23 червня 2023 р.' № 400/4415/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенко В. В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та проведення судового засідання адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ОПТТОРГ ІНДАСТРІАЛ", вул. Спаська, 10,Миколаїв,54001,
доВолинської митниці Державної митної служби України, вул. Призалізнична, 13,Римачі,Любомльський район, Волинська область,44350, 44350, Волинська обл., Любомльський р-н, с.Римачі,,,
провизнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 14.04.2023 № UA205030/2023/000100/2 і картки відмови в прийнятті митної декларації від 14.04.2023 № UA205030/2023/000254,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптторг Індустріал" звернулось до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішення Волинської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості № UA205030/2023/000100/2 від 14.04.2023, та картки відмови в митному оформленні випуску чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № UA 205030/2023/000254 від 14.04.2023.
Свій позов підприємство обґрунтувало тим, що митна вартість поданих митних деклараціях визначена відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та надано надані всі документи, які підтверджують митну вартість товару за основним методом, однак відповідачем безпідставно скореговано митну вартість товарів. На переконання позивача, у відповідача не було огрунтованих сумнівіі та підстав вважати, що надані декларантом документи містять розбіжності, які впливають на митну вартість та не підтверджують числові значення складових митної вартості.
Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Обгрунтовуючи свою позицію в письмовому відзиві, відповідач вказав, що митницею не було визнано митну вартість визначеною метедом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з тим, що подані документи не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять розбіжності, а саме рахунок-фактура від 05.04.2023 №ОТІ-012/2023/0255 поданий до митного оформлення в низькій якості, що унеможливлює ознайомлення з документом, прайс-лист від 05.04.2023 №ОТІ-012/2023/0255 не містить інформацію щодо умов поставки, що унеможливлює актуальність даного документа. У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів ЄАІС Держмитслужби. З огляду на наведене вище, а також враховуючи відмову декларанта подавати інші документи, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, яке є таким, що прийнято з у повній відповідності до положень Митного кодексу, є законним та огрунтованим.
В свою чергу, позивач у відповіді на відзив зазначив, що,позивач направив до відповідача рахунок-фактуру (інвойс) від 05.04.2023, оформлений відповідно до вимог МК та зображення на ньому є читаємим. Таким чином, з урахуванням приписів МК, посилання відповідача на низьку якість зображення в рахунку-фактурі від 05.04.2023 як на підставу невизнання митної вартості за ціною контракту, є безпідставним та суперечить чинному законодавству України. Спіне рішення про коригування митної вартості товарів від 14.04.2023 не містить доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться рожбіжності або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Суд розглянув справу 23.06.2023 в порядку спрощеного провадження без виклику сторін та проведення судового засідання відповідно до ст.262 КАС.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТТОРГ Індрастріал" уклало контракт на поставку товару на умовах СІР-Миколаїв з CKS IMPORT EXPORT LLC (продавець) №ОТІ-2304 від 03.04.2023.
Згідно умов контракту від 03.04.2023 продавець автомобільним транспортом направив на адресу позивача товар (суміші для підготування поверхонь, лаки та фарби, сітка алюмінієва, клейка стрічка з поліпрпопілену, полірувальна паста, шліфувальні матеріали, інструменти для обробки металу, шпаклівки полімірні, вироби з пористої гуми, всього 44 позиції) за рахунком-фактурою (інвойс) №ОТІ-012/2023/0255 на загальну вартість 18961,60 дол. США.
07.04.2023 позивачем було подано електронну митну декларацію №23UA205030005961U7, до якої долучені сканкопії документів: рахунок-фактура (інвойс" №ОТІ-012/2023/0255 від 05.04.2023, міжнарожна автомобільна накладна (CMR) № 1276007 від 05.04.2023, пакувальний лист, контракт. Додатково був направлений прайс-лист від 05.04.2023 року.
На етапі перевірки митної вартості, відповідач повідомив, що подані документи не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості: в поданих документах відсутня інформація щодо страхування товару, подана інвойс проформа від 19.07.2021 за сумою не відповідає комерційному інвойсу фактурі від 22.07.2021, а інвойс фактура від 22.07.2021 за сумою не відповідає банківському платіжному документу від 21.07.2021. У зв'язку з тим, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, керуючись ч.3 ст.53 МК України, для підтвердження митної вартості товару відповідач просив надати 1) договір (угоду, контракт) з третіми особами, про поставку товару; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам; 4) виписку з бухгалтерської документації стосовно операцій з задекларованим товаром; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваного товару та є умовою продажу; 6) рахунки про сплату комісійний, посередницьких послуг; 7) каталоги, специфікації, прейскуранти, 3) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертами.
На виконання цього, позивачем подані запитувані докунти, з повідомленням про відсутність усіх запитуваних додаткових документів. від 13.04.2023.
14.04.2023 Волинською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA 205030/2023/000100/2, відповідно до якого скориговано ціну в розмірі 19905,95 дол. США .
Також, Волинською митницею 14.04.2023 прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 205030/2023/000254.
У рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються не застосовується, у зв'язку з тим, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, необхідні для перевірки числового значення заявленої митної вартості та містять розбіжності, а саме рахунок-фактура від 05.04.2023 №ОТІ-012/2023/0255, поданий до митного оформлення в низькій якості, що унеможливлює ознайомлення з документом, прайс-лист від 05.04.2023 №ОТІ-012/2023/0255 не містить інформацію щодо умов поставки, що унеможливлює актуальність даного документа. З причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу, а також у зв'язку з спрацюванням ризиків АСАУР, митницею визнрачено резервний метод згідно ст. 64 МК рівень митної вартості згідно рівня на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби.
Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до ч.2 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в України відповідно до режиму імпорт є метод за ціною договору (контракту), тобто за ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Частинами 1, 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості у разі 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Рішення митного органу про відмову у митному оформленні за ціною договору та коригуванні митної вартості повинно відповідати критеріям, передбаченим ч.3 ст.2 КАС України.
Оцінюючу зазначену ситуацію, суд доходить висновку, що відповідач прийняв оспорювані рішення не обґрунтовано.
Під час митного оформлення товарів, митницею вмотивовано рішення про коригування: містять розбіжності, а саме рахунок-фактура від 05.04.2023 №ОТІ-012/2023/0255 поданий до митного оформлення в низькій якості, що унеможливлює ознайомлення з документом, прайс-лист від 05.04.2023 №ОТІ-012/2023/0255 не містить інформацію щодо умов поставки, що унеможливлює актуальність даного документа.
Рахунок-фактура є бухгалтерським документом, який застосовується при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, форма чи виключний спосіб оформлення якого законодавчо не затверджений а ні чинним законодавством України, а ні чинними міжнародними угодами та конвенціями, ратифікованими в Україні. Втім, рахунок-фактура є товаросупровідним документом, який оформлюється відправником товару у разі імпорту товару в Україну за межами України та без участі отримувача товару, який є резидентом України. Підпис отримувача товару, що підтверджує чинність зовнішньоекономічної угоди, міститься в зовнішньоекономічному договорі (контракті). Підпис отримувача товару ставиться на підтвердження фактичного отримання товару в місці розвантаження в відповідній графі такого товаросупровідного документу, як Міжнародна товаро-транспортна накладна (CMR),
що застосовується при міжнародних вантажних автомобільних перевезеннях у країнах, які приєднались до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, у тому числі в Україні, проте не місить в якості обов'язкових реквізитів числових даних чи відомостей про складові вартості товару. Стосовно ж відбитку печатки слід зазначити, що відповідно до норм статті 58-1 Господарського кодексу України використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим, а наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.
Таким чином, посилання відповідача на низьку якість рахунку-фактурі (інвойс) від 05.04.2023 року № ОТІ-012/2023/0255, як на підставу невизнання визначеної декларантом митної вартості за ціною контракту та, є безпідставним.
Надані позивачем документи не містять розбіжностей, наявних ознак підробки та містить всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час митного оформлення були надані усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору.
Ненадання позивачем додаткових документів на вимогу митниці не може вважатись обставиною, що не дає можливості підтвердити числові значення заявленої митної вартості товару, що поставлявся. Тим паче, листом від 13.04.2023 позивач повідомив про відсутність запитуваних додаткових документів.
Отже, позивачем надано всі необхідні документи, за якими можна визначити вартість товару за ціною контракту.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у Волинської митниці в даному випадку не було ніяких підстав заперечувати можливість визначення митної вартості за ціною договору, з мотивів не надання всіх документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, оскільки ТОВ "ОПТТОРГ Індустріал" надав відповідачу всі наявні у нього документи та пояснення.
Відповідно до вимог ст.244 КАС України суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 26.03.2019 по адміністративній справі №814/921/17, від 04.09.18 по справі №814/2659/16, по справі №814/3790/14, 814/1204/15, 814/1216/16, 814/1253/14, від 26.08.2018 по справі №814/1996/15, від 27.08.2020 по справі №814/2840/16, від 21.08.2020 по справі №814/1521/16, від 06.08.2020 по справі №814/694/16, від 15.04.2020 по справі №814/1439/15, від 26.03.2020 по справі №814/1047/16, від 23.01.2020 по справі №814/4204/15 та багатьох інших, відповідно до якої, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому полягають такі розбіжності, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх застосування не може бути визначена вартість, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Позов задовольнити повністю.
Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 3248,54 гривень підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Також, позивачем заявлено про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 15000 грн. та надані відповідні докази: договір від 22.04.2023 року, укладений між ТОВ "ОПТТОРГ Індастріал" та адвокатом Клис А.А., додаткову угоду від 01.05.2023, детальний опис робіт (наданих послуг), акт приймання-передачі наданих послуг від 30.05.2023, квитанція до прибуткового касового ордеру №б/н від 30.05.2023, ордер та свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю.
Частиною 2 ст. 134 КАС України передбачено, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Аналіз вищезазначених положень КАС України дає підстави вважати, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.
Положеннями ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України” (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України” (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України” (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічні правові позиції, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17 та від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Досліджуючи надані позивачем документи, судом встановлено, відповідно до розрахунку, адвокатом надані послуги на суму 15000 грн, а саме: усна консультацiя як до моменту звернення до суду, так і впродовж всього періоду судового розгляду - 2500 грн, системний аналіз обставин справи, аналіз законодавства та судової практики, збір доказів - 2500 грн, складання процесуальних документів (позовної заяви, відповіді на відзив - 10000 грн.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст. 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 15000,00 грн є цілком розумною та співмірною, виходячи з предмету розгляду даної справи, виконаних послуг. Фактичне понесення позивачем суми витрат на правову допомогу підтверджено наявними у справі доказами.
Таким чином, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТТОРГ ІНДАСТРІАЛ" (вул. Спаська, 10,Миколаїв,54001 43806246) до Волинської митницї Державної митної служби України (вул. Призалізнична, 13,Римачі,Любомльський район, Волинська область,44350 43958385) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA 205030/2023/000100/2 від 14.04.2023 року.
3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні олинської митниці Державної митної служби України № UA205030/2023/000254 від 14.14.2023 року.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Державної митної служби України (вул. Призалізнична, 13,Римачі,Любомльський район, Волинська область,44350 43958385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТТОРГ ІНДАСТРІАЛ" (вул. Спаська, 10,Миколаїв,54001 43806246) судові витрати в розмірі 18248,54 (вісімнадцять тисяч двісті сорок вісім грн п'ятдесят чотири коп) гривень.
5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Біоносенко
Рішення складено в повному обсязі 23.06.2023