Провадження № 1-кп/243/471/2023
Справа № 243/540/23
23 червня 2023 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецькорї області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у системі EasyCon на підставі наказу № 29 про впровадження дистанційної роботи Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2022 року та в режимі відеоконференції, під час трансляції, з приміщення державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12022052510001155 від 17 грудня 2022 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов'янська Донецької області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
потерпілий ОСОБА_5 ,
захисник ОСОБА_6 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
В провадженні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Прокурором у судовому засіданні заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивоване тим, що на теперішній час заявлені раніше ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися. Необхідність продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою обумовлена ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України, оскільки є підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватися від суду. На обґрунтування даного ризику зазначає, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до особливо тяжких злочинів, санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років. Знаючи про наслідки своїх протиправних дій, ОСОБА_3 може вчинити дії, спрямовані на ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду. Натомість, наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнаними, як менш небезпечними, ніж покарання та процедура його відбування.Крім цого, зазначає, що слід також врахувати, що ОСОБА_3 , суспільно корисною діяльністю не займається, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу (заробітку), не одружений, малолітніх дітей на утриманні не має, а отже у нього відсутні міцні соціальні зв'язки. Вищевикладені обставити свідчать про те, що ОСОБА_3 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення інкримінованого йому злочину, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від суду. Також мається ризик незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні. Вказаний ризик об'єктивно підтверджується тим, що ОСОБА_3 , перебуваючи на свободі, з метою подальшого уникнення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може незаконно впливати, шляхом примушування до зміни наданих під час досудового розслідування показань. Враховуючи спосіб вчинення кримінального правопорушення (із застосуванням зброї, вчинення правопорушення проти життя та здоров'я особи), яке інкримінується останньому, прокурор просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , запобіжний захід у виді триманні під вартою строком 60 діб, без визначення розміру застави.
Захисник ОСОБА_6 заперечував проти продовження відносно його підзахисного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив обрати його підзахисному більш м'який запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав свого захисника, заперечував проти продовження відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, повідомив, що стан його здоров'я погіршився, та він потребує лікування, а належної медичної допомоги в умовах ув'язнення йому не надається
Потерпілий ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив судове засідання слухати у його відсутності.
Заслухавши сторони кримінального провадження та дослідивши матеріали клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм докази.
На сьогодні до суду направлений обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України.
З огляду на викладене, слід дійти до висновку, що саме за критерієм оцінки «з точки зору стороннього об'єктивного спостерігача» на сьогодні є можливість вважати, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, а саме у незакінченому замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (вбивство).
Надаючи оцінку доводами сторони захисту суд зазначає, що висловлені вищенаведені сумніви та заперечення щодо представлених стороною обвинувачення доказів безсумнівно підлягають ретельній перевірці під час проведення судового розгляду, разом з тим на стадії розгляду клопотань перед стадією з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд повинен їх розглянути лише в рамках прийняття рішення про наявність обґрунтованості підозри, яка повинна бути розцінена лише з точки зору стороннього об'єктивного спостерігача.
Відповідно до ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення..
Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 06 березня 2023 року ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів з 06 березня 2023 по 04 травня 2023 року включно.
Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 квітня 2023 року ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів з 27 квітня 2023 по 25 червня 2023 року включно.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вирішуючи питання про продовження існування заявлених передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, чи наявність нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Як видно із наданих сторонами документів, ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходу не має, не одружений, малолітніх дітей та непрацездатних осіб на утриманні не має, не судимий в силу ст. 89 КК України, має постійне місце проживання.
Суд приймає до уваги доводи сторони обвинувачення стосовно того, що обвинувачений може ухилитися від кримінальної відповідальності та виконання процесуальних обов'язків, оскільки станом на сьогодні даних про те, що обвинувачений проживає разом сім'єю взагалі, - суду не надано. У зв'язку з цим, наявність соціальних зв'язків, які б були стримуючим фактором щодо ухилення від суду, в судовому засіданні не встановлено, за таких обставин ризик ухилення обвинуваченого ОСОБА_3 від суду та його втечі продовжує існувати з високим ступенем ймовірності.
На думку суду, стороною обвинувачення доведено також наявність ризику незаконного впливання на потерпілого і свідків, оскільки ОСОБА_3 відоме їх місце мешкання, крім того, в судовому засіданні потерпілий та свідки не допитані.
Суд при цьому відхиляє доводи сторони захисту щодо застосування до обвинуваченого цілодобового домашнього арешту, оскільки, враховуючи тяжкість обвинувачення, відсутність міцних соціальних зв'язків, можливість спілкування обвинуваченого із потерпілим та свідками, застосування цілодобового домашнього арешту не зможуть запобігти ризикам ухилення від суду та впливу на потерпілого і свідків.
Суд враховує, що запобіжний захід у виді взяття під варту є винятковим, однак, без застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, на сьогодні продовжує існувати достатньо високий рівень ймовірності ризиків ухилення обвинуваченого від явки до суду, впливу на потерпілого та свідків, а також неможливості досягнення мети щодо виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів у даному випадку не зможе запобігти доведеним ризикам передбаченим ст. 177 КПК України.
Суд вважає, що в даному випадку потреби судового розгляду виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи ОСОБА_3 про який йдеться в клопотанні прокурора.
Тому, враховуючи існування доведених прокурором ризиків, з метою проведення повного та об'єктивного розгляду кримінального провадження, забезпечення встановлення істини в справі а також забезпечення виконання процесуальних рішень, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
З огляду на викладене, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, та те, що обвинувачення ОСОБА_3 пред'явлено щодо злочину проти життя та здоров'я особи, суд приходить до висновку про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Суд зазначає, що доводи сторони захисту щодо заявленого клопотання про обрання цілодобового арешту обвинуваченому не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому у його задоволенні слід відмовити.
Крім того, враховуючи заяву обвинуваченого ОСОБА_3 про погіршення стану здоров'я, суд зазначає таке.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов'язок захищати фізичне здоров'я осіб, позбавлених волі. Держава має право забезпечити належний захист здоров'я ув'язнених, зокрема шляхом надання необхідної медичної допомоги (п.72 рішення від 18.12.2008 р. по справі «Ухань проти України», заява №30628/02).
Згідно із ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України 14 червня 2019 року № 1769/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 червня 2019 р. за № 633/33604, встановлено, що відповідно до статті 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в СІЗО організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Для цього на території СІЗО функціонує медична частина. Медична частина забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув'язненим і засудженим, яка включає консультацію медичного працівника, діагностику і лікування захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув'язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги. Основними завданнями медичної частини є: надання екстреної медичної допомоги, первинної медичної допомоги та організація надання вторинної медичної допомоги; організація і проведення медичних оглядів, обстежень, здійснення диспансерного нагляду; організація належного санітарно-гігієнічного та протиепідемічного нагляду; організація та проведення заходів із впровадження превентивної медицини; гігієнічне навчання і пропаганда здорового способу життя. У режимних корпусах СІЗО обладнуються кімнати (медичні кабінети) для проведення амбулаторного прийому ув'язнених і засуджених. За потреби ув'язненим і засудженим надається екстрена медична допомога у закладах охорони здоров'я.
Надання ув'язненим і засудженим невідкладної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині СІЗО, здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2012 р. за № 212/20525.
Згідно до п. 2.3 вищевказаного Порядку, медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО. Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров'я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування. У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров'я. Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Враховуючи викладене, слід зобов'язати Філію державної установи "Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України" надати належну медичну допомогу обвинуваченому ОСОБА_3 в межах ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 176, 177, 181, 183, 194 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов'янська Донецької області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», строком на 60 (шістдесят) днів з 23 червня 2023 року по 21 серпня 2023 року включно, без визначення розміру застави.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту - відмовити.
Зобов'язати Філію Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Дніпропетровській та Донецькій областях надати належну медичну допомогу обвинуваченому ОСОБА_3 , який перебуває в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» про результати чого повідомити суд.
Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому та направити для виконання начальнику державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», начальнику Філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Дніпропетровській та Донецькій областях.
Ухвала про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, та підлягає негайному виконанню.
Ухвалу складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.
Повний текст ухвали проголошений 23 червня 2023 року, о 15 год. 50 хв..
Головуючий суддя: ОСОБА_1