справа№380/8986/23
22 червня 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії
Позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просить суд: визнати протиправними дії відповідача за: встановлення особливостей нарахування пенсії позивачу, починаючи з 01.04.2013 р., шляхом вказівки у протоколі про перерахунок пенсії у графі "Особливості": "Не підлягає МП (місцевим перерахункам), призначено за рішенням суду у твердому розмірі з 01.00."; нарахування пенсії у твердому (фіксованому) розмірі, як працюючому пенсіонеру, нижче за мінімальну пенсію у розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, без урахування підвищень/доплат до розміру мінімальної пенсії, відповідно до віку та страхового стажу позивача, без урахування загального страхового стажу 52 роки 4 місяці 3 дні, згідно з трудовою книжкою; непроведення на загальних підставах масових перерахунків пенсії, з усіма складовими пенсійних виплат, відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням змін у пенсійному законодавстві, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, на підставі документів, що перебувають у пенсійній справі, із застосуванням усіх підвищень, надбавок та доплат, передбачених пенсіоном України; невиплату компенсації втрати доходу за затримку виплати пенсії з 01.04.2013р.; відмову у поновленні та виплаті пенсії за віком, починаючи з 01.04.2013 р., на визначений позивачем банківський рахунок, згідно із заявою про виплату пенсії на банківський рахунок від 21.07.2021 р., переданою до органу Пенсійного фонду України представником позивача за довіреністю; зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплачувати позивачу на загальних підставах пенсію за віком, починаючи з 01.04.2013 р., як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, на рівних з іншими громадянами України умовах, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV, з урахуванням змін у пенсійному законодавстві, із застосуванням усіх підвищень, надбавок і доплат, передбачених пенсійним законодавством України на момент проведення перерахунку пенсії, на підставі документів, що перебувають у пенсійній справі, з урахуванням загального страхового стажу 52 роки 4 місяці 3 дні, не нижче мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму, з урахуванням підвищення/ доплат до розміру мінімальної пенсії, відповідно до віку та страхового стажу позивача; з проведенням на загальних підставах індексації та масових перерахунків пенсії, відповідно до пенсійної реформи України та подальших змін у пенсійному законодавстві, починаючи з 01.10.2017 р., виплатою компенсації втрати доходу за затримку виплати пенсії, починаючи з 01.04.2013 р. за день фактичної виплати заборгованості за пенсією після її перерахунку, виплатою пенсії на вказаний позивачем банківський рахунок, згідно із заявою про виплату пенсії на банківський рахунок від 21.07.2021 р., переданою до органу Пенсійного фонду України представником позивача за довіреністю. Відповідно до п.1 ч.2 ст.371 КАС України, допустити негайне виконання рішення суду в повному обсязі заявлених вимог шляхом стягнення одним платежем усієї суми боргу, починаючи з 01.04.2013 року по день фактичної виплати. Відповідно до ч.6 ст. 245, ч.1 ст.382 КАС України, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у 14-денний строк надати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання.
Позов мотивується наступним: право позивача на поновлення виплати пенсії за віком, починаючи з 01.04.2013р. встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2022р. у справі № 380/12645/22, що набрало законної сили, із зміною Восьмим апеляційним адміністративним судом 06.03.2023 і не підлягає повторному доведенню. Згідно протоколу про перерахунок пенсії від 20.03.2023р., порушуючи статті 27,28,40,42,43,46,49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідачем встановлено особливості обчислення пенсії позивачу, а саме: пенсія за віком нарахована, починаючи з 01.04.2013р., у "твердому" розмірі - 1245.73 грн., що нижче за мінімальну пенсію у розмірі прожиткового мінімуму, без урахування підвищень до розміру мінімальної пенсії, відповідно до віку та страхового стажу позивача; як працюючій особі (заявник не працює з 31.01.2013 року згідно з записом № 15 у трудовій книжці); без урахування показників та даних щодо страхового стажу та заробітної плати (не вказано середньомісячний заробіток, встановлено коефіцієнт стажу - 0.00000); не враховано повний страховий стаж, не проведено на загальних підставах індексацію та поточні масові перерахунки пенсії, у тому числі, надбавки за наднормативний стаж, не нараховано компенсацію втрати доходу за затримку виплати пенсії, починаючи з 01.04.2013 року, чим грубо порушено право позивача. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 15.05.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Відповідач проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що на виконання рішення суду від 06.03.2023 № 380/12645/22 ОСОБА_1 здійснено поновлення раніше призначеної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за матеріалами архівної пенсійної справи з 01.04.2013. Загальний страховий стаж складає 51 рік 9 місяців 16 днів, коефіцієнт страхового стажу - 0,69863, розмір пенсії з 01.04.2013 становить 1244,36 грн. Після надходження (подання) відповідної заяви про виплату пенсії, Головним управлінням ПФУ у Львівській області будуть вчинені усі процесуальні дії щодо поновлення виплати гр. ОСОБА_1 пенсії, як це визначено постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2023 № 380/12645/22. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, з 29.06.2004 перебував на обліку як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 01.04.2013 виплата пенсії позивачу припинена у зв'язку із виїздом на постійне місце проживання в Ізраїль.
Не погодившись з діями відповідача позивач звернувся до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 року у справі №380/16835/21 зобов'язано розглянути повторно в установленому законодавством порядку по суті заяву позивача від 26.08.2021 року про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення з врахуванням правової оцінки, наданої в судовому рішенні.
Рішенням відповідача від 25.04.2022 року №12619/І-1300-21 позивачу відмовлено у поновленні виплати пенсії.
Не погодившись з рішенням відповідача позивач звернувся до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року у справі № 380/12645/22 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25.04.2022р. № 12619/1-1300-21 про відмову у перерахунку та поновленні виплати пенсії позивачу. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відновити виплату пенсії за віком позивачу, починаючи з 01.04.2013 р., з її одночасним перерахунком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 003.07. -IV, з урахуванням змін у пенсійному законодавстві, пенсійною реформою України, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, із застосуванням усіх підвищень, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України на момент поновлення виплати пенсії, на підставі документів, що перебувають у пенсійній справі, нижче від мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму, компенсацією втрати частини доходів за затримку виплати пенсії за період з 01.04.2013р. по день фактичного виконання рішення, згідно із заявою, поданою представником позивача за довіреністю. В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою від 31 жовтня 2022 року у справі № 380/12645/22 виправлено описку в резолютивній частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2022 у справі №380/12645/22, виклавши абзац третій у наступній редакції: «Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області, відновити виплату пенсії за віком позивачу, починаючи з 01.04.2013 р., з її одночасним перерахунком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 003.07. -IV, з урахуванням змін у пенсійному законодавстві, пенсійною реформою України, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, із застосуванням усіх підвищень, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України на момент поновлення виплати пенсії, на підставі документів, що перебувають у пенсійній справі, нижче від мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму, компенсацією втрати частини доходів за затримку виплати пенсії за період з 01.04.2013р. по день фактичного виконання рішення, на визначений позивачем банківський рахунок, згідно із заявою, поданою представником позивача за довіреністю».
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2023 року у справі № 380/12645/22 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року у справі №380/12645/22 - змінено, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 01 квітня 2013 року, з компенсацією втрати частини доходів». В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року по справі №380/12645/22 - залишено без змін.
Галицьким об'єднаним управлінням ПФУ м. Львова прийнято рішення № 913070194163 від 10.04.2023 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , згідно якого розмір пенсії позивача з надбавками становить 1144,36 грн. Призначено з 01.04.2023 довічно у розмірі 1244,36 грн. Враховано страховий стаж позивача 51 рік 9 місяців 16 днів. У графі рішення «Особливості» зазначено: «був пенсіонером з 29.06.2004 по 30.09.2013, не підлягають МП, признач. за рішенням суду в тверд.розм. - з 01.04.2013 по довічно. Призначення за рішенням суду з 01.04.2013 по довічно». Підставою перерахунку вказано лист від 21.03.2023 № 1300-0302-511577.
Поновлення виплати пенсії позивачу не проведено, оскільки позивач не подав у встановленому порядку належним чином оформлену заяву про виплату пенсії.
Не погодившись з діями відповідача позивач звернувся до суду з цим позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі Закон № 1058-IV) визначено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону №1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 51 Закону №1058 передбачено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Закону №1058-IV, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Згідно ч.2 ст.49 Закону №1058-IV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому статтею 46 цього Закону.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону №1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в пункті 3.3. цього Рішення, оспорюваними нормами Закону №1058-IV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У рішенні ЄСПЛ від 07.11.2013 у справі «Пічкур проти України» (заява №10441/06, пункти 41-43, 52) Суд акцентував увагу на тому, що: якщо в Договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, обумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства; хоча Перший протокол не включає в себе право на отримання будь-яких видів виплат з соціального страхування, якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 […]; сторони провадження не оскаржували того, що якби заявник продовжив проживати на території України, він і надалі б отримував пенсію; із цього випливає, що інтереси заявника належать до сфери застосування статті 1 Першого протоколу та права на майно, яке вона гарантує; Судом встановлено, що Уряд не надав ніякого обґрунтування позбавлення заявника його пенсії лише через те, що він проживав за кордоном; ані рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року не вказує на те, що національні органи наводили відповідні причини для виправдання відмінності у ставленні, на яку заявник скаржився, ані Уряд під час провадження в Суді не навів жодних таких обґрунтувань.
У пункті 53 цього рішення також наголошено, що Суд неодноразово повторював, що Конвенція є живим інструментом, який повинен тлумачитися «з огляду на умови сьогодення» (див. рішення ЄСПЛ від 25.04.1978 у справі «Тайрер проти Сполученого Королівства» (Tyrer v. the United Kingdom), пункт 31, Series A №26), а підвищення мобільності населення, більш високі рівні міжнародного співробітництва та інтеграції, а також розвиток банківського обслуговування та інформаційних технологій більше не виправдовують здебільшого технічних обмежень щодо осіб, які отримують соціальні виплати, проживаючи за кордоном, що могли вважатися розумними на початку 1950-х років.
Відповідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення №25-рп/2009 від 07.10.2009 Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України (254к/96-ВР) положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.
З метою забезпечення правової визначеності Конституційний Суд України у своєму рішенні звернув увагу Верховної Ради України на необхідність внесення відповідних змін до законодавства, які до цього часу не були внесені.
Водночас відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвело до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.
Невиконання державою покладених на неї обов'язків щодо соціального забезпечення та захисту громадян породжує масові звернення до суду з позовами про визнання неправомірними дій органів пенсійного фонду, що, серед іншого, підриває довіру громадян до належного виконання всіма суб'єктами владних повноважень своїх функції та до можливості отримати в старості з боку держави в обмін на свою трудову діяльність справедливий соціальний захист.
Зважаючи на те, що нарахування пенсії в повному обсязі («правильному» розмірі) покладається на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду, не проведення відповідачем поновлення виплати пенсії позивачу після 07.10.2009 свідчить про те, що його бездіяльність призвела до триваючого порушення права пенсіонера на отримання пенсійних виплат, яке було відновлено на підставі зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
За таких обставин, з дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 щодо неконституційності положень п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону №1058-IV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. Тобто, саме з 07.10.2009 пенсійний орган повинен відновлювати виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.
Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.05.2020 по справі №815/1226/18, а також у постанові Верховного Суду від 09.02.2022 по справі №420/14441/20.
З 07.10.2009 виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону №1058. Із цього часу орган Пенсійного фонду має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.
Пенсія за віком призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу та розміру заробітної плати, яку вона отримувала, та відповідно до відрахувань до спеціального фонду.
При цьому, пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає «нарахованою» в момент призначення пенсії і залишається такою («нарахованою») до її чергової зміни.
У свою чергу, спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме стаття 46 Закону №1058-IV визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналіз зазначених положень статті 46 Закону №1058-IV свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Згідно рішення № 913070194163 від 10.04.2023 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , здійснено розрахунок розміру пенсії позивача з надбавками та з 01.04.2023 становить 1244,36 грн.
Поновлення виплати пенсії позивачу, у тому числі на підставі вищезазначеного рішення, не проведено з покликанням на те, що позивач не подав у встановленому порядку належним чином оформлену заяву про виплату пенсії.
У подальшому органами пенсійного фонду було прийнято рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії позивача (рішення від 11.04.2023 № 14712/03-16 ГУ ПФУ у Київській області та рішення № 913070194163 від 13.04.2023 ГУПФУ у Вінницькій області), які не є предметом розгляду у цій справі.
Предметом розгляду у межах заявлених позовних вимог є дії відповідача щодо перерахунку пенсії позивача 10.04.2023 з встановленням особливостей її нарахування «не підлягає МП, признач. за рішенням суду в тверд. розм. - з 01.04.2013 по довічно.» (рішення а.с.42).
Встановлення таких особливостей не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та є безпідставним.
Суд зауважує, що відповідачем не поновлено виплату пенсії позивача, а здійснено розрахунок такої пенсії, без фактичного її перерахунку і виплати. Відповідачем не здійснено нарахування компенсації втрати доходу позивача за затримку виплати пенсії з 01.04.2013.
Оскільки відповідачем не проведено нарахування та виплату пенсії позивача у встановленому законом порядку, тому з метою захисту прав позивача слід зобов'язати відповідача поновити, здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.04.2013 з компенсацією втрати частини доходів.
Щодо вимог позивача про перерахунок його пенсії із застосуванням усіх підвищень, надбавок і доплат, передбачених пенсійним законодавством України на момент проведення перерахунку пенсії, на підставі документів, що перебувають у пенсійній справі, з урахуванням загального страхового стажу 52 роки 4 місяці 3 дні, не нижче мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму, з урахуванням підвищення/ доплат до розміру мінімальної пенсії, відповідно до віку та страхового стажу позивача, то такі вимоги є передчасними, оскільки відповідач здійснив лише розрахунок поновленої пенсії, а фактичного її поновлення, перерахунку і виплати не проводив. Немає підстав вважати, що виплата пенсії позивачу буде проводитись не на вказаний ним банківський рахунок. Позивач не надав суду доказів наявності у нього страхового стажу - 52 роки 4 місяці 3 дні, проте він вправі долучити відповідні документи до органів пенсійного фонду для підтвердження зазначеного стажу роботи.
Разом з тим, зазначені питання у взаємозв'язку з розміром пенсії, що має виплачуватись позивачу, належить до повноважень (обов'язку) пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум. При цьому у разі незгоди з діями відповідача щодо розміру нарахованої пенсії, позивач не позбавлений права звернутися до суду із заявою у порядку, визначеному статтею 383 КАС України.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача відповідно до ч. 6 ст. 245, ч. 1 ст. 382 КАС України в 14-денний термін надати до суду звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення. За змістом ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у відповідності до ч. 1 ст. 382 КАС України є правом, а не обов'язком суду, а також приписи ст. 14 КАС України щодо обов'язковості судових рішень та відсутності об'єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Щодо позовної вимоги допустити негайне виконання рішення суду в повному обсязі заявлених вимог шляхом стягнення одним платежем усієї суми боргу, починаючи з 01.04.2013 року по день фактичної виплати, суд зазначає наступне.
У разі набрання чинності рішенням суду перерахування донарахованих сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Щодо судового збору, то суд зазначає, що оскільки позивач не сплачував судовий збір при поданні позовної заяви, а отже, враховуючи приписи ст.139 КАС України, такий не підлягає відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нарахування не у встановленому порядку та невиплати ОСОБА_1 з 01.04.2013 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, поновити, здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV з 01 квітня 2013 року з компенсацією втрати частини доходів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Крутько О.В.