справа № 380/5603/23
23 червня 2023 року місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до Департаменту патрульної поліції код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, 3 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції, а саме: ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 28.02.2023;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції надати відповідь на інформаційний запит від 28.02.2023.
Ухвалою від 28.03.2023 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення Закону України “Про доступ до публічної інформації” допустив бездіяльність щодо надання запитуваної інформації. Таким чином, на думку позивача, існують достатні підстави для зобов'язання відповідача надати відповідь на інформаційний запит від 28.02.2023.
Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечила. Відзив обґрунтований тим, що 09.03.2023 відповідь на запит було надіслано виконавцем Ігорем Цапом засобами поштового зв'язку із зазначенням адреси запитувача. Таким чином, відповідач не допускав порушення вимог Закону України “Про доступ до публічної інформації”.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідь на запит позивача вдалось отримати, лише після прийняття ухвали від 28 березня 2023 року про відкриття спрощеного позовного провадження Львівським окружним адміністративним судом в адміністративній справі. Тільки тоді відповідачем було передано поштовий конверт у відділення пошти. Ця обставина також підтверджується відміткою на поштовому конверті про передачу листа до поштового відділення зв'язку 29.03.2023. Також зазаначає, що відповідач не надав жодних доказів надсилання відповіді на запит, лише формально перелічує номери реєстрацій обліку документів у підрозділі.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених позовних вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
Позивач надіслав на адресу відповідача запит на інформацію від 28.02.2023, в якому просив надати інформацію:
“Чи ВЛК ДУ “ТМО МВС України по Львівській області” проінформувало підрозділ кадрового забезпечення УПП у Львівській області ДПП про прийняте ними рішення на підставі виданого направлення від 09 грудня 2021 року № 24380/41/12- 2021 року відносно інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 2 УПП у Львівській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 .?
Надати завірену належним чином копію підтвердження інформування, яке надійшло до підрозділу кадрового забезпечення УПП у Львівській області ДПП щодо прийнятого рішення на підставі виданого направлення від 09 грудня 2021 року № 24380/41/12-2021 року відносно інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 2 УПП у Львівській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та рішення ВЛК ДУ “ТМО МВС України по Львівській області”;
У разі наявності підтвердження інформування підрозділу кадрового забезпечення УПП у Львівській області ДПП щодо прийнятого рішення ВЛК ДУ “ТМО МВС України по Львівській області” відносно інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 2 УПП у Львівській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 надати інформацію щодо реалізації рішення ВЛК”.
Такий запит позивача доставлено відповідачу 03.03.2023, що підтверджується трекінгом поштового відправлення за №7903707290477.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на запит на отримання публічної інформації від 28.02.2023 протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Право кожного на інформацію передбачене статтею 5 Закону України “Про інформацію”, відповідно до якої кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України “Про доступ до публічної інформації” від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон України №2939-VI).
Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом (стаття 2 Закону України №2939-VI).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених вказаним Законом.
Отже, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків та володіти яким у подальшому може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб'єктом владних повноважень.
Доступ до інформації забезпечується, зокрема шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини першої статті 5 Закону України №2939-VI).
Відповідно до положень частин першої, другої і п'ятої статті 19 Закону України №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
За змістом пункту 1 частини першої статті 13, пункту 6 частини першої статті 14 Закону України №2939-VI розпорядники інформації, до яких, зокрема належать органи державної влади і органи місцевого самоврядування, зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 20 Закону України №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Частинами першою і п'ятою статті 22 Закону України №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 вказаного Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 вказаного Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 вказаного Закону. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частина друга статті 22 Закону України №2939-VI).
В силу частини третьої статті 22 Закону України №2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Таким чином, Законом України №2939-VI регламентовано такі варіанти поведінки розпорядника інформації у разі одержання запиту на інформацію: надання відповіді на запит на інформацію у строк, передбачений статтею 20 Закону України №2939-VI; прийняття рішення про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію (частини шоста, сьома статті 22 Закону України №2939-VI); відмова в задоволенні запиту на інформацію; направлення запиту належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
Як видно з матеріалів справи, запит позивача на інформацію від 28.02.2023 надісланий на адресу відповідача та доставлений до останнього 03.03.2023. Отримання відповідачем запиту 03.03.2023 підтвердила представник відповідача у відзиві на позовну заяву. Таким чином, у відповідності до частини першої статті 20 Закону України №2939-VI останні день надання відповіді на запит на інформацію - 10.03.2023.
Вказуючи у відзиві на позовну заяву про надіслання відповіді на запит позивача 09.03.2023, представник відповідача не надає цьому жодного документального підтвердження. Проте позивач до відповіді на відзив долучив копію поштового конверта, на якому міститься відмітка про отримання службою поштового зв'язку листа відповідача для відправлення 29.03.2023.
Суд наголошує на тому, що відповідач на підставі абзацу першого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не довів правомірності своєї бездіяльності щодо надання відповіді на запит упродовж 5 робочих днів з дня отримання такого запиту.
Суд також зауважує, що відповідач не повідомляв позивача у письмовій формі про продовження строку розгляду запиту.
У цьому контексті, суд зазначає, що право на доступ особи до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а і право на своєчасність її отримання.
Суд при розгляді справи враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 26.06.2018 у справі № 800/369/17.
Поряд з цим, вирішуючи питання способу захисту порушеного права позивача суд бере до уваги те, що відповідь на запит відповідач надав, проте з порушенням строку, визначеного Законом України №2939-VI. Відтак позов в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді та запит та про зобов'язання відповідача надати таку відповідь не підлягає до задоволення.
З огляду на вказане, враховуючи допущені відповідачем порушення вимог частини першої статті 20 Закону України №2939-VI, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог за визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо своєчасного надання відповіді на запит позивача про надання інформації від 28.02.2023.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 858,88 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо своєчасного надання відповіді на запит ОСОБА_1 про надання інформації від 28.02.2023.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, 3) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) грн 88 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.