23 червня 2023 року
справа №260/4472/20
провадження № П/380/2450/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Гулкевич І.З., секретар судового засідання Ненчук О.І., за участю: представника позивача Белякова А.І., представника відповідача Студеняк О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю в особі виконавчого комітету Ужгородської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради про зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
До Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося Управління державного архітектурно-будівельного контролю в особі виконавчого комітету Ужгородської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання знести за власний рахунок об'єкт незавершеного будівництва “Реконструкція власної нежитлової будівлі під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями комерційного призначення” по АДРЕСА_1 .
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 року адміністративну справу № 260/4472/20 передано за підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.09.2019 відділом державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради було проведено позапланову перевірку та складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, в якому зафіксовано, що роботи проводяться без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт, на об'єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), що передбачено ст. 34, 36 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”. Приписом від 03.09.2019 №б/н зобов'язано привести дозвільні документи у відповідність до вимог чинного законодавства, термін виконання 03.11.2019. також було складено припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 03.09.2019 №б/н. За наслідками проведеної перевірки складено протокол про адміністративне правопорушення від 03.09.2019, а 09.09.2019 винесена постанова №99 по справі про адміністративне правопорушення. Відповідачем сплачено щтраф в повному обсязі згідно до постанови №99 від 09.09.2019. Позивачем 26.11.2019 проведено позапланову перевірку, якою встановлено не виконання ОСОБА_1 вимог приписів від 03.09.2019. На підставі невиконання вимог приписів, відділом ДАБК Ужгородської міської ради було винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 26.11.2019 №б/н про приведення дозвільних документів у відповідність до вимог чинного законодавства, термін виконання до 26.01.2020. Крім того, за наслідками проведеної 26.11.2019 перевірки було складено протокол від 26.11.2019 про адміністративне правопорушення, а 29.11.2019 винесено постанову №122 по справі про адміністративне правопорушення. Відповідачем сплачено щтраф в повному обсязі згідно до постанови №122 від 29.11.2019. Під час всього терміну повторної позапланової перевірки з 04.02.2020 по 17.02.2020 на об'єкті будівництва по АДРЕСА_1 суб'єкт містобудування та уповноважені ним особи були відсутні. У зв'язку з прийняттям постанови КМУ від 13 березня 2020 за №219 “Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду” зупинена дія постанови КМУ від 23 травня 2011 року №553 “Про затвердження порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контрою” і завершити перевірку та скласти відповідні документи, які вимагаються постановою № 553, стало неможливим. Відповідно, позивача вважає, що здійснене відповідачем будівництво є незаконним, а об'єкт незавершеного будівництва розміщений за адресою: АДРЕСА_1 є такими, що підлягають знесенню. У зв'язку з вищезазначеним, позивач подав даний позов до суду та просив його задовольнити.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 справу призначено до розгляду з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що позивач не довів, що ним видавались приписи про зобов'язання відповідача усунути виявлені Інспекцією порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил саме шляхом знесення самочинно збудованої спірної будівлі, як і наявності фактів невиконання таких приписів відповідачем, а також не подав на підтвердження цього жодних доказів. Натомість, виданий позивачем припис зобов'язував відповідача привести дозвільні документи у відповідність до вимог чинного законодавства.
Крім того, відповідачем отримано Містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва - реконструкція власної нежитлової будівлі під багатоквартирний будинок з вбудованими приміщеннями комерційного призначення за реєстраційним номером 15/03-04/21 від 01.03.2021, затверджені наказом начальника Управління містобудування і архітектури Ужгородської міської ради за №28-М від 01.03.2021.
26.03.2021 відповідачем зареєстрована Декларація про готовність до експлуатації об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 , яка була зареєстрована на підставі рішення Управління ДБК виконавчого комітету Ужгородської міської ради.
Враховуючи неведене вище, вважає, що позов Управління державного архітектурно - будівельного контролю в особі виконавчого комітету Ужгородської міської ради є передчасний та безпідставний. За таких обставин, у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, вказаних у позовній заяві, просив задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позову, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просила відмовити в задоволенні таких.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 19.06.2023, суд заслухав думку сторін, ухвалив завершити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить будівля, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
У період з 28.08.2019 по 03.09.2019 відділом ДАБК Ужгородської міськради у присутності замовника ОСОБА_1 було проведено позапланову перевірку об'єкту “Реконструкція власної нежитлової будівлі під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_1 ”, результати якої відображені в Акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 03.09.2019.
В Акті перевірки від 03.09.2019 зафіксовано, що об'єкт будівництва розташований в центральній частині міста та розміщений в охоронній зоні об'єкта культурної спадщини (проект) відповідно до науково-проектної документації “Історико-архітектурний опорний план м. Ужгород, Закарпатської області з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів” та входить в перелік об'єктів щойно виявлених об'єктів культурної спадщини “Будинок колишньої греко-католицької приходської школи,1859-1882рр”, на об'єкті будівництва встановлено, що будівельні роботи продовжуються. Попередньо будівельні роботи виконувались ТОВ “Сенар”. Попередньою перевіркою встановлено, що були проведені роботи з демонтажу частини будівлі, влаштовано нові фундаменти в межах існуючих фундаментів старої будівлі. Технічний паспорт відсутній. Управлінням ДАБК подано запит до КП “АПБ” від 26.03.2019 щодо надання технічного паспорту на будинковолодіння по АДРЕСА_1 . Згідно відповіді КП “АПБ” на запит з'ясовано, що технічний паспорт вилучено на виконання розпорядження міського голови від 15.10.2010. Роботи проводяться без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт, на об'єктах, що за класом наслідків належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), що передбачено ст. ст. 34,36 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”.
За результатами позапланової перевірки, відділом ДАБК Ужгородської міської ради було видано гр. ОСОБА_1 припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 03.09.2019, згідно якого гр. ОСОБА_1 зобов'язано привести дозвільні документи у відповідність до вимог чинного законодавства до 03.11.2019.
Також було винесено припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 03.09.2019 до усунення усіх виявлених правопорушень. Термін виконання - негайно.
Крім того, за наслідками проведеної перевірки було складено протокол від 03.09.2019 №б/н про адміністративне правопорушення, а 09.09.2019 винесена постанова №99 по справі про адміністративне правопорушення, якою накладено на відповідача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 грн. Штраф відповідачем сплачено в повному обсязі.
Позивач вказує на те, що в період з 20.11.2019 по 26.11.2019 повторно проведено позапланову перевірку на предмет виконання приписів від 03.09.2019, під час якої встановлено, що вимоги приписів не виконано.
У зв'язку із невиконанням приписів від 03.09.2019 відділом ДАБК Ужгородської міської ради було видано гр. ОСОБА_1 припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 26.11.2019, згідно якого гр. ОСОБА_1 зобов'язано привести дозвільні документи у відповідність до вимог чинного законодавства до 26.01.2020.
Також було винесено припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 26.11.2019 до усунення усіх виявлених правопорушень. Термін виконання - негайно.
Крім того, за наслідками проведеної перевірки було складено протокол від 26.11.2019 №б/н про адміністративне правопорушення, а 29.11.2019 винесена постанова №122 по справі про адміністративне правопорушення, якою накладено на відповідача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн. Штраф відповідачем сплачено в повному обсязі.
У зв'язку з невиконанням замовником - гр. ОСОБА_1 вимог приписів щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Статтею 9 КАС України встановлено, що суд при вирішення справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності” від 17.02.2011 № 3038-VI (далі-Закон №3038-VI), Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (далі - Порядок №553), Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 05.04. 2007 № 877-V (далі-Закон № 877-V), Закону України “Про архітектурну діяльність” від 20.05.1999 №687-ХІV (далі - Закон №687-ХІV) (станом на час виникнення правовідносин).
Закон України “Про архітектурну діяльність” визначає правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності і спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів.
Згідно ст. 10 Закону України “Про архітектурну діяльність”, для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 41 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”).
Відповідно до ч. 1 ст.38 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установленні строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкти та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Також, за змістом частин першої, четвертої, сьомої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Таким чином, наведенні положення ЦК України також визначають необхідність, перед зверненням відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування до суду з позовом про знесення об'єкту будівництва, встановлення таких фактів як неможливість перебудови об'єкту та відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.
Аналогічний підхід до застосування наведених норм матеріального права продемонстровано й Верховним Судом у постанові від 31.07.2018. прийнятою за наслідками касаційного розгляду справи №813/6426/14 та у постанові 22 серпня 2019 року у справі №2040/7234/18.
В матеріалах поданої позивачем позовної заяви обставин, які передбачені ст. 376 ЦК України для знесення самочинно збудованого об'єкта немає, в зв'язку з чим підстави для зобов'язання відповідача здійснимі знесення такого самочинно збудованого об'єкта відсутні.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою звернення позивача до суду з відповідним позовом є встановлення факту будівництва (реконструкція) ОСОБА_1 об'єкту, що знаходиться в центральній частині міста Ужгород та розміщений в охоронній зоні об'єкта культурної спадщини відповідно до науково проектної документації “Історико-культурний опорний план м. Ужгород” та входить в перелік щойно виявлених об'єктів культурної спадщини, а також невиконання приписів щодо усунення виявлених порушень- приведення відповідність до вимог чинного законодавства дозвільних документів.
Водночас, сам по собі факт відсутності дозвільних документів не є безумовною підставою для знесення самочинного будівництва, втім контролюючий орган має довести, що вказаний об'єкт порушує права інших осіб та збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Крім того, позивач не довів, що ним видавались приписи про зобов'язання відповідача усунути виявлені Інспекцією порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил саме шляхом знесення самочинно збудованої спірної будівлі, як і наявності фактів невиконання таких приписів відповідачем, а також не подав на підтвердження цього жодних доказів.
Натомість, видані позивачем приписи зобов'язували відповідача привести дозвільні документи у відповідність до вимог чинного законодавства.
Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об'єкта самочинного будівництва.
У випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися частиною першою статті 38 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, за якою у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно- будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.
В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об'єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.
Судом встановлено, що на момент набуття права власності на будівлю по АДРЕСА_1 вказана будівля не була включена до Державного реєстру пам'яток, ні до щойно виявлених пам'яток архітектури у встановленому законом порядку, що підтверджується листом Міністерства культури України №1187/19-2/55-19 від 06.12.2019 та листом департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації №01-12/1068 від 04.12.2019.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 у справі №260/1796/16 позов ОСОБА_1 до Департаменту культури Закарпатської ОДА про визнання протиправним та скасування наказу, в частині задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління культури Закарпатської ОДА “Про взяття під охорону держави пам'яток культурної спадщини в Закарпатській області” від 18.07.2011 року №01-05/106 про затвердження у Переліку пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення, які беруться під охорону держави, в частині взяття під охорону держави житлового будинку в АДРЕСА_1 . Вказане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 15.07.2020.
Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як слідує із вказаного рішення, - суд дійшов висновку, що будівля (розташована у АДРЕСА_1 ) неправомірно включена під порядковим номером 20 Додатку № 1 до наказу відповідача від 18.07.2011 року за № 01-05/106 до Переліку пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення, які беруться під охорону держави м. Ужгород, оскільки ця будівля не набула відповідного правового статусу.
Статтею 29 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.
Відповідно до ст. 34 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” замовник має право виконувати будівельні роботи після:
1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.
Виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Як вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, 01.03.2021 відповідач отримав містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва - реконструкція власної нежитлової будівлі під багатоквартирний будинок з вбудованими приміщеннями комерційного призначення за реєстраційним номером 15/03-04/21, затверджені наказом начальника Управління містобудування і архітектури Ужгородської міської ради за №28-М від 01.03.2021.
26.03.2021 Управлінням ДБК виконавчого комітету Ужгородської міської ради зареєстрована Декларація про готовність до експлуатації об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 , яка була подана ОСОБА_1 .
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 30.03.2012 №6 “Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)” роз'яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у Постанові від 31.07.2018 у справі № 813/6426/14. Так, суд зазначив, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливою або особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила будівництво. Отже, відповідно до вимог частини сьомої статті 376 ЦК України, для задоволення позову про зобов'язання знести об'єкт незавершеного будівництва необхідно наявність таких фактів як неможливість перебудови об'єкту, або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови, чого у цій справі не встановлено. Крім того, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Крім того, колегія суддів у вищевказаній Постанові звернула увагу па те, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Як встановлено судом, будівництво ведеться ОСОБА_1 відповідно до дозвільних документів, порушень чиїх-небудь прав та інтересів осіб або суспільним інтересам відповідним будівництвом - позивачем не встановлено, а отже будівництво не відповідає критеріям самочинного.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Проте, позивачем під час судового розгляду справи не надано належних і допустимих доказів, що безумовно свідчили б про виконання відповідачем будівельних робіт всупереч інтересам держави чи суспільства, з істотним порушенням будівельних норм та інтересів інших осіб.
Крім того, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі “Спорронґ і Льоннрот проти Швеції” від 23 вересня 1982 року будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися “згідно із законом”, воно повинне мати “легітимну мету” та бути “необхідним у демократичному суспільстві”. Якраз “необхідність у демократичному суспільстві” і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу мають бути “відповідними і достатніми”; для такого втручання має бути “нагальна суспільна потреба”, а втручання - пропорційним законній меті.
У своїй діяльності Європейський суд з прав людини керується принципом пропорційності, як дотримання “справедливого балансу” між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб'єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.
Публічно-правовий характер діяльності позивача спрямований на забезпечення принципу законності у сфері містобудування. Однак, досягатися він повинен не за рахунок порушення чи створення загрози порушення інших охоронюваних законом інтересів.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач всупереч законодавчо передбаченого принципу пропорційності намагається застосувати до відповідача такий захід впливу, що очевидно не відповідає балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких спрямована вимога про знесення самочинного будівництва, що вказує на безпідставність позовних вимог.
Частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як передбачає частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про те, що позивачем не доведено обґрунтованість своїх вимог, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, заявлений позов не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 262, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд -
вирішив:
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення виготовлено 23 червня 2023 року.
Суддя Гулкевич І.З.