ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"23" червня 2023 р. справа № 300/4779/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
судді Біньковської Н.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Боднарчук А.М., звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною відмову щодо не проведення з 01.04.2019 перерахунку та виплату пенсії з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 05.03.2019 (із включенням до розміру грошового забезпечення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення), із врахуванням проведених платежів та зобов'язання здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 05.03.2019 (із включенням до розміру грошового забезпечення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення), із врахуванням проведених платежів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що отримує пенсію на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Стверджує, що у зв'язку із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18 позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100% підвищення пенсії, починаючи з 05.03.2019. Просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що функції визначення грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія не входить до компетенції ГУ ПФУ в області. Пунктом 2 Постанови КМУ №103 передбачено виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій проводити з 01.01.2018 у таких розмірах: з 01.01.2018 - 50%, з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75%, з 01.01.2020 - 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018. Також зазначає, що Постановою №804 від 14.08.2019, передбачалося здійснення у 2019 році виплати 75 відсотків підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018, а Постановою №1088 від 24.12.2019 виплата 100 відсотків підвищення повинна здійснюватися з 01.01.2020. Звертає увагу на пропущення позивачем строку звернення до суду (а.с.24).
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими учасники справи обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
За змістом протоколу за пенсійною справою №0901005496 (Міноборони) від 01.01.2018, за наслідками перерахунку пенсії позивача із врахуванням Постанови №103 сума підвищення складає 916,13 грн., з них виплачується:
з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% від підвищення: 458,07 грн.;
з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75% від підвищення: 687,10 грн.;
з 01.01.2020 щомісячно 100% від підвищення: 916,13 грн. (а.с.10).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 у справі №300/3914/22, яке набрало законної сили 22.12.2022, серед іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із врахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених станом на 05.03.2019 відповідно до довідки виданої Івано-Франківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки від 15.12.2021 №9/1/4420, з урахуванням проведених платежів.
На виконання вказаного рішення суду пенсійним органом здійснено перерахунок пенсії позивача з урахування як основних так і додаткових видів грошового забезпечення з 01 січня 2023 року. Основний розмір пенсії позивача визначений у розмірі 6226,79 грн., з урахуванням індексації - 7098,54 грн., та із врахуванням доплати 8873,18 грн. Підсумок пенсії з надбавками становить 10597,58 грн. (а.с.63).
За змістом протоколу за пенсійною справою №0901005496 (Міноборони), за наслідками перерахунку пенсії позивача на виконання рішення суду від 21.11.2022 у справі №300/3914/22, із врахуванням додаткових видів грошового забезпечення сума підвищення складає 5594,99 грн., з них виплачується:
з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% від підвищення: 2797,50 грн.;
з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75% від підвищення: 4196,24 грн.;
з 01.01.2020 щомісячно 100% від підвищення: 5594,99 (а.с.65).
Позивач через адвоката 14.11.2022 звернувся до відповідача із запитом про проведення перерахунку пенсії позивача з врахуванням грошового забезпечення відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, виданої Івано-Франківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (а.с.7).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за результатами розгляду заяви позивача щодо проведення перерахунку пенсії, листом від 15.11.2022 №0900-0202-8/39445 повідомило про відсутність підстав та повноважень для врахування оновленої довідки для проведення перерахунку пенсії, оскільки після визнання протиправними та скасування пунктів 1-2 Постанови Кабінету міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” інших рішень про умови та порядок проведення перерахунку пенсій не приймалося (а.с.8).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (надалі також - Закон №2262-XII, в редакції, станом на час спірних правовідносин) передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 4 статті 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Набрання чинності Постановою №704, якою змінено (збільшено) грошове забезпечення військовослужбовців, у розумінні ч.2 ст.51, ч.4 ст.63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” є обставиною, що тягне за собою зміну розміру пенсії позивача, призначеної на підставі цього Закону, та її перерахунок.
Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 прийнято постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", пунктом 1 якої було постановлено перерахувати з 01.01.2018 пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 за № 704.
Згідно пункту 2 Постанови №103, в редакції, чинній на час спірних правовідносинах, визначено виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018р. у таких розмірах:
з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків;
з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків;
з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Рішенням окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 в справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 та постановою Верховного Суду від 12.11.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (надалі також - Порядок №45).
У відзиві на позов представник відповідача звертає увагу на приписи, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України №804 від 14.08.2019 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (надалі також - Постанова №804) якими постановлено виплату пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.01.2018 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", здійснювати у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018.
Однак положенням Постанови №804, аналогічно/ідентично до приписів пункту 2 Постанови №103 обмежено виплату суми підвищення пенсії. Тобто, обмежено виплату належної позивачу згідно закону пенсії в повному обсязі.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2020 в справі 640/19133/19, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020, визнано протиправною і нечинною постанову Кабінету Міністрів України №804 від 14.08.2019. Підставою скасування вказаного підзаконного нормативного акту у спірних частинах стало те, що наведена постанова фактично націлені на виконання пунктів Постанови №103, протиправність яких установлена судовим рішенням, що набрало законної сили, та відтворює відповідне врегулювання пенсійного забезпечення змінюючи умови і норми пенсійного забезпечення військовослужбовців.
Системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" свідчить про наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії, який не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі її виплати.
Частиною 3 статті 7 КАС України передбачено, що в разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Такі вимоги до застосування норм з дотриманням принципу верховенства права стосуються не лише суду, але й органів державної влади. Так, згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, пункту 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, територіальні підрозділи Пенсійного фонду України у своїй діяльності керується в першу чергу Конституцією та законами України, а також підзаконними нормативно-правовими актами прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Таким чином, застосування до спірних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України №804 від 14.08.2019, якими встановлено аналогічне з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103 обмеження, буде несумісним з принципом верховенства права.
Отже, приймаючи пункт 2 Постанови №103 уряд порушив вимоги Закону №2262-ХІІ, а прийняття урядом України Постанови №804, вказує на продовження надання спірним правовідносинам протиправного змісту, який надалі впродовж 2019 року у зв'язку із її застосуванням органом пенсійного фонду, звужує право на виплату перерахованої пенсії в повному, а не зменшеному (частковому) розмірі.
Таким чином, є протиправною виплата Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області ОСОБА_1 з 01.04.2019 пенсії у розмірі, який обчислено з урахуванням 75% суми підвищення пенсії, оскільки така виплата не відповідає статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 8 Конституції України.
Також, при прийнятті рішення у справі суд приймає до уваги рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 в справі №300/3914/22, яким визначено право ОСОБА_1 на перерахунок і отримання з 01.04.2019 пенсії з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 15.12.2021 №9/1/4420, виданої Івано-Франківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
З урахуванням наведеного вище, позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного зважаючи на дані довідки про розмір грошового забезпечення від 15.12.2021 №9/1/4420, з врахуванням проведених платежів.
Щодо доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з приводу пропущення позивачем шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду з позовом, суд зазначає наступне.
Заробітна плата та пенсія мають однакову правову природу, тобто є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Таке твердження випливає з норм законодавства. Зокрема, згідно статті 1 Закону України № 2235-III “Про громадянство України” заробітна плата і пенсія включені до переліку законних джерел існування.
В частині 2 статті 2 Закону України № 2050-III “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” заробітна плата і пенсія також включені до переліку доходів.
Згідно з частиною 3 статті 51 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Системний аналіз вказаної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає. Вчинення органом пенсійного фонду дій на забезпечення своєчасного перерахунку пенсії повинні, в силу вимог нормативно-правових актів, самостійно вчинятися останнім.
З огляду на особливість спірних правовідносин і фактичних обставин, твердження відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин правових висновків, визначених Великою Палатою Верховного Суду в судовому рішенні в справі №510/1286/16-а, предмет судового розгляду якої стосувався особи, якій пенсію призначено як державному службовцю, є необґрунтованими.
У відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пунктів 8, 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
За змістом статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі також - Закон №5076-VI).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України”, від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України”, від 30 березня 2004 року у справі “Меріт проти України” зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справах №810/3806/18, №810/2816/18, №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року у справі №810/1502/18.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд керується критерієм їхньої дійсності та необхідності, а також критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, значення спору для сторони тощо.
Судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачу у цій справі надавалася відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги від 11.11.2022 (а.с.19), укладеного між адвокатом Боднарчуком А.М. та Записним О.С., предметом якого є надання юридичної допомоги з приводу захисту прав та законних інтересів в Івано-Франківському окружному адміністративному суді за позовом до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до їх вчинення.
У пункті 3 вказаного договору зазначено, зокрема, що за правову допомогу ОСОБА_1 сплачує адвокату Боднарчуку А.М. винагороду в розмірі 2500,00 грн. Зазначено, що клієнт здійснює оплату за годину роботи адвоката, а саме 1000,00 грн.
Також, адвокатом Боднарчуком А.М. надано суду свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001728 видане на підставі рішення Ради адвокатів Івано-Франківської області від 29.05.2020 №3/06 (а.с.17), ордер на надання правової допомоги серії ІФ №1031774 від 11.11.2022 (а.с.18), розрахунок винагороди згідно договору про надання правової (правничої) допомоги (а.с.21), акт приймання-передачі виконаної роботи до договору про надання правової (правничої) допомоги від 11.11.2022 (а.с.22), довідку від 11.11.2022 №06/11 про те, що розмір плати за підготовку цієї позовної заяви становить 2500 грн. (а.с.23), квитанцію до прибуткового касового ордера №24 від 11.11.2022 на суму 2500,00 грн. (а.с.24).
За змістом акту приймання-передачі виконаної роботи до договору про надання правової (правничої) допомоги від 11.11.2022 адвокатом Боднарчуком А.М. надано правничу допомогу наступного характеру: 1) ознайомлення з документами клієнта та аналіз судової практики і законодавства, усна консультація - 500 грн., кількість витрачених годин - 30 хв.; 2) підготовка позовної заяви - 2000 грн., кількість витрачених годин - 2 години.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №24 від 11.11.2022 ОСОБА_1 сплатив адвокату Боднарчуку А.М. кошти в розмірі 2500,00 грн. за адвокатські послуги.
При розподілі судових витрат у цій справі суд враховує: зміст позовної заяви, обсяг фактично наданих адвокатом послуг, складність справи, кількість витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірність обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, те, що справа розглядалася в спрощеному провадженні, без виклику сторін.
У відзиві на позов пенсійний орган зазначив, що адміністративна справа №300/4779/22 належить до справ, щодо яких на момент звернення позивача до суду сформовано достатньо сталу практику їх розгляду, а тому сума витрат в розмірі 2500,00 грн., яку просить стягнути позивач, є завищеною та неспівмірною із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).
На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених адвокатом позивача доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи.
Так, суд вказує на зміст та незначну кількість і складність в опрацюванні документів, долучених до позовної заяви. Судова практика з приводу вказаних правовідносин сформована однозначно (рішення Верховного суду від 06.08.2019 у зразковій справі №160/3586/19), що не потребує значного часу на їх написання в позовній заяві.
При цьому суд враховує, що адвокатом Боднарчуком А.М. неодноразово надавалась правова допомога у справах з аналогічним предметом спору, що свідчить про наявні в адвоката напрацювання по справах вказаної категорії.
Суд також враховує, що ухвалою суду позовну заяву було залишено без руху, а також ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду позовну заяву в частині позовних вимог повернуто позивачу.
Таким чином, заявлені адвокатом позивача до відшкодування 2500,00 грн. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Заявлений розмір витрат є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) в період провадження в Івано-Франківському окружному суді, із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
Відтак, з огляду на нескладність справи, обсяг наданих послуг, закриття провадження в частині позовних вимог, виходячи з критерію пропорційності суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача повинен становити 1000,00 грн., що буде співмірним зі складністю цієї справи, обсягом наданих адвокатом послуг, а також відповідатиме критерію реальності та розумності їх розміру, решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у виплаті ОСОБА_1 з 01.04.2019 пенсії з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 05.03.2019 (із включенням до розміру грошового забезпечення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного зважаючи на дані довідки про розмір грошового забезпечення від 15.12.2021 №9/1/4420, із врахуванням проведених платежів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.