Справа № 525/625/23
Провадження №3/525/338/2023
23.06.2023 Суддя Великобагачанського районного суду Полтавської області Прасол Я.В., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка, матеріали, які надійшли з ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку та жительку АДРЕСА_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючу, РНОКПП НОМЕР_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягалася,
за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративне правопорушення
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №015868 від 07.06.2023, 07 червня 2023 року о 16 год. 20 хв. ОСОБА_1 , працюючи продавцем ФОП ОСОБА_2 у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , здійснювала торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії, термін дії якої закінчився 01.05.2023, а реалізація алкогольних напоїв продовжувалась, алкогольні вироби знаходились на полицях у магазині та на пляшках були цінники. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 164 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення визнала. Пояснила суду, що дійсно вона працювала у ФОП ОСОБА_2 продавцем у магазині. 01.05.2023 ФОП ОСОБА_2 припинив свою діяльність, також з 01.05.2023 у нього закінчився строк дії ліцензії на реалізацію алкоголю. Як вона дізналася лише 07.06.2023, її теж було звільнено з роботи 30.04.2023.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та дослідивши сукупність наявних матеріалів справи в їх сукупності та взаємозв'язку і давши цим доказам належну оцінку, суд приходить до висновку, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Стаття 251 КУпАП визначає поняття та джерела доказів у справі про адміністративне правопорушення. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, в т.ч. тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За нормою ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідальність за ч. 1 ст. 164 КУпАП настає за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Отже, безпосереднім об'єктом правопорушення є встановлений порядок здійснення підприємницької діяльності, порядок ліцензування окремих видів підприємницької діяльності.
Норма ст. 164 КУпАП носить бланкетний характер, оскільки у наведеній диспозиції відсилає до закону, що регулює певні види господарської діяльності і передбачає відповідальність за вчинення ряду окремих протиправних діянь, які врегульовані законом.
Стаття 256 КУпАП передбачає, що в протоколі про адміністративне правопорушення окрім того зазначається і нормативний акт, який передбачає відповідальність за правопорушення.
Тобто необхідним є встановлення та зазначення у протоколі, норми яких законів порушила особа, діючи всупереч встановленому порядку зайняття господарською діяльністю.
Натомість, у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не вказано конкретно, яку саме норму спеціального закону було нею порушено, у результаті чого може настати відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 164 КУпАП України.
Суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину у справі.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є належним доказом, який підтверджує факт вчинення адміністративного правопорушення, а є одним із доказів та оцінюється в сукупності з іншими доказами зібраними по справі.
Згідно вимог закону, суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, зокрема, в частині здійснення господарської діяльності без ліцензії, може бути лише суб'єкт господарювання.
У наданих суду матеріалах відсутні дані про те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання. Натомість судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно працювала продавцем у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ФОП ОСОБА_2 , 30.04.2023 вона була звільнена, що встановлено з копії трудової книжки останньої. 01.05.2023 ФОП ОСОБА_2 припинив підприємницьку діяльність, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Порушення, яке інкримінується ОСОБА_1 згідно матеріалів справи вчинено 07.06.2023.
Будь-яких достатніх та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 систематично здійснює господарську діяльність, що є однією з основних її ознак, як і будь-яких інших доказів на підтвердження вини останньої у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано.
Отже, зміст правопорушення, викладений у протоколі, не відповідає ознакам правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 164 КУпАП, докази, які підтверджують вину ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у суду щодо винуватості особи після всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості звинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати особу винною.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. (ст. 7 КУпАП).
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, аналізуючи наявні матеріали справи, суд приходить до висновку про недоведеність факту провадження ОСОБА_1 господарської діяльності без відповідної ліцензії на даний вид діяльності, а тому провадження по справі слід закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 цього Кодексу.
На підставі викладеного та керуючись ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 7, 9, ч. 1 ст. 164, п. 1 ст. 247, 279, 280, 283, 284, 285, 289, 294 КУпАП,
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Апеляційну скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Полтавського апеляційного суду через Великобагачанський районний суд Полтавської області.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Я.В. Прасол