Справа № 369/4989/23
Провадження № 1-кп/369/1775/23
іменем України
15.06.23 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12023110000000113 від 02.02.2023 року за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який має неповну вищу освіту, не одружений, раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
встановив:
02.02.2023 року близько 08.20 водій ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «Toyota Rav4», р/н НОМЕР_2 , не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом, чим порушив вимоги пп. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі - ПДР України), відповідно якому «водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортними засобом відповідної категорії», рухався на 15 км + 900 метрів автодороги «Київ - Бишів - Фастів» (в межах Бучанського району Київської області) в напрямку міста Києва, в порушення вимог підпунктів «б», «д» п. 2.3 ПДР України, згідно з якими «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», при русі на ділянці дороги - спуск та заокруглення дороги ліворуч в напряму міста Києва, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, чим порушив п. 12.1 ПДР України, відповідно до якого «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен врахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», не впорався з керуванням автомобіля, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення з автопоїздом у складі сідлового тягача марки «Sinotruk ZZ4186V361HE1B», реєстраційний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом «Schmitz SKI 24 SL7.2», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_7 , який рухався в напрямку селища Бишів в межах своєї смуги.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Toyota Rav4», р/н НОМЕР_2 , ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці пригоди. Смерть ОСОБА_8 наступила внаслідок множинних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Грубе порушення водієм ОСОБА_6 вимог пп. «а» п. 2.1, пп. «б», «д» п. 2.3, п. 12.1 Правил дорожнього руху України перебуває в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_8 .
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину в пред'явленому обвинуваченні визнав та пояснив, що бабусі ОСОБА_9 вранці 02.02.2023 року стало зле, потрібно було їхати в лікарню, тому він сів за кермо автомобіля, який належить діду, та вирушив в дорогу, не впорався з керуванням, що стало причиною зіткнення, бабуся загинула. Бабуся мала ряд хронічних захворювань, під час руху заважала йому, смикала за руку. Проте розуміє, що в зіткненні транспортних засобів цей його не виправдовує. Про загибель бабусі Таїсії через порушенням ним правил дорожнього руху відверто шкодує, у вчиненому розкаюється, просить затвердити угоду про визнання винуватості, яку він у присутності захисника уклав з прокурором.
Потерпілий ОСОБА_4 під час розгляду справи вказав, що в дорожньо-транспортній пригоді загинула його матір ОСОБА_10 , яка виховала ОСОБА_11 - племінника потерпілого. Втрата матері велике горе для родини. Проти винесення вироку на підставі угоди не заперечує, претензій до обвинуваченого не має.
При дослідженні письмових документів, наданих прокурором, з'ясовано, що відомості до ЄРДР були внесені 02.02.2023 року за повідомлення про ДТП, яка трапилась в цей день близько 08.20 на 15 км + 900 метрів автодороги Р-04 за участю автомобіля «Toyota Rav4», р/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_6 та автопоїзда у складі сідлового тягача марки «Sinotruk ZZ4186V361HE1B», реєстраційний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом «Schmitz SKI 24 SL7.2», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_7 , в якій загинула пасажир автомобіля «Toyota Rav4», р/н НОМЕР_2 , ОСОБА_8 , а водій ОСОБА_6 та пасажир вказаного транспортного засобу ОСОБА_12 отримали тілесні ушкодження.
При огляді місця ДТП були зафіксовані кінцеві положення транспортних засобів після зіткнення, положення ОСОБА_8 на передньому пасажирському сидінні вщент зруйнованого автомобіля «Toyota Rav4», р/н НОМЕР_2 , сліди бокового занесення автомобіля «Toyota Rav4», р/н НОМЕР_2 , на заокругленні дороги.
Відповідно до висновку № 143 від 03.02-02.03.2023 року смерть ОСОБА_8 , 1959 р. народження, наступила внаслідок множинних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів.
На момент ДТП ОСОБА_13 пройшов в закладі з підготовки водіїв лише 64-годинну теоретичну підготовку з керування транспортними засобами за відповідною програмою підготовки водіїв транспортних засобів категорії «В».
До зіткнення транспортні засоби були технічно справними (висновки експертів від 01.03.2023 року № СЕ-19/111-23/6549-ІТ, № СЕ-19/111-23/6550-ІТ).
І водій ОСОБА_6 , і водій ОСОБА_7 на момент ДТП були тверезі.
Відповідно до висновку експерта від 21.03.2023 року № СЕ-19/111-23/14072-ІТ саме дії водія ОСОБА_6 , в яких вбачаються невідповідність вимогам п. 12.1 ПДР України, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв'язку з виникненням ДТП.
14.06.2023 року між обвинуваченим ОСОБА_6 та прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 з письмової згоди потерпілого ОСОБА_4 було укладено угоду про визнання винуватості відповідно до вимог ст. 472 КПК України.
Згідно даної угоди обвинувачений та прокурор дійшли згоди щодо формулювання, правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, беззастережного визнання ОСОБА_6 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, а також покарання, яке він повинен понести у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним або обвинуваченим.
Виходячи зі змісту ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо тяжкого злочину, в якому бере участь потерпілій, у випадку надання на те письмової згоди потерпілим.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортними засобом, що спричинило смерть потерпілої).
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_6 цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Прокурору, потерпілому та захиснику також зрозумілі наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені ст. 473 КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про доцільність затвердження угоди про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
При цьому суд враховує, що оскільки ОСОБА_6 на момент ДТП не мав права керування транспортними засобами, то відповідно до п. 21 постанови пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні», відповідно до якого позбавлення права керування транспортними засобами можна застосовувати як додаткове покарання незалежно від того, що особу вже позбавлено такого права в адміністративному порядку, однак призначення цього покарання особі, яка взагалі не мала права керування транспортними засобами, є неможливим, додаткове покарання, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, обвинуваченому не призначається.
Процесуальні витрати на підставі ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого, долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження підлягають скасуванню, цивільний позов не заявлявся.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374, 475 КПК України, суд -
ухвалив:
Затвердити угоду від 14.06.2023 року між обвинуваченим ОСОБА_6 та прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання - 4 (чотири) роки позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази у справі:
-автопоїзд у складі сідлового тягача марки «Sinotruk ZZ4186V361HE1B», реєстраційний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом «Schmitz SKI 24 SL7.2», реєстраційний номер НОМЕР_4 , який переданий під відповідальне зберігання ТОВ «Гранд Бетон», яке розташоване в с. Гореничі Бучанського району Київської області по вул. Соборній, 270, залишити у розпорядженні юридичної особи;
-автомобіль «Toyota Rav4», р/н НОМЕР_2 , який перебуває на майданчику тимчасового затримання транспортних засобів в АДРЕСА_2 , повернути власнику ОСОБА_14 або користувачу по пред'явленню свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Арешт, накладений ухвалою від 10.02.2023 року слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/4622/23 на автомобіль марки «Toyota Rav4», р/н НОМЕР_2 , 2004 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_2 , що на праві власності належить ОСОБА_14 , скасувати.
Арешт, накладений ухвалою від 10.02.2023 року слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/4621/23 на сідловий тягач марки «Sinotruk ZZ4186V361HE1B», реєстраційний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом «Schmitz SKI 24 SL7.2», реєстраційний номер НОМЕР_4 , які належать ТОВ «Гранд Бетон», яке зареєстроване за адресою: вул. Соборна, 270, с. Гореничі, Бучанський район, Київська область, скасувати.
Стягнути ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні № 12023110000000113 у розмірі 9439 (дев'ять тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області виключно з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя ОСОБА_15