Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/3/23
номер провадження 1-кп/695/240/23
22 червня 2023 рокум. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
представників потерпілих - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та зміну запобіжного заходу в кримінальному провадженні № 12022250000000312 від 14.11.2022 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України,
до суду надійшов обвинувальний акт в межах кримінального провадження № 12022250000000312 від 14.11.2022 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України.
Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.01.2023 за вказаним провадженням було призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25.01.2023 призначено судовий розгляд обвинувального акта в кримінальному провадженні № 12022250000000312 від 14.11.2022 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України, у відкритому судовому засіданні у приміщенні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи тим, що обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, з метою уникнення чи пом'якшення відповідальності може здійснити спроби незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений неодноразово притягувався до адміністравтиної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України, що свідчить про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Представники потерпілих адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримали клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання. Просив застосувати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, оскільки потребує оперативного втручання після дорожньо-транспортної пригоди.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_5 заперечечував проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив змінити запопобіжний захід із тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з підстав зазначених у письмовому клопотання про зміну запобіжного заходу. Додав, що наразі ОСОБА_6 рекомендовано оперативне втручання в плановому порядку, що підтверджується відповідним листом філії ЦОЗ ДКВС України в Черкаській та Кіровоградських областях.
Заслухавши обвинуваченого, захисників та прокурора, представників потерпілих, ознайомившись з обвинувальним актом та доданими матеріалами, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно з ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 11.04.2013 у справі "Вєренцов проти України" ЄСПЛ зазначив, що відповідно до його усталеної практики, яка відображає принцип, пов'язаний з належним відправленням правосуддя, у рішенні судів мають адекватно зазначатися підстави, на яких вони ґрунтуються. Ступінь застосування цього обов'язку наводити підстави може змінюватися залежно від характеру рішення та повинен визначатися з огляду на обставини справи (п. 26 рішення ЄСПЛ у справі "Гарсія Руіс проти Іспанії").
Суду при розгляді відповідного клопотання слід ретельно перевіряти достовірність підстав для його задоволення, оскільки одним із найбільш частих порушень прав людини, визнаних ЄСПЛ у справах проти України, є необґрунтоване ухвалення судами рішень про продовження строку тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою, а також те, що можливість застосування запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою (зокрема, йдеться про застосування застави), у багатьох випадках навіть не розглядалася.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі "Єлоєв проти України") після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10.02.2011).
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Летельє проти Франції" № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/97 від 26 липня 2001 року.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Як вбачається з положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Судом при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу оцінено в сукупності такі обставини: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення - факти та інформація, якими сторона обвинувачення обґрунтовує причетність ОСОБА_6 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування відображені з достатньою мірою для висновку про обґрунтованість пред'явленого йому обвинувачення; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини: ОСОБА_6 обвинувачується в скоєнні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України кваліфікується як тяжкий злочин, санкція ч. 3 ст. 286-1 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами від п'яти до десяти років; вік та стан здоров'я обвинуваченого - обвинувачений є особою молодого віку, не є особою з інвалідністю; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого - обвинувачений має зареєстроване місце проживання, одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має; репутація обвинуваченого - характеристика з місця роботи позитивна; обвинувачений раніше не судимий; обвинуваченому за даним кримінальним провадження інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не обирався.
На думку суду, прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений без застосування до нього запобіжного заходу може переховуватися від суду, впливати на свідків та потерпілого, оскільки ОСОБА_6 проживає поряд із свідками і є безпосереднім керівником ОСОБА_9 . Судом не встановлено стримуючі фактори, які свідчать, що обвинуваченим не будуть вживатися перешкоди для запобігання відправлення правосуддя в спосіб неявки в судове засідання.
Соціальні зв'язки обвинуваченого, відомості про його працевлаштування, відсутність судимостей, постійне місце проживання та позитивну характеристику суд враховує, але ці обставини не є беззаперечно стримуючими факторами, які би спростували продовження існування ризиків можливого вчинення обвинуваченим спроб ухилення від органів досудового розслідування та суду, та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 10 років, а також дані про особу обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, майновий стан та стан здоров'я, обставини вчинення кримінального правопорушення.
Однак, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Суд також виходить з того, що ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні узи, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності ( Becciev v.Moldova п. 58).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування або суду, суд бере до уваги серйозність висунутого обвинувачення за вчинення тяжкого злочину, вчинення якого призвело до загибелі особи, а також дані про його особу, що свідчить про доведеність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Наведені обставини дають можливість припускати, що обвинувачений ОСОБА_6 в очікуванні покарання дійсно може переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Яжинський проти Польщі" ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу.
Як вбачається із матеріалів справи, на даний час допит свідків судом ще не розпочато. На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, має місце у зв'язку з не проведенням у судовому засіданні допиту свідків.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
З огляду на викладене, суд вважає що ризики, які були підставою для обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зникли та не зменшилися, застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованою та необхідною мірою, оскільки обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, максимальним покаранням за який є позбавлення волі строком до десяти років, у зв'язку з чим існує ймовірний ризик, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні.
Тобто, для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою наявні всі обставини, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до відповіді філії державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в Черкаській та Кіровоградській областях від 20.06.2023 № 790/ЧК-23 на даний час ОСОБА_6 практично здоровий. 30.11.2022 доставлений до КНП «Третя Черкаська міська лікарня ШМД» проведено обстеження та рекомендоване оперативне втручання в плановому порядку. Отже, обвинувачений ОСОБА_6 на даний час не потребує невідкладної медичної допомоги чи госпіталізації до закладів МОЗ.
Суд не вбачає підстав для зміни раніше обраної для ОСОБА_6 міри запобіжного заходу, у зв'язку зі станом його здоров'я.
Обвинуваченим ОСОБА_6 та його захисниками не доведено, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого. А тому, в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу слід відмовити.
З огляду на наведене, суд вважає, що на даній стадії судового провадження встановлені судом ризики продовжують існувати, є реальними, що виправдовує тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, а отже не суперечитиме вимогам ст. 5 Конвенції та практиці ЄСПЛ.
Суд враховує при вирішенні питання про необхідність тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 наявність конкретного суспільного інтересу, який превалює над принципом поваги до свободи особистості з метою забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме прав людини та основоположних свобод та здоров'я людини, яка визнається в Україні найвищою соціальною цінністю згідно до ст. 3 Конституції України.
Керуючись ст.ст. 183, 199, 331 КПК України, суд
продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на шістдесят днів до 20.08.2023.
У задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу відмовити.
Копію ухвали для виконання направити Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор».
Ухвала підлягає до негайного виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде складено та оголошено 23.06.2023 о 09.30 год.
Суддя ОСОБА_1