Справа № 369/10003/21
Провадження № 2-др/369/25/23
16.05.2023 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді: Фінагеєвій І.О.
при секретарі: Світлак Ю.Ю.,
за участі заявника ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №369/10003/21 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Відділ опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька, -
В провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебувала цивільна справа №369/10003/21 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Відділ опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька.
Від представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Каращенко Ю.В. до суду 01 лютого 2023 року надійшла заява про залишення без розгляду позовних вимог у цивільній справі № 369/10003/21 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Відділ опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 лютого 2023 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Відділ опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька, залишено без розгляду.
17 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №369/10003/21 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Відділ опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що під час засідання ним було подано до суду клопотання про витрати від 23.02.2023 року яке було надіслано всім учасникам процесу і було обговорено під час засідання з представником позивача. У клопотанні про витрати від 23.02.2023 року відповідач зазначав що ним понесено наступні витрати Мова йде про витрати на відправлення листів в рамках цієї справи , а саме: запит до Прикордонної служби України щодо виїзду малолітньої дитини за кордон становить 26,00грн згідно фіскального чеку №0208107818642 від 17.09.2021року ( накладна Укрпошти трекер №0208107818642); відзив по справі.
Витрати становлять:
До ОСОБА_3 становить 32,00грн згідно фіскального чеку №01000198311140 від 28.09.2021року ( накладна Укрпошти трекер №01000198311140;
До Суворовської РДА становить 32,00грн згідно фіскального чеку №01000198311132 від 28.09.2021року (накладна Укрпошти трекер №01000198311132);
До Києво-Святошинського райсуду становить 26,00грн згідно фіскального чеку №01000198311124 від 28.09.2021року ( накладна Укрпошти трекер №01000198311124);
Та За конверти 3 шт по 2.00 грн = 6 грн фіскальний чек від 28.09.2021 року.
Тобто разом витрати витрати становлять у сумі 122,00 грн.
Відповідач зазначив, що на його думку, позивач зловживала своїм правом на позов тому що дитина виїздила за кордон як до подачі позову так і після подачі позову це підтверджується двома відповідями Прикордонної служби України щодо виїзду малолітньої дитини за кордон, докази цього була подані до справи (і знаходяться у матеріалах справи) тобто необґрунтовано діяла умисно створюючи штучний позов, і наразі повторно подаються виключно для інформування сторін, та суду, а за цих умов витрати понесені відповідачем мають бути компенсовані зі сторони позивача .
В судове засідання з'явився представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Каращенко Ю.В., підтримав свої заперечення, надані ним 16 травня 2023 року через підсистему «Електронний суд», просив відмовити в задоволенні заяви про винесення додаткового рішення.
В судове засідання з'явився відповідач ОСОБА_1 , підтримав свою заяву про винесення додаткового рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Пунком 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Щодо пояснення відповідача про те, що, на його думку, позивач зловживала своїм правом на позов тому що дитина виїздила за кордон як до подачі позову так і після подачі позову, що підтверджується двома відповідями Прикордонної служби України щодо виїзду малолітньої дитини за кордон, докази цього були подані до справи (і знаходяться у матеріалах справи) тобто позивач необґрунтовано діяла умисно створюючи штучний позов, і наразі повторно подаються виключно для інформування сторін, та суду, а за цих умов витрати понесені відповідачем мають бути компенсовані зі сторони позивача, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
При цьому, у відповідності до частини 9 статті 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З аналізу зазначених норм вбачається, що обов'язковою умовою є зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч. 3 ст. 44 ЦПК).
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч. 4 ст. 44 ЦПК).
Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами 2-5 цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ст. 13 ЦК України).
Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин 2-5 ст. 13 цього Кодексу (ч. 3 ст. 16 ЦК України).
Тлумачення зазначених норм свідчить, що потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідками щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові.
Суд дійшов висновку, що звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також її дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання нею своїми процесуальними правами, її дії, направлені на захист своїх прав та прав дитини, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою її обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.
Крім того, залишення заяви без розгляду у зв'язку за заявою позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення.
Отже, саме по собі залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача.
Не є, на думку суду, зловживанням процесуальними правами подання позивачем позову та використання нею права на залишення позову без розгляду, оскільки наслідки вчинення відповідних процесуальних дій передбачені процесуальним законодавством та зумовлюють певні особливості розгляду справи (процесуальні наслідки для позивача відмінні від визнання таких дій зловживанням процесуальними правами) у такому випадку, та не є підставою для застосування наслідків встановлених частиною 9 статті 141 ЦПК України.
Також безпідставними є аргументи відповідача ОСОБА_1 про необхідність стягнення з позивача судових витрат з метою понесення ним фінансових наслідків у зв'язку з необґрунтованими діями позивача, подання нею необґрунтованого позову.
Суд зазначає, що можливість відшкодування судових витрат закріплено в ЦПК не з метою покарання учасників справи, а саме з метою компенсації понесених судових витрат у випадках та порядку встановлених ЦПК.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що заява відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №369/10003/21 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Відділ опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька, не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 1-19, 137-141, 263-265, 268, 270, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №369/10003/21 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Відділ опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька, - відмовити.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст судового рішення виготовлено та оголошено 29 травня 2023 року о 15 год 15 хв.
Суддя: І.О. Фінагеєва