Справа № 488/3504/21
Провадження № 1-кп/488/118/23 р.
(повний текст)
22.06.2023 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м.Миколаєва у складі (колегії суддів):
головуючої - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ,
захисників - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
розглянувши клопотання прокурора відносно обвинувачених за ч. 3 ст. 307, ч.3 ст.311, ч. 4 ст. 369 КК України ОСОБА_6 , за ч. 3 ст. 307 та ч. 4 ст. 369 ОСОБА_7 , а також обвинувачених за ч.3 ст. 307 КК України ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про продовження строку тримання під вартою,
З 24 вересня 2021 року на розгляді Корабельного районного суду м.Миколаєва перебуває вищевказане кримінальне провадження.
В ході підготовчого судового засідання, що відбулося 28.09.2021 р. задоволено клопотання прокурора про обрання відносно всіх обвинувачених міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строк дії якого в подальшому продовжено та спливає 26 червня 2023 р.
19.06.2023 р. до суду надійшло клопотання прокурора про продовження відносно всіх обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В своєму клопотанні прокурор посилається на те, що продовжують існувати ризики переховування обвинувачених від суду, вчинення ними нового злочину чи продовження злочинної діяльності, а щодо обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - ризики впливу на свідків та обвинувачену ОСОБА_10 , при цьому вважає, що з огляду на репутацію обвинувачених, запобігти вказаним ризикам із застосуванням більш м'яких видів запобіжних заходів є неможливим, в тому числі із застосуванням запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту з носінням засобів електронного контролю.
Обвинувачена ОСОБА_9 та її захисник - ОСОБА_13 просили у задоволенні даного клопотання відмовити як безпідставного, також вказували, що задля забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої буде достатнім запобіжний захід у виді домашнього арешту, або просили визначити розмір застави. Захисник також посилався на необгрунтованість заявлених ризиків, на підтвердження яких не було надано прокурором жодного доказу.
Обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник - ОСОБА_15 просили у задоволенні клопотання прокурора відмовити як безпідставного, вказуючи також на тривалість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без посилання прокурора на нові обставини. Окрім того захисник вважав недоречним посилання прокурора на можливість впливу його підзахисної на свідка ОСОБА_16 , який є працівником правоохоронних органів, вважав, що задля забезпечення належної процесуальної поведінки його підзахисної є достатнім запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - ОСОБА_14 просили у задоволенні даного клопотання відмовити як безпідставного та вказували на можливість обрання більш м'якого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник - ОСОБА_11 у задоволенні клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_8 міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою просили відмовити як безпідставного, вважали, що ризики заявлені прокурором є недоведеними. Зокрема, як вказує захисник, доводи прокурора щодо можливого ухилення обвинуваченого від суду будуються лише на тяжкості обвинувачення, що є лише припущенням. ОСОБА_8 не має закордонного паспорту, що позбавляє його можливості виїхати за межі України, тим паче в умовах воєнного стану. Відсутні докази впливу його підзахисного на свідків чи інших обвинувачених. При цьому ОСОБА_8 та його захисник посилалися на можливість обрання більш м'якого виду запобіжного заходу у виді домашнього арешту або застави.
Обвинувачена ОСОБА_10 та її захисник - ОСОБА_12 просили у задоволенні клопотання прокурора відмовити та обрати запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, посилаючись на недоведеність прокурором заявлених ризиків.
Приймаючи рішення щодо заявленого клопотання сторони обвинувачення колегія виходить з такого.
В ході підготовчого судового засідання у даному кримінальному провадженні відносно всіх обвинувачених обрано міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який в подальшому продовжено та строк дії запобіжного заходу спливає 26.06.2023 р.
Відповідно до приписів ч.4 ст.199 та ч.3 ст.331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
За приписами ч.3 ст.199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Стосовно обґрунтованості підозри, то у відповідності до норм КПК України, на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме питань пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи не винною у вчиненні злочину.
При цьому, обгрунтованість підозри була перевірена в ході досудового розслідування під час обрання відносно обвинувачених міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчим суддею, та в даних межах є достатньою для вирішення питання про вищевказане клопотання.
Щодо заявлених прокурором ризиків, то суд вважає слушними доводи прокурора, що останні продовжують існувати та не зменшились, з огляду на таке.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК України, за що законом передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 9 до 12 років з конфіскацією майна.
За версією обвинувачення, для реалізації вищевказаної злочинної діяльності, діючи із корисливим мотивом, ОСОБА_6 створено та очолено організовану групу із чітким розподілом ролей та функцій її учасників, а також із застосуванням заходів конспірації та спробою підкупу службових осіб правоохоронних органів, у зв'язку з чим ОСОБА_6 також висунуто обвинувачення за ч.4 ст.369 КК, за що передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від п'яти до десяти років з конфіскацією майна чи без такого.
Окрім того, за об'єднаним 22.06.2023 р. кримінальним провадженням ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.307 та с.3 ст.311 КК УКраїни та санкція останньої передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна.
Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання, що може бути призначене, ОСОБА_6 , у разі визнання її винною за наведеними обвинуваченнями, може вдатись до втечі, тим паче враховуючи умови воєнного стану, в яких наразі перебуває Україна з 24.02.2022 р., та організацію проведення евакуаційних заходів мешканців населених пунктів, наближених до територій, де ведуться активні бойові дії, як до регіонів України, що є менш небезпечними, або здатна виїхати до територій, що наразі не підконтрольна Україні, так і за межі України.
Окрім того, враховуючи, що свідки обвинувачення, серед яких, як вказує сторона обвинувачення, є особи, які придбавали наркотичні засоби, ще не допитані судом, то є слушними доводи прокурора про можливість незаконного впливу ОСОБА_6 на свідків, з метою схиляння останніх до надання показів на її користь. При цьому, з огляду на позицію ОСОБА_10 щодо відмови від дачі показів, то на даний час відсутні підстави вважати про наявність ризику щодо впливу на дану обвинувачену.
Також, суд вважає обгрунтованими заявлені прокурором ризики щодо можливості вчинення ОСОБА_6 інших злочинів чи продовження злочинної діяльності, приймаючи до уваги вид та багатоепізодність протиправних дій, що ставляться в провину ОСОБА_6 , а також враховуючи, що остання не працює, легального джерела доходу немає.
Стосовно клопотання обвинуваченої та її захисника щодо обрання міри запобіжного заходу у виді домашнього арешту або застави, то вирогідність заявлених ризиків є настільки реальною, що вказані запобіжні заходи є неспроможним запобігти даним ризикам.
Стосовно ОСОБА_7 , то останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, відповідальність за які передбачена ч.3 ст.307 КК України та тяжкого злочину, зокрема за ч.4 ст. 369 КК України. Тяжкість покарання, що може бути призначене ОСОБА_7 у разі доведеності висунутого обвинувачення, істотно впливає на оцінку ризиків переховування від суду, на що скеровує і усталена практика ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ від 20.05.2020 р. у справі “Москаленко проти України”, від 26.07.2001 р. у справі “Ілійков проти Болгарії”).
Також приймаючи до уваги, що свідки обвинувачення ще не допитані судом, серед яких, як посилається прокурор, є особи, котрі придбавали наркотичні засоби у обвинувачених, є слушними доводи прокурора і про можливість незаконного впливу ОСОБА_7 на свідків з метою надання ними показів на його користь.
Стосовно заявленого прокурором ризику впливу на ОСОБА_10 , то наразі такий є недоведеним, з огляду на відмову обвинуваченої ОСОБА_10 від надання показів.
Також, враховуючи що ОСОБА_7 не працевлаштований, приймаючи до уваги його репутацію згідно даних характеристики, як особи, яка за місцем мешкання характеризується негативно, відносно нього наразі на розгляді суду перебуває інше кримінальне провадження щодо злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, то є слушними доводи прокурора щодо наявності ризику продовження ОСОБА_7 злочинної діяльності.
За наведеного, приймаючи до уваги доведеність заявлених ризиків, лідерську роль ОСОБА_7 у вчиненні злочинів за версією обвинувачення, суд приходить до висновку, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти заявленим ризикам, в тому числі і такий запобіжний захід як домашній арешт з умов, про які наведено вище.
Щодо ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, зокрема за ч.3 ст.307 КК України, у складі організованої групи, із корисливим мотивом, то тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, істотно впливає на оцінку ризиків переховування від суду.
Санкція статті за висунутим ОСОБА_8 обвинуваченням, передбачає покарання у виді позбавлення волі від 9 до 12 років з конфіскацією майна, а тому, у разі доведення його вини та відсутність з урахуванням санкції даної статті, можливості застосування положень ст. 75 КК, вказують на реальність ризику втечі обвинуваченого з метою уникнення покарання.
Окрім того, тяжкість висунутого обвинувачення та дана стадія кримінального провадження, у якій ще не проведено допит свідків судом, свідчать про можливість вжиття ОСОБА_8 заходів впливу на них, з метою надання ними показів на свою користь. Щодо можливого впливу на обвинувачену ОСОБА_10 , то ризик щодо цього наразі не підтверджується, з огляду на позицію відмови ОСОБА_10 від надання показів взагалі.
Стосовно заявленого прокурором ризику щодо можливого вчинення ОСОБА_8 інших злочинів, то, приймаючи до уваги багатоепізодність дій ОСОБА_8 за висунутим обвинуваченням, відсутність у останнього законних джерел доходу, враховуючи, що наразі здійснюється судовий розгляд іншого кримінального провадження відносно ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні злочинів також пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, у якому відносно ОСОБА_8 обирався раніше запобіжний захід у виді тримання під вартою із можливістю внесення застави, після чого відносно ОСОБА_8 знову порушене кримінальне провадження щодо злочину у тій же сфері, то суд вважає доведеним ризик можливого скоєння обвинуваченим ОСОБА_8 нових злочинів.
Щодо посилання захисника обвинуваченого на недоведеність ризиків, то слід зазначити, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій такої особи та/чи вчинення іншого злочину, а не обов'язкове настання цих подій.
З огляду на наведені прокурором доводи, суд дійшов висновку про доведеність заявлених ризиків, обгрунтування щодо цього наведено вище, як і підстави, що вказують на неможливість запобігти даним ризикам з обранням іншого виду запобіжного заходу.
Щодо посилання захисника про відсутність ризику можливого укриття обвинуваченого від суду, то з огляду на воєнний стан, в якому перебуває України, ОСОБА_8 має можливість укритись на непідконтрольній наразі Україні території.
Стосовно обвинуваченої ОСОБА_10 , яка також обвинувачується у вчиненні ряду особливо тяжких злочинів, відповідальність за які передбачена ч.3 ст. 307 КК України, у складі організованої групи, із корисливим мотивом, то тяжкість покарання за висунутим обвинуваченням у разі його доведення, а також відсутність чинників, які б утримали обвинувачену від втечі, яка не має міцних соціальних зв'язків, постійного місця проживання, роботи, що свідчать про високу ступінь ризику її переховування від суду, в тому числі з урахуванням воєнного стану в Україні та запроваджених в державі евакуаційних заходів.
Приймаючи до уваги багатоепізодність дій ОСОБА_10 за висунутим обвинуваченням, відсутність у останньої законних джерел доходу, суд вважає також доведеним ризик можливого вчинення ОСОБА_10 інших злочинів чи продовження злочинної діяльності.
Щодо клопотання ОСОБА_10 про обрання відносно неї запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, то з урахуванням доведених ризиків, суд вважає, що такий запобіжний захід не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.
Стосовно ОСОБА_9 , то остання обвинувачується у вчиненні ряду особливо тяжких злочинів, відповідальність за які передбачена ч.3 ст. 307 КК України та санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі від 9 до 12 років, тому тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання доведеною її вини, істотно впливає на оцінку ризиків переховування від суду, на що скеровує і усталена практика ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ від 20.05.2020 р. у справі “Москаленко проти України”).
Приймаючи до уваги, що з урахуванням санкції вказаної статті (ч.3 ст.307 КК) не передбачається можливості застосування положень ст. 75 КК України, то ступіть ризику втечі ОСОБА_9 є досить високим, в тому числі у сукупності з обставинами відсутності у обвинуваченої сталого місця проживання та чинників, які б утримували її від втечі.
Також, тяжкість висунутого обвинувачення та дана стадія кримінального провадження, у якій ще не проведено судом допит свідків, котрі, як вказує сторона обвинувачення, є особами, що придбавали наркотичні засоби у обвинувачених, свідчать про можливість прийняття ОСОБА_9 заходів до впливу на них.
Щодо заявленого прокурором ризику впливу на обвинувачену ОСОБА_10 , то з мотивів, що наведені вище, даний ризик наразі не підтверджується.
Стосовно заявленого прокурором ризику щодо можливого вчинення ОСОБА_9 інших злочинів, то, приймаючи до уваги багатоепізодність дій ОСОБА_9 за версією обвинувачення, відсутність у останньої законних джерел доходу та постійного місця проживання в м.Миколаєві, то суд вважає також доведеним ризик можливого вчинення обвинуваченою ОСОБА_9 нових злочинів.
Більш того, суд вважає, що вирогідність заявлених ризиків є настільки реальною, що інший вид запобіжного заходу, тим паче застава, про яку просили обвинувачена та її захисник, не здатен їм запобігти.
З огляду на стадію кримінального провадження, його завершення на даний час є об'єктивно неможливим.
За наведеного, колегія дійшла висновку, що клопотання прокурора є обгрунтованим та підлягає задоволенню, в тому числі, і щодо строку, на який сторона обвинувачення просить продовжити відносно обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Задовольняючи клопотання щодо такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою, судом також враховуються законодавчі гарантії під час воєнного стану для безпеки обвинувачених, які тримаються під вартою, визначені статтею 8 ЗУ “Про правовий режим воєнного стану».
З огляду на висунуте обвинувачення, за яким ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 інкриміноване діяння щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, тому, керуючись п.5 ч.4 ст. 183 КПК України, колегія не призначає застави.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.177, 183-184, 199, 331, 395, ч.2 ст. 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження міри запобіжного заходу задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 21 серпня 2023 року включно.
Продовжити відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 21 серпня 2023 року включно.
Продовжити відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 21 серпня 2023 року включно.
Продовжити відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 21 серпня 2023 року включно.
Продовжити відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 21 серпня 2023 року включно.
На ухвалу протягом п'яти днів з дня її оголошення до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо може бути подано апеляцію, а обвинуваченими, які тримаються під вартою, у той самий строк, з дня отримання копії ухвали.
Подача апеляційної скарги не зупиняє виконання ухвали.
Резолютивна частина ухвали проголошена 22.06.2023 року.
Повний текст ухвали проголошено 23.06.2023 року об 11-30 год.
Головуюча ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3