22.06.2023
Ленінський районний суд м. Полтави
Справа № 553/513/23
Провадження № 2-з/553/19/2023
22 червня 2023 року м. Полтава
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Високих М.С., перевіривши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду із вказаною заявою, в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження в межах позовних вимог 6375,94 доларів США, на: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 561947153101; земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий № 5310136700:07:001:0253, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1860531353101; земельну ділянку площею 0,0573 га, кадастровий № 5310136700:07:001:0793, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 244696653101.
Заявлені вимоги мотивує тим, що в провадженні суду перебуває справа №553/513/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення трьох відсотків річних в сумі 6375,94 доларів США за користування позикою за договором від 02.02.2018.
Вжиття заходів забезпечення позову вмотивовано заявником тим, що 02.02.2018 ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 в борг кошти у розмірі 102000,00 доларів США, про що написав розписку, за якою зобов'язався повернути кошти в строк до 22.02.2018, однак так їх і не повернув.
04.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Полтави з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики в розмірі 4245455,20 грн. (справа №553/228/21).
В межах цієї справи за ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 24.02.2021 в порядку забезпечення позову було накладено арешт на будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_2 , номер об'єкта нерухомого майна 561947153101, який належить ОСОБА_3 ..
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 16.11.2022 у справі №553/228/21 позов ОСОБА_1 було задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 борг в сумі 3099457,59 грн.
Посилаючись на те, що фактично зазначене у заяві про забезпечення позову нерухоме майно є єдиним об'єктом, так як не може бути реалізоване окремо, прохає забезпечити пред'явлений позов, оскільки не вжиття таких заходів може стати наслідком відчуження відповідачами належного майна та призвести до неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.
Перевіривши заяву про забезпечення позову, суд зазначає про наступне.
Відповідно до ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Так, до пред'явлення заяви про забезпечення позову, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, провадження за якою відкрито судом у справі №553/513/23, в якій прохає стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 три відсотки річних в сумі 6375,94 доларів США за користування позикою за договором від 02.02.2018.
Згідно із ст.150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При цьому, заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, суд лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову і вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Вказане вище узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Суд вказує, що такий вид забезпечення позову як арешт майна передбачає обмеження права власника майна на користування цим майном.
Позивач прохає накласти арешт на належне відповідачам нерухоме майно, вартість якого значно перевищує заявлені позовні вимоги, а отже такі дії, на думку суду, можуть свідчити про відсутність співмірності між заходами забезпечення позову та майновими інтересами.
Так, позивачем заявлено вимогу про стягнення коштів в розмірі 6375,94 доларів США, тоді як за наведеними ним відомостями про ринкову вартість майна, про арешт якого порушено питання, вартість житлових будинків з земельними ділянками варіюється від 60000 доларів США до 120000 доларів США, при цьому суду не надано будь яких доказів здійснення відповідачами дій з реалізації цього майна або підготовчих до цього дій.
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За таких обставин, враховуючи не надання переконливих доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся та неспівмірність заявлених позовних вимог із вжиттям запропонованих позивачем заходів забезпечення, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-150,153 ЦПК України, суддя,
У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Суддя
Ленінського районного суду м. Полтави М.С. Високих