21 червня 2023 року № 320/8702/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок пенсії позивачу за вислугу років з 1 січня 2022 року на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України №21/3/2-9/878-30 від 19.01.2023 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок пенсії позивачу за вислугу років з 1 січня 2022 року на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України №21/3/2-9/878-30 від 19.01.2023;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо обмеження максимального розміру пенсії позивачу при перерахунках пенсії з 01.01.2016 та здійснити 01.01.2016 та в подальшому перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивачу виходячи з 90 % від відповідних сум грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування під час перерахунку пенсії позивачу з 01.01.2018 окладу за військове звання «генерал-лейтенант» у заниженому розмірі 145 гривень та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити з 01.01.2018 нарахування та виплату пенсії виходячи з окладу за військове звання "генерал - лейтенант" згідно п. 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у розмірі 1620,00 грн.;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування з 01.01.2018 надбавки (відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням) за вислугу років (25 і більше) у розмірі 40% та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити з 01.01.2018 нарахування та виплату згідно п. 16 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» надбавки (відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням) за вислугу років (25 і більше) у розмірі 50%.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Вказує, що починаючи з 01.01.2016 його пенсію протиправно обмежено максимальним розміром. Крім цього вважає, що відповідачем протиправно, починаючи з 01.01.2018 оклад за військове звання «генерал-лейтенант» визначено у розмір 145,00 грн. замість 1620,00 грн. Звертає увагу, що відповідачем мав бути підвищений розмір процентної надбавки за вислугу років до 50%.
Вважає, що відповідачем безпідставно відмовлено здійснити перерахунок його пенсії на підставі довідки від 19.01.2023 №21/3/2-9/878-30 про розмір грошового забезпечення визначеного станом на 01.01.2022.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
До суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки після визнання протиправними та скасування пунктів 1, 2 Постанови №103 інших рішень Кабінету Міністрів України про умови і порядок проведення перерахунку пенсій не приймалося. Також зазначив, що керуючись, зокрема Постановою№103, Порядку №45 (в редакції на момент здійснення перерахунку пенсії позивачу) у відповідача відсутнє право самостійно визначати розміри грошового забезпечення.
Відповідач стверджує, що максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення, тому з 01.01.2018 позивачу перераховано пенсію виходячи із 70%.
Наголосив, що чинним законодавством України встановлено обмеження максимального розміру пенсії на рівні десяти прожиткових мінімумів, що спростовує позицію позивача.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення.
Згідно розрахунків пенсії за вислугу років станом на 01.01.2016 та в подальшому, оклад за військове звання «генерал-лейтенант» становить 145,00 грн., а процентна надбавка за вислугу років визначена у розмірі 40%.
З матеріалів справи вбачається, що пенсію позивачеві обмежено на рівні десяти прожиткових мінімумів.
Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України видано довідку від 19.01.2023 №21/3/2-9/878-30 про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 01.01.2022.
Листом відповідачем повідомлено про відсутність підстав для виплати пенсії на підставі довідки від 19.01.2023 №21/3/2-9/878-30.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано на момент виникнення спірних відносин між сторонами статтею 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", (далі - Закон №2262-ХІІ) згідно з якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок такого перерахунку пенсій, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Отже, Кабінету Міністрів України надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393" затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок №45), відповідно до пункту 1 якого пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4 Порядку №45 передбачено, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою та третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Пунктом 3 Порядку №45 передбачено, що на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Разом з тим питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 р. №3-1 (далі - Порядок №3-1).
Відповідно до пункту 23 Порядку №3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону №2262-ХІІ. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Згідно з пунктом 24 Порядку №3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може слугувати як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45, повідомляють орган ПФУ.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 10.10.2019 у справі №553/3619/16-а.
Суд бере до уваги, що в даному випадку підставою для такого перерахунку є довідка від 19.01.2023 про розмір грошового забезпечення, видані Фінансово-економічним управлінням СБУ на підставі Постанов КМУ №718 від 19.10.2016 та №15 від 18.01.2017 (зі змінами), та відповідне звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії.
Відтак, судом встановлено, що Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України виготовлено довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 від 19.01.2023 для подальшого перерахунку його пенсії, починаючи з 01.01.2022, які були надіслані Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві.
У той же час, після отримання відповідної довідки, на звернення позивача, відповідачем відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії позивача.
Суд звертає увагу на те, що право позивача на перерахунок пенсії є беззаперечним.
Суд зауважує, що органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсії, а здійснюють її нарахування на підставі наданих їм відповідними органами довідок про розмір грошового забезпечення, а розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення, зазначених у довідках.
За таких обставин, відмовляючи у перерахунку грошового забезпечення позивачеві, встановленого на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022, відповідач діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.
Більш того, суд звертаю увагу відповідача, що скасування з 05.03.2019 у судовому порядку п.п. 1, 2 постанови №103 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин відповідні норми постанови №103 були діючими.
Частиною 2 ст. 6 КАС передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого до Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.
Обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом №2262-XII, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України.
Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід'ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.
Так у справі «Суханов та Ільченко проти України» ЄСПЛ вказав, що якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя: наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (пункт 35).
У справі «Кечко проти України» ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.
Відповідно до статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами оскаржувані пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку №45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили.
Висновок суду узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 13.01.2021 у зразковій справі №440/2722/20.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть
Отже, право позивача на перерахунок пенсії станом на 01.01.2022 не пов'язане зі скасуванням у судовому порядку положень постанов КМУ №103 та №804 та виникло в результаті отримання довідки від 19.01.2023 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022.
Відтак, позовна вимога про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови від перерахування та виплати позивачу пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 19.01.2023 №21/3/2-9/878-30, є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування з 01.01.2018 окладу за військове звання «генерал-лейтенант» у заниженому розмірі - 145,00 грн., та процентної надбавки за вислугу років (40%), суд зазначає наступне.
Згідно з розрахунком пенсії за вислугу років станом на 01.01.2018, 01.04.2019, 01.01.2020, 01.07.2021, 01.03.2022, оклад за військове звання -145,00 грн., а процентна надбавка за вислугу років становить 40%.
З урахуванням частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсія позивача підлягала перерахунку в разі зміни розміру, зокрема, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (набрала чинності 01.03.2018) визначено, в тому числі, схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу.
Відповідно до Додатку 14 (Схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу) постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 для спеціального (військового) звання генерал-лейтенант внутрішньої служби встановлено коефіцієнт 0,92.
Отже, оклад за військове звання позивачеві слід обчислювати так: розмір прожиткового мінімуму визначеного станом на 01.01.2018 множиться на коефіцієнт 0,92. (1762,00х0,92=1621,04).
Судом встановлено, що позивача звільнено з посади заступника Голови Служби безпеки України в званні генерал-лейтенант.
Згідно з Додатком 16 (Розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу) постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 встановлено розмір надбавки, відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням, за вислугу років 25 і більше - 50 %.
Згідно розрахунку пенсії позивача, вона розраховувалась з урахуванням надбавки за вислугу років 40%. Обставина наявності в позивача вислуги 25 років відповідачем не заперечується.
Крім цього, суд зауважує, що згідно довідки від 19.01.2023 №21/3/2-9/878-30, оклад за військовим званням генерал-лейтенант становить 1620,00 грн., а процентна надбавка за вислугу років - (50%).
Оскільки Кабінетом Міністрів України не ухвалено нормативно-правового акта, який би окремо врегульовав питання грошового забезпечення військовослужбовців начальницького складу Служби безпеки України на позивача повинні поширюватись положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.
Відтак у зв'язку із зміною розміру окладу за спеціальним (військовим) званням «генерал-лейтенант» та процентної надбавки за вислугу років, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, підлягають задоволенню вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування з 01.01.2018 окладу за військове звання «генерал-лейтенант» у заниженому розмірі - 145,00 грн., та процентної надбавки за вислугу років (40%).
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії позивачеві з 01.01.2016 та зобов'язання виплачувати пенсії без обмеження максимального розміру виходячи із 90%, суд зазначає таке.
Обмеження щодо максимального розміру пенсії з'явилось у статті 43 Закону України №2262-ХІІ з 01.01.2008 року.
Так, пунктом 29 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» статтю 43 Закону України 2262-ХІІ доповнено частиною 5, якою закріплено, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Наведені зміни рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано неконституційними.
01.10.2022 набув чинності Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі- Закон України №3668-VI).
Стаття 2 цього закону передбачає, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України №2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 2 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України №3668-VI закріплено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Підпунктом 8 пункту 6 цього розділу частину 5 статті 43 Закону України №2262-ХІІ викладено у новій редакції, а саме: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.»
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIІІ цю норму доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення цієї правової норми визнано неконституційними.
Отже, з 20.12.2016 відповідна частина статті 43 Закону України №2262-ХІІ, яка обмежувала максимальний розмір пенсії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, відсутня як правова норма.
Крім того, забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі, зокрема в Службі безпеки України, а також членів їхніх сімей закріплено у частині 5 статті 17 Конституції України.
Отже, зазначені особи мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Службі безпеки України (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Службі безпеки України пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Отже, норми - принципи частини 5 статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Службі безпеки України мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Водночас, положення ст. 2 Закону України №3668-VI, на які посилається відповідач, якими обмежено максимальний розмір пенсії, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною 5 статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Конституційним Судом України у рішенні від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 чітко вказано: «обмеження максимального розміру пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України».
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України (пункт 3 цього рішення).
Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 4 цієї правової норми закріплено, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Підсумовуючи наведе, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо виплати позивачу пенсії у розмірі 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, є протиправними.
На неправомірності обмеження максимального розміру пенсії наголошував також і Верховний Суд у постановах від 06.11.2018 у справі №522/3093/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 10.10.2019 у справі №522/22798/17, від 30.10.2020 у справі №522/16881/17, від 17.05.2021 у справі №343/870/17.
Крім цього, суд зауважує, що основний розмір пенсії позивача, починаючи з 01.01.2016 обчислюється виходячи із 90%, відтак з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача ти виключення необхідності повторного звернення до суду, вимога позивача про зобов'язання виплачувати пенсію без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.01.2018, виходячи із 90% сум грошового забезпечення підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував, на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір", тому підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255, 291 КАС України, суд,-
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 01.01.2022 на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України №21/3/2-9/878-30 від 19.01.2023.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 01.01.2022 на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України №21/3/2-9/878-30 від 19.01.2023.
4. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 при перерахунках пенсії з 01.01.2016.
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити з 01.01.2016 перерахунок та виплачувати пенсію за вислугу років ОСОБА_1 виходячи з 90% відповідних сум грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром.
6. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 окладу за військове звання "генерал - лейтенант" у розмір 145,00 грн.
7. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити з 01.01.2018 нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з окладу за військове звання "генерал - лейтенант" згідно пункту 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у розмірі 1620,00 грн.
8. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування ОСОБА_1 з 01.01.2018 процентної надбавки за вислугу років (25 і більше) у розмірі 40%.
9. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити з 01.01.2018 нарахування та виплату ОСОБА_1 згідно пункту 16 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» процентної надбавки за вислугу років (25 і більше) у розмірі 50%.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.