ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/9592/23
провадження № 2-о/753/443/23
15 червня 2023 року м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Маркєлової В.М.,
за участю секретаря судового засідання Іващенко Ю.О.,
розглянувши у відкрито му судовому засіданні за правилами окремого провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту народження,
До Дарницького районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якій заявниця просить встановити факт народження дитини жіночої статі, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна у матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України.
На обґрунтування заяви зазначила, що оскільки ця територія є окупованою, то отримані документи не мають юридичної сили і факт народження дитини потрібно встановити в судовому порядку для отримання свідоцтва про народження і подальшого використання в цивільно-правових відносинах.
Відповідно до протокола автоматизованого розподілу справ між суддями від 07.06.2023 для розгляду справи визначено суд у складі головуючої судді Маркєлової В.М.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 08.06.2023 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи на 15.06.2023 на 15.00 год.
15.06.2023 представник заявника подав заяву про долучення до справи копії медичної довідки про народження дитини.
В судове засідання заявниця не з'явилась, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, однак у заяві про встановлення факту народження представник заявника - адвокат Вуйко В.А. просив розглянути справу без його участі, заяву підтримують.
Заінтересована особа-1 у судове засіданні не з'явився, про час, дату та місце розгляду
Представник заінтересованої особи Дарницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання також не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв не подав.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явилися, суд розглянув справу без їх участі на підставі наявних у суду матеріалів. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Відповідно до ч. 2 ст. 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Згідно з п. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 р. сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визначається тимчасово окупованою територією. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється діяКонституціїта законів України.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Частиною 3 даної статті Закону передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Згідно зі ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Переміщені всередині країни особи є громадянами своєї держави і мають широке коло громадських, політичних, екологічних, соціальних і культурних прав.
Ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»передбачено, що внутрішньо переміщена особа має права, визначеніКонституцією Українита законами України. Зокрема, на проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання за місцем перебування.
Відповідно до п. 20 Керівних принципів з питання про переміщення осіб всередині країни, які були розроблені та прийняті в 1998 році за дорученням Генеральної Асамблеї ООН та Комісії з прав людини, кожна людина, де б вона не знаходилась має право на визнання її правосуб'єктності. Для забезпечення цього права особам, які переміщені всередині країни відповідні органи влади надають всі документи, які необхідні для поваги і здійснення їхніх законних прав, як-то паспорти, посвідчення особи, свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб і свідоцтва про смерть. Органи влади сприяють, зокрема, у видачі нових документів або заміні документів, втрачених під час переміщень, без будь-яких необґрунтованих умов, як-то вимога повернення на місце звичайного проживання для отримання цих та інших необхідних документів.
Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження та смерті особи в певний час на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів (статті 76, 77 ЦПК України).
Оцінюючи допустимість таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватися положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v/ theRepublicofMoldovaandRussia", "IlascuandOthers v. MoldovaandRussia"), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також важливе значення, яке має встановлення факту народження дитини для реалізації його майнових та особистих немайнових прав, рішення суду повинно ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток, можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справи у порядкустатті 317 ЦПК України.
На підтвердження факту народження на тимчасово окупованій території України дитини заявницею надано копію свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 та копію медичної довідки про народження дитини.
Відповідно до медичної довідки № 18 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 заявниця народила (проведено кесарів розтин) у м. Сімферополь АР Крим дитину жіночої статі, вагою 4 020 г.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Оцінивши надані заявницею письмові докази, з метою захисту прав і свобод громадянина України, враховуючи, що для проведення державної реєстрації народження дівчинки на території України є об'єктивні перешкоди, а встановлення судом факту народження надасть заявниці можливість отримати видане державним органом України свідоцтво про народження для подальшого використання в цивільно-правових відносинах, суд дійшов висновку встановити факт народження дитини жіночої статі, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, визначено, що дитина має бути зареєстрована одразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Згідно статті 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Згідно частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Судом встановлено, що матір'ю новонародженої дівчинки є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка України, яка не перебувала у шлюбі, зареєстрованому відповідно до вимог законодавства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про громадянство України» новонароджена дитина заявниці є громадянином України як особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження є громадянином України.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України
Аналогічна за змістом норма викладена у ч. 3 ст. 144 Сімейного кодексу України.
Як передбачено ч. 1 ст. 145, ч. 1 ст. 146, ч. 1 ст. 147 Сімейного кодексу України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їх згодою. Ім'я дитини визначається за згодою батьків. По батькові дитини визначається за іменем батька.
Враховуючи викладене, відомості про батька необхідно внести на підставі ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання цього рішення.
Керуючись ст. 315-319, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
Задовольнити заяву ОСОБА_1 .
Встановити факт народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянкою України, уродженкою міста Сімферополь, Автономна Республіка Крим, дитини жіночої статі, ІНФОРМАЦІЯ_5 , на тимчасово окупованій території України в м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, Україна, для проведення державної реєстрації народження дитини у відповідних органах реєстрації актів цивільного стану України.
Відомості про батька внести на підставі ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.
Заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, РНОКПП: невідомий, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа-2Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ: 26089084, місцезнаходження: м. Київ, вул. Заслонова, 16.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з моменту його підписання.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Суддя В.М. Маркєлова