Справа № 420/8391/23
23 червня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі періоди роботи в Одеській клінічній лікарні на залізничному транспорті з 01.01.2004 по 31.10.2005 роки - на посаді санітара секційного патологоанатомічного відділення та з 01.11.2005 по 28.02.2021 роки - на посаді молодшої медсестри секційної патологоанатомічного відділення; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі; - з дати призначення пенсії з 15.06.2018 року - період роботи в Одеській клінічній лікарні на залізничному транспорті з 01.01.2004 по 31.10.2005 роки - на посаді санітара секційного патологоанатомічного відділення та з 01.11.2005 по 30.06.2018 роки - на посаді молодшої медсестри секційного патологоанатомічного відділення; - з дати перерахунку пенсії з 01.04.2021 року - період роботи з 01.07.2018 по 28.02.2021 роки - на посаді молодшої медсестри секційного патологоанатомічного відділення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 15.06.2018 року ОСОБА_1 , призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV. Пенсію обчислено виходячи із страхового стажу 47 років 5 місяців (враховано по 30.06.2018 року). Перерахунок пенсії проводився автоматично з 01.04.2021 року та розмір пенсії при цьому збільшився, оскільки перерахунок здійснювався вже виходячи із страхового стажу 50 років 1 місяць і її розмір з 28.02.2021 року становив вже 2791 грн. Згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 він працював в Одеській клінічній лікарні на залізничному транспорті в період з 01.01.2004 по 31.10.2005 роки - на посаді санітара секційного патологоанатомічного відділення та з 01.11.2005 по 28.02.2021 роки (по облікову дату останнього перерахунку пенсії) - на посаді молодшої медсестри секційної патологоанатомічного відділення. Саме ці зазначені періоди є спірними, оскільки відповідач протиправно не зарахував їх у подвійному розмірі до його страхового стажу. Також у трудовій книжці є відомості про атестацію його робочого місця по займаній посаді, а саме - записи від 18.09.2006, 23.09.2011, 18.03.2016 та 06.04.2021 роки. Згідно записів (штампів) у трудовій книжці назва лікарні (Об'єднаної дорожньої лікарні) на підставі наказу Укрзалізниці № 118 Ц від 28.02.2008 року змінена на Державний заклад «Дорожня лікарня», на підставі наказу філії «ЦОЗ» ПАТ «Укрзалізниця» № 002 від 02.12.2015 року назва лікарні змінена на Одеська клінічна лікарня на залізничному транспорті. Записи про періоди роботи внесені до трудової книжки суворо з дотриманням вимог Інструкції № 58. Посада молодшої медсестри - санітара передбачена пунктом 3 розділу «Робітники» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров'я», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.03.2002 року № 117, та пунктом 3 Додатку № 1 (Штатні нормативи медичного персоналу патологоанатомічних відділень лікувально-профілактичних закладів, патологоанатомічних бюро), затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.1992 року № 81 «Про розвиток та удосконалення патологоанатомічної служби в Україні». Його загальний стаж роботи у спірні періоди на посадах санітара секціонного патологоанатомічного відділення та молодшої медсестри секційного патологоанатомічного відділення в календарному обчисленні становить 17 років 2 місяці, а при обчисленні в подвійному розмірі - 34 роки 4 місяці. Відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Редакція статті 60 Закону № 1788-XII є чинною на теперішній час. При цьому стаття 24 Закону № 1058-IV не скасовує статтю 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію. Таким чином зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не пов'язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року. На підставі приписів статті 60 Закону № 1788- XII, пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, наказів Міністерства охорони здоров'я від 12.05.1992 року № 81 «Про розвиток та удосконалення патологоанатомічної служби в Україні», від 28.10.2002 року № 385 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я», листа Міністерства охорони здоров'я України від 28.08.2003 року № 10.03.67/1088, спільного листа Мінпраці, Пенсійного фонду та Міністерства охорони здоров'я від 02.08.2022 року № 03-2/1751-02- 4, позивач вважає, що відповідач при призначенні йому пенсії протиправно не зарахував до мого страхового стажу в подвійному розмірі періоди роботи в Одеській клінічній лікарні на залізничному транспорті з 01.01.2004 по 31.10.2005 роки - на посаді санітара секційного патологоанатомічного відділення та з 01.11.2005 по 28.02.2021 роки - на посаді молодшої медсестри секційної патологоанатомічного відділення. Отже, період роботи в Одеській клінічній лікарні на залізничному транспорті з 01.01.2004 по 31.10.2005 роки - на посаді санітара секційного патологоанатомічного відділення та з 01.11.2005 по 28.02.2021 роки - на посаді молодшої медсестри секційної патологоанатомічного відділення підлягають зарахуванню до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII.
Представником відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відтак, у період з 01.01.2004 страховий стаж обчислюється відповідно до Закону № 1058, за період до 01.01.2004 - на підставі законодавства, що діяло раніше. До набрання чинності Законом № 1058 пенсійне забезпечення регулювалось Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788 (надалі - Закон № 1788). Відповідно до ст. 60 Закону № 1788 робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. На підставі ст. 60 Закону № 1788 період роботи позивача з 02.09.1993 по 22.03.1994 та з 23.03.1994 по 31.12.2003 було зараховано в подвійному розмірі. Враховуючи те, що з 01.01.2004 набрав чинності Закон № 1058, яким не передбачаються пільги у вигляді зарахування стажу в подвійному розмірі для посад, на яких працював Позивач, з 01.01.2004 відсутні законні підстави для обчислення стажу Позивача в подвійному розмірі. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається саме на ст. 60 Закону № 1788, як на підставу для зарахування спірного періоду роботи в подвійному розмірі. Вважаємо, що посилання Позивача на ст. 60 Закону № 1788 є безпідставними з огляду на наступне. Так, відповідно до п. 16 Розділу "Прикінцеві положення" Закону № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. При цьому, положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Отже, Законом № 1058 визначено, що положення Закону № 1788 застосовуються виключно в частині призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій осіб. При цьому будь-який закон або інший нормативно-правовий акт застосовується виключно у разі якщо він не суперечить положенням Закону № 1058. Враховуючи те, що ст. 60 Закону № 1788 вочевидь суперечить положенням ст. 24 Закону № 1058 в порядку обчислення страхового стажу, такі положення не можуть бути застосовані. Відтак, жодних законних підстав для застосування ст. 60 Закону № 1788 для зарахування в подвійному розмірі спірного стажу позивача у Головного управління не існує.
Представником позивача до суду надано відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що у відзиві представник відповідача не надав жодного контраргументу на підтримку правомірності дій управління та не спростував жодного доводу позовної заяви. При цьому, зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не пов'язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року.
Ухвалою суду від 24 квітня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 15.06.2018 року.
20 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій просив повідомити яким чином розрахованого його загальний стаж при призначенні пенсії, яким чином розраховувався його стаж при перерахунку пенсії та чи враховано в подвійному розмірі стаж його роботи в патологоанатомічному бюро (а.с. 34).
Листом від 04 квітня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило, що з 15.06.2018 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, обчислену як працюючій особі при страховому стажі 47 років 5 років (враховано по 30.06.2018). з 01.04.2021 пенсію в автоматичному режимі перераховано при страховому стажі 50 років 1 місяць (враховано по 28.02.2021), середньомісячній заробітній платі 5138,05 грн., визначеній за періоди з 01.01.1995 по 31.12.199 згідно довідки про заробітну плату та з 01.07.2000 по 30.06.2018 згідно даних персоніфікованого обліку. Розмір пенсії з 01.03.2023 становить 2791,09 грн., де розмір пенсії за віком - 2573,29 грн., доплата за 15 років понаднормового стажу - 217,80 грн. Згідно ст. 60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Тобто, страховий стаж до 1 січня 2004 року обчислюється з урахуванням норм статті 60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення». На зазначених підставах періоди роботи в Одеському обласному патологоанатомічному бюро з 02.08.1993 по 22.03.1994 та в Об'єднаній дорожній лікарні з 23.03.1994 по 31.12.2003 зараховано до страхового стажу в подвійному розмірі. Проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004 немає правових підстав, оскільки це не передбачено ст. 24 Закону (а.с. 46-47).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст. 24 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ст. 60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 4.11.1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» відносяться лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санаторно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.
02.08.2002 року за вих. № 03-2/1751-02-4 Міністерство праці та соціальної політики спрямувало до територіальних управлінь праці та соціального захисту населення спільний лист Мінпраці, Пенсійного фонду та Міністерства охорони здоров'я щодо зарахування часу роботи у патологоанатомічних відділеннях (бюро), відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії та відділеннях інтенсивної терапії лікувальних закладів до стажу роботи у подвійному розмірі, для використання у практичній роботі (копія додається).
Згідно ст. 62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за призначенням пенсії позивачем, ОСОБА_1 , надавалась трудова книжка НОМЕР_1 , згідно якої він працював в Одеській клінічній лікарні на залізничному транспорті в період з 01.01.2004 по 31.10.2005 роки - на посаді санітара секційного патологоанатомічного відділення та з 01.11.2005 по 28.02.2021 роки - на посаді молодшої медсестри секційної патологоанатомічного відділення (а.с. 37-41, 78-81).
При цьому, відповідач не заперечує наявність у позивача стажу роботи у патологоанатомічних відділеннях (бюро), в період з 01.01.2004 року по 28.02.2021 року , а заперечує проти подвійного зарахування стажу лише з підстав набрання чинності 01.01.2004 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який не містить положень аналогічних ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В той же час, на момент виникнення спірних правовідносин стаття 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною. Стаття 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не скасовує ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.
З аналізу положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV слідує, що вказаний Закон не зупиняє дію норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788.
Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2020 року по справі № 462/1713/17, від 23.01.2019 року по справі № 485/103/17, від 04.12.2019 року по справі № 689/872/17.
Також, у постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV та Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788 був прийнятий раніше за Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», то він мав би виключити із Закону України «Про пенсійне забезпечення» усі інші положення, чого зроблено не було.
За таких підстав, доводи представника відповідача щодо того, що відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача в подвійному розмірі періоди роботи в Одеській клінічній лікарні на залізничному транспорті з 01.01.2004 по 31.10.2005 роки - на посаді санітара секційного патологоанатомічного відділення та з 01.11.2005 по 28.02.2021 роки - на посаді молодшої медсестри секційної патологоанатомічного відділення, суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються зібраними по справі доказами.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Так, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Відповідно до вимог ст.14 Конвенції, користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь - якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32)), а також право на певні суми соціальних виплат , у тому числі, у разі їх невиплаті є втручанням у право на мирне володіння майном (п.34. рішення ЄСПЛ по справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та 71378/10), рішення набуло статусу остаточного від 26 вересня 2014 року. «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Кореску v. Slovakia), п. 50; «Anheuser-Busch Inc. проти Португалії» (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява № 73049/01, п. 65, ЄСПЛ 2007-І).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011 року ).
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі періоди роботи в Одеській клінічній лікарні на залізничному транспорті з 01.01.2004 року по 31.10.2005 року на посаді санітара секційного патологоанатомічного відділення та з 01.11.2005 року по 28.02.2021 року на посаді молодшої медсестри секційної патологоанатомічного відділення; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі з 15.06.2018 року період роботи в Одеській клінічній лікарні на залізничному транспорті з 01.01.2004 року по 31.10.2005 року на посаді санітара секційного патологоанатомічного відділення, з 01.11.2005 року по 30.06.2018 року на посаді молодшої медсестри секційного патологоанатомічного відділення, а також з 01.04.2021 року період роботи з 01.07.2018 року по 28.02.2021 року на посаді молодшої медсестри секційного патологоанатомічного відділення, та здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 858,88 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі періоди роботи в Одеській клінічній лікарні на залізничному транспорті з 01.01.2004 року по 31.10.2005 року на посаді санітара секційного патологоанатомічного відділення та з 01.11.2005 року по 28.02.2021 року на посаді молодшої медсестри секційної патологоанатомічного відділення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі з 15.06.2018 року період роботи в Одеській клінічній лікарні на залізничному транспорті з 01.01.2004 року по 31.10.2005 року на посаді санітара секційного патологоанатомічного відділення, з 01.11.2005 року по 30.06.2018 року на посаді молодшої медсестри секційного патологоанатомічного відділення, а також з 01.04.2021 року період роботи з 01.07.2018 року по 28.02.2021 року на посаді молодшої медсестри секційного патологоанатомічного відділення, та здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 858,88 грн. (вісімсот п'ятдесят вісім гривень 88 копійок).
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.
Суддя О.А. Левчук