Справа № 420/9355/23
23 червня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Саратського відділу ГУДМС України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 (надалі - позивач) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (надалі - відповідач 1), Саратського відділу ГУДМС України в Одеській області (надалі - відповідач 2) про:
- визнати протиправною відмову Головного управління ДМС України в Одеській області від 16.03.2023 року №В-129/6/5101-23/5100.4.1/182-23 у видачі ОСОБА_2 у зв'язку із досягненням 16-річного віку паспорту громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ;
- визнати протиправною відмову Саратського відділу ГУДМС України в Одеській області від 15.03.2023 року №В-1/6/5144-23 у видачі ОСОБА_2 у зв'язку із досягненням 16-річного віку паспорту громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ;
- зобов'язання Саратський відділ ГУДМС України в Одеській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із досягненням 16-річного віку паспорту громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_2 та його законний представник ОСОБА_1 звернулися до відповідача з заявою щодо оформлення та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року. Однак, відповідач листом надав відповідь про відмову в оформленні паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки.
Вважаючи зазначені дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з вказаним позовом
Ухвалою від 02.05.2023 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/9355/23 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
До канцелярії Одеського окружного адміністративного суду від Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що ОСОБА_2 та його законний представник ОСОБА_1 звернулися до Саратського відділу ГУДМС України в Одеській області із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки у зв'язку з досягненням 16-річного віку відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-ХІІ. Саратський відділ ГУДМС України в Одеській області листом повідомив, що відсутні підстави для оформлення та видачі позивачу паспорта громадянина України відповідно до Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ. Після чого вони звернулися до ГУ ДМС в Одеській області з заявою про видачу паспорту. ГУДМС в Одеській області 16.03.2023 року надало позивачам письмову відповідь на їх заяву з відповідними роз'ясненнями щодо отримання паспорта громадянина України. У наданій відповіді ГУ ДМС в Одеській області зазначило, що у ДМС та її територіальних органів/підрозділів відсутні законні підстави для оформлення та видачі позивачу паспорта громадянина України відповідно до Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із законним представником - матір'ю ОСОБА_1 необхідністю отримати паспорт, звернулися до Саратського відділу ГУДМС України в Одеській області із заявою про одержання паспорта-книжечки зразка 1994 року.
ОСОБА_2 та його законний представник ОСОБА_1 звернулися до Саратського відділу ГУДМС України в Одеській області із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки у зв'язку з досягненням 16-річного віку відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-ХІІ.
Саратський відділ ГУДМС України в Одеській області листом повідомив, що відсутні підстави для оформлення та видачі позивачу паспорта громадянина України відповідно до Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.
ОСОБА_2 та його законний представник ОСОБА_1 звернулися до ГУ ДМС в Одеській області з заявою про видачу паспорту.
ГУДМС в Одеській області 16.03.2023 року надало позивачам письмову відповідь на їх заяву з відповідними роз'ясненнями щодо отримання паспорта громадянина України.
Не погодившись з відмовою, позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно ст.ст.22, 32 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами: Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Приватне життя "охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру" (див. п.25 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "C. проти Бельгії" від 07 серпня 1996 року (Reports 1996). Стаття 8 Конвенції "захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом" (див. п.61 рішення ЄСПЛ у справі "Pretty проти Сполученого Королівства" (справа № 2346/02, ECHR 2002 та п.65 рішення ЄСПЛ у справі "Олександр Волков проти України" (заява № 21722/11).
Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося "згідно із законом", не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див. рішення ЄСПЛ у справі "Ельсхольц проти Німеччини" (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, п.45, ECHR 2000-VIII).
Згідно пп."а" п.1 ч.1 ст.13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 р. № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України.
Як передбачено ч.3 ст.13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.
За приписами ч.ч.1-4 ст.21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Разом з тим, на даний час діє Положення № 2503-ХІІ, пунктом 3 якого передбачено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1 - 3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. № 302 (далі - Постанова № 302), передбачено, що паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
03.04.2019 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302", відповідно до якої пункт 3 Постанови № 302 доповнено абзацом такого змісту: "Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року".
Згідно із пунктами 1, 2 розділу І Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 р. № 456 (далі - Порядок № 456), цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302", Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку. Паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 "Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України".
Підпунктом 2 пункту 1 розділу ІІІ Порядку № 456 визначено, що для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає, зокрема, рішення суду.
Поряд з цим, суд зауважує, що посилання відповідача-1 на Тимчасовий порядок, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 червня 2019 року № 456, є безпідставним, оскільки він визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку, а тому вимога міграційної служби надати вказані документи, є передчасною.
Також суд бере до уваги те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 р. за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17 дійшла висновку, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря. Законодавець, приймаючи Закон № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.
Суд наголошує, що реалізація волевиявлення особи на отримання паспорта, незалежно від його форми, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу разом із об'єктивно необхідними для цього документами, зокрема, для паспорта зразка 1994 року - двома фотокартками і свідоцтвом про народження.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суд від 21.11.2018 р. у справі № 821/1974/17, від 26.06.2019 р. у справі № 840/3992/18, від 19.07.2019 р. у справі № 2340/2876/18, від 25.07.2019 р. у справі № 807/85/18, від 07.08.2019 р. у справі № 520/11053/18, від 29.11.2019 р. у справі № 260/1414/18, від 10.12.2020 р. у справі №240/575/20.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачі в даному випадку відмовою в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, порушив права неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачені ст.9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, оскільки не оформлення йому паспорта громадянина України у формі книжечки саме через його релігійних переконання, які не призводять до негативних наслідків тих чи інших людей та не спрямовані проти цих людей чи держави, обмежує його права, що встановлені законом, і не є необхідними в демократичному суспільстві.
Суд критично оцінює твердження відповідача-1 про те, що фактично не приймалось рішення про відмову у видачі паспорта громадянина України в формі книжечки, а листом від надано роз'яснення, оскільки за своїм змістом вказаний лист є рішенням за результатами розгляду заяви позивача.
Аналогічні висновки щодо листа міграційної служби, який за своїм змістом є рішенням за результатами розгляду заяви, викладені в постанові Верховного Суду від 10.12.2020 р. у справі № 240/575/20.
Таким чином, суд робить висновок , що відповідачі протиправно відмовили у видачі ОСОБА_2 у зв'язку із досягненням 16-річного віку паспорту громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.
Враховуючи протиправну відмову відповідачів у видачі паспорту неповнолітній дитині, у суду є всі підстави для зобов'язання Саратський відділ ГУДМС України в Одеській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із досягненням 16-річного віку паспорту громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.
Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать до задоволення.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував на підставі п.7 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір”, а відтак судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Саратського відділу ГУДМС України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління ДМС України в Одеській області від 16.03.2023 року №В-129/6/5101-23/5100.4.1/182-23 у видачі ОСОБА_2 у зв'язку із досягненням 16-річного віку паспорту громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.
Визнати протиправною відмову Саратського відділу ГУДМС України в Одеській області від 15.03.2023 року №В-1/6/5144-23 у видачі ОСОБА_2 у зв'язку із досягненням 16-річного віку паспорту громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.
Зобов'язати Саратський відділ ГУДМС України в Одеській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із досягненням 16-річного віку паспорту громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 23.06.2023 року.
Суддя Г. В. Лебедєва