22 червня 2023 року
справа №380/14223/22
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування «щомісячної додаткової грошової винагороди» та «індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХП «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2014, 2015, 2016, 2017 рік;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування «щомісячної додаткової грошової винагороди» та «індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХП «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування «щомісячної додаткової грошової винагороди» та «індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням «щомісячної додаткової грошової винагороди» та «індексації грошового забезпечення» за 2014, 2015, 2016, 2017 рік;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату Копія одноразової грошової допомоги передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням «щомісячної додаткової грошової винагороди» та «індексації грошового забезпечення»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням «щомісячної додаткової грошової винагороди» та «індексації грошового забезпечення».
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та наказом від 15.01.2018 №12 був звільнений зі служби та виключений зі списків особового складу. Зазначає, що відповідач протиправно не враховував щомісячну додаткову грошову винагороду та індексацію грошового забезпечення під час нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення, передбаченою ст.10-1 Закону №2011-ХІІ за 2014, 2015, 2016, 2017 року та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки. З посиланням на практику Верховного Суду стверджує, що не врахування відповідачем індексації грошового забезпечення при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення та грошової компенсації за невикористані дні відпустки призвело до виплати знеціненого грошового забезпечення та є протиправним. Оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення, тому така винагорода також повинна враховуватись при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення та грошової компенсації за невикористані дні відпустки.
Ухвалою судді від 31.10.2022 позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, повернуто позивачеві.
12.01.2023 постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2022 про повернення позовної заяви скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа №380/14223/22 повернулася до суду першої інстанції 27.01.2023.
Ухвалою від 30.01.2023 суддя залишив позовну заяву без руху
Ухвалою судді від 20.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач станом на дату розгляду справи відзиву на позовну заяву не подав.
Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 з 26.03.2014 по 15.01.2018 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , що знаходиться в підпорядкуванні та на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 12 від 15 січня 2018 року, ОСОБА_1 , старшого солдата, стрільця - зенітника зенітного кулеметного відділення військової частини НОМЕР_4 , звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 11.01.2018 року № 3-РС у запас відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням вимог пункту 1 частини восьмої цієї самої статті цього самого закону підпункту за підпунктом «б» (за станом здоров'я) та виключено зі списків військової частини та всіх видів забезпечення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 у справі №380/4973/20, позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 15.01.2018 з урахуванням січня 2008 року як базового місяця. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 15.01.2018. Нарахування індексації проводити виключно із застосуванням базового місяця (як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення грошового забезпечення), січня 2008 року.
На виконання зазначено рішення військовою частиною НОМЕР_1 було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення в сумі 77916,09 грн 09.12.2021, що підтверджується банківською випискою.
Вважаючи, що відповідачем протиправно не проведено перерахунок грошової допомоги на оздоровлення та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки з урахуванням індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди, позивач звернувся до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі-Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
Суд відмічає, що пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Натомість, спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII (в редакції на дату звільнення позивача з військової служби) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Спір у цій справі виник у зв'язку з незгодою позивача щодо не врахуванням відповідачем індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди під час обрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст.10-1 та ч.3 ст.15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2014, 2015, 2016 та 2017 роки та розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У частині, що стосується врахування щомісячної додаткової грошової винагороди під час обрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2014, 2015, 2016, 2017 та компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки позивачу як учаснику бойових дій, суд зазначає наступне.
Як передбачено пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 8 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України “Про відпустки”. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України “Про відпустки” або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Згідно з п.12 ст.12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі - Закон №3551-XII) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Відповідно до п.п.30.1, 30.3 розділу ХХХ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (далі - Інструкція № 260), особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Згідно із п.п.37.11, 37.13 розділу ХХХVII Інструкції № 260 особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, зазначеним у пунктах 37.9 та 37.10 цієї Інструкції, що мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.
Розрахунок грошового забезпечення за час щорічної основної відпустки, визначеної в пунктах 37.5 та 37.6 цієї Інструкції, та грошової компенсації, визначеної в пунктах 37.9-37.11 цієї Інструкції, здійснюється виходячи з окладу за військовим званням, посадового окладу та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою штатною посадою, що ним займалася.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ).
Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 161 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889” для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 вказаної постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) був запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 % місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 % місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 % місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 % місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Суд зауважує, що між сторонами справи виник спір щодо можливості включення зазначеної грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення і компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Надаючи правову оцінку зазначеним доводам, суд враховує, що відповідно до п. 2 Постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої п.1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
На виконання Постанови № 889 Міністерство оборони України наказом від 24 жовтня 2016 року № 550 затвердило Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, яка набрала чинності 16 грудня 2016 року (далі - Інструкція № 550).
Положеннями п. 8 Інструкції № 550 передбачено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з п. 9 Інструкції № 550 розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.
Водночас, застосовуючи Інструкцію № 550 як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру і склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення, відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку і розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Так, частиною четвертою статті 9 Закону України № 2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру грошової допомоги на оздоровлення та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон України № 2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.
Суд при розгляді справи враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 06.02.2019 у справі №522/2738/17.
Варто зауважити, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом. Зокрема, згідно з правовою позицією, викладеною в постановах від 10 липня 2020 року у справі № 760/8406/16-а та від 30 вересня 2020 року у справі № 295/11615/17, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що додаткова грошова винагорода військовослужбовцям Збройних Сил України є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення позивача та входить до грошового забезпечення, з якого належить обчислювати відповідні види допомог.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 21 грудня 2021 року у справі № 820/3423/18, де зазначено, грошова допомога на оздоровлення розраховуються з розміру місячного грошового забезпечення, до складу якого, в свою чергу, входить додаткова грошова винагорода.
Водночас, щомісячна додаткова грошова винагорода не включена до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислювалась грошова допомога на оздоровлення у 2014, 2015, 2016, 2017 роках та компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у 2014, 2015, 2016, 2017 роках та компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, є протиправними.
У частині, що стосується врахування індексації грошового забезпечення під час обрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2014, 2015, 2016, 2017 та компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки позивачу як учаснику бойових дій, суд зазначає наступне.
Абзацом 2 частини 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно положень ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а також те, що здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого стаття 9 Закону №2011-ХІІ містить відсилочну норму, суд дійшов висновку, що механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення для обчислення грошової допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористану відпустку не регулюється положеннями Закону № 2011-XII.
Правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону № 2011-ХІІ, Інструкції № 260, якими імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється грошові допомоги, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку № 1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня грошового забезпечення внаслідок його знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористану відпустку, що забезпечує дотримання прав осіб, які перебувають на військовій службі, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації призвело б до застосування для визначення розміру грошової допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористану відпустку знеціненого грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2021 року у справі №820/3423/18, постанові від 29 квітня 2020 року у справі №240/10130/19, постанові від 19 березня 2020 року у справі №820/5286/17, постанові від 26 лютого 2021 року у справі №620/3346/19, предметом розгляду яких було включення індексації до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обрахунок та визначення розміру "грошової допомоги на оздоровлення" та "одноразової грошової допомоги при звільненні".
Виходячи з вищезазначеного, індексація повинна враховуватися при розрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2014, 2015, 2016, 2017 та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій. Адже індексація є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця та повинна включатися до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та компенсації додаткових відпусток, як учаснику бойових дій, що безпідставно не було здійснено відповідачем.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Щодо судового збору, то такий позивачем не сплачувався, оскільки відповідно до п.13 ст.5 Закону України «Про судовий збір» останній звільнений від його сплати.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХП «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2014, 2015, 2016, 2017 рік.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2014, 2015, 2016, 2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХП «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан