23 червня 2023 року Справа № 160/6852/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/6852/23 за позовом ОСОБА_1 до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
І. ПРОЦЕДУРА
05.04.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд :
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) щодо відмови зарахувати в пільговий трудовий стаж за Списком № 2 ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , період його навчання у СПТУ № 22 м. Дніпродзержинська з 01.09.1982 по 17.07.1985;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до стажу його роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, період навчання ОСОБА_1 в середньому професійно-технічному училищі № 22 м.Дніпродзержинська з 01.09.1982 по 17.07.1985.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 05.04.2023 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.
Ухвалою суду від 06.04.2023 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.
Також ухвалою суду від 06.04.2023 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, а саме:
- пенсійну справу позивача;
- заяву позивача про перерахунок пенсії від 10.03.2023 року;
- лист Пенсійного органу від 17.03.2023 року на звернення позивача від 10.03.2023 року;
- відомості щодо підстав відмови здійснити зарахування до стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, період навчання в середньому професійно-технічному училищі № 22 м.Дніпродзержинська з 01.09.1982 по 17.07.1985;
- листи/відмови (рішення)Пенсійного органу на звернення позивача щодо здійснення такого нарахування та інші докази щодо суті спору.
03.05.2023 року відповідачем 1 через підсистему Електронний суд до суду було надано відзив на позовну заяву позивача. Долучені витребувані ухвалою суду додаткові докази по справі.
Ухвалою суду від 31.05.2023 року залучено до участі у справі №160/6852/23 співвідповідача 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області. Розгляд адміністративної справи розпочато спочатку.
21.06.2023 року відповідачем 2 через підсистему Електронний суд до суду було надано відзив на позовну заяву позивача. Долучені додаткові докази по справі.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 23.06.2023 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
Вказані позовні вимоги вмотивовані протиправною бездіяльністю/діями Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які полягали у тому, що 10.02.2023 року, з метою з'ясування конкретних причин і правової підстави відмови позивачу в призначенні пільгової пенсії, він звернувся до відповідача з відповідною заявою за отриманням письмової інформації.
17.03.2022 року позивач отримав від відповідача лист-відповідь «Про розгляд звернення» № 10468-5986/Ю-01/8-0400/23, де позивачу було повідомлено про те, що до його пільгового стажу не зараховано період його навчання з 01.09.1982 року по 17.07.1985 року в професійно-технічному училищі №2 м.Дніпродзержинську за спеціальністю електрогазозварник.
Позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення, викладене у вказаному листі Пенсійного органу, про відмову у зараховані періоду його навчання з 01.09.1982 року по 17.07.1985 року в професійно-технічному училищі №2 м.Дніпродзержинську за спеціальністю електрогазозварник, до пільгового стажу за Списком №2, тому звернувся до суду із цією позовною заявою за захистом своїх порушених прав.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА 1
Відповідач 1 надав відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з таких підстав.
Вказують, що умови призначення пенсії за Списком №2 визначені пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058).
На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Зниження пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058 передбачено особам, які набули не менше половини необхідного стажу у важких і шкідливих умовах праці на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам.
Вказують, що 22.06.2022 року позивач звернувся з особистою заявою та документами для призначення пенсії за віком за Списком №2 відповідно до Закону №1058.
Згідно наданих документів, загальний страховий стаж позивача складає 36 років 08 місяців 12 днів (зарахований по 26.04.2022 року).
До пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком за Списком №2 зараховано всі періоди, який складає 08 років 08 місяців 11 днів, в тому числі пільговий стаж роботи за Списком № 1 - 02 роки 07 місяців 02 дні, період проходження строкової військової служби - 02 роки 28 днів.
Час навчання за спеціальністю в професійно-технічних навчальних закладах зараховується до пільгового стажу за умови, якщо впродовж трьох місяців після закінчення навчання особа працевлаштувалася за набутою (пільговою) професією (стаття 38 Закон України "Про професійно-технічну освіту).
Вказують, що позивач з 01.09.1982 року по 17.07.1985 року навчалися в професійно-технічному училищі №2 м.Дніпродзержинську за спеціальністю електрогазозварник, після закінчення якого, 23.07.1985 року був зарахований до ПАТ "Дніпровській металургійний комбінат" за професією електрозварювальник ручного зварювання, як електрозварювальник.
Таким чином, оскільки вимоги законодавства щодо безпосередньої пільгової роботи за фахом після закінчення училища не виконані, для зарахування до пільгового стажу періоду навчання 01.09.1982 року по 17.07.1985 року, як навчання за фахом, відсутні правові підстави.
ІV. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА 2
Відповідач 2 надав відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з таких підстав.
Вказують, що відповідно до пункту 4.7 Розділу ІV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Вказують, шо 22.06.2022 року Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» (далі -Закон 1058).
Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, за принципом екстериторіальності, 30.06.2022 року ухвалило рішення №047050018287 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону 1058, керуючись такими правовими нормами.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно до п. 5 ст. 114 Закону 1058 у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Таким чином, до пільгового стажу Позивача за Списком № 2, в тому числі, зараховано періоди роботи за Списком № 1, а саме 2 роки 7 місяців 2 дні.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 абз. 24 Закону 1058 за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
У такий спосіб, до страхового стажу Позивача за повні 2 роки роботи за Списком № 1 зараховано 4 роки страхового стажу.
Отже, на день звернення, вік позивача становив 54 роки 10 місяців.
Страховий стаж Позивача становить 36 років 08 місяців 12 днів (в тому числі додатково за два повних роки пільгового стажу за Списком № 1.
Пільговий стаж роботи для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (у відповідності з п. 5 ст. 114) складає 8 років 8 місяців 11 днів, з них: 2 роки 7 місяців 2 дні - пільговий стаж роботи за Списком № 1; 4 роки 7 днів - пільговий стаж роботи за Списком № 2 та 2 роки 28 днів - період строкової військової служби до страхового стажу зараховано всі періоди роботи.
Вказують, що до пільгового стажу зараховано всі періоди роботи, за які надані підтверджуючі довідки.
Враховуючи вищевикладене, позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку з недосягненням необхідного пенсійного віку.
Таким чином, вважають, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
V. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23.07.2022 року позивачу виповнилося 55 років.
22.06.2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» (далі -Закон 1058).
Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, за принципом екстериторіальності, 30.06.2022 року ухвалило рішення №047050018287 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону 1058.
Згідно цього рішення, відповідача 2, встановлено, що на день звернення до Пенсійного ораву із заявою про призначення пільгової пенсії за Списком № 2 позивач мав вік 54 роки 10 місяців, загальний трудовий стаж 36 років 08 місяців 12 днів та пільговий стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за віком за Списком №1,2 - 08 років 08 місяців 11 днів, в тому числі пільговий стаж роботи за Списком № 1 - 02 роки 07 місяців 02 дні, період проходження строкової військової служби - 02 роки 0 місяців 28 днів.
У цьому рішенні відповідач 2 також вказав, що позивач має право на зниження пенсійного віку на 3 роки. Та дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 24.07.2024 року.
10.02.2023 року позивач повторно звернувся до відповідача 1 із питанням щодо пенсійного забезпечення.
17.03.2023 року позивач отримав від відповідача 1 лист-відповідь «Про розгляд звернення» №10468-5986/Ю-01/8-0400/23, де позивачу було повідомлено про таке, зокрема, про те, що 22.06.2022 року позивач звернувся з особистою заявою та документами для призначення пенсії за віком за Списком №2 відповідно до Закону №1058.
Згідно наданих документів, загальний страховий стаж позивача складає 36 років 08 місяців 12 днів (зарахований по 26.04.2022 року).
До пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком за Списком №2 зараховано всі періоди, який складає 08 років 08 місяців 11 днів, в тому числі пільговий стаж роботи за Списком № 1 - 02 роки 07 місяців 02 дні, період проходження строкової військової служби - 02 роки 28 днів.
Час навчання за спеціальністю в професійно-технічних навчальних закладах зараховується до пільгового стажу за умови, якщо впродовж трьох місяців після закінчення навчання особа працевлаштувалася за набутою (пільговою) професією (стаття 38 Закон України "Про професійно-технічну освіту).
Вказано, відповідачем 1 у листі також про т е, що позивач з 01.09.1982 року по 17.07.1985 року навчалися в професійно-технічному училищі №2 м.Дніпродзержинську за спеціальністю електрогазозварник, після закінчення якого, 23.07.1985 року був зарахований до ПАТ "Дніпровській металургійний комбінат" за професією електрозварювальник ручного зварювання, як електрозварювальник, о скільки вимоги законодавства щодо безпосередньої пільгової роботи за фахом після закінчення училища не виконані, для зарахування до пільгового стажу періоду навчання 01.09.1982 року по 17.07.1985 року, як навчання за фахом, відсутні правові підстави.
Тому, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головної управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області було винесене рішення від 30.06.2022 №047050018287 про відмову в призначенні пенсії.
Таким чином, встановлено, що Пенсійний орган не зарахував в пільговий страховий стаж за Списком № 2 період навчання позивача в СПТУ № 22 м.Дніпродзержинська з 01 вересня 1982 року по 17 липня 1985 року, а саме: 2 роки 09 місяців 17 днів.
Позивач вважає такі висновки Пенсійного органу про відмову у зарахуванні в його пенсійний пільговий страховий стаж за Списком № 2 період навчання в СПТУ № 22 м.Дніпродзержинська з 01.09.1982 року по 17.07.1985 року, а саме: 2 роки 09 місяців 17 днів, неправомірними та такими, що порушують його права на належне пенсійне забезпечення, тому звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та положення чинного законодавства України.
VІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після "досягнення ними такого віку: 53 роки - з 1 жовтня 1967року по 31 березня1968 року.
Згідно з частиною 3 статті 114 Закону №1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічне положення міститься також і в статті 48 Кодексу законів про працю України, згідно з якою трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
Відповідно до положень статті 3 Закону України «Про професійно-технічну освіту» №103/98-ВР первинна професійна підготовка це здобуття професійно-технічної освіти особами, які раніше не мали робітничої професії, або спеціальності іншого освітньо-кваліфікаційного рівня, що забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної діяльності.
Статтею 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту» передбачено, що професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про професійно-технічну освіту» до професійно-технічних навчальних закладів належать, зокрема, професійно-технічні училища відповідного профілю та навчально-курсовий комбінат.
Згідно зі ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах, і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
За приписами статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10 лютого 1998 року №103/98-ВРчас навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
VІІ. ОЦІНКА СУДУ
Щодо зарахуванням спірного періоду навчання позивача, слід зазначити про таке.
Судом встановлено, що позивач з 01.09.1982 року по 17.07.1985 року навчалися в професійно-технічному училищі №2 м.Дніпродзержинську за спеціальністю електрогазозварник, після закінчення якого, 23.07.1985 року був зарахований до ПАТ "Дніпровській металургійний комбінат" за професією електрозварювальник ручного зварювання, як електрозварювальник.
Однак, Пенсійним органом було відмовлено позивачу у зарахуванні вказаного періоду навчання до пільгового за Списком №2 через те, що під час розгляду документів, Пенсійний орган дійшов до висновку про те, що вимоги законодавства щодо безпосередньої пільгової роботи за фахом після закінчення училища не виконані, тому для зарахування до пільгового стажу періоду навчання 01.09.1982 року по 17.07.1985 року, як навчання за фахом, відсутні правові підстави.
Відповідач 1,2 посилається на те, що відповідно до закону навчання в ПТУ зараховується до пільгового стажу, а саме: якщо впродовж 3-х місяців після закінчення навчання особа працевлаштувалася за набутою (пільговою) професією.
Встановлено, що 17.07.1985 року позивач закінчив повний курс навчання в СПТУ №22 м.Дніпродзержинська і отримав диплом серії НОМЕР_2 за професією «електрогазозварник». Копію диплому долучено до матеріалів справи.
23.07.1985 року, тобто через 6 днів після закінчення СПТУ № 22 за фахом «електрогазозварник», позивач був прийнятий на роботу в цех ремонту прокатного обладнання електрозварником ручного зварювання 4 розряду (у трудовій книжці мовою оригіналу: «электросварщиком ручной сварки») (розпорядження про прийом № 385 від 18.07.1985 року), що підтверджується записом № 2 в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 .
Як вбачається з трудової книжки позивача, після проходження навчання в професійно-технічному училищі за спеціальністю «електрогазозварник», він в період з 23.07.1985 року по 21.10.1985 року працював на Дніпровському металургійному комбінаті на посаді електрозварника ручного зварювання 4 розряду.
Відповідно до Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і професій тарифно-кваліфікаційна характеристика професій «електрогазозварник» та «електрозварник» або «електрозварник ручного зварювання», а також і їх технологічні процеси є спорідненими, тобто посада «електрозварник», яку позивач обіймав після навчання в СПТУ № 22, відповідає присвоєній професії, яка зазначена в дипломі про закінчення навчання.
Постановою КМУ «Про затвердження Державного переліку професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах» від 11.09.2007 №1117 був затверджений Державний перелік професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах (далі - Державний перелік).
Згідно Державному переліку назви професії (професійна назва роботи) за Національним класифікатором України «Класифікатор професій» ДК 003:2005 (КП) з урахуванням вимог її кваліфікаційної характеристики -професія «електрогазозварник» та «електрозварник ручного зварювання» відносяться до єдиної підгрупи «Професії з зварювання металу, загальні для виробництва готових металевих виробів (розділ 28)...».
Відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон №1788-ХІІ), особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:
а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;
б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
За нормою статті 25 Закону України «Про освіту» № 1060-XII від 23.05.1991 року (далі - Закон №1060-ХІІ), в редакції, чинні на час закінчення позивачем навчання, в Українській РСР встановлюється єдина структура системи освіти, що включає: дошкільне виховання; загальну середню освіту; професійну освіту; вищу освіту; післядипломну підготовку (стажування, клінічна ординатура тощо); аспірантуру; докторантуру; підвищення кваліфікації, перепідготовку кадрів; позашкільне навчання і виховання; самоосвіту.
Статтею 32 Закону № 1060-XII, в редакції, чинній на час закінчення позивачем навчання, було передбачено, професійними навчально-виховними закладами є: професійно-технічне училище; професійні училища різних рівнів.
Згідно зі статтею 34 Закону № 1060-XII в редакції, чинній на час закінчення позивачем навчання, в Українській РСР вищими навчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.
З аналізу зазначених норм суд приходить до висновку, що Дніпропетровський технікум (коледж) автоматики та телемеханіки відносився в період навчання позивача до вищих навчальних закладів.
Відповідно до пункту 109 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР N 590 від 03.08.1972, який діяв на час навчання позивача: «Кроме работы в качестве рабочего или служащего в общий стаж работы засчитывается также:…
з) обучение в училищах и школах системы государственных трудовых резервов и системы профессионально-технического образования (в ремесленных, железнодорожных училищах, горнопромышленных школах и училищах, школах фабрично-заводского обучения, училищах механизации сельского хозяйства, технических училищах, профессионально-технических училищах и т. д.) и в других училищах, школах и на курсах по подготовке кадров, по повышению квалификации и по переквалификации;
и) обучение в высших учебных заведениях, средних специальных учебных заведениях (техникумах, педагогических и медицинских училищах и т.д.), партийных школах, совпартшколах, школах профдвижения, на рабфаках; пребывание в аспирантуре, докторантуре и клинической ординатуре;…
При назначении на льготных условиях или в льготных размерах пенсий по старости и инвалидности рабочим и служащим, работавшим на подземных работах, на работах с вредными условиями труда и в горячих цехах и на других работах с тяжелыми условиями труда (подпункты "а" и "б" пункта 16), и пенсий по случаю потери кормильца их семьям, а также пенсий по старости работницам предприятий текстильной промышленности (подпункт "в" пункта 16) периоды, указанные в подпунктах "к" и "л", приравниваются по выбору обратившегося за назначением пенсии либо к работе, которая предшествовала данному периоду, либо к работе, которая следовала за окончанием этого периода. Период, указанный в подпункте "з", приравнивается к работе, которая следовала за окончанием этого периода.».
Таким чином, за нормами законодавства, чинного на час навчання позивача у учбовому закладі, період навчання в такому закладі зараховувався до пільгового стажу роботи за вибором заявника або до роботи, яка передувала цьому періоду, або слідувала за закінченням цього періоду.
Враховуючи ту обставину, що позивач після проходження навчання в професійно-технічному училищі за спеціальністю «електрогазозварник», у період з 23.07.1985 року по 21.10.1985 року, тобто через 6 днів після закінчення СПТУ № 22 за фахом «електрогазозварник», працював на Дніпровському металургійному комбінаті на посаді електрозварника ручного зварювання 4 розряду, а робота на цій посаді відноситься до Списку №2, слід дійти до висновку, про наявність правових підстав для зарахування позивачу до пільгового стажу періоду його навчання з 01.09.1982 року по 17.07.1985 року в середньому професійно-технічному училищі № 22 м.Дніпродзержинська.
Суд критично оцінює посилання представника відповідача на статтю 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» № 103/98-ВР від 10.02.1998 року, оскільки вказаний Закон набув чинності 10.03.1998 року, тобто вже після закінчення навчання позивачем та працевлаштування на роботу та не поширюється на спірні правовідносини.
З урахуванням викладених обставин справи та долучених доказів, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача 1 щодо відмови зарахувати в пільговий трудовий стаж за Списком № 2 ОСОБА_1 , період його навчання у СПТУ № 22 м. Дніпродзержинська з 01.09.1982 року по 17.07.1985 року.
Як наслідок є обґрунтованими вимоги позивача в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу його роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, період навчання ОСОБА_1 в середньому професійно-технічному училищі № 22 м.Дніпродзержинська з 01.09.1982 року по 17.07.1985 року.
Відносно тверджень відповідача 2 щодо недосягнення позивачем встановленого законодавством для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, слід зазначити про таке.
Так, 03 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон №2148-VIII, що доповнив Закон №1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.».
За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
- чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
- жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
У подальшому Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII.
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини вказаного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.».
Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Так, оскільки норми вищевказаних законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20 дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
За вказаних обставин у справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Відповідно до встановлених судом обставин, станом на 22.06.2022 року (дата звернення до Пенсійного органу) позивач досяг 54 роки 10 місяців, мав страховий стаж роботи 36 років 08 місяців 12 днів, у тому числі пільговий стаж (роботи за Списком № 1) - 02 роки 0 місяців 02 дні, за Списком № 2 - 04 роки - 0 місяців 07 днів, (загалом - 08 років 08 місяців 11 днів), період строкової служби - 02 роки 0 місяців 28 днів.
Окрім того, Пенсійним органом встановлено, що позивач має право на зниження пенсійного віку на 3 роки.
Встановлені судом під час розгляду справи обставини, дають підстави для висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 30.06.2022 року щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Також, суд зазначає, що зобов'язуючи саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії, суд виходить з такого.
Так, п.4.10 Постанови правління ПФУ №22-1 від 25.11.2005р. (зі змінами) встановлено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид, електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Тобто, за приписами п.4.10 Постанови правління ПФУ №22-1 визначено, що електронна пенсійна справа повертається до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання особи, яка звернулась за призначенням пенсії, з метою подальшого взяття такої особи на пенсійний облік та виплати їй пенсії.
З аналізу наведеної норми та застосувавши аналогію закону, вбачається, що електронна відмовна пенсійна справа позивача, після розгляду відповідачем 2 заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання позивача, тобто, у даному випадку, до - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
За викладеного, суд приходить до висновку, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (в розпорядженні якого перебуває як паперова так і електронна відмовна пенсійна справа позивача) має як обов'язок, так і фізичну можливість виконати зобов'язальну частину судового рішення, прийнятого за результатами розгляду цієї справи.
При прийнятті цього рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, враховуючи положення ч.2 ст. 9 КАС України, що наявні правові підстави для задоволення позову у повному обсязі та визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 30.06.2022 року за №047050018287 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, згідно поданої ним заяви від 22.06.2022 року; визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови зарахувати в пільговий трудовий стаж за Списком № 2 ОСОБА_1 , період його навчання у СПТУ № 22 м. Дніпродзержинська з 01.09.1982 року по 17.07.1985 року; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу його роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, період навчання ОСОБА_1 в середньому професійно-технічному училищі № 22 м.Дніпродзержинська з 01.09.1982 року по 17.07.1985 року, а також зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.06.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду здійснених у цьому рішенні.
VІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Щодо розподілу судових витрат, а саме судового збору.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі по 536,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1,2, кожного окремо.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 30.06.2022 року за №047050018287 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, згідно поданої ним заяви від 22.06.2022 року.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови зарахувати в пільговий трудовий стаж за Списком № 2 ОСОБА_1 , період його навчання у СПТУ № 22 м.Дніпродзержинська з 01.09.1982 року по 17.07.1985 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу його роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, період навчання ОСОБА_1 в середньому професійно-технічному училищі № 22 м.Дніпродзержинська з 01.09.1982 року по 17.07.1985 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.06.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду здійснених у цьому рішенні.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 536,80 гривень.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 536,80 гривень.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вулиця Морехідна, 1, Миколаїв, Миколаївська область, 54000, код ЄДРПОУ 13844159).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 23.06.2023 року.
Суддя В.В. Ільков