Справа № 752/23828/20
Провадження № 2/752/1617/22
Іменем України
24 серпня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,
за участі секретаря судового засідання: Сітайла В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
27.11.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 послався на те, що 27 листопада 2017 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Suzuki SX4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , грубо порушуючи правила дорожнього руху України, рухаючись по проспекту Голосіївський, здійснила зіткнення з автомобілем Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який на праві власності належить йому (позивачу). Внаслідок ДТП його автомобіль отримав механічні пошкодження і йому були відповідно до експертної оцінки та рахунку-фактури з СТО спричинені матеріальні збитки в розмірі 91014 грн. у вигляді вартості відновленого ремонту автомобіля. Крім того, ним було сплачено вартість авто-товарознавчого дослідження в розмірі 2400 грн. На його звернення про виплату страхового відшкодування за рішенням МТСБУ було сплачено часткове відшкодування шкоди в розмірі 30000 грн. від загальної суми збитків 93414 грн. Крім того, йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 10000 грн. і яка полягає в тому, що він вкрай неприємно себе відчував внаслідок пошкодження його майна та суттєвої втрати автомобілем товарного вигляду. Йому прийшлося нервувати та витрачати чималий час для вирішення питання щодо проведення ремонту свого автомобіля. Після аварії він неодноразово звертався до відповідача з проханням в добровільному порядку відшкодувати спричинені збитки, але остання ніяк на це не реагувала, через що він відчував себе приниженим, був вимушений звернутися до суду.
Позивач просить суд стягнути з відповідачки на його користь суму матеріальної шкоди (збитків), заподіяної внаслідок пошкодження транспортного засобу у розмірі 61014 грн., суму витрат з авто-товарознавчого дослідження у розмірі 2400 грн., моральну шкоду у розмірі 10000 грн. та судові витрати.
27 листопада 2020 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 50-51).
Відповідачці був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
У березні 2021 року представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Шевченко О.В. направила до суду відзив на позовну заяву (а.с. 54-61), в якому просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що станом на 27 листопада 2017 року відповідач мала діючий поліс страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ1145993 у ПАТ «СК Здорово», відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб - автомобіль Suzuki SX4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі страховим лімітом за шкоду, заподіяну майну у розмірі 100000 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність власника була застрахована, то саме страхова компанія повинна відшкодувати позивачеві завдані збитки, розмір яких не перевищує ліміт відповідальності страховика. Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «Страхова компанія «Здорово» не перебуває в процесі припинення, тому саме ця страхова компанія повинна бути належним відповідачем в цій справі. ПАТ «СК «Здорово» 1 лютого 2018 року втратила статус асоційованого члена МТСБУ та це не звільняє його від виконання своїх зобов'язань за раніше укладеними договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Тому доводи позивача про наявність підстав для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування збитків не ґрунтується на законі. Щодо розміру матеріального збитку, то висновком № 1106/19/19 від 14 липня 2019 року визначена сума матеріального збитку в розмірі 52043 грн. МТСБУ прийняло рішення про виплату та виплатило позивачу 30000 грн. Позивач у позовній заяві заявляє вимогу про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 61014 грн., що є більш ніж у три рази більше, ніж завдана позивачу шкода, та не може бути задоволена судом з огляду на недоведеність та відсутність доказів що підтверджують завдання саме такого розміру шкоди. Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, то позивачем не надано жодних доказів які б підтверджували його психологічний стан, наявність чи відсутність у нього переживань, страждань, особливостей сприйняття певної події, тощо. Обставини щодо моральних страждань не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами.
У судових засіданнях сторони відсутні, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, будь-які клопотання до суду не надходили.
Судова повістка на 15 березня 2022 року, яка була направлена на адресу відповідача, повернута до суду з відміткою відділу зв'язку, «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 75), судова повістка 24 серпня 2022 року, яка була направлена на адресу відповідача, повернута до суду з відміткою відділу зв'язку, «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 82).
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Судом встановлено, що постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11 січня 2018 року у справі № 752/25937/17, яка набрала законної сили 22 січня 2018 року, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. (а.с. 8).
Зі змісту вказаної постанови слідує, що ОСОБА_2 27 листопада 2017 року о 8 год. 45 хв., в м. Києві по проспекту Голосіївський, керуючи автомобілем Suzuki SX4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не вибрала безпечної швидкості руху , не дотрималася безпечної дистанції, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів, тобто порушила вимоги п.п.12.1, 13.1 ПДР України.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до приписів частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Так, судом встановлено, що внаслідок вказаної ДТП було завдано майнової шкоди автомобілю Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с. 6).
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження пошкодження автомобіля Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , позивачем були надані копії Акту технічного огляду колісного транспортного засобу від 1 грудня 2017 року (а.с. 10), рахунку-фактури № 512 (а.с. 11), фотокарток цього автомобіля (а.с. 35-39), протоколу огляду транспортного засобу від 1 грудня 2017 року (а.с. 26-29), розрахунки ремонтної калькуляції № 1106/19/19 (а.с. 30-34) та звіт про оцінку автомобіля № 1106/19/19 від 14.07.2019 (а.с. 15-25).
Згідно зі звітом № 1106/19/19, виконаним судовим експертом Дроздовим Ю.В. (діє на підставі свідоцтва Міністерства юстиції України № 544 від 28.09.2001р.(а.с. 39)) величина матеріального збитку, нанесеного власнику пошкодженого транспортного засобу Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого в ДТП становить 52043,66 грн.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. ст. 509, 1187, 1188, 1192 ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоду (боржник).
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Зобов'язання про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових виплат), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових коштів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до змісту п. 22.1 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Як вбачається із матеріалів справи цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Suzuki SX4, реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Здорово», яке позбавлено права укладати договори страхування ОСЦПВВНТЗ з 1 лютого 2018 року (а.с. 63).
29 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Здорово» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 9).
Статтею 39 Закону № 1961-IV передбачено, що МТСБУ є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до пункту 49.1 статті 49 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності має право здійснювати страховик, який має ліцензію на здійснення даного виду страхування та є членом МТСБУ. У разі припинення страховиком членства в МТСБУ уповноважений орган зобов'язаний зупинити дію ліцензії.
Як організація, що створена задля відшкодування шкоди, МТСБУ зобов'язане відшкодувати шкоду, спричинену потерпілим, за певних умов, зокрема, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (підпункт «ґ» частини першої статті 41 Закону), а за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду у разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТСБУ у таких самих випадках (підпункт «а» пункту 41.2 статті 41 Закону № 1961-IV).
Представник відповідачки у відзиві на позовну заяву не визнає позов, зазначаючи, що оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу була застрахована, то саме страхова компанія повинна відшкодувати позивачеві завдані збитки, розмір яких не перевищує ліміт відповідальності страховика (100000 грн.). Зазначають, що ПАТ «Страхова компанія «Здорово» не перебуває в процесі припинення, тому саме ця страхова компанія повинна бути належним відповідачем в цій справі
Матеріали справи не містять доказів того, що ПАТ «Страхова компанія «Здорово» визнана банкрутом або ліквідована.
Проте, як зазначив в позовній заяві позивач відповідно до п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ частково відшкодувало йому збитки в розмірі 30000 грн. Вказані дії МТСБУ позивачем не оскаржувались.
В свою чергу відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до вимог ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Судом враховано правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 13 березня 2018 року у справі №910/9396/17, у якій він зазначив, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять із фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Згідно з положеннями частини 3 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів.
З метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ, визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ під час проведення автотоварознавчих експертиз застосовується Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092.
Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували фактичні витрати позивача щодо відновлювального ремонту автомобіля, зокрема акти виконаних робіт, квитанції, чеки, накладні, товарні чеки, тому судом враховується висновок експертного дослідження № 1106/19/19 від 14.06.2019 (а.с.15-25), відповідно до якого матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля, в результаті його пошкодження при ДТП складає 52043,66 грн.
Судом також враховано, що МТСБУ виплатило позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 30000 грн.
Таким чином, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись вищенаведеними нормами цивільного законодавства України, суд дійшов висновку що з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду в розмірі 22043,66 грн..
Крім того, позивачем було здійснено оплату ФОП судовий експерт Дроздов Ю.В. за висновок експерта з визначення вартості матеріального збитку автомобіля в розмірі 2400 грн.(а.с. 14), які також слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди на користь позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Також законодавцем визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що в обґрунтування позовних вимог щодо завдання моральної шкоди ОСОБА_1 посилався на те, що внаслідок ДТП з вини ОСОБА_2 він вкрай неприємно себе відчував через пошкодження його майна та суттєвої втрати автомобілем товарного вигляду. Йому прийшлося нервувати та витрачати чималий час для вирішення питання щодо проведення ремонту свого автомобіля. Після аварії він неодноразово звертався до відповідача з проханням в добровільному порядку відшкодувати спричинені збитки, але остання ніяк на це не реагувала, через що він відчував себе приниженим, був вимушений звернутися до суду.
Як зазначалось вище, постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 11 січня 2018 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні ДТП.
Таким чином, протиправна поведінка ОСОБА_2 призвела до того, що позивач був змушений витрачати час на відновлення власного автомобіля та змінювати звичний до ДТП спосіб життя.
Наведені фактичні обставини свідчать про те, що позивачу завдано душевних страждань, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Беручи до уваги тривалість порушення прав позивача, недобросовісність поведінки відповідача, а також виходячи із принципу розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що заявлена позивачем позовна вимога про стягнення відповідача ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 10000 підлягає задоволенню.
Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 840,80 грн.-
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 76, 259, 264 - 265, 268, 273, 365 ЦПК України суд,
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 ) завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду в розмірі 22043 гривні 66 копійок та моральну шкоду в розмірі 10000 гривень, що разом складає належну до стягнення суму 32043 (тридцять дві тисячі сорок три) гривні 66 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 840 гривень 80 копійок та витрати на оплату авто-товарознавчого дослідження у розмірі 2400 грн., що разом складає належну до стягнення суму 3240 (три тисячі двісті сорок) гривень 80 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя К.Г. Плахотнюк