Справа № 540/318/22
22 червня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (73008, м. Херсон, вул. Бериславське шосе, 46) про визнання протиправними та скасування постанов,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати постанови Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарських штрафів від 24.12.2021 №301637 та від 24.12.2021 №301638.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів від 24.12.2021 р. № 301637, № 301638.
Згідно з розпорядженням Верховного Суду №11/0/9-22 від 18.03.2022, відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Херсонського окружного адміністративного суду та визначено її Одеському окружному адміністративному суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справі між суддями від 07.03.2023 року справу №540/318/22 передано для розгляду головуючому судді Харченко Ю.В.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів винесено без наявності з його боку правопорушень та з порушенням передбаченої процедури розгляду справи про автомобільний транспорт, а саме: Укртрансбезпека не мала права кваліфікувати відсутність індивідуальної контрольної книжки водія та протоколу перевірки і адаптації тахографа на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III, оскільки дана норма передбачає відповідальність за відсутність документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, в той час, коли перелік статті 48 Закону не містить таких документів як індивідуальна контрольна книжка водія та протокол перевірки і адаптації тахографа. Позивач зазначив, що відсутність цих документів є порушенням режиму роботи водія і може бути кваліфіковано лише на підставі абз.8 ч.1 ст.60 Закону із застосуванням штрафу розмірі 340 грн. Також, постанови винесено протиправно відносно позивача як власника та водія одного із вантажівок (тягача з причепом), а не на автомобільного перевізника, у якого транспортні засоби перебували офіційно в оренді відповідно до договору оренди. Крім того, позивач вказав, що його було позбавлено можливості брати участь у розгляді справи, оскільки по Акту від 27.10.2021 №292348 запрошення на розгляд справи на 24.12.2021 не надсилалось взагалі, а по Акту від 27.10.2021 №292349 запрошення на розгляд справи на 24.12.2021 отримано позивачем 30.12.2021, тобто через декілька днів після закінчення.
Відповідач - Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки надало до суду відзив (від 30.03.2023 р. вхід.№ЕП/10581/23), в якому наголошено на безпідставність позовних вимог, зазначивши, що положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов'язок з забезпечення, а водія - пред'явлення для перевірки відповідних документів. Проте, долучені до матеріалів адміністративного позову документи не свідчать про пред'явлення всіх визначених вище документів на момент складання Акту про проведення перевірки. Відсутність усіх необхідних документів, визначених положеннями Закону №2344-III, Порядку №1567 та Інструкції №385 на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення в Актах від 27.10.2021 року № 292348, та № 292349. Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 р. прийнято до свого провадження справу №540/318/22 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування постанов. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, 27.10.2021 року Головними спеціалістами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було проведено перевірку транспортних засобів DAF номерні знаки НОМЕР_2 , та НОМЕР_3 .
Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля, ДАФ номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 .
Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля, ДАФ номерний знак НОМЕР_3 , є ОСОБА_2 .
За результатами проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом складено відповідні Акти від 27.10.2021 року № 292348, та № 292349.
Зокрема, з наявного в матеріалах Акта від 27.10.2021 року № 292348 вбачається, що під час перевірки транспортних засобів були виявлені порушення при здійсненні вантажних перевезень, про що свідчить ТТН № 7 від 27.10.2021 року, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме на момент перевірки відсутня індивідуально-контрольна книжка водія, протокол перевірки та адаптації тахографу, відповідальність за що передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Також, з наявного в матеріалах Акта від 27.10.2021 року № 292349 вбачається що під час перевірки транспортних засобів були виявлені порушення при здійсненні вантажних перевезень, про що свідчить ТТН № 8 від 27.10.2021 року, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме на момент перевірки відсутня індивідуально-контрольна книжка водія, протокол перевірки та адаптації тахографу, відповідальність за що передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
На підставі вищезазначених Актів перевірки, заступником начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки - начальником відділу державного контролю за безпекою на транспорті у Херсонській області, - 24.12.2021 року винесено Постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів № 301637, та № 301638, якими до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у загальному розмірі 34 000 грн., згідно з абз.3 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Вищеозначена позиція суб'єкта владних повноважень послугувала підставою для звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Херсонського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.
Так, на думку суду, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування постанов підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України “Про автомобільний транспорт”.
Так, відповідно до приписів статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.
Згідно з приписів абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385), яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до пункту 1.3 Інструкції №385, ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Згідно з пункту 1.4 Інструкції №385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
Відповідно до пункту 3.1 Інструкції №385, виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.
Згідно з пункту 3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до пункту 2.7 Інструкції №385, за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.
ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.
Приписами пунктів 6.1, 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 07.06.2010 №340 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 визначено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).
Отже, приписи Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів допускають можливість здійснення перевезень вантажними автомобілями з повною масою понад 3,5 тонн без обладнання на них діючих та повірених тахографів за наявності індивідуальної контрольної книжки водія, що ведеться останнім.
Зокрема, як з”ясовано судом, та зазначено у Актах проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт від 27.10.2021 року №292348, та № 292349 в ході перевірки встановлено, що у водіїв відсутній протокол перевірки та адаптація тахографа.
На підставі вказаного Акта перевірки Південним міжрегіональне управлінням Укртансбезпеки прийнято відносно позивача Постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу на загальну суму 34 000 грн. від 24.12.2021 року № 301637, та № 301638, за допущення порушень, передбачених ч. 1, абз. 3 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Статтею 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” передбачені види відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, які застосовуються до автомобільних перевізників.
Так, відповідно до абз.3, ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, положеннями частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” чітко визначено, що суб'єктом відповідальності за вказане правопорушення є саме автомобільний перевізник.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про автомобільний транспорт”, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону України “Про автомобільний транспорт”).
Отже, власником транспортного засобу і автомобільним перевізником не завжди є одна і та ж сама особа. Натомість, суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, є саме автомобільний перевізник.
Таким чином, ключовим питанням в межах даної справи є встановлення факту чи є позивач перевізником в розумінні приписів Закону України "Про автомобільний транспорт".
Зокрема, судом встановлено, що транспортні засоби марки DAF номерні знаки НОМЕР_2 , та НОМЕР_3 , передані в оренду ТОВ «ТИТАН АЛЬЯНС» на підставі Договору оренди транспортного засобу №18/10/21-1 від 18.10.2021 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ «ТИТАН АЛЬЯНС» (Орендар).
Відповідно до п.2.4 Договору, транспортний засіб надається в оренду з водієм.
Так, на підтвердження того, що 27.10.2021 року позивач - ФОП ОСОБА_3 не був перевізником, до суду позивачем надано товарно-транспортні накладні № 7 від 27.10.2021 року, та № 8 від 27.10.2021 року, відповідно до котрих автомобільним перевізником є Товариство з обмеженою відповідальністю «ТИТАН АЛЬЯНС», замовником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Стейт Агро», водіями є ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 .
Таким чином, з наведеного вбачається, що позивач - ФОП ОСОБА_1 в межах спірних правовідносин не є автомобільним перевізником у розумінні положень закону України "Про автомобільний транспорт", та відповідно не може нести відповідальність, передбачену абзацом 3 частини 1 статті 60 закону України "Про автомобільний транспорт".
Отже, оскільки судом встановлено, та позивачем на підставі наданих суду документів, доведено, що він не був перевізником у період проведення перевірки, натомість відповідачем не надано доказів на підтвердження протилежного, суд доходить висновку, що позивач не може бути притягнутий до відповідальності відповідно до вимог Закону України «Про автомобільний транспорт». Під час складання оскаржуваних Постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24.12.2021 року № 301637, та № 301638, посадовими особами відповідача було не вірно вказано відповідальну особу за порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», а отже, спірні Постанови є такими, що підлягають скасуванню.
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується.
Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувало, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
З огляду на вказане, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправними та скасування Постанов Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарських штрафів від 24.12.2021 №301637, від 24.12.2021 №301638.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування постанов, є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню, з вищеокреслених підстав.
Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (73008, м. Херсон, вул. Бериславське шосе, 46) про визнання протиправними та скасування постанов, - задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати постанови Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарських штрафів від 24.12.2021 №301637, від 24.12.2021 №301638.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення складено 22.06.2023 р., з урахуванням знаходження судді Ю.В. Харченко у відпустці, у період часу з 12.05.2023 р. по 06.06.2023 р., а також на лікарняному - з 07.06.2023 р. по 14.06.2023 р., включно.
Суддя Ю.В. Харченко