Справа № 752/12366/22
Провадження № 2-а/752/101/23
Іменем України
10 травня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва
в особі головуючого-судді Плахотнюк К.Г.
за участі секретаря судового засідання Давиденко С.Р.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -
16 вересня 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови № 168 від 06.09.2022 року, винесену начальником Голосіївського РТЦК та СП у м. Києві підполковником ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 ..
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 6 вересня 2022 року під час відвідування ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо нього була винесена оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною 2 статті 210 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу за верхньою межею санкції вказаної статті у розмірі 1700 грн.
Із вказаною постановою позивач не погоджується з підстав не повного з'ясування усіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного її вирішення по суті. Вважає її незаконною та безпідставною виходячи з наступного. Наголошує, що в оскаржуваній постанові не зазначена суть вчиненого правопорушення. Відповідачем порушено право позивача на подання пояснень.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 20 вересня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу надано строк для подання відзиву на позов з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач надіслав до суду відзив на позов ОСОБА_1 у справі № 752/12366/22, в якому у задоволенні адміністративного позову просив відмовити в повному обсязі.
Зазначив, що оскаржуване рішення мотивоване тим, що громадянин України ОСОБА_1 у відповідності до довідки № 3001003577 від 02.12.2014 взятий на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції із визначеним місцем проживання АДРЕСА_1 . Перебуваючи в правовому статусі військовозобов'язаного, офіцера запасу, у порушення вимог абз. 1 ч.3 ст. 27 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» у семиденний строк, тобто до 10.12.2014 року на військовий облік у Печерсько-Голосіївському об'єднаному районному у м. Києві військовому комісаріату не став, чим вчинив триваюче (період з 10.12.2014 по 06.09.2022) правопорушення, передбачене ст. 210 КУпАП. Також було враховано, що невиконання позивачем правил військового обліку здійснювалось під час оголошення загальної мобілізації, що стало наслідком ухилення від конституційного обов'язку, і тому позивач не міг бути викликаний для його призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Відповідач приймав оскаржувану постанову в межах повноважень та з дотриманням встановленої законом процедури.
У судовому засіданні сторони відсутні.
Дослідивши письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що у задоволені позову слід відмовити у зв'язку з наступними обставинами.
Судом встановлено, що 06.09.2022 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 210 КУпАП (повторне протягом року порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період). З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він вчасно не став на військовий облік офіцерів через перебування за кордоном з грудня 2014 року по роботі (а.с. 30).
06.09.2022 начальником Голосіївського РТЦК та СП у м. Києві підполковником ОСОБА_2 за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 06.09.2022 винесено постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1700 грн (а.с. 7).
Відповідно до вказаної постанови, позивач ОСОБА_1 порушив правила військового обліку офіцерів (під час дії воєнного стану).
Таким чином, суд не вбачає підстав вважати постанову незаконною у зв'язку з тим, що в ній не зазначено суть вчиненого правопорушення.
Як передбачено ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції). Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужувані та непорушними, а також не є вичерпними (ст.ст. 21,22 Конституції).
Згідно із приписами ст. 55 Конституції України, права і свобод людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Ч. 2 ст.19 Конституції України, в свою чергу, чітко встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти виключно лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, спірні правовідносини між сторонами регулюються Конституцією України, Законами України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Кодексом України про адміністративні правопорушення, «Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних» (затв. Постановою КМУ №921 від 07.12.2016р.).
Відповідно до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від № 921 від 07.12.2016, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов'язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов'язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку.
Військовий облік ведеться з метою забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів, особовим складом у мирний час та особливий період.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Загальне керівництво роботою, пов'язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної поліції України, Державного бюро розслідувань, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Так, як слідує зі змісту вимог ч.ч.1,2,3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Так, відповідно до ст. 35 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на загальному військовому обліку перебувають резервісти, а також військовозобов'язані, які не заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і закладами освіти незалежно від підпорядкування і форми власності на період мобілізації та на воєнний час.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призовники, військовозобов'язані, резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов'язані в семиденний строк стати на військовий облік та не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятися із зазначеного обліку.
У відповідності до положень ст. 235 КУпАП, військові комісаріати розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов'язаними чи призовниками законодавства про військовий обов'язок і військову службу, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про умисне зіпсуття обліково-військових документів чи втрату їх з необережності, про неявку на виклик у військовий комісаріат, про неподання у військові комісаріати списків юнаків, які підлягають приписці до призовних дільниць, про прийняття на роботу військовозобов'язаних і призовників, які не перебувають на військовому обліку, про незабезпечення сповіщення військовозобов'язаних і призовників про їх виклик у військові комісаріати, перешкоду їх своєчасній явці на збірні пункти чи призовні дільниці, про несвоєчасне подання документів, необхідних для ведення військового обліку військовозобов'язаних і призовників, несповіщення їх про виклик у військові комісаріати, про неподання відомостей про військовозобов'язаних і призовників (ст.ст. 210, 210-1, 211 - 211-6).
Від імені військових комісаріатів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право районні (міські) військові комісари.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У розумінні ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до ст. 77 КАС України, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення зазначено, що позивач порушив норми ч. 2 ст. 210 КУпАП,
Статтею 210 КУпАП встановлено, адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Згідно з ч. 1 ст. 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 210 КУпАП повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Всупереч чинному законодавству України, позивач у встановлений законом семиденний строк до Печерсько-Голосіївського об'єднаного районного у м. Києві військового комісаріату не з'явився, на військовий облік військовозобов'язаних не став, що, як вбачається зі змісту позовної заяви, ним не заперечувалось.
Відповідно до ст. 38 КУПАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше ніж через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушення - два місяці з дня його виявлення.
Правопорушення передбачене ч. 2 ст. 210 КУпАП скоєне позивачем, було виявлено 06.09.2022 при особистому зверненні ОСОБА_1 з метою постановки його на військовий облік.
Як вбачається з відзиву та протоколу про адміністративне правопорушення громадянин ОСОБА_1 вчинив триваюче правопорушення, а саме проступок, пов'язаний з тривалим (з 10.12.2014 року по 06.09.2020) та безперервним невиконанням ним обов'язків, передбачених положеннями абз. 1 ч. 3 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Триваючим адміністративним правопорушенням є порушення, пов'язані з довготривалим, безперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила які-небудь встановлені дії або бездіяльність, і далі перебуває в стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан триває протягом значного часу, і весь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.
У протоколі про адміністративне правопорушення від 06.09.2022 в графі «пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності» зазначено, що «вчасно не став на військовий облік офіцерів через перебування за кордоном з грудня 2014 року по роботі», а тому приходить до висновку, що ОСОБА_1 не заперечував скоєння ним адміністративного правопорушення.
Суд критично ставиться до повідомлення позивача про те, що відповідачем порушено право позивача на дачу особистих пояснень внаслідок не складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки матеріалами справи це не підтверджено.
Крім того суд приймає до уваги те, що як на підставу для задоволення позову, позивач посилався виключно на порушення відповідачем порядку притягнення його до адміністративної відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час встановлення адміністративного правопорушення та накладення адміністративного стягнення на позивача відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, при цьому, будь-яких неправомірних дій при винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення відносно позивача судом не встановлено, а тому суд вважає, що адміністративний позов є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.Г. Плахотнюк