23 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/10850/22
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Вронської Г. О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Київського квартирно-експлуатаційного управління
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Смирнова Ю.М.
від 10.01.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Алданова С.О., Євсіков О.О., Корсак В.А.
від 24.04.2023
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕК "ЕНОЛЛ"
до Київського квартирно-експлуатаційного управління
про стягнення 2 778 462,71 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕК "ЕНОЛЛ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Київського квартирно-експлуатаційного управління заборгованості у розмірі 2778462,71 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за договором від 28.09.2023 №63-202131 про постачання електричної енергії (далі - Договір) в частині оплати фактично спожитої електроенергії за листопад 2021 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2023 у справі № 910/10850/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023, позов задоволено повністю та стягнуто з Київського квартирно-експлуатаційного управління на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕК "ЕНОЛЛ" 2 778 462,71 грн основного боргу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 41 676,94 грн.
16 травня 2023 року Київське квартирно-експлуатаційне управління (далі - Скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 у справі №910/10850/22.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд встановив, що остання підлягає залишенню без руху з огляду на таке.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У цьому випадку необхідно чітко вказати: норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.
У разі, якщо касаційна скарга подається у зв'язку з порушенням норм процесуального права, то підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини 2 статті 287 цього Кодексу, і касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
Крім того, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Отже, при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (підпункти) частини 2 статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов'язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини 2 статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів (подібні висновки містяться у пунктах 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що, обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
При цьому скаржник, посилаючись на дану норму процесуального права як на підставу для відкриття касаційного провадження, чітко не вказує яку саме норму права судами попередніх інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, що є необхідним при зверненні скаржника до Верховного Суду на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
Також скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях порушили норми процесуального права (статтю 86 ГПК України), не дослідивши зібрані у справі докази (довідку Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1).
Проте, посилаючись на порушення норм процесуального права, Скаржник не визначає підставу касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) частиною 2 статті 287 ГПК України.
У зв'язку з викладеним, скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати пояснення з приводу підстав касаційного оскарження.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (за станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що Скаржник просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2023, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023, яким було задоволено позовні вимоги та стягнуто з Київського квартирно-експлуатаційного управління на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕК "ЕНОЛЛ" 2 778 462,71 грн.
Отже, з урахуванням викладеного та беручи до уваги майновий характер спору, при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 83 353,89 грн [(2 778 462,71 грн х 1,5) х 200%].
Разом з тим до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.
Отже Скаржнику необхідно доплатити судовий збір у сумі 83 353,89 грн і надати суду оригінал документа, який підтверджує сплату судового збору за наведеними нижче реквізитами:
-Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
-Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783
-Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
-Код банку отримувача (МФО): 899998
-Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007
-Код класифікації доходів бюджету: 22030102
-Судовий збір (Верховний Суд, 055)
-Призначення платежу: *;101.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, касаційна скарга Скаржника залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України, із наданням останньому строку для усунення недоліків, шляхом:
- чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок;
- визначити підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) частиною 2 статті 287 ГПК України та зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення;
- надання доказів сплати судового збору у сумі 83 353,89 грн.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 234, 288, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління у справі № 910/10850/22 залишити без руху.
2. Надати Скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя-доповідач Г. Вронська