Справа № 211/1098/23
Провадження № 3/211/999/23
іменем України
23 червня 2023 року суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Ткаченко С.В., розглянувши адміністративну справу, що надійшла з полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст.130 КпАП,-
згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 422843 від 02.02.2023 року водій ОСОБА_1 02.02.2023 року о 23 год. 11 хв., керував транспортним засобом марки ВАЗ 21101206 державний номерний знак НОМЕР_1 в м. Кривому Розі у Довгинцівському районі по вул. Кубинська, 73, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП.
В суд ОСОБА_1 не з'явився, в ході розгляду справи, надав письмове клопотання, де просив провадження по справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП закрити за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вимогами ст. 252 КУпАП, передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 278 КУпАП, при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, в тому числі, перевіряє правильність складання протоколу, інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, належно з'ясовує обставини справи.
Згідно вимог Закону України, суд розглядає справу в межах тих матеріалів які направлені до суду, дослідивши які, суд зробив певні висновки.
Під час розгляду справи проглянуто диск з відеозаписами, який доданий до матеріалів справи в якості доказу вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 02.02.2023 року, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови.
Разом з тим встановити чи дійсно були наявні дані ознаки у ОСОБА_1 не надається можливим, оскільки на відео ОСОБА_1 поводив вів себе адекватно, відповідно до виниклої ситуації, реагував на вимоги поліцейських, при цьому свідки не залучались.
Відеозапис не містить зафіксованих обставини вручення ОСОБА_1 направлення на проходження огляду на стан сп'яніння.
З урахуванням викладеного суд також звертає увагу що додане відео має фрагментарний характер, з якого не можна прослідкувати обставини події та обставини справи від початку до кінця, що також може свідчити про те, що відео змінювалось (редагувалась) особою, яка копіювала відеозапис на DVD диск, що прямо заборонено Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису №100, яка зареєстрована за № 28/32999 в Міністерстві юстиції України від 11 січня 2019 року та ставить під сумнів автентичності оригіналу.
У запереченні зазначається, що ОСОБА_1 не вживав алкогольних напоїв, був змушений відмовитись від проходження огляду на стан сп'яніння через залякування інспекторів.
Так дійсно з відео є сумнівним, те що ОСОБА_1 на пропозицію співробітників поліції погодився пройти огляд, але з невідомих обставин через деякий час висловлює відмову від проходження огляду, при цьому вбачаєтья, що у даний проміжок часу, тобто між тим як ОСОБА_1 погодився на огляд та як він висловив відмову від огляду надані відеофрагменти взагалі не відображають відео.
Згідно із п.п. 4, 5 Розділу П Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України від 18 грудня 2018 р. № 1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Відсутність безперервного відеозапису з визначеного Інструкцією № 1026 технічного пристрою ставить під сумнів законність проведення поліцейськими вказаних дій та позбавляє можливості об'єктивно перевірити обставини пов'язані із виявленням та фіксацією адміністративного правопорушення.
Таки чином, аналізуючи викладене можна прийти до висновку, що якщо із відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, слідує, що він є не безперервним, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 18.07.2019 року у справі №216/5226/16-а.
Всі встановлені обставини дають суду достатні підстави на об'єктивний сумнів щодо добровільної відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Склад адміністративного правопорушення передбачає наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак. Відсутність хоча б однієї ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому. За таких обставин, відомості зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння не знайшли свого підтвердження належними доказами.
Отже, викладена в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №422843 від 02.02.2023 року оцінка правопорушення не відповідає дійсним обставинам справи, що встановлені судом.
Наведені факти свідчать про неналежність доказів у справі, які не тільки не підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню в рамках даної справи, зокрема стосовно обставин вчинення особою діяння, що ставиться їй у провину, але і оформлені у такий спосіб, який викликає сумніви щодо об'єктивності і повноти дій уповноваженої посадової особи під час складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, які могли нести формальний характер з метою притягнення водія до адміністративної відповідальності.
Враховуючи положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.
При цьому, суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Згідно з ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про недоведеність матеріалами справи об'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак і відсутність в його діянні складу даного адміністративного правопорушення, оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оскільки суд повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності поза розумним сумнівом, вважаю, що за цим стандартом доказування не було доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в зв'язку з чим провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу даного адміністративного правопорушення в діях останнього.
Керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, -
провадження по справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом 10 днів через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з дня винесення постанови.
Суддя: С. В. Ткаченко