13 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 904/857/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Кім Г. В. (адвокат),
відповідача-1 - Павлюк О. В. (адвокат),
відповідача-2 - Прохоренка А. В. (у порядку самопредставництва),
відповідача-3 - не з'явилися,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-фарм"
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2022 (суддя Князьков В. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 (судді: Владимиренко С. В. - головуючий, Ходаківська І. П., Демидова А. М.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-фарм"
до: 1) Приватного підприємства "Соломія-Сервіс",
2) Дніпропетровської обласної ради,
3) Обласного комунального підприємства "Фармація"
про визнання недійсними результатів аукціону з передачі в оренду нерухомого майна.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У квітні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-Фарм" (далі - ТОВ "Система аптек "Лінда-Фарм") звернулося до господарського суду з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) до Приватного підприємства "Соломія-Сервіс" (далі - ПП "Соломія-Сервіс"), Дніпропетровської обласної ради (далі - Рада), Обласного комунального підприємства "Фармація" (далі - ОКП "Фармація") про визнання недійсними результатів аукціону з передачі в оренду нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 47,8 м2 на цокольному поверсі будівлі, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Караваєва, 68, оформлені протоколом електронного аукціону № LLE001-UA-20220117-12710, сформованим 10.02.2022 11:29:01.
2. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням вимог чинного законодавства під час проведення аукціону з передачі в оренду нерухомого майна, за результатами якого складено протокол електронного аукціону, сформований 10.02.2022, яким визнано переможцем аукціону ПП "Соломія-Сервіс", оскільки ненадання останнім документів на підтвердження наявності місця провадження діяльності у місті Дніпрі порушує вимоги Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (далі - Порядок), та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та зумовлює недійсність результатів аукціону.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023, у задоволенні позовних вимог ТОВ "Система аптек "Лінда-Фарм" відмовлено повністю.
4. Судові рішення мотивовано тим, що оскільки умова щодо надання документів на підтвердження наявності місця провадження діяльності у місті Дніпрі не є додатковою умовою оренди майна у розумінні Порядку, тому відсутні підстави стверджувати, що ненадання ПП "Соломія-Сервіс" документів на виконання цієї умови порушує вимоги цього Порядку та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та зумовлює недійсність результатів аукціону.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі ТОВ "Система аптек "Лінда-фарм" просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в повному обсязі задовольнити позовні вимоги.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування положень пункту 6 частини 1 статті 3, статей 15, 16, 203, 215, 650 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах, які були викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20, від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі № 910/10444/20, від 13.01.2022 у справі № 910/6750/20, від 05.10.2021 у справі № 915/1067/20, від 09.06.2020 у справі № 912/1315/19.
Скаржник, посилаючись на положення пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України, зазначив, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення, а за змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.
До того ж, на думку скаржника, з урахуванням положень статей 203, 215, 650 ЦК України та усталеної практики Верховного Суду під час вирішення спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення, чи мало місце порушення вимог законодавства при його проведенні; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону.
7. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково застосували положення Порядку, а за відсутності висновку Верховного Суду з цього питання сформувалась суперечлива практика апеляційного суду.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
8. Рада у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.
Розгляд справи Верховним Судом
9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 06.06.2023.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2023 відкладено розгляд касаційної скарги у справі № 904/857/22 на 13.06.2023.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10. 12.10.2021 ОКП "Фармація" подано голові Ради заяву № 5/914 про включення майна - нежитлового приміщення загальною площею 47,8 м2 на цокольному поверсі будівлі, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Караваєва, 68, до переліку першого типу з метою передачі в оренду на 2 роки та 11 місяців.
11. Рішенням Ради від 05.11.2021 № 122-8/VІІІ "Про оренду нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області" затверджено перелік першого типу об'єктів оренди, які підлягають передачі в оренду через проведення аукціону, згідно з додатком 1 "Перелік першого типу об'єктів оренди, які підлягають передачі в оренду через проведення аукціону", до якого внесено, в тому числі спірне нежитлове приміщення, цільове використання: розміщення аптеки (що реалізує готові ліки, у тому числі виготовлені в умовах аптеки, та здійснює господарську діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів).
12. В електронній торговій системі "Прозоро.Продажі" Радою опубліковано оголошення про проведення аукціону з передачі в оренду нерухомого майна - нежитлового приміщення, загальною площею 47,8 м2 на першому поверсі будівлі, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Караваєва, 68.
13. В оголошенні визначено інформацію про об'єкт оренди, стартову орендну плату, інформацію про аукціон, інформацію про умови, на яких проводиться аукціон, додаткову інформацію, технічні реквізити інформаційного повідомлення, умови оренди об'єкта, в тому числі додаткові: здійснення невід'ємних поліпшень можливо тільки у разі надання орендодавцем згоди на поточний та/або капітальний ремонт орендованого майна; якщо це вимагається законом, договір оренди підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації; майно може бути використано під розміщення аптечного пункту, що реалізує готові ліки, в тому числі виготовлені в умовах аптеки, та здійснює господарську діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; потенційний орендар повинен мати ліцензію на право провадження відповідних видів діяльності згідно з пунктами 10, 22 частини 1 статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", а саме "Роздрібна торгівля лікарськими засобами", включаючи виробництво (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки" та здійснення господарської діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів" з наявними місцями провадження діяльності в межах м. Дніпра.
14. На участь в електронному аукціоні № LLE001-UA-20220117-12710 щодо оренди державного та комунального майна подано дві заявки - позивачем та відповідачем-1.
15. За наслідками оцінки цінових пропозицій учасників переможцем зазначеного електронного аукціону визначено відповідача-1, цінова пропозиція якого становила 7786 грн, про що зазначено у протоколі електронного аукціону від 10.02.2022 № LLE001-UA-20220117-12710.
16. Спір виник у зв'язку з тим, що, на думку позивача, результати аукціону з передачі в оренду нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 47,8 м2 на цокольному поверсі будівлі, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Караваєва, 68, які оформлені протоколом електронного аукціону № LLE001-UA-20220117-12710, сформованим 10.02.2022 11:29:01, підлягають визнанню недійсними, оскільки заявка відповідача-1 повинна була бути відхилена відповідачем-2, так як учасником не було подано доказів щодо наявності місць провадження діяльності в межах м. Дніпра, а отже, останній не відповідав додатковим умовам, що були визначені в оголошенні.
Позиція Верховного Суду
17. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
19. Частинами 1- 4 пункту 54 Порядку передбачено, що додаткові умови оренди майна розробляються орендодавцем на підставі пропозицій балансоутримувача, уповноваженого органу управління або з власної ініціативи орендодавця. Орендодавець проводить аналіз пропозицій у частині обмеження конкуренції та дискримінації учасників. Забороняється встановлювати додаткові умови оренди майна, що містять такі положення. Фондом державного майна або відповідним представницьким органом місцевого самоврядування може бути прийняте рішення про затвердження критеріїв для визначення об'єктів, щодо яких рішення про затвердження додаткових умов оренди приймається Фондом державного майна щодо майна державної власності (крім випадків, коли такі умови затверджуються Кабінетом Міністрів України для оренди єдиних майнових комплексів) або відповідним представницьким органом місцевого самоврядування (визначеним ним органом) щодо майна комунальної власності. Можуть бути визначені такі додаткові умови оренди майна, зокрема, вимоги щодо наявності досвіду роботи особи у відповідній сфері, якщо об'єктом оренди є майно закладів освіти, охорони здоров'я, соціально-культурного призначення (закладів культури, фізичної культури і спорту) та додаткові документи, які повинен подати потенційний орендар на підтвердження наявності такого досвіду, передбачені цим пунктом Порядку.
20. В основу оскаржуваних судових рішень покладено висновок судів попередніх інстанцій про те, що умова щодо надання документів на підтвердження наявності місця провадження діяльності у місті Дніпрі не затверджена відповідним рішенням Ради, тобто не є обов'язковою умовою у розумінні частин 4, 6 пункту 54 Порядку.
21. Разом з тим колегія суддів звертає увагу на те, що, як вбачається з оголошення про інформацію про об'єкт оренди, однією з вимог до потенційного орендаря було наявність ліцензії на право провадження відповідних видів діяльності згідно з пунктами 10, 22 частини 1 статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", а саме "Роздрібна торгівля лікарськими засобами", включаючи виробництво (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки" та здійснення господарської діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів" з наявними місцями провадження діяльності в межах м. Дніпра.
22. Тобто із сформованих Радою додаткових умов оренди чітко вбачається включення такої умови, як наявність відповідних ліцензій щодо місць провадження діяльності в межах м. Дніпра, що відповідає змісту частини 4 пункту 54 Порядку, а саме наявності досвіду роботи особи у відповідній сфері.
23. Відповідно до пунктів 10, 22 частини 1 статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності:
- виробництво лікарських засобів, оптова та роздрібна торгівля лікарськими засобами, імпорт лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) - з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про лікарські засоби";
- культивування рослин, включених до таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Кабінетом Міністрів України, розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізація (відпуск), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до зазначеного Переліку, - з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори".
24. Пунктом 11 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 929, передбачено, що ліцензія на виробництво лікарських засобів видається з урахуванням переліку лікарських форм за кожним місцем провадження господарської діяльності та особливих умов провадження діяльності, які зазначаються у додатку до ліцензії. Додаток до ліцензії є її невід'ємною частиною та оформлюється за формою, наведеною у додатку 9. Інформація про додаток до ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів вноситься до ліцензійного реєстру.
25. Відповідно до пункту 13 Ліцензійних умов у разі створення ліцензіатом, який провадить господарську діяльність з виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, електронної роздрібної торгівлі лікарськими засобами згідно з отриманою ліцензією, нового місця провадження господарської діяльності він подає до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії на провадження/розширення провадження господарської діяльності з виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, електронної роздрібної торгівлі лікарськими засобами за формою згідно з додатком 1 та документи, передбачені пунктом 7 цих Ліцензійних умов. Розгляд заяви про отримання ліцензії на провадження/розширення провадження діяльності з виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, електронної роздрібної торгівлі лікарськими засобами здійснюється органом ліцензування у порядку, передбаченому пунктом 10 цих Ліцензійних умов. У разі зміни відомостей, що пов'язані із зміною інформації про ліцензіата, які були внесені до ліцензійного реєстру, а саме розширення переліку лікарських форм, що планується до виробництва за місцями провадження господарської діяльності, створення нового місця провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, ліцензіат, який провадить господарську діяльність з виробництва лікарських засобів, подає до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії на провадження/розширення провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів (промислового) за формою згідно з додатком 2, та документи, передбачені пунктом 7 цих Ліцензійних умов. Розгляд заяви про отримання ліцензії на провадження/розширення провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів (промислового) здійснюється органом ліцензування у порядку, передбаченому пунктом 10 цих Ліцензійних умов. У разі зміни відомостей, що пов'язані із зміною інформації про ліцензіата, які були внесені до ліцензійного реєстру, а саме створення нового місця провадження господарської діяльності з імпорту лікарських засобів, ліцензіат, який провадить господарську діяльність з імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), подає до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії на провадження/розширення провадження господарської діяльності з імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) за формою згідно з додатком 3, та документи, передбачені пунктом 7 цих Ліцензійних умов. Розгляд заяви про отримання ліцензії на провадження/розширення провадження господарської діяльності з імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) здійснюється органом ліцензування у порядку, передбаченому пунктом 10 цих Ліцензійних умов.
26. Тобто відповідно до Ліцензійних умов ліцензія на здійснення роздрібної торгівлі лікарськими засобами, зокрема виготовлення лікарських засобів в умовах аптеки, видається щодо кожного місця провадження діяльності, а умовою аукціону було саме наявність ліцензії, виданої щодо місць провадження на території м. Дніпра.
27. Водночас, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачами, ПП "Соломія-Сервіс" у складі своєї пропозиції не надало відповідної ліцензії на здійснення роздрібної торгівлі лікарськими засобами, зокрема виготовлення лікарських засобів в умовах аптеки, з наявними місцями провадження діяльності в межах м. Дніпра, а тому не відповідало кваліфікаційним критеріям, визначеним в оголошенні щодо умов оренди. Належних доказів щодо наявності у ПП "Соломія-Сервіс" зазначеної ліцензії суду надано не було, хоча зазначені обставини були однією з підстав звернення з цим позовом.
28. Твердження судів попередніх інстанцій про те, що, виходячи зі змісту частини 4 пункту 54 Порядку, вимога щодо наявності місця провадження діяльності у м. Дніпрі підпадає під категорію інших умов, що можуть бути визначені орендодавцем з обов'язковим посиланням на відповідні нормативно-правові акти або рішення, згідно з якими така додаткова умова визначена, тоді як матеріали справи не містять доказів про прийняття Радою рішення щодо визначення додаткової умови для оренди спірного нежитлового приміщення у вигляді надання документів на підтвердження наявності місця провадження діяльності у м. Дніпрі, колегія суддів визнає необґрунтованими з огляду на викладене та те, що ПП "Соломія-Сервіс" не було надано жодного рішення Ради, якими б затверджувались будь-які умови спірного аукціону, крім рішення від 05.11.2021 № 122-8/VIII, яким затверджено перелік об'єктів оренди, які підлягають передачі в оренду через проведення аукціону.
29. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що Радою як додаткову умову оренди майна було зазначено в оголошенні, що потенційний орендар повинен мати ліцензію на право провадження відповідних видів діяльності згідно з пунктами 10, 22 частини 1 статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", а саме "Роздрібна торгівля лікарськими засобами", включаючи виробництво (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки" та здійснення господарської діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів" з наявними місцями провадження діяльності в межах м. Дніпра. При цьому Суд враховує зауваження позивача про те, що жодним рішенням Рада не затверджувала жодних умов спірного аукціону, у зв'язку з чим всі умови оренди визначені лише в оголошені та умовах оренди.
30. Отже, спочатку Рада, яка здійснює повноваження орендодавця нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Дніпропетровської області за договором оренди, прийняла рішення про оголошення аукціону з передачі в оренду нерухомого майна - нежитлового приміщення та в оголошенні визначила умови, на яких проводиться аукціон, зокрема про те, що потенційний орендар повинен мати ліцензію на право провадження відповідних видів діяльності згідно з пунктами 10, 22 частини 1 статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", а саме "Роздрібна торгівля лікарськими засобами", включаючи виробництво (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки" та здійснення господарської діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів" з наявними місцями провадження діяльності в межах м. Дніпра, однак в подальшому Рада наполягала, що додаткова умова, така, як наявність місця провадження діяльності в межах м. Дніпра, не передбачена жодним актом законодавства чи рішенням Ради, у зв'язку з чим ненадання ПП "Соломія-Сервіс" відповідних документів не свідчить про невиконання умов аукціону.
31. Колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, розтлумачено застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини лежить принцип добросовісності користування цивільними правами. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка особи, що не відповідає її попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20, від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі № 910/10444/20 тощо.
У зв'язку з цим суд касаційної інстанції вважає дії Ради (подальшу зміну умов оголошення аукціону) суперечливими.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачами, ПП "Соломія-Сервіс" у складі своєї пропозиції не надало відповідну ліцензію на здійснення роздрібної торгівлі лікарськими засобами, зокрема виготовлення лікарських засобів в умовах аптеки з наявними місцями провадження діяльності в межах м. Дніпра, а тому не відповідало кваліфікаційним критеріям, визначеним в оголошенні щодо умов оренди.
32. З огляду на викладене колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що всупереч обов'язку з прийняття та завантаження до системи рішення про відмову у затвердженні протоколу за результатами електронного аукціону, 18.03.2022 Радою було затверджено спірний протокол всупереч вимогам статті 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та умовам оренди об'єкта.
33. Стаття 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частинами 1, 2 статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
34. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
35. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване в законах право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).
36. Під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
37. Верховний Суд неодноразово в своїх постановах вказував на те, що при вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення, чи мало місце порушення вимог законодавства при його проведенні; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону.
38. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що якщо при проведенні спірного аукціону мало місце порушення вимог законодавства і такі порушення вплинули на результати аукціону, переможцем торгів став учасник, заявка якого не повинна була бути зареєстрованою та/або якого відповідно до встановленого порядку взагалі не мали допускати до участі в аукціоні, зазначене порушення слід вважати таким, що позбавило позивача, який є учасником з наступною за величиною ціновою пропозицією, можливості реалізувати своє право на укладення договору.
Подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі № 910/6750/20, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.
39. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.
У рішенні ЄСПЛ у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 ЄСПЛ зазначив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.
Крім того, за змістом рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
40. З огляду на викладене колегія суддів вважає обґрунтованими твердження позивача, що його права як учасника електронного аукціону були порушені, оскільки останній був одним з учасників оскаржуваного аукціону, а під час проведення електронних торгів мали місце порушення чинного законодавства з огляду на те, що документи іншого учасника, якого було визначено переможцем аукціону (ПП "Соломія-Сервіс"), не відповідають особливостям проведення аукціону, визначеним у Порядку. Крім того, позивач набув право "правомірного очікування" на укладення договору оренди за результатами оспорюваного ним електронного аукціону. За таких обставин висновки суду апеляційної інстанції не відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20, від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі № 910/10444/20, від 13.01.2022 у справі № 910/6750/20, від 05.10.2021 у справі № 915/1067/20, від 09.06.2020 у справі № 912/1315/19, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.
41. Таким чином, доводи скаржника про неврахування господарським судом апеляційної інстанції відповідних висновків, наведених у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20, від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі № 910/10444/20, від 13.01.2022 у справі № 910/6750/20, від 05.10.2021 у справі № 915/1067/20, від 09.06.2020 у справі № 912/1315/19, отримали підтвердження під час касаційного провадження.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України
42. Так, згідно з пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
43. Зміст зазначеної процесуальної норми свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
44. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на відсутність висновку Верхового Суду щодо застосування положень Порядку, зокрема пункту 51.
45. Проте судова колегія вважає необґрунтованою наведену скаржником підставу касаційного оскарження судових рішень, оскільки ця процесуальна норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
46. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
47. Однак у касаційній скарзі скаржник не обґрунтував необхідності формування висновку щодо застосування конкретної норми права у спірних правовідносинах.
48. Зважаючи на викладене, підстава, передбачена у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася.
Висновки Верховного Суду
49. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
50. Згідно з приписами пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
51. Частинами 1, 3 статті 311 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
В разі, коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки в застосуванні норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим, висновки суду першої та апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції ухвалює нове рішення.
52. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 у справі № 904/857/22, ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Розподіл судових витрат
53. Відповідно до частини 14 статті 129 ГПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
54. Згідно з підпунктами "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 315 ГПК України у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
55. Оскільки за результатами касаційного перегляду справи рішення та постанову судів попередніх інстанцій слід скасувати, а позовні вимоги задовольнити, то судові витрати згідно зі статтею 129 ГПК України покладаються на відповідачів.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-фарм" у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 у справі № 904/857/22 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити: визнати недійсними результати аукціону з передачі в оренду нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 47,8 м2 на цокольному поверсі будівлі, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Караваєва, 68, оформлені протоколом електронного аукціону № LLE001-UA-20220117-12710, сформованим 10.02.2022 11:29:01.
Стягнути з Приватного підприємства "Соломія-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-фарм" 3721 (три тисячі сімсот двадцять одну) грн 50 коп. витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
Стягнути з Дніпропетровської обласної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-фарм" 3721 (три тисячі сімсот двадцять одну) грн 50 коп. витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
Стягнути з Обласного комунального підприємства "Фармація" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-фарм" 3721 (три тисячі сімсот двадцять одну) грн 50 коп. витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази на виконання цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай