Cправа № 563/1554/22
20.06.2023 року
Корецький районний суд Рівненської області
в складі: головуючого судді Загородько Н.А.
секретар судових засідань Дулюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Корець за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -
ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 грудня 2020 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №3914717 на суму 6000 (шість тисяч) гривень. 14.06.2021 між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» був укладений договір факторингу №14/06/21, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належало ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ». Так, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 19 704 грн., з яких 6000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 13704 грн. сума заборгованості за відсотками.
У зв'язку із наведеним, ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просить суд стягнути із ОСОБА_1 на їхню користь заборгованість за договором позики в сумі 19 704 грн.
Ухвалою суду від 04 січня 2023 року у даній справі відкрито провадження, вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін.
Будь-які інші процесуальні дії у справі не проводилися.
06 лютого 2023 року ОСОБА_1 подано відзив на позов, в якому вона просить відмовити у задоволенні позову повністю. Вказує, що сума 19 704 грн. не доведена належнимим та допустимими доказами. Розмір заборгованості за кредитом та заборгованості по процентам, відповідно до позовної заяви складає 13704 грн., що перевищує розмір дозволеного згідно ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Цільове призначення кредиту за наданим кредитним договором визначено - на споживчі цілі. Тобто даний кредит є споживчим, а тому на дані правовідносини поширюються норми Закону України "Про захист прав споживачів". Відповідно до ч. 5 п. 3 ст. 18 вказаного Закону несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації понад 50%, у разі невиконання ним зобов'язань за договором, що веде до визнання даної умови договору недійсною. Тобто, в даному випадку тіло кредиту становить 6000 грн., сума компенсації (штрафів) не повинна була бути більшою 50 % , що дорівнює 3000 грн., тому позивач неправомірно збільшив суму заборгованості. Зазначила, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» не обгрунтована належними доказами та не містить доказів на підтвердження суми боргу, а саме незаконно нараховано заборгованість на суму кредиту, яка не відповідає розміру кредиту, яку незаконно підвищено банком.
Крім того, вказує, що не пам?ятає як та коли оформляла вказаний кредитний договір, оскільки у 2018 році захворіла на хворобу, яка не дозволяє в повній мірі усвідомлювати свої дії та продовжує хворіти досі, на підтвердження чого надала відповідні докази.
Представником позивача ОСОБА_2 13 лютого 2023 року через підсистему "Електронний суд" подано відповідь на відзив, згідно якого вказала, що під час укладання договору позики № 3914717 позичальника ОСОБА_1 ідентифіковано, оскільки договір було підписано електронним підписом, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора, який надіслано було на номер мобільного телефону ОСОБА_1 . Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Зауважила, що для укладення вищевказаних кредитних договорів в електронному вигляді дані вносились шляхом заповнення відповідних форм на сайті товариств позивальником власноруч.
Отже, договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання Одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу Відповідачем на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Відповідачем та Первісним Кредитором (Позикодавцем) не було б укладено, що і є доказом фактичного підписання оригіналу кредитного договору та надання йому примірника оригіналів договорів.
Щодо нарахування відсотків за користування, то умови кредитування, з якими погодився Відповідач, вказані безпосередньо в Договорі позики N° 3914717, та передбачають: строк кредиту 30 днів, сума кредиту 6000 грн, процентна ставка - 1,99% за один день від суми позики, сукупна вартість позики по процентам - 13 704,00 грн, загальна вартість позики та процентів - 19 704,00 грн.
Також, пунктом 6 Договору позики № 3914717 передбачає, що договір діє з моменту перерахування суми Позики протягом Строку Позики, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань за цим Договором.
Згідно пункту 2 Договору позики №3914717 передбачено, що за порушення Позичальником виконання зобов'язань щодо погашення суми позики за цим договором, він зобов?язується сплатити нараховані проценти за понадстрокове користування позикою (її частиною) в розмірі 2,7 % від суми позики за кожен день прострочення повернення, що не становить понад 50 % суми позики, адже даний пункт Договору позики № 3914717 передбачає відповідальність за порушення Позичальником умов договору. Отже, при належному виконанні договірних зобов?язань підвищення процентної ставки не застосовуються.
На підтвердження суми заборгованості по договору позики Позивачем до позовної заяви долучено розрахунок заборгованості за договорам, виготовлений представником ТОВ «ФК «ЄАПБ», який підтверджує факт, що після переуступлення прав вимоги за даним договорами, Позивачем не здійснювалося додаткових нарахувань.
Тому ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить стягнути кредитну заборгованість, яка була нарахована Первісним кредитором.
30 березня 2023 року Представником позивача через підпистему "Електронний суд" подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме довідки щодо надання деталізованого розрахунку заборгованості по договору № 3914717 від 29 грудня 2020 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до поданої заяви від 20 червня 2023 року представником відповідача адвокатом Турович О.М. подано заяву, в якій вона позов визнала частково в сумі тіла кредиту в розмірі 6000 грн. та суму відсотків за вказним кредитом - 3582 грн. Справу просила розглянути без її участі.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Суд, встановивши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно достатті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Із положень частини першої статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Статтями 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
29 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 3914717 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.2 Договору кредиту, Кредитодавець надає Позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 6000,00 грн., а Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (Проценти) від суми позики.
ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в сумі 6000 грн на строк 30 днів, тобто до 28 січня 2021 року, з фіксованою процентною ставкою в розмірі 1,99% /119,4 грн./ за день користування, із процентною ставкою за понаднормове користування позикою 2,7% в день, що складає 251,85 % орієнтовної річної процентної ставки за кредитом, що підтверджується договором позики. Договір не містить положень про збільшення 3% розміру процентів у разі порушення грошового зобов'язання, передбаченого ст.625 ЦК України
Згідно з п. 5 Договору кредиту визначено, що цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Відповідно до п. 4.2. Договору кредиту Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mvcredit.ua/ru/documents-license/ І (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань Сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі.
Пунктом 3 цього договору визначено, що проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.
Вказаний договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису, а позикодавцем - шляхом накладення аналогу власноручного підпису директора товариства та відбитки печатки товариства.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач надав суду договір позики № 3914717, паспорт споживчого кредиту, у якому зазначена сума кредиту, строк кредитування та відсоткова ставка.
14 червня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу, за умовами якого, ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, про що свідчить договір факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, додаткова угода №2 від 28 липня 2021 року, додаткова угода №4 та акт прийому-передачі Реєстру боржників №4 від 16 серпня 2021 року.
Пункт 1.2 договору факторингу №14/06/21 передбачає, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
З витягу Реєстру боржників №4 до договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року та розрахунку заборгованості позивача за період з 29 грудня 2020 року по 16 серпня 2021 року вбачається, що станом на 16 серпня 2022 року заборгованість відповідача за кредитним договором №9132127 від 29 вересня 2020 року становить 19 704 грн., з яких 6000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 13704 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Зобов'язання за договором ОСОБА_1 належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 16.08.2021 року становить 19 704 грн., а саме: заборгованість за основним боргом 6 000 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом 13 704 грн.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Зібрані докази вказують на те, що між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір позики, на виконання якого ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало на банківський рахунок відповідача кредит у розмірі 6000 грн., ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредит через 30 днів, тобто до 28 січня 2021 року і сплатити проценти за користування кредитом.
Після закінчення строку позики ОСОБА_1 не повернула грошові кошти та не сплатила проценти за користування ними.
У подальшому ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики.
Суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не виконала зобов'язання за договором позики, а тому з неї на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в сумі 6 000 гривень, тому в цій вимозі позов підлягає до задоволення повністю.
Щодо нарахування відсотків, то суд дійшов наступних висновків.
Суд відповідно до ст. 13 Цивільного Кодексу України розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.
У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд.
Тобто твердження позивача про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння позивачем правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора яку вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Суд, дослідивши кредитний договір № 3914717 від 29 грудня 2020 року встановив, що умови договору, на яких ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» ґрунтує свої вимоги зі сплати процентів, розташовані в розділах договорів, які регулюють правомірну поведінку сторін.
При цьому вказаний договір також містить окремі розділи, що регулюють відповідальність позичальника.
Окрім цього, як слідує з наданих ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» розрахунків, проценти за період поза межами строку кредитування позикодавці нараховують саме як проценти за «користування кредитом», а не як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України.
З наданих ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» розрахунків слідує, що за період поза межами строку кредитування, позикодавці продовжували нараховувати саме проценти за «користування кредитом». Позивачем в позовній заяві зазначено, що підтверджується доданими розрахунками заборгованості, що будь-якої неустойки за договором або інфляційних втрат та процентів річних відповідно до ст.625 ЦК України Відповідачу не нараховувалось.
Вказане вище унеможливлює тлумачення нарахованих ОСОБА_1 процентів за «користування кредитом» поза межами строку кредитування як міри відповідальності на підставі статті 625 ЦК України та, як наслідок - унеможливлює задоволення позивних в частині стягнення заявлених процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, а саме 30 днів за кожним кредитним договором.
Нарахування відсотків в сумі 13 704 гривні позивачем не деталізовано.
За умовами договору позики сторони встановили строк кредитування до 28 січня 2021 року, тобто 30 днів, включаючи дату отримання та повернення позики.
Як встановлено судом, строк кредитування був погоджений сторонами та становив 30 днів. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.
Частиною 3 ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року № 1734-VIII в редакції чинній на момент виникнення правовідносин визначено, що сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
За порушення виконання споживачем зобов'язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.
Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору становить - 3582 грн. (6000/100х1,99х30) грн. за період з 29 грудня 2020 по 28 січня 2021 року.
Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов'язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.
Відтак, наданий позивачем витяг з реєстру боржників до договору факторингу не може вважатися належним доказом наявності такої заборгованості.
Враховуючи ту обставину, що суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 погасила кредит, отриманий нею на підставі вказаного кредитного договору, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість зі сплати тіла кредиту у розмірі 6000 грн. та 3582,00 грн. процентів, а всього 9582 грн.
На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по справі у вигляді сплаченого позивачем при подачі позову судового збору, пропорційно до задоволених вимог, що становить 1206 грн. 50 коп.
На підставі виклаленого та керуючись ст.ст.10, 13, 60, 62, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за Договором позики № 3914717 від 29 грудня 2020 в сумі 9 582 (дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дві) гривні 00 копійок, а також судовий збір в сумі 1206 (одна тисяча двісті шість) грн. 50 коп.
Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Сторони по справі:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", зареєстроване місцезнаходження:01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014;
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: Н.А. Загородько