є учасниками кримінального провадження.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що позивач у розумінні пункту 25 частини першої статті 3 КПК України вважається учасником кримінального провадження, що виключає можливість його звернення у порядку Закону України «Про звернення громадян».
Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18.05.2023 року у справі № 420/18404/22.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.2 цієї статті, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
На підставі викладеного, суд вважає, що наявні правові підставі для закриття провадження у цій справі відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України.
Керуючись ст. 5, 19, 238, 256, 295, 297 КАС України, суд, -
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 Одеської обласної прокуратури про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст.293-297 КАС України.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Суддя О.О. Хурса
.