про відмову у відкритті провадження у справі
22 червня 2023 року м. Житомир справа № 240/17431/23
категорія 104000000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Шуляк Л.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Держави в особі Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення моральної шкоди,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- позов до Держави Україна в особі територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про відшкодування моральної шкоди за тривалий розгляд справи розглянути згідно Конституції України і задовольнити повністю;
- визнати протиправною бездіяльність Держави Україна в особі територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області щодо тривалого розгляду справи №295/8352/22;
- зобов'язати Державу Україна в особі територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області виплатити на користь позивача 20000 грн. за моральну шкоду, заподіяну тривалим розглядом справи №295/8352/22;
- стягнути з територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області з рахунку UA678201720355249002000000277, одержувач ТУ ДСА України в Житомирській області, код ЄДРПОУ 26278626, МФО 820172 в ДКСУ, м. Київ, з призначенням платежу на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 20 000грн;
- звільнити від сплати судового збору, як позивача, що має статус інваліда війни 2 групи;
- постановити окрему ухвалу, копію якої надіслати для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли правопорушенню до Вищої ради правосуддя, Комітету ВРУ з питань правової політики, ВККСУ щодо тривалого розгляду справи №295/8352/22.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що його справа №295/8352/22 в Богунському районному суді м.Житомира розглядалась в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін більше 5 місяців та вказує, що суддею порушено ч.10 ст.2 ЦПК України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина 1 статті 5 КАС України встановлює, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно із частинами 1-3 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Конституцією України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (стаття 129 Конституції України). Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку (стаття 126 Конституції України). Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 129 Конституції України).
Відповідно до частин 1, 3 статті 6 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII Про судоустрій і статус суддів здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Відповідачем ОСОБА_1 зазначив Державу в особі Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області. В свою чергу, в позовній заяві позивач описує, на його думку, незаконну діяльність судді Богунського районного суду м.Житомира щодо строків розгляду його справи №295/8352/22.
Згідно із вищевикладеними положеннями Конституції України рішення суду і відповідно дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя можуть оскаржуватись у чинному порядку, а не в інший суд першої інстанції, що одночасно порушувало б і принцип незалежності суддів, і заборону втручання у вирішення справи незалежним судом.
У Конституції України зазначено, що здійснення правосуддя регулюється окремо від діяльності інших органів державної влади. Відповідно до статті 62 Конституції України матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного.
Відповідно до абзацу другого пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади" виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна рада європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку №11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Оскарження дій/бездіяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їхніх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов'язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони, відповідно, були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу щодо оскарження дій судді, тощо.
Діяльність, яка оскаржується позивачем, є нічим іншим як діяльністю судді, пов'язаною з розглядом судових справ, яка врегульована процесуальним законом, а тому охоплюється поняттям здійснення правосуддя, та свідчить про те, що у даному випадку суд не є суб'єктом владних повноважень.
Оскарження дій суду щодо здійснення правосуддя шляхом подачі позову до іншого суду є порушенням принципу незалежності суду та суддів та засобом впливу на них. Законодавством передбачено апеляційний та касаційний порядок оскарження судових рішень, а тому зауваження щодо діяльності судді чи суду або посадової особи суду, що пов'язані зі здійсненням правосуддя, у тому числі щодо доступу до приміщення суду, участі у судових засіданнях, подання заяв та клопотань, ознайомлення з матеріалами справи, видачею виконавчих листів тощо, можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення. Оскарження дій суду або судді, що пов'язані зі здійсненням правосуддя не може відбуватися шляхом ініціювання проти них судового процесу.
Враховуючи наведене суд вважає, що даний спір не підсудний адміністративному суду, а отже у відкритті провадження слід відмовити.
Вирішуючи питання щодо підсудності даної адміністративної справи суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи наведені висновки Верховного Суду, суд роз'яснює позивачу, що даний спір не віднесений до юрисдикції жодного суду, оскільки не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства.
Додатково суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу щодо підсудності позовних вимог про відшкодування шкоди.
Стаття 1176 Цивільного кодексу України закріплює приписи про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю спеціальних суб'єктів, зокрема, суду.
Приписи статті 1176 Цивільного кодексу України визначають випадки, в яких може бути заявлена позовна вимога про відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю суду.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили (частина 5 статті 1176 Цивільного кодексу України).
Оскільки позовні вимоги про оскарження дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду) щодо здійснення правосуддя не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства, то вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду можуть бути предметом розгляду місцевого загального суду у порядку цивільного судочинства виключно у випадках передбачених статтею 1176 Цивільного кодексу України.
Керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за її позовом до Держави в особі Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення моральної шкоди.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Л.А.Шуляк