Справа № 752/1452/19
Провадження № 2-а/752/3/23
Іменем України
06 лютого 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,
за участі секретаря судового засідання: Сітайла В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві та інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві Лісовського Богдана Богдановича про скасування постанови по накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення,-
23 січня 2019 року позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Попович В.М., звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12.01.2019 відносно нього інспектором 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві Лісовським Б.Б. винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн., зокрема за те, що він здійснив зупинку у два і більше ряди, чим порушив п. 15.4 Правил дорожнього руху. З вказаною постановою не погоджується так як вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Так, дійсно 12 січня 2019 року, о 11 год.19 хв, він, керуючи автомобілем Nissan Pathfinder, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку на вул. Ушинського в м. Київ між двома авто, які були припарковані обабіч дороги, з метою висадки пасажира. Весь процес зупинки та висадки пасажира зайняв у нього не більше однієї хвилини. Він навіть не заглушив двигуна. Бажаючи продовжити рух, поставив важіль перемикання автоматичної коробки перемикання передач в положення «D» (рух), після чого побачив, що до його автомобіля, ззаду, підійшов інспектор патрульної поліції Лісовський Б.Б. та вказав йому на порушення п. 15.4 ПДР , а саме на те, що він вчинив стоянку на проїзній частині в два і більше ряди. На місці зупинки інспектором патрульної поліції було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення п. 15.4 ПДР України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. На його пояснення, що він не порушував ПДР і не згоден з рішенням інспектора, останній не реагував. Проте, доказів правомірності своїх дій та доказів його (позивача) винуватості у порушенні ПДР не навів та не ознайомив з ними. Крім того, інспектор патрульної поліції не ознайомив його із правами особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не надав можливості скористатися правовою допомогою спеціаліста в галузі права, не звернув увагу на його пояснення та заперечення. Враховуючи відсутність дорожньої розмітки і, таким чином, неможливість визначення меж проїзної частини, відсутність дорожніх знаків, які б забороняли зупинку/стоянку, відсутність в ПДР поняття «ряд», а в цьому контексті не перешкоджання ним попутному руху транспортних засобів, відсутності як загрози для життя, здоров'я громадян так і матеріальних збитків, твердження інспектора патрульної поліції Лісовського Б.Б. про те, що він здійснив зупинку/стоянку на проїзній частині в два і більше ряди, порушивши п. 15.4 ПДР є необґрунтованими. Крім того вважає, що інспектор патрульної поліції всупереч ст.ст. 276, 283 КУпАП порушив процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, винісши постанову про накладення на нього адмінстягнення безпосередньо на вул. Ушинського, а не в будівлі управління патрульної поліції м. Києва та без розгляду, а саме: без вивчення доказів, показань свідків, пояснень правопорушника, не надавши можливості скористатися правовою допомогою спеціаліста в галузі права.
Позивач просить суд скасувати постанову інспектора 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в м. Києві Лісовського Б.Б. серії ЕАВ № 853831 від 12.01.2019 про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. та провадження по справі закрити.
28 січня 2019 року ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання з повідомленням сторін, встановлено строк для подання відзиву (а.с. 18).
В підготовчому засіданні сторони відсутні.
11 листопада 2019 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, призначено справу до судового розгляду (а.с. 37).
У судовому засіданні сторони відсутні.
Позивач та його представник про причини неявки суд не повідомили.
Відповідач Управління патрульної поліції у м. Києві про причини неявки представника суд не повідомив, відзиву на позов не подав, з будь-якими клопотаннями до суду не звертався.
Відповідач інспектор Управління патрульної поліції у м. Києві Лісовський Б.Б. про причини неявки представника суд не повідомив, відзиву на позов не подав, з будь-якими клопотаннями до суду не звертався.
З огляду на викладене, суд ухвалив розглянути адміністративний позов за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) ці правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на цих ПДР України.
Судом встановлено, що 12 січня 2019 року інспектором 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві Лісовським Б.Б. прийнято постанову серії ЕАВ № 853831 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. (а.с. 9).
Відповідно до змісту зазначеної вище постанови ОСОБА_1 12 січня 2019 року в м. Києві по вул. Ушинського, 2 здійснив зупинку/стоянку у два і більше ряди, чим порушив п. 15.4 Правил дорожнього руху України, за що передбачено адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП позивача притягнуто до адміністративної відповідальності й накладено штраф у розмірі 255 грн.
Вбачається, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 853831 від 12 січня 2019 року складена інспектором 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві Лісовським Б.Б. за адресою: м. Київ, вул.. Ушинського, 2.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати їхні вимоги, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з пунктом 15.4 ПДР України транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди. Велосипеди, мопеди і мотоцикли без бокового причепа дозволяється ставити на проїзній частині не більше ніж у два ряди.
За частиною першою статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів (станом на 12 січня 2019 року).
На підставі ч. 1 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені ч. 1 ст.122 цього Кодексу.
Пунктом 5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 7 листопада 2015 року № 1395, передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
У ст. 276 КУпАП визначено місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція № 1395.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (пункт 4 розділ 1 Інструкції № 1395).
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції № 1395 передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення (пункт 2 розділу ІІІ Інструкції № 1395).
Згідно зі статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
За змістом статей 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Разом з тим, позивач заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення та зазначає, що він не порушував Правил дорожнього руху, оскільки здійснив зупинку на вул. Ушинського в м. Київ між двома авто, які були припарковані обабіч дороги, з метою висадки пасажира, що зайняло у нього не більше однієї хвилини. Він навіть не заглушив двигуна.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, №1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Правова позиція щодо покладення обов'язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року по справі №201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року по справі № 743/1128/17, від 15 листопада 2018 року по справі № 524/5536/17.
Однак, відповідачем не виконано обов'язку щодо збирання належних та допустимих доказів, що встановлюють вчинення позивачем адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду надано не було.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд звертає увагу, що в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на жоден із доказів, які передбачені ст. 251 КУпАП, в тому числі на технічний прилад та технічний засіб, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Більше того, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В даному випадку єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, є сама оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення.
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, є не доведеним.
Відповідач не надав в судове засідання при розгляді справи по суті безперечні докази того, що позивач, керував транспортним засобом та допустив вищевказане адміністративне правопорушення, тоді як саме на нього законом покладено обов'язок доказування вини позивача у скоєні правопорушення.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, суд дійшов висновку щодо недоведеності відповідачем, всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України, правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а тому оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАВ №853831 від 12.01.2019 не може вважатись правомірною та підлягає скасуванню.
Відтак, відповідачем не доведено, всупереч вищевказаним вимогам законодавства, правомірності винесеної інспектором патрульної поліції постанови.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.
Відповідно до п. 3 ч. 3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а тому оскаржувану постанову слід скасувати як неправомірну, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 122 ч. 1 КУпАП, ст..ст. 5-7, 9, 72, 77, 90, 139, 229, 241-247, 250, 256, 262, 286, 293, 295 КАС України
адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві та інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві Лісовського Богдана Богдановича про скасування постанови по накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення, задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАВ №853831 від 12 січня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя К.Г. Плахотнюк