23.06.2023
Справа № 945/101/23
Номер провадження 2-а/482/16/2023
23 червня 2023 року м. Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Сергієнка С.А., за участю секретаря судового засідання Шведової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови серії БАБ № 532582 від 18.01.2023 року, -
26.01.2021 року представник позивача ОСОБА_2 , адвокат Нечай О.Д. звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що постановою по справі про адміністративне правопорушення від 18.01.2023 року № 532582 (серія БАБ) на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 статті 126 КУпАП.
Інспектором УПП у Миколаївській області обставини правопорушення описані у постанові наступним чином: «водій не мав при собі та не пред'явив чинний поліс».
З вищевикладеним описом обставин позивач не погоджується, так як він не відповідає дійсності, зокрема, позивачем надано інспектору УПП поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 211912112 від 08.11.2022 р.
У оскаржуваній постанові вказано, що правопорушення зафіксовано на камеру Motorola v8400475388. Однак, так як Позивачем поліс страхування був наданий для ознайомлення, на відеозаписі з камери Motorola v8400475388 відсутні будь-які докази вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Таким чином, обставини викладені у постанові нічим не підтверджені та не відповідають дійсності.
З урахуванням викладеного, постанова по справі про адміністративне правопорушення від 18.01.2023 року № 532582 (серія БАБ) є незаконною та підлягає скасуванню.
Представник УПП в Миколаївській області надіслав до суду відзив на позов у якому вказує, що під час несення служби на блокпосту АД Н-24 Миколаїв-Вознесенськ-Благовіщенськ 228км 18.01.2023 року інспектором управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Шуцьким В.П., разом з напарником, було зупинено автомобіль ЗАЗ 1102 державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом.
Інспектор Щуцький В.П., під час перевірки документів та огляду транспортного засобу відповідно до Постанови Кабінету міністрів Україна № 1455 від 29.12.2021 року та Постанови Кабінету Міністрів № 1456 від 29.12.2021 року попросив пред'явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України та пункту 2.4 а) ПДР України. Поліс цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на зазначений транспортний засіб, а саме напівпричіп АМС 11ХВL5 державний номерний знак НОМЕР_2 водій не надав для перевірки, з причини його відсутності.
Встановивши факт вчинення адміністративних правопорушень, а саме порушення вимог п. 2.1 ґ) ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача.
Після чого водію було роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Інспектор Щуцький Р.О., виніс постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП та наклав стягнення на позивача відповідно до санкції статті.
Разом з цим, зазначає, що згідно з даними МТСБУ водій не мав полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на причіп, на підтвердження чого надано відповідний витяг. При цьому вказує нате, що такого полісу позивачем не надано і до позовної заяви, в якості доказу невинуватості. З огляду на зазначене вважає викладені вимоги позивача безпідставними та не підтвердженими жодними допустимими доказами.
Представник позивача подав відповідь на відзив у якій заперечив проти доводів відзиву вказавши на відсутність доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувається за відсутності учасників справи, на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.
Суд, вивчивши позовну заяву, відзив та відповідь на відзив, дослідивши додані до них докази, приходить до висновку що позов задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що відповідно до постанови про адміністративне правопорушення серії БАБ №532582 від 18.01.2022 року, водій ОСОБА_1 , 18.01.2022 року о 08 годині 35 хвилин на 228 км. автомобільної дороги Н-24 Миколаїв-Вознесенськ-Благовіщенське керував транспортним засобом з напівпричепом (номерні знаки НОМЕР_3 та НОМЕР_2 ), при перевірці документів не мав при собі та не пред'явив чинний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів чим порушив п. 2.1 ґ) ПДР України чим скоїв правопорушення передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, за що накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425грн.
Також згідно вказаної постанови відео фіксація здійснювалася за допомогою приладу Motorola v8400475388.
Позивач з винесеною постановою не погоджується та вважає, що вона складена безпідставно та не підтверджується будь-якими доказами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч.1ст.55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що позивач це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.
Нормами п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлено, що індивідуальний акт акт (рішення)суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте)на виконання владних управлінських функцій aбo в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав aбo інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням aбo мас визначений строк.
Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Частиною 2 ст. 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Приписами ст.280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Приписами ст.252КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, приписами ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
Відповідно до вимог п. 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Згідно з вимогами п. 4. Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, і ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Пунктом 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як роз'яснено у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті від 23 грудня 2005 року № 14, зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Хоча відповідачем і не надано до суду відеозапис з місця вчинення правопорушення, суд не приймає до уваги доводи позивача, щодо відсутності доказів вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, з огляду на наступне.
Так, у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено проте, що факт вчинення позивачем правопорушення підтверджується відомостями МТСБУ щодо перевірки наявності полісу внутрішнього страхування, який було додано до відзиву, відповідно до якого поліс на транспортний засіб № НОМЕР_2 , станом на дату вчинення правопорушення 18.01.2023 року, не знайдено.
Зазначений доказ є належним, допустимим, чітким та достатнім і відповідає стандарту доказування «поза розумним сумнівом», про що зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», та можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», про що ЄСПЛ вказав у своєму рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України».
При цьому, суд звертає увагу на те, що позивачем при наданні суду позовної заяви на обґрунтування своїх позовних вимог та спростування доводів відповідача зазначених у оскаржуваній постанові не надано суду доказів наявності у нього чинного, на дату, події полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, щодо транспортного засобу (причепу) державний номерний знак НОМЕР_2 .
Таким чином позивачем не надано суду доказів на спростування факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та порушення порядку винесення інспектором постанови про адміністративне правопорушення, а останнім навпаки надано докази, якими вони підтверджується. Суд критично ставиться до доводів позивача, викладених у позові, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №532582 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1ст.126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 425 гривень є правомірною та обґрунтованою, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 19, 20, 72, 77, 96, 229, 242-246, 262, 286 КАС України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови серії БАБ № 532582 від 18.01.2023 року - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя: С.А.Сергієнко