15 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 904/5698/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - ТОВ «Оператор ГТС України», позивач, скаржник) - Хромов О.І. (адвокат),
відповідача - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» (далі - АТ «Оператор ГРС «Дніпрогаз», відповідач) - не з'явився,
третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, третя особа) - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ «Оператор ГТС України»
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2022 (суддя - Манько Г.В.)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2023 (головуючий - суддя Кощеєв І.М., судді: Іванов О.Г., Чус О.В.)
у справі № 904/5698/20
за позовом ТОВ «Оператор ГТС України»
до АТ «Оператор ГРС «Дніпрогаз»,
третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - НКРЕКП,
про стягнення заборгованості у розмірі 7 084 600, 63 грн.
Спір виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення суми основного боргу, а також нарахованих сум пені, відсотків річних та інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем умов договору про транспортування природного газу.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ТОВ "Оператор ГТС України" звернулось до суду із позовом до АТ "Оператор ГРС "ДНІПРОГАЗ", в якому просило суд стягнути 7 084 600,63 грн. з яких:
6 239 046,02 грн - основна заборгованість,
622 523,65 грн - пеня,
103 150,33 грн - 3 % річних та
119 880,64 грн - інфляційні втрати.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з компенсації добових небалансів природного газу, що виникли у січні 2020 року, та що мали бути сплачені відповідачем на підставі договору транспортування природного газу за виставленими ТОВ "Оператор ГТС України" рахунками.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Справа розглядалась неодноразово.
2.2. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2021 провадження у справі № 904/5698/20 в частині позовних вимог у розмірі 6 239 046,02 грн закрито. В іншій частині позов задоволено. Стягнуто з АТ "Оператор ГРС "Дніпрогаз" на користь ТТОВ "Оператор ГТС України" 622 523,65 грн - пені, 103 150,33 грн - 3% річних, 119 880,64 грн - інфляційних втрат. Клопотання АТ "Оператор ГРС "Дніпрогаз" про зменшення суми пені, 3% річних, інфляційних втрат залишено без задоволення.
2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2021 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2021 у справі №904/5698/20 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
2.4. Постановою Верховного Суду від 28.07.2022 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2021 у справі № 904/5698/20 - скасовано, а справу №904/5698/20 направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
2.5. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2022, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2023, у справі №904/5698/20 закрито провадження в частині стягнення основної суми заборгованості у розмірі 6 239 046,02 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Повернуто з Державного бюджету України ТОВ "Оператор ГТС України" судовий збір у розмірі 93 585,69 грн.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "Оператор ГТС України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2023 у справі №904/5698/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат; ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ТОВ "Оператор ГТС України" із посиланням на пункти 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що суди неправильно застосували до спірних правовідносин положення статті 6 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», та як наслідок не застосували до спірних правовідносин статті 526, 527, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Висновки Верховного Суду щодо застосування статті 6 даного Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (далі також - Закон №1639) у подібних правовідносинах відсутні. Скаржник вказує, що на момент подання даної касаційної скарги, не сформована єдина практика в питанні списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування згідно з вказаним Законом №1639.
4.1.1. Так, на думку скаржника, зазначені положення Закону №1639 підлягають застосуванню лише у разі, якщо основна заборгованість врегульована відповідно до даного Закону №1639 шляхом проведення взаєморозрахунків та/або реструктуризації заборгованості. Також скаржник відзначає, що дія Закону №1639 може поширюватись лише на заборгованість операторів ГРС, що виникла після прийняття Закону №2479.
4.2. Крім того, ТОВ «Оператор ГТС України» зазначає і те, що господарські суди помилково застосували до спірних правовідносин Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» в редакції змін, внесених Законом України №2479-ІХ від 29.07.2022 «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» (далі також - Закон №2479), а також порушили приписи статей 237, 238 ГПК України, зокрема що стосується виходу за межі позовних вимог та предмету спору.
4.2.1. Так, заборгованість із пені, 3% річних та інфляційних втрат нарахована відповідачу до прийняття Закону №1639, при цьому основну заборгованість відповідач сплатив також ще до прийняття вказаного Закону №1639, відтак така заборгованість не підпадає під процедуру врегулювання заборгованості, передбачену Законом №1639. Отже, нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати не підлягають списанню.
4.3. Щодо порушення норм процесуального права, скаржник вказує на порушення статей 86, 236 ГПК України та звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.06.2020 у справ №910/7707/19.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. АТ "Оператор ГРС "Дніпрогаз" 26.05.2023 (поза межами строку, встановленого ухвалою Верховного Суду від 08.05.2023) на електронну адресу Касаційного господарського суду подало відзив на касаційну скаргу, який підписаний кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом (далі - КУЕП). Підпис КУЕП перевірено та підтверджено протоколом створення та перевірки КУЕП від 26.05.2023. У поданому відзиві, відповідач просив Суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Клопотання про поновлення строку на подання відзиву стороною не заявлено.
5.2. Від третьої особи відзиву на касаційну скаргу до Суду не надходило.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Між ТОВ "Оператор ГТС України" ( Оператор ) та АТ "Оператор ГРС "Дніпрогаз" ( Замовник ) 04.02.2020 укладено Договір транспортування природного газу №2002000097 (далі - Договір), пунктом 2.1 якого передбачено, що за цим Договором Оператор надає Замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлені у цьому Договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
6.1.1. Згідно з пунктом 2.2 Договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором. Замовник погоджується з тим, що обов'язковою умовою надання послуги є доступ замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на веб-сайті оператора. Підписанням цього договору замовник підтверджує, що він ознайомлений із Правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на веб-сайті оператора, та надає згоду на їх застосування та дотримання.
6.1.2. Взаємовідносини між Замовником та Оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим Договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього Договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи (копія повідомлення додається) за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи замовник зобов'язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом (пункт 2.8 Договору).
6.1.3. Замовник зобов'язаний, серед іншого: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; надати оператору фінансове забезпечення в порядку, встановленому у Кодексі та цьому Договорі; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та Кодексом; вчасно збалансовувати своє портфоліо балансування; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності та/або плати за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями, та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним у газотранспортну систему, у порядку, визначеному цим Договором та Кодексом; реєструвати в Реєстрі споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора споживачів, стосовно яких він є діючим постачальником; здійснити своєчасну та повну оплату за перевищення розміру договірної потужності, додаткову плату за зміну умов (обмежень) використання потужності з обмеженнями, плату за добовий небаланс, плату за нейтральність балансування, додаткову плату у разі недотримання параметрів ФХП газу та плату за несанкціонований відбір природного газу з газотранспортної системи в порядку, визначеному Кодексом та цим Договором; здійснити у термін до 5 робочих днів з дня виставлення рахунка оплату вартості добових небалансів, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів замовника протягом звітного газового місяця (пункт 4.1 Договору).
6.1.4. Порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюються сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього Договору (пункт 5.1 Договору).
6.1.5. Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті (пункт 7.2 Договору).
6.1.6. Тарифи, передбачені пунктом 7.1 Договору, є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього Договору (пункт 7.3 Договору).
6.1.7. Сторони дійшли згоди, що у разі виникнення у замовника добового небалансу оператор здійснює купівлю/продаж природного газу замовника в обсягах добового небалансу (пункт 9.1 Договору).
6.1.8. У разі виникнення у Замовника негативного добового небалансу Оператор здійснює продаж Замовнику, а Замовник купівлю в оператора природного газу в обсягах негативного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу. У разі виникнення у Замовника позитивного добового небалансу Оператор здійснює купівлю у замовника, а Замовник продаж природного газу оператору в обсягах позитивного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу (пункт 9.2 Договору).
6.1.9. У випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, Оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає Замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту. Оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою чинним законодавством, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період. (пункт 9.3 Договору).
6.1.10. Розбіжності щодо вартості добових небалансів підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість добових небалансів, яку замовник зобов'язаний сплатити у строк, визначений пунктом 9.3 Договору, визначається за даними оператора (пункт 9.6 Договору).
6.1.11. Послуги, які надаються за цим Договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг (пункт 11.1 Договору).
6.1.12. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними оператора (пункт 11.3 Договору).
6.1.13. Врегулювання щодобових небалансів оформлюються одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби) (пункт 11.4 Договору).
6.1.14. Оператор і Замовник зобов'язуються здійснювати звірку розрахунків щокварталу до двадцять п'ятого числа місяця, наступного за кварталом. Звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки (пункт 11.5 Договору).
6.1.15. У разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим Договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 13.5 Договору).
6.1.16. Цей Договір набуває чинності з дня його укладення, поширює дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.01.2020 та діє до 31.12.2020 (пункт 17.1 Договору).
6.1.16.1. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
6.1.17. Усі зміни та доповнення до цього Договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими особами сторін (пункт 17.2 Договору).
6.2. Повідомленням на створення (видалення або коригування) облікового запису уповноважених осіб користувача інформаційної платформи замовник довів до відома оператора про своїх уповноважених осіб, що мають право доступу до інформаційної платформи від імені користувача платформи, які ознайомлені з вимогами Кодексу газотранспортної системи та інструкціями оператора газотранспортної системи щодо взаємодії з інформаційною платформою та зобов'язуються їх дотримуватись, у т.ч. дотримуватися заходів безпеки щодо доступу до платформи та інтерфейсу користувача платформи сторонніми особами.
6.3. ТОВ "Оператор ГТС України" за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів АТ "Оператор ГРС "Дніпрогаз" природного газу до/з газотранспортної системи за січень 2020 року виявив наявність у АТ "Оператор ГРС "Дніпрогаз" негативних щодобових небалансів як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, на підставі чого здійснив розрахунок остаточних обсягів щодобового небалансу АТ "Оператор ГРС "Дніпрогаз" за кожну газову добу звітного місяця та визначив його остаточну плату за такі щодобові небаланси за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць, а саме: за січень 2020 виявлено остаточні обсяги негативних щодобових небалансів в розмірі 1 455,37429 тис.куб.м ( 15 063 124 кВт * год ) всього на загальну суму 8 342 503,58 грн з ПДВ.
6.4. Згідно із довідками ТОВ "Оператор ГТС України" № № 1, 3 зазначені щодобові небаланси АТ "Оператор ГРС "Дніпрогаз" виникли внаслідок безпідставного відбору Замовником у січні 2020 року з газотранспортної системи природного газу для покриття його власних виробничо-технічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи.
6.4.1. Згідно з цими довідками фактичний обсяг природного газу, відібраного оператору газорозподільної мережі (далі - ГРМ) з газотранспортної системи через точки виходу у січні 2020 року - 117 928 624,00 куб.м; обсяги природного газу, використані оператором ГРМ - 3 376 332,13 куб.м, що на думку позивача підтверджено: двостороннім актом наданих послуг № 01-2020-2002000097/1000120 від 31.01.2020 р.; реєстрами файлів, завантажених до інформаційної платформи АТ "Оператор ГТС "Дніпрогаз" за січень 2020 року: форма 2 - Інформація про попередні та остаточні прогнози відборів/споживання природного газу споживачами, що не вимірюються щодобово, і відбори/споживання природного газу споживачами, що вимірюються щодобово (протягом доби); форма 3 - Інформація про фактичний місячний відбір/споживання природного газу споживачами, що не вимірюється щодобово, та/або щодо яких було змінено режим нарахування відбору/споживання природного газу; форма 4 - Інформація про операторів газорозподільних систем (за їх наявності), яким природний газ передається з газорозподільної системи, з визначенням місць підключення таких операторів, та про об'єм/обсяг приймання-передачі природного газу з однієї газорозподільної зони в іншу; форма 9 - Повідомлення про споживачів у зоні ліцензійної діяльності оператора ГРМ, які не включені до Реєстру споживачів жодного постачальника/постачальник яких не подав номінацію на точку виходу до ГРМ або така номінація була відхилена оператором ГТС/ постачальник яких ініціював припинення їм газопостачання.
6.5. ТОВ "Оператор ГТС України" через інформаційну платформу направлено відповідачу акт врегулювання щодобових небалансів № 01-2020-2002000097 за газовий місяць - січень 2020 року, від 31.01.2020 у розмірі 1455,37429 тис.куб.м. і рахунок на оплату за щодобові небаланси за січень 2020 року №01-2020-2002000097 від 31.01.2020 на загальну суму 8 342 503,58 грн з ПДВ.
6.6. Листом від 03.03.2020 №ТОВ ВИХ-20-2477 ТОВ "Оператор ГТС України" звернувся до відповідача з вимогою щодо сплати 8 342 503,58 грн за щодобові небаланси газового місяця - січня 2020 року.
6.7. У відповідь АТ "Оператор ГРС "Дніпрогаз" листом від 05.03.2020 №49104ЛВ-1327-0320 звернувся до позивача з проханням реструктуризації заборгованості.
6.8. За твердженням ТОВ "Оператор ГТС України" станом на 29.09.2020 за рахунок взаємозаліку зобов'язань сторін, а також часткової сплати відповідачем коштів, заборгованість частково погашено.
6.9. Причиною спору став залишок основного боргу у сумі 6 239 046,02 грн за щодобові небаланси за газовий місяць - січень 2020 року.
6.10. На підставі пунктів 13.1, 13.5 Договору позивачем нараховано:
- пеню у розмірі 622 523,65 грн,
- три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 103 150,33 грн,
- інфляційні втрати у розмірі 119 880,64 грн.
6.11. На виконання пункту 11.5 Договору позивачем сформовано та направлено на адресу відповідача акти звірки, підписані позивачем, з метою звіряння взаємних розрахунків за щодобовий небаланс та перевищення замовленої потужності за період з 01.01.2020 по 29.09.2020.
6.12. Як встановлено і неоспорюється сторонами - на розрахунковий рахунок позивача здійснювалися часткові оплати з призначенням:
ь 18.05.2021 "Спл. за доб. небал. за газ, дог. 2002000097 від 04.02.2020 р. В т.ч. ПДВ - 166 666,67 + Р.1.3.1 + зг. дог. дор. 30А491-1467-21-21 від 03.03.2021 р." 1 000 000,00 грн;
ь 19.05.2021 "Спл. за доб. небал. за газ, дог. 2002000097 від 04.02.2020 р. В т.ч. ПДВ - 333 333,33 + Р.1.3.1 + зг. дог. дор. 30А491-1467-21-21 від 03.03.2021 р." 2 000 000,00 грн;
ь 21.05.2021 "Спл. за доб. небал. за газ, дог. 2002000097 від 04.02.2020 р. В т.ч. ПДВ - 83 333,33 + Р.1.3.1+ зг. дог. дор. 30А491-1467-21-21 від 03.03.2021 р." 500 000,00 грн;
ь 24.05.2021 "Спл. за доб. небал. за газ, дог. 2002000097 від 04.02.2020 р. В т.ч. ПДВ -250 000,00 + Р.1.3.1 + зг. дог. дор. 30А491-1467-21-21 від 03.03.2021 р." 1 500 000,00 грн;
ь 25.05.2021 "Спл. за доб. небал. за газ, дог. 2002000097 від 04.02.2020 р. В т.ч. ПДВ - 233 333,33 + Р.1.3.1 + зг. дог. дор. 30А491-1467-21-21 від 03.03.2021 р." 746 401,12 грн.
6.12.1. Після пред'явлення позову було здійснено часткові оплати за Договором на загальну суму 5 746 401,12 грн.
6.13. Частина зобов'язань AT "Оператор ГРС "Дніпрогаз" перед ТОВ "Оператор ГТС України" за недобовий небаланс природного газу січня 2020 року припинена на підставі Заяв про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог після звернення позивача до суду з позовом, на загальну суму 492 644,90 грн.
6.14. Суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, виходив з такого:
- з урахуванням часткових сплат за Договором та заяв про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на час прийняття рішення у справі заборгованість AT "Дніпрогз" перед ТОВ "Оператор ГТС України" за добовий небаланс природного газу січня 2020 року за Договором відсутня, що визнається сторонами;
- наявні у справі докази є підставою для закриття провадження у справі в частині стягнення основної суми заборгованості у розмірі 6 239 046,02 грн на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України;
- Постановою НКРЕКП від 10.11.2022 №1410 АТ "Оператор ГРС "Дніпрогаз" (код ЄДРПОУ 20262860) включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу (далі - Реєстр);
- включення АТ "Оператор ГРС "Дніпрогаз" до Реєстру, наявність погашеної заборгованості у відповідності до приписів Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" є підставою для відмови в частині позовних вимог щодо стягнення 622 523,65 грн - пені, 103 150,33 грн - 3 % річних та 119 880,64 грн - інфляційних втрат.
6.15. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зокрема відзначив і таке:
- рішення суду першої інстанції оскаржувавлося лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, а відтак, враховуючи, що рішення в частині погашення за Договором заборгованості за добовий небаланс природного газу січня 2020 року у сумі 6 239 046,02 грн та закриття провадження у справі в частині стягнення вказаної заборгованості - сторонами не оскаржувалось, в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядалось;
- з аналізу положень статтей 1, 6 Закону № 1639 суми неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за договорами про надання послуг з транспортування природного газу у спірних правовідносинах підлягає списанню за сукупності декількох умов:
1) сума боргу за договором виникла з 01.01.2020 по 28.02.2022 включно (а саме 20.02.2020, небаланс за січень 2020 року);
2) боржник (позивач) включений до Реєстру;
3) сума основного боргу погашена до 31.12.2022 шляхом часткових сплат за Договором та заяв про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
- відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду попередньої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних на користь ТОВ «Оператор ГТС України», оскільки в даному випадку законодавець, впроваджуючи заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування ринку природного газу, прямо передбачив звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості на користь Операторів газотранспортної системи шляхом не нарахування або списання неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних нарахованих на суми основної заборгованості за договорами транспортування природного газу за умов її погашення боржниками у встановлений строк.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань
7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №904/5698/20 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. - головуючий, Бенедисюка І. М., Булгакової І. В.
7.2. Ухвалою Верховного Суду від 08.05.2023 відкрито касаційне провадження у справі №904/5698/20 за касаційною скаргою ТОВ «Оператор ГТС України» на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
7.3. Суд протокольною ухвалою від 08.06.2023 ухвалив: відзив АТ "Оператор ГРС "Дніпрогаз" на касаційну скаргу долучити до матеріалів справи як письмові пояснення та розглядати їх у порядку статей 42, 46 та 300 ГПК України.
7.4. Об'єктом касаційного оскарження є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2022 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2023, у справі №904/5698/20.
7.4.1. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2022 в частині закриття провадження у справі сторонами як до суду апеляційної інстанції, так і до суду касаційної інстанції не оскаржувалось, а відтак Судом в цій частині не переглядається.
7.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. З огляду на наведене у Розділі 4 цієї Постанови, Верховний Суд відзначає таке.
8.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.4. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.5. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
8.6. Отже, по-перше, слід з'ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
8.7. При цьому при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (постанова Верховного Суду від 12.11.2020 у справі №904/3807/19).
8.8. Так, на думку скаржника, відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування статті 6 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» у подібних правовідносинах.
8.9. З огляду на відсутність таких висновків у контексті спірних правовідносин в частині їх оскарження необхідно з'ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права як умови необхідності надання висновку.
8.10. Як встановлено судами попередніх інстанцій між сторонами спору укладено Договір транспортування природного газу від 04.02.2020.
8.11. У силу приписів статтей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
8.12. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
8.13. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
8.14. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
8.15. Разом з тим за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
8.16. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
8.17. Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства застосовуються і у питаннях господарсько-правової відповідальності.
8.18. Згідно з частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
8.19. Господарські санкції, що встановлюються договором чи законом за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.
8.20. Суд зазначає, що за загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша, друга статті 598 ЦК України).
8.21. Відповідно до статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами (частина перша). До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина третя).
8.22. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
8.23. Крім того, відповідно до положень Глави 50 ЦК України зобов'язання припиняються: переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю його виконання (стаття 607), смертю фізичної особи (стаття 608 ЦК), ліквідацією юридичної особи (стаття 609).
8.24. Як встановили суди попередніх інстанцій, виконання своїх зобов'язань за укладеним з позивачем Договором виконано відповідачем з порушенням передбачених договором строків, тобто, в силу приписів чинного законодавства у позивача були наявні підстави для нарахування останньому пені, інфляційних втрат та 3 % річних.
8.25. При цьому як відзначено господарськими судами відмова в позові у цій частині (щодо нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних) зумовлена не тим, що позивачем не доведено підстав та обставин позову, а тому, що в процесі розгляду справи набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" № 1639-ІХ від 14 липня 2021 року, на підставі якого відповідача звільнено від виконання обов'язку по сплаті на користь позивача неустойки, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за транспортування природного газу.
8.25.1. Суди виходили з того, що заявлені до стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, нараховані на суму боргу за Договором транспортування природного газу від 04.02.2020, укладеного між ТОВ «Оператор ГТС України» та AT «Оператор ГРС «Дніпрогаз»; сума боргу за вказаним договором виникла станом на 20.02.2020 (небаланс за січень 2020 року відповідно до акта врегулювання щодобових небалансів від 31.01.2020); AT «Оператор ГРС «Дніпрогаз» включене до Реєстру, що підтверджується постановою НКРЕКП від 10.11.2022 №1410; сума основного боргу погашена відповідачем до 31.12.2022 шляхом часткових сплат та заяв про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог; пеня, 3% річних та інфляційні втрати (що є предметом розгляду цій справі) не сплачені AT «Оператор ГРС «Дніпрогаз» станом на дату включення до Реєстру.
8.26. Тобто місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що заявлені до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні втрати підлягають списанню на підставі норм Закону №1639-IX (у редакції, чинній на час вирішення спору), тобто в редакції Закону №2479-IX.
8.27. Верховний Суд, аналізуючи доводи касаційної скарги, відзначає, що спірні правовідносини сторін регулюються, зокрема, Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом ГТС, затвердженим постановою НКРЕКП, від 30.09.2015 №249, ЦК України, умовами Договору, укладеного між сторонами та іншими актами.
8.28. Верховний Суд виходить з того, що відносини, які виникають у процесі правового регулювання ринку природного газу, є державно-регульованими, що проявляється, зокрема, у прийнятті низки законів, постанов та інших нормативних актів щодо, зокрема, встановлення/зміни тарифів, пільг, порядку розрахунків, врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, в тому числі за рахунок субвенцій державного бюджету, встановлення для певних суб'єктів обов'язкового надання послуг з постачання/транспортування/розподілу газу тощо.
8.29. Ринок природного газу - це сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNG.
8.30. З норм Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу ГТС вбачається, що суб'єктами ринку природного газу є - оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач. Тобто сторони спору є суб'єктами ринку природного газу.
8.31. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» №1639-ІХ, який набрав чинності 29.08.2021.
8.32. З аналізу норм Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» вбачається, що останній визначає комплекс відповідних заходів організаційного та економічного характеру спрямованих на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування, шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості.
8.33. Стаття 1 Закону №1639-ІХ (у редакції від 29.08.2021 та до 19.08.2022) передбачає, що:
- заборгованістю суб'єктів ринку природного газу, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону є, зокрема: заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами з транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, не сплачена станом на розрахункову дату;
- процедура врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу - заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості (абзац 14 частини першої статті 1);
- реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу (далі - Реєстр) - відкритий загальнодоступний перелік підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (абзац 15 частини першої статті 1);
- розрахункова дата - 31 грудня 2020 року (абзац 16 частини першої статті 1).
8.34. Відповідно до положень статті 2 Закону №1639-ІХ (у редакції від 29.08.2021) дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК "Нафтогаз України" природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.
8.35. Згідно з положеннями частини першої статті 3 Закону №1639-ІХ (у редакції від 29.08.2021) для участі у процедурі врегулювання заборгованості суб'єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
8.36. При цьому, відповідно до статті 6 Закону №1639-ІХ (у редакції від 29.08.2021) на реструктуризовану згідно з цим Законом заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються. Неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість за договорами купівлі-продажу газу та договорами на транспортування, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються учасниками процедури погашення заборгованості та не сплачені станом на розрахункову дату, підлягають списанню: з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 31 грудня 2020 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону; за умови повного виконання підприємством-дебітором укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
8.37. Аналіз вказаних норм дає підстави виснувати, що одне із ключових питань, яке має вирішальну умову під час визначення щодо поширення/непоширення дії норм Закону №1639-ІХ на заборгованість, яка підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, є наявність/відсутність заборгованості, яка відповідає критеріям, визначених у статтях 1, 2 Закону №1639-ІХ .
8.38. Поряд з тим, як вже було зазначено вище та встановлено судами попередніх інстанцій 19.08.2022 набрав чинності Закон №2479-IX. У преамбулі якого визначено, що цей Закон визначає особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування. Терміни вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у законах України "Про ринок природного газу", "Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послуги", "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та інших законах України. Вказаним законом внесені зміни, зокрема, і до Закону №1639-IX.
8.39. У статті 2 Закону №2479-IX визначено гарантії, що надаються суб'єктам господарювання. Зокрема, у частині сьомій статті 2 цього Закону передбачено, що взаєморозрахунки в цілях реалізації заходів, передбачених цією статтею, проводяться у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
8.40. Відповідно до положень абзацу 4 частини другої статті 1 Закону №2479-IX визначено, що порядок підтвердження обставин, що є підставою для ненарахування неустойки (штрафу, пені), визначається Кабінетом Міністрів України.
8.41. Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №2479-IX були внесені зміни, зокрема і до Закону №1639-IX.
8.42. Так, відповідно до положень статті 1 Закону №1639-ІХ (у редакції змін внесених Законом №2479-IX з 19.08.2022) передбачено, що:
- взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єктів ринку природного газу, які проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості;
- заборгованість (грошові зобов'язання) суб'єктів ринку природного газу, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону, а саме: заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами з транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, яка виникла з 1 січня 2020 року по 28 лютого 2022 року включно;
- процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії, послуги з розподілу та транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з розподілу/передачі електричної енергії, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості";
- учасники процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) - постачальники природного газу, оператори газорозподільних систем та оператор газосховищ, включені до Реєстру, а також особа, зокрема, особа, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", розпорядники коштів державного бюджету, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів;
- розрахункова дата - 31 грудня 2020 року (крім випадків, якщо дата або підстава виникнення заборгованості (грошових зобов'язань) визначена цим Законом для виду заборгованості).
8.43. Згідно зі статтею 2 Закону №1639-ІХ (у редакції змін внесених Законом №2479-IX з 19.08.2022) дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії та послуги з розподілу і транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з її розподілу/передачі, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення.
8.44. Відповідно до положень частини першої статті 3 Закону №1639-ІХ (у редакції змін внесених Законом №2479-IX з 19.08.2022) для участі у процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
8.45. Так, Законом №2479-IX були внесені численні зміни до статті 6 Закону №1639-IX, зокрема вказану статтю викладено в такій редакції:
«На заборгованість за договорами купівлі-продажу/постачання природного газу, укладеними з акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", та договорами про надання послуг з транспортування природного газу, яка підлягає врегулюванню відповідно до статті 1 цього Закону, погашену до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону, а також на заборгованість, реструктуризовану відповідно до статті 5 цього Закону, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.
Неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість підприємств, включених до Реєстру, за договорами купівлі-продажу/постачання природного газу, укладеними з акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", та договорами про надання послуг з транспортування природного газу, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються учасниками процедури врегулювання заборгованості та не сплачені станом на дату включення до Реєстру, підлягають списанню: за умови погашення основного боргу до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону; за умови повного виконання належним чином підприємством-дебітором укладеного договору про реструктуризацію заборгованості".
8.46. Суд виходить з того, що законодавцем на державному рівні, ураховано обставини щодо неможливості підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити свої розрахунки та саме з прийняттям Закону №1639-ІХ визначено порядок певних дій, спрямованих на врегулювання такої заборгованості, зокрема, шляхом проведення взаєморозрахунків за рахунок видатків державного бюджету, реструктуризації заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування та списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування.
8.47. При цьому у подальшому у зв'язку з зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого законом України від 24.02.2022 №2102-IX, законодавцем з метою врегулювання в умовах воєнного стану окремих відносин на ринку природного газу та у сферах тепло-гарячого водопостачання прийнято Закон №2479-IX, яким запроваджено комплекс компенсаторних механізмів для покриття збитків та втрат відповідних суб'єктів господарювання, зумовлених впровадженим мораторієм, застосуванням інших інструментів державного регулювання, а також наслідками військових дій на усій території України, за рахунок коштів Державного бюджету України. Зокрема, встановлено перелік та механізми фінансування відповідних гарантій та компенсацій, спрямованих на забезпечення сталого функціонування ринку природного газу та сфери теплопостачання в умовах воєнного стану та у післявоєнний період.
8.48. Верховний Суд виходить з міркувань, що держава, визнаючи неможливість підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити свої розрахунки, із прийняттям Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" вчиняє дії, спрямовані на врегулювання такої заборгованості, зокрема, шляхом проведення взаєморозрахунків за рахунок видатків державного бюджету, реструктуризації заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування та списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування.
8.49. Верховний Суд зазначає, що аналіз положень Закону №2479-IX дає підстави дійти висновку, що законодавцем внесено зміни/уточнення/конкретизація положень статті 6 Закону №1639-ІХ. При цьому, порядок підтвердження обсягів заборгованості, які підлягають урегулюванню згідно із Законом №1639-ІХ, визначено саме його положеннями.
8.50. Відповідно до положень статей 2, 3 Закону №1639-ІХ (у редакції змін внесених Законом №2479-IX з 19.08.2022) таке підтвердження у будь-якому випадку має здійснюватися НКРЕКП в установленому цим Законом порядку (на підставі висновків аудиторів та остаточного підтвердження НКРЕКП обсягів заборгованості за результатами процедури верифікації).
8.51. Отже, у контексті спірних правовідносин, доводів касаційної скарги та висновків судів попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає про те, що внесення змін до законодавства шляхом його зміни/доповнень/конкретизації щодо особливостей врегулювання відносин, зокрема на ринку природного газу свідчить про те:
- що такі зміни поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності (заборгованість, яка виникла з 01.01.2020 по 28.02.2022 та не сплачена станом на 19.08.2022);
- що до їх запровадження, спірні відносини сторін щодо такої заборгованості підпадали під регулювання положень Закону №1639-ІХ.
8.52. Суд також враховує, що за вимогами частини першої статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
8.53. Принцип юридичної визначеності вимагає, щоб у випадку прийняття спеціального закону з певного питання, цей Закон не ставився під сумнів (зокрема, шляхом його невиконання), а сторони, яких він стосується, мають обґрунтовано очікувати, що він буде застосовуватися.
8.54. Відтак, виходячи із загально-дозвільного принципу, який закріплений у частині першій статті 19 Конституції України та зважаючи на зміст спірних правовідносин, їх правове врегулювання, судами необхідно було достеменно встановити наявність/відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 6 Закону №1639-ІХ у редакції змін внесених Законом №2479-IX з 19.08.2022.
8.55. Колегія суддів зазначає, що закріплений у статті 58 Конституції України принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі "lex ad praeterian non valet" полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
8.56. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
8.57. Відповідно до статті 5 ЦК України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
8.58. Отже, системний аналіз викладеного дає змогу виокремити два випадки зворотної дії норм цивільного/господарського законодавства: 1) коли акт законодавства пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність; 2) якщо законодавець встановлює спеціальні випадки зворотної дії актів законодавства (висновок судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2021 у справі №904/7905/16).
8.59. Правова конструкція положень статті 6 Закону №1639-ІХ (у редакції змін внесених Законом №2479-IX з 19.08.2022) дає підстави дійти висновку, що законодавцем надано можливість учасникам ринку природного газу - боржникам у правовідносинах, які стосуються дебіторської заборгованості за договорами про надання послуг з транспортування природного газу, яка підлягає врегулюванню відповідно до статті 1 цього Закону та яка погашена до 31.12.2022 застосувати компенсаторні механізми задля уникнення та/або покриття збитків (звільнення їх від сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат), або шляхом їх списання у разі включення такої заборгованості до Реєстру, або застосування інших положень цієї статті, шляхом можливості їх не нараховувати лише на реструктуризовану сторонами заборгованість у порядку, визначеному цим Законом.
8.60. Верховний Суд у контексті спірних правовідносин, виходячи саме з того, що пеня, 3% річних та інфляційна складова є законними акцесорними (додатковими) вимогами позивача, як кредитора у спірних правовідносинах, наголошує на тому, що для фактичної можливості застосування судами положень статті 6 цього Закону саме у редакції чинній з 19.08.2022, яка надає можливість не нараховувати пеню, 3% річних та інфляційні втрати обов'язковому встановленню підлягають обставини щодо наявності критеріїв, які дають можливість застосувати компенсаторні механізми, визначені статтею 6 Закону №1639-ІХ, до суми основної заборгованості та до сум нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, як на дату виникнення такої заборгованості, так і на дату набрання чинності цих змін, відповідно до положень Закону №2479-IX.
8.61. Поряд з тим, суди попередніх інстанцій не з'ясували та не встановили обставин щодо того:
- яким критеріям визначеним у частині першій статті 1 Закону №1639-ІХ відповідає спірна сума заборгованості;
- обставин щодо існування/неіснування у відповідача, як станом на 19.08.2022, так і на час включення відповідача до Реєстру (10.11.2022) наявності дебіторської заборгованості в сумі основного боргу перед позивачем за Договором (добовий небаланс природного газу січня 2020 року), яка підлягала врегулюванню.
8.62. Крім того, судами не з'ясовано обставини чи врегульовано сторонами спірні правовідносини в частині погашення основного боргу та нарахованих на вказану заборгованість пені, 3% річних та інфляційних втрат, саме відповідно до положень Закону №1639-ІХ, зокрема, шляхом укладання договору про реструктуризацію заборгованості та/або договору про організацію взаєморозрахунків. Тобто фактичної можливості встановити обставини, що спірні заявлені позивачем суми пені, 3% річних та інфляційних втрат відображено в обліку взаєморозрахунків учасників спірних правовідносин для можливості застосування положень Закону №1639-ІХ у відповідній редакції щодо списання цих сум відповідно до положень статті 6 цього Закону.
8.63. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, судами не встановлювались обставини застосування/незастосування сторонами спору компенсаторних механізмів, визначених статтею 6 Закону №1639-ІХ в частині проведення розрахунків стосовно основної заборгованості за добовий небаланс природного газу січня 2020 року, а також обставини щодо включення/невключення спірних сум до Реєстру.
8.64. Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає про передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо можливості/неможливості застосування положень статті 6 Закону №1639-ІХ у редакції змін, внесених Законом №2479-IX, з урахуванням умов Договору та фактичного змісту спірної заборгованості (пені, 3% річних та інфляційних втрат), як акцесорних (додаткових) вимог компенсаторного характеру, направлених на захист прав сторони у зв'язку з неналежним виконанням договірних (грошових зобов'язань) управненою стороною.
8.65. Верховний Суд зазначає, що поряд із засадою цивільного законодавства свобода договору (пункт 3), частина перша статті 3 ЦК України також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).
8.66. Водночас, колегія суддів зауважує, що нараховані штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати на суму основного боргу є акцесорними (додатковими) вимогами, які виникають, як на підставі Договору, так і на підставі закону. Водночас положення Закону №1639-ІХ у відповідній редакції не створюють безумовних підстав для відмови у задоволенні вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, а лише передбачають можливість врегулювання такої заборгованості відповідно до його положень, за умови існування, визначених цим Законом передумов.
8.67. При цьому, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди без належного дослідження наявних у справі доказів дійшли висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин, які стосуються стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем за період з 22.02.2020 по 29.09.2020, положень статті 6 Закону №1639-ІХ (у редакції змін внесених Законом №2479-IX з 19.08.2022).
8.68. Отже, суди попередніх інстанцій помилково обмежився лише посиланням на фактичне погашення відповідачем спірної заборгованості до 31.12.2022 та обставини включення відповідач до Реєстру, але не дослідив фактичний зміст спірних правовідносин і не встановив обставин, пов'язаних із можливістю застосування до спірних правовідносин положень Закону №1639-ІХ у відповідній редакції.
8.69. Верховний Суд звертає увагу, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що винесення остаточного рішення в даній справі не перешкоджатиме відповідачу у його праві врегулювати цю заборгованість відповідно до Закону №1639-ІХ за умови існування, визначених цим Законом передумов.
8.70. Отже, з урахуванням, що спочатку судом першої інстанції, а потім і судом апеляційної інстанції допущено порушення норм матеріального права, а також норм процесуального права, а саме статей 73-74,76-79, 86, 237-238, частини п'ятої статті 236 ГПК України щодо розгляду справи на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, у зв'язку з чим суди дійшли передчасних висновків при ухваленні судових рішень зі справи.
8.71. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правових наслідків є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
8.71.1. Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.
8.72. Беручи до уваги те, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм права, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також враховуючи передбачені частиною другою статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, судові рішення попередніх інстанцій, ухвалені за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
8.73. Отже, доводи касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження.
8.73.1. З огляду на неповноту встановлення обставин у справі, що є підставою для скасування судових рішень в частині оскарження і направлення справи на новий розгляд, Верховний Суд вважає, що надав на всі вагомі та ключові питання відповідь, які впливають на правову кваліфікацію спірних правовідносин з огляду на предмет та обсяг оскарження судових рішень, аргументи сторін.
8.74. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
8.74.1. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
8.75. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що Суд надав вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
9.2. Відповідно до частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
9.3. З огляду на те, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі, ураховуючи мотиви цієї Постанови та доводи сторін, оскільки судами попередніх інстанцій допущено порушення норм матеріального права, а саме - Закону України ««Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», та норм процесуального права, а саме статей - 73-74,76-79, 86, 236-238 щодо розгляду справи на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій, ухвалені за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог підлягають скасуванню у оскаржуваній частині, а справа у оскаржуваній частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
9.4. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї Постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і на підставі повного та всебічного дослідження доказів та аргументів сторін за правилами статті 86 ГПК України, ураховуючи принципи господарського судочинства в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.
10. Судові витрати
10.1. Розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення та передає справу на новий розгляд, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.
Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» - задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2023 у справі №904/5698/20 в оскаржуваній частині щодо вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат - скасувати, а справу в скасованій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова