Справа № 420/6422/23
22 червня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 28 березня 2023 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії та скасувати рішення № 16.02.22/24 від 07.04.2022 року Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, яке оформлене листом № 04-211-5086/1у10 від 17.02.2023 року щодо відмови у призначенні допомоги внутрішньо переміщеній особі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради призначити та виплатити допомогу на проживання внутрішньо переміщеної особи з дати звернення - 07.04.2022 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Позиція позивача обґрунтовується наступним
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (надалі - позивач) була змушена у 2016 році покинути своє постійне місце проживання в Донецькій області у зв'язку із збройним конфліктом та переміститись до м. Одеси та перебувала на обліку внутрішньо-переміщених осіб, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.06.2016 року № 513805399. Позивач адресну допомогу станом на 24.02.2022 року не отримувала.
У квітні 2022 року позивач звернулась до Управління соціального захисту населення в Суворовському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради з заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи (надалі ВПО).
Повідомленням про відмову у наданні допомоги на проживання ВПО № 16.02.22/24 від 07.04.2022 року позивачу було повідомлено про відмову у наданні такої допомоги. У оскаржуваному рішенні орган соціального захисту населення посилався на п.2 Постанови КМУ від 20.03.2022 року № 332 «Про порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», відповідно до якого допомога надається особам, які перемістились з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також
території адміністративно-територіальних одиниць, який затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року №204.
У лютому 2023 року позивач звернулась до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із скаргою на рішення про відмову № 16.02.22/24 від 07.04.2022 року. 17 лютого 2023 року на електронну пошту представника позивача було надіслано лист № 04-211-5086/1у10 від 17.02.2023 року з відмовою скасування рішення про відмову у призначенні допомоги, посилаючись на те, що допомога не надається внутрішньо
переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року, крім осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та осіб які повторно перемістилися з тимчасово окупованої російською федерацією території України, територій на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, після 24 лютого 2022 року. Також посиланням на те, що позивачем не надано документів, які мали підтвердити факт повторного переміщення на початок воєнного стану та відсутністю виплат грошової допомоги, передбаченої постановою № 505 в березні 2022 року.
Вважачи відмову у наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі такою, що порушує права позивача, незаконною, дискримінаційною та такою, що не відповідає нормам діючого законодавства, позивач звернулася із даним позовом до суду.
Позиція відповідача обґрунтовується наступним
Відповідач зазначає, що 01.04.2022 року гр. ОСОБА_1 звернулась до управління з заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи. Гр. ОСОБА_1 було надано повідомлення про відмову у наданні такої допомоги №16.02.200/24 від 07.04.2022 року на підставі того, що гр. ОСОБА_1 з 02.06.2016 року повторно не перемістилась з адреси фактичного проживання: АДРЕСА_1 , та по теперішній час там мешкає. У зв'язку з подіями лютого 2022 року 20 березня 2022 року була прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 332 про «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» (далі - Порядок
№ 332), якою визначену механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Порядок № 332 скасував дію Постанови № 505.
Тобто, вищезазначений Порядок № 332 поширює свою дію виключно на ті правовідносини, які складалися після набрання ним чинності, оскільки закон зворотної сили не має.
Починаючи з 02.06.2016 року й на момент набрання Порядком № 332 чинності, позивачка проживає у місті Одесі.
Відповідно до п. 2 Порядку № 332 (в редакції, чинній на момент звернення) допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.
Разом з тим, згідно з Порядком № 332 допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р. у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Тобто, як вважає відповідач, якби позивачка отримувала допомогу по Постанові № 505, вона продовжила би отримувати її автоматично відповідно до Порядку № 332. Але ОСОБА_1 такої допомоги на момент звернення не отримувала.
Процесуальні дії та клопотання учасників справи
Ухвалою суду від 30 березня 2023 року вказаний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, з підстав не сплати позивачем судового збору.
Заявою від 04.04.2023 року (вхід. № ЕП/11300/23) позивач усунула недоліки позовної заяви.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.262 КАС України.
25 квітня 2023 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № 13077/23).
19 травня 2023 року представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вхід. № ЕП/18276/23).
Станом на 22 червня 2023 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача, перевіривши її доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб, що підтверджується довідкою №513805399 від 02.06.2016 року за адресою проживання: АДРЕСА_2 . Позивач адресну допомогу станом на 24.02.2022 року не отримувала.
У квітні 2022 року позивач звернулась до Управління соціального захисту населення в Суворовському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради з заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до положень Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам».
Повідомленням про відмову у наданні допомоги на проживання ВПО № 16.02.22/24 від 07.04.2022 року позивачу було повідомлено про відмову у наданні такої допомоги, з посиланням на п.2 постанови КМУ від 20.03.2022 року № 332 «Про порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», відповідно до якого допомога надається особам, які перемістились з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальних одиниць, який затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року №204.
У лютому 2023 року позивач звернулась до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із скаргою на рішення про відмову № 16.02.22/24 від 07.04.2022 року.
17 лютого 2023 року на електронну пошту представника позивача було надіслано лист № 04-211-5086/1у10 від 17.02.2023 року, яким позивача було повідомлено про те, що допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року, крім осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та осіб які повторно перемістилися з тимчасово окупованої російською федерацією території України, територій на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, після 24 лютого 2022 року. Також у вказаним листом повідомлено, що позивачем не надано документів, які мали підтвердити факт повторного переміщення на початок воєнного стану та про відсутність виплат грошової допомоги, передбаченої постановою № 505 в березні 2022 року.
Вважачи відмову у наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі такою, що порушує права позивача, незаконною, дискримінаційною та такою, що не відповідає нормам діючого законодавства, позивач звернулася із даним позовом до суду.
Джерела права та висновки суду
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Статтею 2 Закону України від 20.10.2014 №1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" передбачено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
До 20.03.2022 року механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначався Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" (далі Порядок №505).
Пунктом 2 Порядку №505 визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.
20.03.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі Порядок №332, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), з прийняттям якої постанова Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" втратила чинність.
Відповідно до пункту 1 Порядку №332 цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога).
Пунктом 2 Порядку №332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.
Облік внутрішньо переміщених осіб ведеться відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб.
Згідно з пунктом 3 Порядку №332 допомога надається щомісячно з місяця звернення на період введення воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:
для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;
для інших осіб - 2000 гривень.
Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням та дати припинення чи скасування воєнного стану.
Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 р. включно, надається починаючи з березня 2022 року.
Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 р. отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 “Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг” (Офіційний вісник України, 2014 р., № 80, ст. 2271). Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.
Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р. у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Судом встановлено, що позивач з 03.04.2020 року перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, у зв'язку з тимчасовою окупацією РФ м. Луганська, в управлінні соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради.
Позивач з червня 2016 року (тобто до 24 лютого 2022 року) проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою №513805399 від 02.06.2016 року. Зазначені відомості підтверджуються також листом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради лист № 04-211-5086/1у10 від 17.02.2023 року.
Як вбачається з листа Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради № 04-211-5086/1у10 від 17.02.2023 року позивач не отримувала допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам.
В редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року №204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», на яке міститься посилання в пункті 2 Порядку №332 Одеська область входила до відповідного переліку.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що для отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у відповідності до Порядку №332 позивач повинен відповідати одній із умов:
- отримувати щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг станом на 24.02.2022 року;
- або бути облікованим на території, включеній у розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», на яке міститься посилання в пункті 2 Порядку №332 або переміщеним з такої території.
Як було встановлено вище, позивач є внутрішньо переміщеною особою, станом на 24.02.2022 не отримував щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (доказів зворотнього до суду не надано), проте був зареєстрований та проживає як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , яка наявна в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка» згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року №204-р.
Отже внутрішньо переміщені особи, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022 року у регіонах, що включені до переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка» згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року №204-р. та які не отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг мають право на отримання допомоги на проживання згідно Постанови №332, за умови надання відповідної заяви.
Суд зазначає, що відповідно абз.5 п.3 Порядку №332 допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 р. включно, надається починаючи з березня 2022 року.
Судом встановлено, що позивач з заявою про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам до відповідача звернувся у квітні 2022 року, як це передбачено абз.5 п.3 Порядку №332.
На підставі встановленого, суд приходить висновку, що позивач має право на отримання допомоги на проживання згідно Постанови №332 починаючи з березня 2022 року.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі, а тому рішення управління соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради №16.02.200/24 від 07.04.2022 року про відмову у наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам підлягає скасуванню.
Оскільки судом встановлена протиправність рішення відповідача, суд вважає за необхідне зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі, починаючи з березня 2022 року.
Суд вважає що саме такий спосіб захисту порушеного права в даному випадку є належним та достатнім.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України” (пункт 23) і “Серявін та інші проти України” (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить до задоволення.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд зазначає, що відповідно до Положення про Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради (далі - Департамент), затвердженого рішенням Одеської міської ради від 31.07.2019 року № 4876-VII, Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради і створюється відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування». До структури департаменту входять структурні підрозділи Департаменту (управління, відділи, сектори). Відповідно до Положення про управління соціального захисту населення в Київському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (далі - управління), затвердженого наказом директора Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 31.07.2018 №219, Управління є територіальним структурним підрозділом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради без права юридичної особи. Управління підпорядковується директору Департаменту. Координує діяльність Управління директор Департаменту.
З урахуванням викладеного та висновку суду про задоволення позову, наявні підстави для стягнення з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на користь позивача судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 139, 242-246, 258, 261, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради №16.02.200/24 від 07.04.2022 року про відмову ОСОБА_1 у наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам починаючи з березня 2022 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради (вул. Косовська, 2Д, м. Одеса, 65074, код ЄДРПОУ 36290160).
Суддя С.О. Cтефанов