20.06.2023 Єдиний унікальний номер 205/4731/21
1-кп/205/575/23
20 червня 2023 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021041690000037 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, маючого середню спеціальну освіту, неодруженого, малолітніх або неповнолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судимості не має,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, -
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 , 28.02.2021 року, близько об 14 год. 20 хв., разом з невстановленою в ході досудового розслідування особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, знаходився неподалік від буд. АДРЕСА_2 , де в нього раптово виник кримінально-протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, а саме, металевих воріт. Після чого, ОСОБА_3 близько об 14 годині 30 хвилин, знаходячись у вказаному місці та у вказаний час, реалізуючи раптово виниклий кримінально-протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиняючи злочин за попередньою змовою групою осіб, діючи умисно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи їх настання, переконавшись що за його діями ніхто не спостерігає і вони є таємними, підійшов до металевих в'їзних воріт, що розташовані при вході до домоволодіння АДРЕСА_2 , та разом із не встановленою в ході досудового розслідування особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, зняв з петель половину металевих в'їзних воріт, вартість яких складає 1 260 гривень 00 коп. Доводячи до кінця свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , разом із не встановленою в ході досудового розслідування особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з викраденим майном намагався зникнути з місця вчинення злочину, однак довести свій кримінально-протиправний умисел до кінця не зміг з причин, які не залежали від його волі, оскільки був зупинений перехожим, у зв'язку з чим не зміг розпорядитися майном на власний розсуд.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, щиро покаявся та погодився надати показання щодо обставин викладених в обвинувальному акті, одночасно погодившись на застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України щодо не дослідження обставин, викладених у обвинувальному акті щодо його обвинувачення.
Так, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 суду пояснив, що дійсно він при зазначених в обвинувальному акті обставинах та час, разом з невстановленою особою зняв з петель половину металевих в'їзних воріт, однак не зміг покинути місце вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном, оскільки був зупинений перехожим.
Судом, роз'яснені обвинуваченому наслідки застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме, позбавлення його можливості оскаржити в апеляційному порядку визнані ним обставини кримінального правопорушення, а також перевірено правильність розуміння ним цих обставин та добровільність його позиції.
З урахуванням повного визнання своєї винуватості, визнання та підтвердження, обвинуваченою всіх обставин кримінального правопорушення, викладеного у обвинувальному акті, з урахуванням думки прокурора та відсутності заперечень, суд вважає можливим застосувати положення ч.3 ст.349 КПК України та визнати недоцільним дослідження доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним інкримінованого стороною обвинувачення кримінального правопорушення, обмежившись лише дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 .
Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_3 повністю підтвердилась під час судового провадження, та його умисні дії, які виразилися у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст.66 КК України, суд визнає його повне визнання своєї вини та щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Обговорюючи питання про вид і міру покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним діяння, яке відноситься до категорії нетяжкого злочину, данні про особу обвинуваченого, який судимості не має, офіційно не працевлаштований, неодружений, малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних осіб на утриманні не має, характеристика відсутня, з 19.04.2012 року перебував на обліку в реєстрі осіб з наркологічними захворюваннями, з метою профілактики з приводу розладів психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів, вживання з шкідливими наслідками, знятий з обліку з 02.03.2016 року по закінченню строку нагляду, враховуючи стан здоров'я обвинуваченого, який з його слів має діагноз - цироз печінки, встановлені судом обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, а також відсутність обставин, що обтяжують його покарання.
З врахуванням особи винного і наявності обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, беручи до уваги, що останній в судовому засіданні щиро покаявся, суду пояснив, що зробив висновки для себе, суд прийшов до переконання, що обвинувачений ОСОБА_3 може бути перевихований без ізоляції від суспільства, також суд враховує думку прокурора, у зв'язку з чим, вважає необхідним призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі у межах установленої санкцією статті обвинувачення.
В порядку передбаченому ст. 75 КК України обвинуваченого ОСОБА_3 доцільно звільнити від відбування покарань у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк із покладенням на нього обов'язків передбачених ст.76 КК України, оскільки саме, це покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення винного та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Оскільки іспитовий строк дисциплінує засуджених, привчає їх до додержання законів, нагадує їм, що вони не виправдані, а проходять випробування, від результату якого залежить їх подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні було проведено судову товарознавчу експертизу № 1036-21 від 11.03.2021 року, витрати на яку складають 343,22 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Суд приходить до висновку, що зазначені судові витрати, у відповідності з вимогами ст. ст. 122, 124, 126 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 КПК України суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік.
На підставі п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 343,22 грн. (триста сорок три гривні 22 копійки), витрати на проведення судової товарознавчої експертизи № 1036-21 від 11.03.2021 року.
Речові докази:
-одну металеву створу воріт, виявлену та вилучену 28.02.2021 року в ході проведення огляду місця події: м. Дніпро, вул. Чеботарьова, 7- повернути потерпілому ОСОБА_6 за належністю.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржено в тридцятиденний строк з дня його проголошення в судову палату по кримінальним справам Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.
Головуючий суддя: ОСОБА_1